Носії інформації

Паперові та полімерні.

Паперові носіїскладають основу більшості сучасних текстових документів, які традиційно функціонують у суспільстві, їх називають паперовими, тобто такими, носієм яких є папір.

Стандарти паперу та форми поштових конвертів були запропоновані П.Отле ще на початку минулого століття. Перші стандарти на адміністративні документи були введені «виходячи з ділових та фізіологічних зручностей і виробничих можливостей».

Полімерні- це документи, виконані на штучних носіях (полімерній основі). Розрізняють такі види полімерних документів:

Ø кінодокументи (кіно-, діа-, відеофільм);

Ø фотодокументи (діапозитив, мікрофільм, мікрокарта тощо);

Ø фонодокументи (магнітні фонограми для запису звуку);

Ø електронні документи (дискети, диски, мікросхеми, картки флеш-пам'яті тощо).

Носій інформації- матеріальний об'єкт, призначений для зберігання й передачі інформації.

Форма носія інформації- це спеціальна конструкція матеріального носія, яка забезпечує виконання документом його першочергової функції, роблячи його при цьому зручним для зберігання й використання.

На сьогодні використовуються практично як синоніми поняття «електронний документ», «машиночитаний документ» та «технотронний документ».

Машиночитаний документ - це «документ, придатний для автоматичного зчитування інформації, що знаходиться в ньому».

Наталя Миколаївна Кушнаренко, узагальнивши наявні підходи, показала, що всі документи, зміст яких повністю або частково виражений перфораціями, матричним магнітним записом тощо, пристосовані для автоматичного зчитування (включаючи електронні), відносяться до машиночитанних .

Термін «технотронний документ»одержав поширення в архівознавстві та джерелознавстві. Прихильником його використання в рамках документознавства стала проф. Галина Миколаївна Швецова-Водка, яка виділила два основні підходи до трактування цього поняття:

Ø об'єднання документів, що характеризуються технічним походженням;

Ø всі види джерел, призначених для вивчення історії науки й техніки, включаючи письмову науково-технічну документацію.

Види машиночитаних документів, до яких відносяться перфострічки, перфокарти, мікрофільми, мікрокарти, документи з магнітною матрицею й електронні, можна розділити на два класи:

1. Матриця документа існує в тій же знаковій системі (системі кодування), що і його відтворення. Прикладом служать кінофільми, фотографії й т.д.

2. Матриця документа існує в системах кодувань, недоступних для безпосереднього людського сприйняття. До цих документів відносяться деякі види перфокарт, електронні документи, магнітні записи тощо.

Саме до другої групи слід застосувати поняття «технотронний документ», виділивши тим самим його головну відмінність від інших видів документів - матрицю, яка не сприймається людиною безпосередньо, внаслідок чого при «прочитанні» виникає необхідність перекодування реально існуючого документа (з погляду знакової форми) в його модифікацію.

У репродукованих (аналогових)текст сприймається людиною в такому ж виді (у тій же знаковій системі), у якому воно було записано на носії, хоча й із використанням технічних засобів. Прикладом аналогових документів є фотографії й кінофільми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Матеріальна складова документа	\|	Інформаційний рівень документа

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.