Сімейне право. Загальні положення про шлюб і сім’ю

План

ЛЕКЦІЯ 8. СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

8.1. Сімейне право. Загальні положення про шлюб і сім’ю.

8.2. Порядок укладання та розірвання шлюбу.

8.3. Права і обов’язки подружжя, дітей та інших членів сім’ї.

8.4. Позбавлення батьківських прав.

8.5. Шлюбний договір.

8.6. Аліментні обов’язки батьків і дітей.

8.7. Влаштування дітей сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Сімейне право – це сукупність правових норм і принципів, які регулюють та охороняють особисті й пов’язані з ними майнові відносини фізичних осіб, що виникають із шлюбу й належності до сім’ї. Ця галузь права регулює відносини між подружжям щодо порядку укладення шлюбу, особистих і майнових відносин між ними, порядку та умов припинення шлюбу, відносин між батьками й дітьми, іншими родичами. Крім цього, сімейне право регулює та охороняє відносини усиновлення (удочеріння), опіки й піклування тощо.

Предметом правового регулювання сімейного права є сукупність відносин, що регулюються та охороняються нормами і принципами сімейного права з приводу особистих немайнових прав та обов’язків і майнових прав та обов’язків, що виникають на ґрунті шлюбу та сім’ї.

Основними джерелами сімейного права є Конституція України, Сімейний кодекс України та інші нормативно-правові акти. Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється Сімейним кодексом з метою: · зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; · утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та
іншими членами сім'ї; · побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; · забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю
духовного та фізичного розвитку. Сімейний кодекс України складається з Загальної та Особливої частини. Загальна частина містить норми, які поширюються на всі сімейно-правові відносини. До них належать норми про предмет, законодавство, про мету і завдання, принципи тощо. Особлива частина – це сукупність норм та принципів, кожен з яких регулює та охороняє окремий різновид сімейних відносин. Суб’єктами сімейних відносин можуть бути лише фізичні особи, які перебувають у шлюбі, кровному спорідненні чи відносинах усиновлення. Сімейний кодекс встановлює такий перелік суб’єктів сімейних правовідносин :· подружжя;· батьки, діти, усиновлювачі, усиновлені;· баба, дід, прабаба, прадід, онуки, правнуки;· рідні брати і сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок. Сімейні відносини мають такі особливості:· специфічні факти є підставами їх виникнення – шлюб, народження дитини, усиновлення тощо;· суб’єктами є лише фізичні особи;· сімейні права та обов’язки є невідчужуваними (їх не можна продати, подарувати, заповісти);· в регулюванні цього виду суспільних відносин тісно переплітаються норми права з нормами моралі, звичаями, релігійними канонами. Сім’я – це заснований на шлюбі, кровному спорідненні чи усиновленні союз осіб, які пов’язані спільністю побуту, взаємною матеріальною та моральною відповідальністю та взаємодопомогою. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Особа, яка досягла шлюбного віку, має право на створення сім'ї, а у випадках, передбачених законодавством, сім'ю може створити особа, яка не досягла шлюбного віку. Сім'ю може створити особа, яка народила дитину, незалежно від віку. Кожна особа має право на проживання в сім'ї. Особа може бути примусово ізольована від сім'ї лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Кожна особа має право на повагу до свого сімейного життя.
Шлюб – цесімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя, крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся до створення або відновлення
державних органів реєстрації актів цивільного стану. Ознаками шлюбу є:· добровільність;· досягнення шлюбного віку;· реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку;· спрямованість на утворення особистого сімейного союзу жінки та чоловіка. Для укладення шлюбу законодавством передбачені певні умови:· вільне волевиявлення жінки і чоловіка на укладення шлюбу. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідком його недійсність;· досягнення шлюбного віку - для жінки встановлюється у сімнадцять, а для чоловіка - у вісімнадцять років. Особи, які бажають зареєструвати шлюб, мають досягти шлюбного віку на день реєстрації шлюбу.
За заявою особи, яка досягла чотирнадцяти років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це відповідає її інтересам. Крім умов укладення шлюбу законодавство передбачає перешкоди до його укладення:· якщо хоча б одна особа вже перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після
припинення попереднього шлюбу;· у шлюбі між собою не можуть перебувати:§ особи, які є родичами прямої лінії споріднення;§ рідні (повнорідні, неповнорідні) брат і сестра. Повнорідними є брати і сестри, які мають спільних батьків. Неповнорідними є брати і сестри, які мають спільну матір або спільного батька;§ двоюрідні брат та сестра, рідні тітка, дядько та племінник, племінниця;§ за рішенням суду може бути надане право на шлюб між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним;§ у шлюбі між собою не можуть бути усиновлювач та усиновлена
ним дитина. Шлюб між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною може бути зареєстровано лише в разі скасування усиновлення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття і мета покарань. Система і види покарань за кримінальним законодавством	\|	Порядок укладання та розірвання шлюбу

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.