МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Мета і завдання гуманістичного виховання.Загальноприйнятою метою у світовій теорії і практиці гуманістичного виховання був і залишається ідеал всебічно і гармонійно розвинутої особистості, який іде із глибини століть. В Україні загальна мета виховання конкретизується через систему виховних завдань, які об'єднані в напрями. Так, інтелектуальне (розумове) виховання передбачає: — засвоєння системи знань, яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду (фактів, понять, означень, теорем, законів, положень, правил, алгоритмів діяльності тощо); — розвиток пізнавального інтересу, творчої активності, мислення, раціональної організації навчальної праці; — розвиток критичного мислення, здатності усвідомлю вати та відстоювати особисту позицію; — вироблення вміння самостійно здобувати знання; — готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності; — формування особистісного світогляду — узагальненого розуміння всього світу в цілому на ґрунті великої кількості впорядкованих поглядів, переконань, ідеалів. Патріотичне виховання: — виховання любові до рідної землі, родини, свого народу, Батьківщини; — формування національної свідомості; — культивування кращих рис української ментальності: працелюбності, індивідуальної свободи, глибокого зв'язку з природою та ін.; — виховання бережливого ставлення до національного багатства країни: мови, культури, традицій; — формування готовності до творчої праці на благо людей, подвигу в ім'я процвітання держави; — формування відповідальності за долю Батьківщини; — виховання громадянського обов'язку перед країною, суспільством; — формування політичної культури; — вироблення етики міжнаціональних стосунків. Правове виховання: — прищеплення поваги до прав та свобод людини і громадянина; — виховання поваги до Конституції, законів України, державних символів (Герба, Прапора, Гімну); — засвоєння основ державного, трудового, цивільного, сімейного і кримінального права; — формування глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеями свободи, правами людини та її громадянською відповідальністю; — виховання поваги до прав і свобод інших людей; — формування активної протидії випадкам порушення законів. Моральне виховання: — формування в учнів основ загальнолюдської і народної моралі: совісності, порядності, тактовності, співчуття, милосердя, доброти, чесності, гуманності, толерантності та інших доброчинностей; — виховання поваги до батьків, духовної єдності поколінь; — виховання почуття власної гідності: честі, свободи, рівності, працелюбності, самодисципліни; — готовність будувати своє життя за принципами гуманізму; — подвижництво у подоланні страху, насильства, жорстокості, помсти; — виховання культури поведінки. Художньо-естетичне виховання: — оволодіння основами народного мистецтва, музики, архітектури, усної народної творчості, національної пісенної і танцювальної культури, побуту, ремесел, гри; — формування системи знань про світову культуру і мистецтво; — розвиток естетичних потреб і почуттів; — розвиток художніх здібностей і творчої діяльності; — готовність будувати власне життя за законами краси. Трудове виховання: — вироблення свідомого ставлення до праці як вищої цінності людини і суспільства; — формування трудових навичок та умінь; — формування уміння самостійно й ефективно працювати; — розвиток потреби в творчій праці; — виховання діловитості, підприємливості; — виховання почуття господаря й господарської відповідальності; — формування готовності до праці в умовах ринкової економіки. Екологічне виховання: — формування розуміння необхідної гармонії людини з природою; — оволодіння знаннями про природу свого краю; — виховання почуття відповідальності за природу як національне багатство, основу життя на землі; — формування готовності до активної екологічної діяльності; — формування основ глобального екологічного мислення. Фізичне виховання: — озброєння школярів знаннями про роль фізичної куль тури в житті людини; — забезпечення повноцінного фізичного розвитку дітей і молоді; — фізичне, духовне і психічне загартування; — виховання відповідального ставлення до зміцнення власного здоров'я; — формування навичок дотримування санітарно-гігієнічних норм, режиму дня та харчування; — розвиток потреби у здоровому способі життя. Статеве виховання: — психосексуальна підготовка; — формування готовності вкласти шлюб і виконувати сімейні обов'язки; — формування культури сімейних і статевих відносин. Мета і завдання виховання, визначені суспільством, мають об'єктивний характер, оскільки випливають із об'єктивної необхідності. Без чіткої стратегії неможлива соціальна перебудова: неминуче виникнуть розмиті ідеали, фальшиві зразки життя, еталони поведінки. У розвинутих країнах світу цілеспрямоване виховання є головним напрямом діяльності школи, а моральне, духовне, становлення особистості - його найважливішими завданнями. Так, у США документ ''Америка-2000: Стратегія розвитку освіти'' (1991) передбачає використати школу як ''центр, здатний перебудувати розвиток цивілізованого суспільства''. Програму морального виховання пропонує базувати на біблейських цінностях і принципах. На перший план висуваються чесність, цілісність, прямота, старанність, особиста відповідальність. Описано 60 головних рис характеру, які слід формувати у дітей (відвага, сталість, рішучість, настирливість, співчуття, терпимість та інші). У доповіді національної комісії з освіти Великобританії (1993) сказано, що ''Освіта - це не тільки перевага знань, але й наділення моральною, духовною силою''. Школа повинна передавати підростаючому поколінню такі цінності, як громадянськість, правдивість, повагу до інших, почуття обов'язку перед суспільством, турботу про людей, а також культурну спадщину (музику, театр, живопис) тощо. В інструкціях Міністерства освіти Франції (1985) підкреслюється, що ''У процесі навчання необхідно виховувати особистість цивілізованого і демократичного суспільства, спрямовану до істини, з вірою в людський розум, з почуттям відповідальності, власної гідності, поваги до інших людей, солідарності, неприйняття расизму, розуміння універсальності різних культур, любові до Франції, невід'ємної від любові до Свободи, Рівності, Братерства''. У Японії закон про освіту (1947) проголошує, що на школу покладена місія формування нації, яка служить ідеалам миру і людяності. Документ визначає цілі ''повноцінного розвитку особистості'', виховання ''будівників миролюбної держави і суспільства'', людей, які ''люблять істину і справедливість, особисту свободу, працю, відповідальних і незалежних''. У 1966 році програма шкільного виховання була конкретизована. Було видано ''Опис ідеального японця'', в якому визначалися 4 групи якостей: 1) якості персональні: бути вільним, розвивати індивідуальність, бути самостійним, керувати своїми бажаннями, володіти почуттями пієтету (лат. pictas - благочестя); 2) якості сім'янина: вміти перетворити свій дім у місце любові, відпочинку і виховання; 3) якості суспільні: бути відданим роботі, сприяти добробуту суспільства, бути творчою людиною, поважати соціальні цінності; 4) громадянські якості: бути патріотом, поважати державну символіку, володіти найкращими національними якостями . У Росії на основі Закону ''Про освіту'' виховання розглядається як діяльність, спрямована на формування і вільний розвиток особистості дитини, надання їй підтримки у життєвому самовизначенні, виховання якостей громадянина-патріота, професіонала-працівника, сім'янина-батька. Соціальний (зовнішній) план розвитку особистості відображає її соціумність. Соціумність характеризується такими параметрами, як широта і висота підняття особистості до соціальних цінностей, ступінь орієнтації в них і рівень набутих на їх основі особистісних якостей. Внутрішній план розвитку особистості передусім психофізичний, відображає її самість. Самість характеризує глибину індивідуальності особистості, її потреби, інтереси, цінності. Справжнє виховання тому і поєднує в собі науку і мистецтво, що об'єктивні закономірності соціального розвитку у жорстких рамках культури повинні залишити місце для індивідуальної своєрідності, свободи особистісного ''я'', становлення суб'єктності. К.Д. Ушинський Гармонія самості (життя у собі) і соціумності (життя у суспільстві) характеризує особистість з позиції цілісності. Досягнення цієї гармонії є стратегічним напрямом гуманістичного виховання. Специфіка мети гуманістичного виховання полягає у створенні умов для саморозвитку і самореалізації особистості у гармонії із собою і суспільством. Така мета виховання реалізує гуманістичні позиції суспільства щодо особистості і свого майбутнього. Вона розкриває перед особистістю спектр різних життєвих виборів, можливостей самостійно будувати життя, поведінку, діяльність, вчинки згідно з власними уявленнями про щастя. Водночас створює можливість зрозуміти своє право і відповідальність за розкриття власних здібностей, творчого потенціалу, за власну долю; краще осмислити співвідношення між внутрішньою свободою вибору самореалізації і саморозвитку та цілеспрямованим впливом суспільства. Читайте також:
|
||||||||
|