Маржиналізм і теорія споживацької поведінки

Рис.2.Бюджетна лінія і рівновага споживача

Бюджетна лініявідображає модель можливого (рис.2.) . Це крива, кожна точка якої відображає набори товарів, які може придбати покупець за свій бюджет (доход) за певними цінами. Бюджетна лінія – це пряма, яка дотикається до осей координат.

Рівняння бюджетної лінії:

I = p_х*x + p_у*у ,

де І – бюджет;

Р_х, Р_у – відповідно ціна блага х та у;

х, у – кількість блага х та у.

Властивості бюджетної лінії:

* вона є межею між можливим і неможливим;

* має від’ємний нахил.

Збільшення бюджету споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вправо і вверх, а зменшення – паралельно вліво й вниз ( рис.3.)

Рис. 3.Зміщення бюджетної лінії внаслідок зміни доходу

Зміни в цінах товарів змінюють нахил бюджетної лінії (рис.4.)

Рис. 4.Зміщення бюджетної лінії внаслідок зміни ціни на благо Х

В даному випадку зменшилась ціна товару Х_.

Під рівновагою споживача розуміють ситуацію, коли бажання співпадає з можливістю, коли бюджетна лінія дотикається до найвіддаленішої кривої байдужості. Набір максимальної корисності для споживача відображає точка А (рис.5.)

Рис. 5.Рівновага споживача

Теорія поведінки споживача припускає, що люди максимізують корисність із заданих переваг (уподобань), доходів і ринкових цін товарів. Поведінка споживача розглядається з позиції граничної корисності і кривих байдужості.

Криві і карти байдужості використовуються для відображення множини наборів продуктів, які мають однакову корисність для споживача.

Рівноважний набір товарів – це такий набір, який дає змогу досягти максимальної корисності за заданого бюджету і цін товарів та послуг, що споживаються.

З 70 – років ХІХ століття дістали широкий розвиток теорії вартості, які робили наголос на потребі. Це так звані теорії граничної корисності ( теорії маржиналізму ), які були обґрунтовані представниками австрійської школи К.Менгером, Ф.Візером, Е.Бем-Баверком, а також економістами –математиками У.Джевонсом ( Англія ), І.Вальрасом (Швейцарія). При деякій відмінності у підходах засновників даної теорії і при її використанні наступними течіями і школами економічної думки в її трактуванні мали місце ряд загальних рис. Зокрема це стосується попиту, пропозиції і ринкової ціни. В процесі ринкової взаємодії попиту і пропозиції, яка визначає рівень ринкових цін, вирішальне значення надається попиту. Вартість в даній теорії розглядається як суб’єктивна категорія, результат оцінки індивідуумом споживчих благ залежно від інтенсивності потреб і рідкісності блага. Субєктивна оцінка, якій відводилася вирішальна роль у формуванні попиту і ціноутворенні, визначається у вигляді граничної корисності, тобто корисності останньої одиниці товару, яка задовольняє дану потребу.

Особливий внесок в розвиток теорії поведінки споживача зробили представники австрійської школи.

Австрійці повернули теорію у бік вивчення інтересів і мотивів дій споживачів.

Тим самим вони сприяли створенню теорії споживацької поведінки, формуванню галузі звань, яка отримала назву економічної психології. Чимало класиків проблемами особистого споживання практично не цікавилося, не включало їх у предмет політичної економії. Вони вважали, що звички і пристрасті споживачів непередбачувані. Менгер , на відміну від них, твердив, що людина зі своїми потребами і своєю владою над засобами задоволення останніх — висхідний і кінцевий пункт усякого людського господарювання.

Граничні величини — один із відправних параметрів сучасної теорії ціни, аналізу взаємозв'язку між попитом і пропозицією. Зрівноважувальна функція ціни складається із взаємодії кінцевих величин. Аналіз конкуренції, ринкових ефектів і парадоксів опирається на вивчення потреб людини і законів їх задоволення.

Основна ідея теорії граничної корисності — дослідження граничних економічних величин як взаємопов'язаних явищ економічної системи в масштабі фірми, галузі , а також і всього народного господарства .У даному контексті теорія граничної корисності включає в себе і неокласичну, і кейнсіанську економічні концепції, а економічна наука вперше стала галуззю знання, яка вивчає взаємозв'язки між визначеною метою і наявними обмеженими засобами, які мають альтернативні можливості використання.

Появу теорії граничної корисності в економічній науці називають “ маржинальною революцією . Вона грунтується на принципово нових методах економічного аналізу, що дозволяє застосовувати граничні величини для характеристики змін у явищах, які відбуваються. У цьому її відмінність від класичної політекономії, автори якої користувались лише характеристикою суті економічних явищ (категорій), виражених у середній або сумарній величині. Так, наприклад, у класичній концепції в основі визначення ціни лежить витратний принцип, який пов'язує її величину з витратами праці . Згідно з концепцією маржиналістів, формування ціни (через теорію граничної корисності) пов'язується із споживанням продукту, тобто з урахуванням того, наскільки зміниться потреба в продукті , який оцінюється, якщо споживається додаткова одиниця цього блага.

Ще одна "революційна" особливість даної теорії полягає в тому, що класики поділяли економічні явища тенденційно, вважаючи зокрема сферу виробництва первинною щодо сфери обігу, а вартість - вихідною категорією всього економічного аналізу, а маржиналісти економіку розглядають як систему взаємозалежних господарюючих суб'єктів, які розпоряджаються господарськими благами, фінансовими і трудовими ресурсами. Саме тому, завдяки теорії граничної корисності , проблема рівноваги і стабільного розвитку економіки стала предметом аналізу результатів її взаємодії з навколишнім середовищем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Споживчий вибір і бюджетні обмеження	\|	Поняття ринку, його характерні риси і функції

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.