• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

МІЖНАРОДНА ЛОГІСТИКА

Питання та завдання для засвоєння основних положень теми

5.1. Основні особливості міжнародної логістики

Головною особливістю міжнародної логістики є той факт, що виробник і споживач товару перебувають у різних державах, отже, процес доставки товарів споживачеві містить у собі подолання державних кордонів і митниць.

Отже,основними цілями міжнародної логістики є забезпечення вантажоперевезень різноманітних товарів з однієї держави в іншу, а також оптимізація як тимчасових, так і фінансових витрат на доставку товарів від виробника до споживача.

Для досягнення основних цілей міжнародної логістики, логістичним компаніям треба щодня вирішувати безліч завдань.

Серед них:

вибір оптимального маршруту;

вибір компанії - експедитора;

планування кожного етапу доставки й оптимізація її строків;

проходження митниці;

організація зберігання вантажів тощо.

Основними елементамиміжнародної логістики є транспортні системи (компанії, що здійснюють вантажоперевезення), складські комплекси, а також системи комісіювання.

Міжнародна логістика - це сфера діяльності, у якій логістичні компанії мають дуже великий досвід. Вони здійснюють міжнародні вантажні перевезення для клієнтів, як в імпортному, так і в експортному сполученнях. Вони працюють з різними видами вантажів: сировинною групою, устаткуванням, різною готовою продукцією. Міжнародні морські перевезення, також як і автомобільні, і залізничні здійснюються практично по усьому світу з організацією міжнародних контейнерних перевезень, з гарантією їхньої схоронності (страхування), а також оформленням всієї необхідної документації.

Міжнародні морські перевезення відрізняються високою надійністю й оперативністю. А наявність зв'язків із судновласниками й різними портами миру дозволяють вирішити митні проблеми, питання зберігання вантажів на складі, а також заощадити гроші клієнтів, які обрали міжнародні контейнерні перевезення морським транспортом або інші міжнародні морські перевезення.

Міжнародні автомобільні вантажоперевезення – це спосіб, який дозволяє перевезти практично будь-який вантаж від постачальника до споживача за дуже короткий час. А якщо вантаж є особливо коштовним або просто дорогим, укладається контракт із охоронним і експедиторським підприємством, щоб зробити міжнародні автомобільні вантажоперевезення максимально безпечними для вантажів.

Якщо для доставки вантажу оптимальним варіантом є міжнародні залізничні перевезення, то при їхній організації враховуються всі особливості залізниць Європи й Азії (від ширини колії до обмежень по масі складу). При цьому важливо пам'ятати, що міжнародні автомобільні вантажоперевезення звичайно здійснюються «від дверей до дверей», а міжнародні залізничні перевезення можуть містити в собі тимчасове зберігання вантажів на складах в інших країнах.

Міжнародні транспортні перевезення - перевезення вантажів, пасажирів між двома і більше країнами. Існують різноманітні способи транспортування вантажів між країнами. Інколи можливість вибору виду транспорту відсутня. Вантажі, що швидко псуються, перевозяться авіатранспортом. Водночас, авіаперевезення недопустимі для легкозаймистих, вибухонебезпечних вантажів. Основну частину міжнародних морських перевезень складають перевезення масових наливних і навалочних вантажів (нафти, зерна, кам‘яного вугілля).

Вирішальним при виборі одного з видів транспорту є, окрім виду вантажу, такі умови (рис. 6.1):

Рис. 6.1.Вирішальні умови при виборі одного з видів транспорту окрім виду вантажу

1) Фактор часу. Очевидно, що найшвидший спосіб доставки вантажу -авіатранспорт. Однак, він дорогий і тому застосовується тільки в екстрених випадках. В інших випадках розробляються добре сплановані програми поставок. Товар слід закуповувати, якщо це можливо, у тих країнах, з яких їх зручніше доставляти;

2) Вартість перевезення. Не існує якихось певних правил, які дозволяють визначити точний % вартості транспортних витрат по відношенню до вартості товару. Здоровий глузд підказує, що це повинен бути невеликий процент;

3) Безпечність транспортування. Крихке і дороге обладнання найкраще перевозити авіатранспортом, навіть якщо поставка даного вантажу не термінова. Товари, для яких ступінь ризику крадіжки високий (запчастини автомашин, медикаменти тощо) доставляються, як правило, традиційним способом - морем, хоч коштує це трохи дорожче.

Етапи міжнародного перевезення вантажів:

Аналіз тарифів (ціни, економічне обґрунтування перевезення товару);

Аналіз умов перевезень (видів товару, технічних умов перевезень);

Аналіз транспортних ринків;

Планування зовнішньоторговельних перевезень, транспортних витрат;

Підготовка товару до транспортування;

Укладання договору;

Страхування;

Виконання санітарних, митних і інших операцій;

Розробка транспортно - накладної документації;

Організація контролю за перевезенням товару;

Вирішення суперечок.

5. 2. Організаційні основи міжнародної логістики. Залучення посередників у вирішенні проблем міжнародної логістики

Посередницькі операції у логістиці пов'язані з оформленням, у тому числі, митним, купівлею, продажем, транспортуванням товарів, які виконуються за дорученням виробника-експортера незалежним від нього посередником на основі угоди або доручення.

До посередницьких належать фірми, які в юридичному та господарському відношенні не залежать від виробника чи споживача товару. Вони діють заради прибутку.

Переваги звернення до посередників:

1) Фірма - експортер у такому разі не вкладає значних коштів у організацію збутової мережі на території країни - імпортера.

2) Вони звільняють експортера від багатьох турбот, пов'язаних із реалізацією товару, пристосовуючись до вимог ринку;

3) Суттєвим є використання капіталу посередницьких фірм на основі коротко та довгострокового кредитування.

Недоліком є те, що експортер позбавлений безпосередніх контактів із ринками збуту і повністю залежить від добросовісності посередника.

Основні типипосередників у логістичному ланцюгу:

Торговельні фірми здійснюють операції щодо перепродажу товарів від свого імені і за свій рахунок, юридично оформлюють договори купівлі-продажу. Серед таких виділяють: торгові дома, експортні фірми, імпортні фірми (дилери, оптові дилери), дистриб’ютори (те саме, що й дилер, спеціальна угода на ексклюзивне право продажу на даному ринку), брокери (зводять покупців з продавцями, не беручи безпосередньої участі в операції).

Торговельні представники - на основі угоди представляють інтереси принципала (довірителя) на певному ринку за обумовленою номенклатурою товару (функції моніторингу, збору інформації, пошуку покупців, створення іміджу). Повірені - на основі разової, спеціальної чи генеральної довіреності отримують право здійснювати операції від імені та за рахунок довірителя. Агенти діють на ринку в інтересах і від імені експортерів або імпортерів, тобто принципалів. У агентських угодах звичайно обумовлюються повноваження посередників за найбільш істотними умовами зовнішньоторговельних операцій, а також додаткові зобов'язання агентів.

Комісіонери дістають право підшукувати партнерів і підписувати з ними контракти від свого імені, але за рахунок продавця або покупця (комітента), які несуть комерційні ризики. Перед третіми особами комісіонери виступають як продавці. Важлива умова - повноваження комісіонера в договорі комісії (встановлюються орієнтовні параметри операцій, за межі яких комісіонер не має права виходити). Іноді застосовують договори комісії на умові делькредере, тобто передбачається в разі необхідності взяття комісіонером додаткових зобов’язань, наприклад, надання покупцю товарного кредиту за власний кошт, що, відповідно, збільшує розмір комісійних.

Консигнація. Експортер (консигнант) постачає товар на склад посередника (консигнатора) для реалізації на ринку протягом певного терміну. Консигнатор здійснює платежі консигнанта по мірі його реалізації зі складу в Україні. При простій консигнації після прострочення встановленого строку реалізації, консигнант має право відчужити непроданий товар та використати банківську гарантію консигнатора для покриття власних збитків. При частково поверненій консигнації консигнатор зобов’язується викупити залишки непроданого товару у консигнанта після закінчення строку у кількості та за ціною, встановленою попередньо. При безповоротній консигнації всі залишки непроданого товару залишаються у консигнатора. Неодмінною умовою консигнаційної угоди е збереження за консигнантом права власності на товари до реалізації покупцям.

Спеціалізовані фірми - посередники є помічниками при вирішенні питань забезпечення своєчасності доставок, економії витрат. Але їх участь супроводжується витратами принципала на винагороду, що обтяжує фізичний розподіл.

Посередники за допомогою винагороди покривають власні витрати та збитки від проведення операцій на користь продавця, а також отримують певний відсоток прибутку.

Способи винагороди завжди фіксуються у посередницькій угоді. При цьому розрізняють наступні способи винагороди посередників:

1-посередники залишають собі різницю між ціною реалізації на ринку збуту та ціною експортера. Недолік - надання неправдивої інформації про стан внутрішніх цін та відповідне завищення експортних цін;

2- посередник отримує погоджені проценти від експортних цін. Тому він намагається закупати більше експортного товару, що збільшує ефективність експортера. Разом з тим може необґрунтовано завищувати ціни реалізації з метою додатково збільшити прибуток;

3- змішана форма;

4- система «кост плас» - у випадку, коли розмір майбутніх витрат посередника визначити не можливо, посереднику виплачуються відсотки плюс відшкодовуються збитки на основі доказових документів.

Митний брокер - посередник у зовнішньоекономічних угодах. Він являє собою комерційну організацію (тобто юридичну особу) і має ліцензію.

Діяльність митного брокера полягає в наступному:

декларування товарів і транспортних засобів;

надання митному органу необхідної інформації;

пред'явлення декларованих товарів і транспортних засобів;

забезпечення сплати митних платежів;

інші дії.

Митний перевізник - комерційна організація, яка має права юридичної особи й отримала ліцензію Державної Митної Служби на здійснення діяльності у якості митного перевізника.

Існують 3 типи митних перевізників:

зональний - здійснює діяльність тільки в регіоні діяльності однієї латиниці;

регіональний - здійснює діяльність у регіоні діяльності декількох митниць, підвідомчих одному митному управлінню;

загальнодержавний - у регіоні діяльності декількох митних управлінь або на всій території держави.

Єдиний митний тариф - це систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території.

Мито, що стягується митницею, являє собою податок на товари та інші предмети, які переміщують через митний кордон України.

Обрання тих або інших умов напряму пов‘язане з витратами. Тому ця ділянка потребує особливої уваги логістів. У зовнішній торгівлі застосовується уніфікований перелік умов для спрощення домовленостей та уникнення багатьох інших суперечностей та проблем між контрагентами - Інкотермс.

Інкотермс — це систематизоване поєднання низки міжнародних торговельних звичаїв, базисні умови поставки. Видаються вони Міжнародною Торговельною Палатою і вперше були опубліковані у 1936 році. Метою Інкотермс е забезпечення комплекту міжнародних правил по тлумаченню найбільш широко використовуваних торгових термінів в області зовнішньої торгівлі.

5.3. Реалізація маркетингових функцій у практиці міжнародної логістики

Зважаючи на важливість кожного з елементів в логістичному ланцюгу, визначимо, важливість маркетингу у міжнародній логістиці.

Для визначення цих перспектив фірма звичайно проводить дослідження у таких напрямках:

- аналіз пропускних можливостей логістичних каналів;

- аналіз традицій у використанні логістичних каналів за окремими товарами;

- ємність ринку, тобто аналізпоточного громадського попиту на даний товар;

- характеристика ринку даного товару, аналіз стану ринкової конкуренції й оцінка впливу інших еконо­мічних показників на характер попиту і пропозиції;

- тенденції зміни ємності ринку та соціально-економічні фактори, що впливають на неї;

- прогноз продажу чи частки товарного ринку, яку ком­панія планує контролювати в майбутньому;

- аналіз регіональних ринків, тобто стан і перспективи збуту якогось товару на певній території.

Основні задачі зовнішньоторговельного відділу за напрямками діяльності наступні:

- експорт (імпорт) включаючи збір інформації (заявок на імпорт товарів), здійснення калькуляції цін, підготовка рекламних матеріалів, складання переліку потенційних споживачів, підготовка і розсилка оферт, переговори за контрактом та його укладання, проробка та укладання агентських угод, забезпечення упаковки і транспортування, виконання митних процедур, забезпечення отримання та здійснення платежу, врегулювання спірних питань за контактом, участь підприємства у виставках тощо.

У структурі зовнішньоторговельного відділу виділяють 2 групи працівників: групу експорту та групу імпорту, діяльність яких контролює начальник зовнішньоторговельного відділу. При цьому у складі даного відділу є працівники, діяльність яких направлена на реалізацію логістичних функцій.

Серед них:

Старший спеціаліст зовнішньоторгового відділу з експорту (імпорту): розподіляє обов'язків, контролює роботу та приймає звітність, звітує перед начальником відділу у цілому по роботі групи і по окремим контрактам, контролює переписку за контрактом, здійснює переговори, підготовку та укладання агентських угод тощо;

Спеціаліст з експорту та імпорту (їх кількість визначається номенклатурою і загальними обсягами експорту): збирає дані по товарам, які плануються до експорту (імпорту), готує і оформлює (збирає) рекламні матеріали, складає списки потенційних покупців (продавців), здійснює іншу технічну роботу;

Спеціаліст з транспорту: бере участь у калькуляції цін з урахуванням транспортування, збирає інформацію про правила транспортування, документацію, визначає можливі шляхи транспортування експортних та імпортних вантажів, забезпечує транспортування імпортних та експортних вантажів;

Спеціаліст з транспорту і митниці бере участь у калькуляції експерта цін з урахуванням митних витрат, збирає інформацію про митні правила і документацію, встановлює контакти з митницею та веде з нею роботу, оформлює митні процедури при відправці експортних вантажів;

Інокореспондент (відповідає поняттю секретар-перекладач, їх кількість у відділі залежить від загального обсягу операцій): займається підготовкою рекламних матеріалів, готує та розсилає запити (оферти), веде переписку за контрактами, перекладає тексти оферт і контрактів, телексів та ділових листів, технічної і юридичної документацій.

Логістична компанія бере на себе зобов'язання по доставці клієнтам вантажів на або з будь-якої території світу. При цьому часто використовують «інтермодальні перевезення», тобто системи доставки вантажів через кілька державних кардонів декількома видами транспорту по єдиному перевізному документу. Участь вантажовласника в цьому процесі обмежується лише укладанням договору з логістичною компанією.

Логістична компанія займається також митним оформленням вантажів клієнтів. Одна справа, коли з митницею й митним законодавством кілька разів на місяць сам на сам спілкується митний брокер (якого в багатьох випадках було б вірніше називати «митним кур'єром»), який представляє інтереси вантажовласника. І зовсім інша справа, коли митним оформленням займається спеціалізована фірма, що безупинно працює із цією державною службою. Іноді на терміналі великих логістичних компаній щодня постійно перебувають офіцери митниці для забезпечення законності та коректності у взаємодії.

Глобальна логістична стратегія, яка проводиться не однією, а групою країн, може оформлюватись як найважливіші політичні рішення. Яскравим прикладом цього є створення Єдиного європейського співтовариства з єдиним внутрішнім ринком (спрощені та скасовані митні формальності, прискорене впровадження загальноєвропейських стандартів, проголошена рівноправність фірм і компаній країн - учасниць Європейського співтовариства в отриманні державних контрактів у кожній із країн альянсу і т. ін. [46, С.17].

Охарактеризуйте наступні поняття для засвоєння основних положень теми:

ЛОГІСТИКА ПОСТАЧАННЯ

6.1 Сутність і завдання закупівельної логістики

Як будь яка економічна система, логістична система має свою структуру і зміст, що особливо яскраво виявляються ні рівні мікрологістики. Незважаючи на комплексність та єдину цілісність множини різнорідних складових, логістична система може бути умовно розподілена на певні функціональні області: закупівельну, виробничу, розподільчу, транспортну та інформаційну.

Підсистема закупівель організує вхід матеріального потоку в логістичну систему. Логістика на цьому етапі називається закупівельною, однак у літературі часто модна зустріти й інші назви – заготівельна логістика або логістика постачань.

Логістика постачань – це управління матеріальними потоками у процесі забезпечення підприємства матеріальними ресурсами.

Метою логістики постачань є адекватне і повне задоволення потреб виробництва у матеріалах з максимально можливою економічною ефективністю.

В умовах функціонування логістичної системи на підприємстві необхідно дотримуватися правила, яке полягає в тому, що розрахунок параметрів виробничо-господарської діяльності потрібно вести ніби у зворотному напрямку. Розрахунок потреби у закупівлі здійснюється у зворотному до виробничого процесу напрямку, тобто від кінцевої продукції до вихідних сировини, матеріалів, напівфабрикатів. Якщо на вхід виробничого процесу подаються вихідні матеріали або інші продукти, які протягом процесу переробляються і на виході перетворюються у готову продукцію, то потік інформації та потреби виступає проти потоком щодо матеріальних потоків: від збуту готової продукції до постачання матеріалів та інших придбаних товарів виробничого споживання.

Процес управління матеріальними потоками у логістиці постачання складається із двох основних частин:

• управління диспозицією матеріально-технічних ресурсів, тобто управління запасами;
• регулярний аналіз, вибір і організація постачань матеріально-технічних ресурсів на підприємство, тобто управління постачаннями.

Існує типовий набір логістичних активностей, пов‘язаних з управлінням закупівлями:

1. ідентифікація і переоцінка потреб.

2. визначення й оцінка вимог споживачів.

3. рішення «зробити або купити».

4. визначення типів закупівель.

5. аналіз поведінки ринку.

6. ідентифікація всіх можливих постачальників.

7. попередня оцінка всіх можливих джерел.

8. остаточна оцінка і вибір постачальника.

9. доставка матеріальних ресурсів і супутній сервіс.

10. контроль і оцінка виконання закупівель.

Перераховані логістичні активності в управлінні закупівлями повинні бути об‘єднані єдиною політикою відносин з основними постачальниками матеріальних ресурсів. Основними критеріями розробки логістичної політики здійснення закупівель і формування загальної системи закупівельної логістики є:

· оптимальна періодичність (час) постачань;

· оптимальна структура матеріальних потоків;

· мінімальні сукупні логістичні постачальницькі витрати.

6.2 Завдання «зробити або купити».

Завдання MOB (make-or-buy problem) – завдання «зробити або купити» - обґрунтовані відповіді на питання про самостійне виробництво потрібних підприємству комплектуючих виробів, деталей, або закупівлі їх із зовнішніх джерел. Завдання MOB розглядається як обґрунтування вирішення проблеми про ступінь використання у виробничому процесі власних засобів виробнитцва. Рішення приймаються як з використання власних засобів праці (власний транспорт, склади, техніка, устаткування), так і з використанням власних предметів праці. Альтернативні рішення – найманий, транспорт, лізинг устаткування, оренда складів, а також закупівля напівфабрикатів або комплектуючих виробів.

Як правило, основним критерієм оптимальності під час розв‘язання є максимізація прибутку. Тому для прийняття обґрунтованого рішення необхідно порівнювати витрати на власне виробництво матеріалів (деталей, виробів) з витратами на їх закупівлю.

Фактори, які впливають на прийняття рішення про власне виробництво або постачання зі сторони

Рішення на користь постачання і відповідно проти власного виробництва може бути прийнята, якщо:

• потреба у комплектуючому виробі невелика;
• існує велика гнучкість у виборі можливих джерел постачань і виробів замінників;
• відсутні необхідні для виробнитцва комплектуючих потужності;
• відсутні адміністративний або технічний досвід для виготовлення потрібних виробів.

Рішення проти постачання і на користь власного виробництва приймається тоді, коли:

• потреба у комплектуючих виробах стабільна і досить велика;
• існуючі постачальники не можуть забезпечити необхідних стандартів якості виробів;
• необхідно зберігати комерційну таємницю в області технології виробництва;
• комплектуючі вироби можуть бути виготовлені за існуючих виробничих потужностей.

6.3 Обґрунтування вибору постачальників.

Основні етапи вирішення завдання вибору постачальників:

1. пошук потенційних постачальників.

· оголошення конкурсу (тендера): проводиться, якщо передбачається закупити сировину, матеріали, комплектуючі на велику грошову суму або налагодити довгострокові зв‘язки між постачальником та споживачем;

· вивчення рекламних матеріалів: фірмових каталогів, оголошень у засобах масової інформації і т.п.;

· відвідування виставок і ярмарок;

· листування і особливі контакти з можливими постачаннями.

1. аналіз потенційних постачальників.

Складений перелік потенційних постачальників аналізується за спеціальними критеріями, які дозволяють здійснити вибір прийнятих постачальників:

· надійність постачання;

· віддаленість постачальника від споживача;

· терміни виконання замовлень;

· періодичність постачань;

· умови оплати;

· мінімальний розмір партії товару;

· можливість отримання знижки;

· частка постачальника у покритті витрат;

· повнота асортименту;

· умови розподілу ризиків;

· наявність сервісного обслуговування;

· рекламна підтримка;

· репутація постачальника;

· фінансове становище постачальника, його кредитоспроможність

Деталізація окремих типових критеріїв може пердбачити встановлення таких показників оцінки:

ü ціна:

· рівень ціни щодо конкурентів;

· умови оплати;

· гнучкість (еластичність ціни)

ü якість:

· рівень якості;

· міцність (довговічність);

· надійність

ü умови доставки:

· тривалість доставки;

· надійність доставки;

· обмеження щодо партії доставки

ü додаткові послуги:

· власне транспортування;

· утримання запасів.

1. оцінка результатів роботи з постачальниками.

Читайте також:

1. VII. ТЕСТИ З ДИСЦИПЛІНИ «МІЖНАРОДНА
2. Бізнес-логістика в режимі INTERNET
3. Валютні курси, платіжний баланс і міжнародна система валютних курсів.
4. Виробнича логістика
5. ВНУТРІШНЬОВИРОБНИЧА ЛОГІСТИКА
6. Глобальна логістика, нові передумови розвитку та вимоги
7. Заготівельна логістика
8. Комісар Ради Європи з прав людини - нова міжнародна інституція, покликана попереджати їх порушення
9. Конвенціяпро допомоги у випадках виробничого травматизму № 121 від 1964 року, Міжнародна організації праці.
10. Лекція 7. Транспортна логістика
11. Лекція 8. Логістика формування запасів
12. Лекція 9. Логістика складування

Переглядів: 3680