• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

УПРАВЛІННЯ МАТЕРІАЛЬНИМИ ПОТОКАМИ В ЛОГІСТИЧНИХ СИСТЕМАХ

Питання та завдання для засвоєння основних положень теми

4.1. Продукт, види технологій та системи управління технологічними процесами

Залежно від того, хто виробляє продукт логістична система використовує різні моделі використання. Така класифікація продукту потрібна для подальшого визначення логістичної системи та впровадження чіткого стратегічного управління потоком даного товару. Найбільш поширена класифікація розподіляє товари на споживчі та промислові.

Споживчі товари – товари, що спрямовані на кінцевого споживача. Згідно маркетингу такі товари різняться залежно від місця покупки та шляху, яким був обраний даний продукт: традиційні продукти, конкурентні продукти, специфічні продукти.

Традиційні товари – це товари та послуги, що споживач купує часто, негайно, спонтанно, і рідко порівнює їх з іншими товарами.

Конкурентні товари – товари, які покупці спроможні шукати та порівнювати (розташування у різних реалізаційних центрах, порівняна ціна, якість) і лише після цього робити зважене рішення. Постачальник може зберігати товари чи замовляти їх лише маленькими партіями у даному сегментному ринку. Реалізаційні витрати у такому випадку для постачальника менше порівняно із традиційними продуктами, тому продукцію не потрібно широко розповсюджувати.

Специфічні продукти – це ті продукти, при яких покупець готовий прикласти додаткові зусилля та чекати істотну кількість часу, щоб придбати їх. Покупці шукають конкретні типи та марки товарів та послуг. Реалізаційні витрати для підприємств будуть нижчими порівняно з традиційними та конкурентними товарами. З цієї причини підприємства створюють свої власні торгові марки.

Промислові товари та послуги – це ті, які спрямовані на підприємства для подальшого їх виробництва. Їх класифікація трохи відрізняється від споживчих товарів. Головне - продавець шукає покупця, тому класифікація, яка заснована на купівельній спроможності, не має ніякого сенсу.

Промислові покупці не надають переваги для сервісних послуг при покупці товару. Це просто означає, що традиційна класифікація промислових товарів ніяким чином не може бути використана для визначення логістичних каналів та витрат, як це відбувається зі споживчими товарами.

Процес просування продукції пов‘язаний із тягнучою та штовхаючою системою. Ці системи застосовуються для контролю виробництва та використання устаткування та технологій. Рішення щодо використання тієї чи іншої системи прямо впливає на систему управління матеріальними потоками.

На виробництві, при штовхаючій системі, план роботи розроблений згідно робочих місць, а кожен робочий відділ, при виконанні своєї роботи штовхає продукт до наступного відділу. У тягнучій системі робітник звертається до попереднього відділу за матеріалами в обсязі, які йому треба обробити негайно.

Штовхаюча система надає повноваження суб‘єкту виробництва вирішувати коли, у якому обсязі продукт буде спрямований на зберігання на основі планування попиту та використання основних фондів. У такому виробництві потік встановлює темп з точки зору процесу поставки. Штовхаюча система, в основному, пропонує постачальникам економію витрат за рахунок збільшення партій виробництва та консолідації вантажів при транспортуванні. Резервування запасів кінцевого продукту, що наближені до споживачів, також знижають ризик від комерційних втрат.

Тягнуча система використовує протилежні функції. У цьому випадку функції зберігання диктують скільки продукту потрібно і коли. При такій системі організація виробництва продукції не передбачає резервного запасу. Тягнуча система може бути пристосована для споживачів, вимоги до замовлення яких не були задоволені іншими суб‘єктами.

Необхідні різні підходи в різних галузях і в різних умовах ринку, які змінюються залежно від того, в якому місці знаходиться розподільчий центр товарів. Концепція розподілу полягає у продовженні постачання продукції до споживачів. Якщо підприємство гарантує ефективне використання основних фондів та контроль на кожному етапі, всі процеси можуть працювати незалежно один від іншого.

Залежно від процесу замовлення можуть використовуватися як тягнучі так і штовхаючі системи (табл 4.1)

Таблиця 4.1

Забезпечення процесу замовлення

4.2. Сутність стратегічного управління логістикою

Стратегічне управління логістикою зводиться до вирішення питань «що», «коли» та «яким чином» буде відбуватись на трьох рівнях управління: стратегічному, тактичному, та оперативному. Основна різниця між рівнями полягає у періоді часу планування. Стратегічне планування пов‘язане з періодом, де часовий інтервал більше ніж один рік. Тактичне планування розраховане на часовий період, який менший ніж рік. Операційне планування є короткотерміновим вирішенням протягом конкретного часу чи дня (табл. 4.2).

Таблиця 4.2

Види стратегічного планування в логістиці

Наприклад, при стратегічному плануванні використання ресурсів показники не повинні перевищувати певної межі витрат та досягати співвідношення обігу запасів (табл.. 4.3). При операційному плануванні план використання ресурсів має діло з кожним елементом ресурсів та управляється індивідуально.

Таблиця 4.3

Приклади завдань при різних рівнях управління матеріальним потоком

Логістична стратегія спрямована на рішення основної задачі – забезпеченість безперебійного та постійного потоку товару та фінансів. Залежно від того, чи продукт має масове чи має серійне виробництво, в управлінні матеріальним потоком застосовують два методи стратегічного розвитку: теорія «обмежень» та теорія «точно в строк».

Теорія обмежень спрямована на виконання операцій, які не відбуваються протягом тривалого часу та не мають необхідності збалансованості на всіх етапах технологічного процесу. Метод розглядає процес цілком, єдиним масивом, і вважає процес обмеженим у часі. Дослідження процесу проходить візуально за допомогою елементарних розрахунків. Система знаходить у технологічному процесі ресурси, що не відповідають потрібним потужностям, виявляє необхідні умови розвитку інфраструктури.

Філософія системи JIT полягає у тому, що всі запаси, що потрібні у даний момент для виробництва та обробки, надходять своєчасно. Система використовується у тому випадку, коли необхідно суворо дотримуватися планів та строків виробництва з недопущенням надлишків у виробництві. Система визначає стратегічні види продукції, на які повинне бути спрямоване у подальшому управління матеріальним потоком. Недоліки за цими видами продукції знижуються до мінімуму, підвищується якість продукції, ліквідуються залишки виробництва.

4.3 Види систем управління матеріальними потоками

Логістична систему управління матеріальними потоками залежно від типу виробництва, асортименту, особливостей галузі може базуватися на різноманітних системах управління як в окремому вигляді так у поєднанні однією з іншою. Дані системи забезпечуються виконання окремих функціональних логістичних завдань (рис. 2.4).

PO (Purchase order) – це письмовий договір купівлі-продажу між покупцем та продавцем з докладним викладом товарів та послуг від одного постачальника.

Основним причинами використання PO для покупців замовлення є те, що він дозволяє ясно та чітко визначити умови поставки товару, а для постачальників надають гарантію щодо сплати за продукт.

PO вказує умови оплати, строки поставки, кількість, умови доставки та інші обов’язки. Письмові замовлення мають свою нумерацію, складені згідно фінансової системи управління реалізатора, та підтверджують сплату поставки.

При обробці замовлення та одержанні продукції плани переміщуються на виробництво, де управляються за системою управління планом виробництва (MPS – master production schedule). Виробничі функції обирають лише необхідні компоненти із всього списку, які спрямовані на виробництво готової продукції, яка буде готова до реалізації. MPS враховує планове виробництво та використання ресурсів.

MPS має три основні входи:

1) Відкриті ресурси (складські остатки);

2) Прогноз на кожний період згідно розкладу;

3) Обсяги замовлення.

Вихід процесу управління виробництвом включає проектування використання ресурсів, потреби виробництва та кількість обов’язків по використанню ресурсів.

MPS - це поетапний план, який чітко визначає яку кількість продукту та коли підприємство планує виробити. Повна інтегрована система управління комбінована із програмою планування потреб у матеріалах (MRP, material requirements planning). Якщо компоненти відсутні на складі, функції системи управління виробництвом діють через систему MRP для створення заявки на закупку.

CRM (Customer relationship management) – система управління взаємовідношеннями із постачальниками - це система управління та нарощування економічних відношень підприємства з клієнтами та споживачами. Вона має на увазі використання технологій для організації, автоматизації, безперебійності процесів, які відбуваються на підприємстві, для обслуговування клієнтів та технічної підтримки. CRM управляє відношеннями із клієнтами на базі даних та інформації про споживачів. Дані збираються протягом реалізації продукції та у процесі покупки.

Загальні цілі системи – забезпечити постійність, своєчасність та безперебійність постачання товарів та встановити відношення з новими споживачами продукції. Це надає можливість знизити сезонність виробництва та підвищити рентабельність виробництва, використання.

Ефективним у даній системі є використання Інтернету. За допомогою вистроєної CRM - системи Інтернет буде повідомляти своїх клієнтів через електронну адресу лише тільки про ті продукти, які відносяться безпосередньо до їх діяльності.

Якщо потік включає елементи зберігання продукції, у такому випадку використовуються системи управління складуванням та зберіганням продукції. Загальновідомою системою є WMS (Warehouse Management System) – система управління зберіганням продукції. Система управляє всім процесом, що пов’язаний зі зберіганням продукції та включає:

Управління запасами та їх розміщенням;

Надходження запасів від постачальників;

Потік поставок споживача;

Обробка замовлення;

Управління трудовими ресурсами для виконання вищевикладених функцій;

Управління основними фондами для виконання вищевикладених функцій.

Загальні цілі системи – забезпечити комп’ютеризований облік входу та виходу товарів на складі, створити моделі зберігання товару, надавати управління просуванням товару усередині складу та управляти системою використання ресурсів. Система WMS може працювати як незалежна система, так і поєднані з системою електронного планування ресурсів (ERP).

SRM – це система для створення сприятливого середовища, що необхідно для взаємодії з постачальниками готової продукції різного асортименту для прибутковості підприємства. Система є мультифункціональною, що надає можливість підприємству знизити витрати у ланцюгу поставок за рахунок налагодження більш тісних взаємозв’язків між покупцями та постачальниками. Основними принципами існування SRM виступають сегментація постачальників, відповідальність, управління процесами, ресурсозабезпечення та інноваційні технології.

За даною системою споживачами виконуються наступні операції: вибір товарів та послуг, оформлення заявки, затвердження реквізитів, розміщення замовлень, постачання, контроль за платежами.

4.4.Ефективність управління матеріальними потоками

Успішне управління матеріальними потоками потребує бути кількісно обґрунтованим, у більшості випадків з причини наявності випадкових витрат, інтеграції та координації, що виникає при управлінні логістикою. Фокусування інтеграційних та координаційних процесів спрямоване на досягнення найменших витрат взагалі по виробництву та просуванню продукції, але ніяк не при виконанні кожної функції на окремих технологічних процесах. На цій філософії й базується подальший аналіз та планування матеріальних потоків. Аналіз матеріальних потоків має діло з дослідженням операційного процесу. Операційний аналіз повинен стати обов’язковим завданням спеціаліста з логістики та включає наступні види аналізу:

раціональне прийняття рішень;

прогнозування;

розробка та планування розкладу (виробництва, постачання та розподілу);

контроль процесів виробництва;

планування маршрутів;

моделювання;

розрахунок розміщення виробництва;

аналіз черговості операцій.

Обов’язковими елементами операційного аналізу матеріальних потоків виступають перші п’ять. Для їх виконання постійно потрібно використовувати наступні методи: лінійне програмування, інтегроване програмування, транспортне моделювання, моделювання ймовірності (теорія вірогідності) процесу виробництва.

Додаткову вартість продукту у матеріальному потоці можуть формувати чотири типи його корисності: форма, місце, час та спосіб використання. Додаткова вартість форми створюється на етапі логістики виробництва, місце та час при русі матеріального потоку, а спосіб використання – при логістиці розподілу та споживанні продукції.

Форма створюється при комбінуванні матеріальних ресурсів у виробництві та переробці вже готової продукції, що і буде формувати існуючий попит на продукцію.

Корисність місця може розглядатись як вартість доступності товарів у тому місці, де потрібно кінцевому споживачу та проміжному клієнту. Логістика надає таку можливість завдяки пересуванню товарів від місця, де знаходяться його надлишки, до місця, де вони користуються попитом. Наприклад, місце постачання сировини зазвичай віддалене від виробництва продукції, тому вона повинна надходити завдяки оптимально встановленому потоку за ціною та часом. Цю роль у логістиці відіграють системи транспортування та посередництва.

Завдяки складуванню логістика створює додаткову вартість на основі управління часом. Продукція зберігається та відправляється на розподіл у тому місці, де існує попит у даний час на цю продукцію. Створення та оптимальне розміщення складів є основною для формування корисності часу. Вірно розташований склад у поєднанні з оптимальною транспортною системою забезпечує поставку у встановлений час для споживача. Склади утримують потік запасу для передбачення коливань попиту на продукцію. Доступність необхідного запасу у необхідній кількості забезпечує ту саму корисність часу.

Нижчі витрати на одиницю продукції, не враховуючи витрати, що спрямовані на задоволення якості продукції та додаткову ціну доставки продукції, є найбільшим показником ефективності продукції.

Ефективність представляє собою комбінацію наступних важелів:

найкращий та найбільш сучасний продукт та методи логістики;

висококваліфікована робоча сила;

організація підприємства, яка надає можливість виконувати всі логістичні функції та операції;

оптимізація управління.

Ефективність управління логістикою вимірюється загальним прибутком матеріального потоку. Всі останні показники показують ефективність лише окремих логістичних систем чи операцій. Загальний прибуток визначається різницею між ціною реалізації та сумою всіх втрат на просування, зберігання, розподіл та поєднання капіталу.

П = Ц – (Т + Р+Х+К+І+Т+ПР+У+М+Н) (2.1)

де П - загальний прибуток матеріального потоку;

Ц – реалізаційна ціна;

Т- транспортні витрати;

Р – витрати на реалізацію;

Х – витрати на зберігання;

К – витрати на комунікації;

І – інформаційні витрати;

Т – витрати праці;

ПР- витрати на завантаження – розвантаження;

М – витрати менеджменту;

Н – податки, прямі та непрямі.

Показник загального прибутку надає можливість визначити ризику від додаткових логістичних операцій.

Читайте також:

1. ERP і управління можливостями бізнесу
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. III. КОНТРОЛЬ і УПРАВЛІННЯ РЕКЛАМУВАННЯМ
4. Oracle Управління преміальними
5. А. Видання прав актів управління
6. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
7. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
8. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
9. Адаптивні організаційні структури управління.
10. Адміністративне право і державне управління.
11. Адміністративний устрій і управління в українських землях під час татаро-монгольського панування.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 1285