Соціально – економічні перетворення, пов’язані із сучасною науково – технічною революцію, вносять суттєві зміни в об’єкти та суб’єкти власності.

Суб’єкти і об’єкти власності. Право власності.

Суб’єктами власності виступають носії відносин власності, тобто ті, хто знаходиться у вказаних відносинах, ті – кого стосуються відносини володіння, користування та розпорядження майном та іншими благами. Основними суб’єктами відносин власності є домогосподарства, підприємства, держава та закордонні суб’єкти (іноземні громадяни, фірма, держава). Окрім того, суб’єктів власності поділяють на: фізичні (приватні) особи, юридичні особи, резиденти та нерезиденти тощо.

В умовах інформаційної економіки до об'єктів власності, крім традиційних (засобів і предметів праці, робочої сили та ін.), відносять досягнення науки та інформації.

Однією з принципово нових важливих рис науки та інформації як об'єктів привласнення є те, що вони, на відміну від традиційних, не можуть тривалий час перебувати у власності окремої фірми, компанії. Крім того, їх носіями не лише з техніко-економічного, а й із соціально-економічного боку певною мірою стають особи найманої праці.

Інформацію, завдяки її специфіці, неможливо відокремити від найманих робітників і службовців, на відміну від засобів виробництва. Тому навіть після роботи вони значною мірою залишаються носіями інформації, знають, як використовувати її в іншій компанії і т. п. Внаслідок цього робітники і службовці певною мірою стають співвласниками даного об'єкта привласнення, що є одним з найвагоміших факторів зростання вартості їхньої робочої сили, а отже, й розміру заробітної плати, а також участі у процесі придбання акцій і привласнення дивідендів.

Це стосується й інтелектуальної власності, яка формується на основі такого якісно нового елемента системи продуктивних сил, як наука.

Розрізняють три основні види інтелектуальної власності: 1) приватна власність, що закріплюється у формі патенту або ліцензії; 2) суспільна власність, яка існує як сума знань та ідей, знаходиться у розпорядженні всього суспільства і не може бути закріплена за юридичною особою; 3) проміжна форма власності, або власність, що «просочується» і являє собою інноваційну науково-технічну інформацію.

Як правило, серед багатьох прав власності виділяють три основні – володіння, розпорядження та використання. Вони становлять ядро власності.

Право власності включає право:

на володіння, тобто право виключного фізичного контролю над об’єктом права власності;

на користування – право особистого використання об’єкта права власності;

на розпорядження (управління) – право прийняття власником рішення про те, хто і яким чином даний об’єкт власності може використовувати;

на дохід або від попереднього особистого використання об’єкта права власності, або від дозволу іншим особам користування ним;

на відчуження, споживання марнотратство, зміну або знищення об’єкта права власності;

на захист від експропріаціїоб’єкта права власності;

на передання об’єкта права власності у тимчасове користування або назавжди (спадщина);

на безстроковість, за яким об’єкт права власності належить власнику доти, доки він існує;

заборони шкідливого використання об’єкта права власності;

відповідальності, тобто можливість відчуження об’єкта права власності у разі потреби сплати боргу;

на відновлення порушених через певні причини прав суб’єкта власності.

Суб’єкт власності вважається повноцінним (справжнім) власником, якщо він володіє всіма переліченими правами власності, тобто володіє всім “пучком” прав власності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Структура власності, її типи, види і форми	\|	Тенденції розвитку відносин власності в Україні і в світі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.