Рушійні сили економічного прогресу

Економічні інтереси і потреби – рушійні сили соціально-економічного розвитку.

Економічний інтерес– це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди, мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення потреб. Економічний інтерес є породженням і соціальним проявом потреби.

Економічні інтереси знаходять своє вираження у поставлених цілях та діях, спрямованих на задоволення потреб. Економічний інтерес завжди виражає відповідний рівень і динаміку задоволення потреб.

Економічні інтереси можна класифікувати за суб’єктами реалізації їх як: державні, групові та особисті; в структурі інтересів виділяють виробничі і невиробничі.Розрізняють також інтереси власника, підприємця та найманого працівника.

В адміністративно-командній економіці існує жорстка ієрархія інтересів: інтереси держави мають пріоритет перед регіональними, регіональні – перед колективними, колективні – перед особистими.

Другорядне значення особистого інтересу в адміністративно-командній економіці призвело до серйозних збочень в економіці і утворило гальма її розвитку: 1) позбавило людину економічних стимулів до праці; 2) породило психологію утриманства та ін.

Розвиток суперечностей – джерело прогресу.

Рушійними силами економічного розвитку є насамперед суперечності економічної системи. З самого початку існування людства такою суперечністю є протиріччя між досягнутим рівнем виробництва і зростаючими потребами людей, їхнім прагненням покращити свій життєвий рівень.

Згодом такими суперечностями стають протиріччя між різними сферами суспільного відтворення (виробництвом і розподілом, обміном і споживанням та ін.), між різними підсистемами (продуктивними силами і відносинами власності, техніко-економічними і виробничими відносинами та ін.), між окремими елементами підсистем (наприклад, між основною продуктивною силою і рівнем розвитку техніки).

Найважливішою силою економічного прогресу в межах суспільного способу виробництва є суперечність між продуктивними силами та виробничими відносинами, або відносинами економічної власності. Найдинамічніші елементи продуктивних сил у сучасних умовах – це робоча сила, наука, засоби виробництва.

Тому в процесі свого розвитку вони першими вступають у суперечність, конфлікт з відносинами власності.

В цілому економічні суперечності виступають як суперечності між економічними інтересами: державними і колективними; державними і індивідуальними; колективними і індивідуальними; між інтересами різних підприємств і організацій; між інтересами окремих осіб. Окремо виділяють суперечність інтересів власників капіталу і власників робочої сили.

В цілому інтереси останніх не співпадають: якщо інтерес власника зводиться до одержання прибутку, то інтерес людини найманої праці – до одержання заробітної плати. Перші часто задовольняють свої інтереси за рахунок інтересу других: зростаючі прибутки одержують за рахунок зниження заробітної плати.

Економічний прогрес у цілому зумовлюється виникненням і розвитком системи економічних суперечностей, у тому числі між окремими її підсистемами і всередині цих підсистем, між окремими сферами суспільного відтворення (виробництвом і споживанням, виробництвом і розподілом та ін.). Розвиток суперечностей відбувається, як правило, завдяки дії більш активної революційної сторони (у межах суспільного способу виробництва такою стороною є продуктивні сили; при взаємодії речових і особистих факторів виробництва – особисті фактори тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Технологічний спосіб виробництва і економічний прогрес	\|	Формування основ постіндустріальної цивілізації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.