Основні суб’єкти економіки.

Тема 2.1. Основні суб’єкти економіки та їх взаємодії

Фундаментальні процеси та явища ринкової економіки

План

1. Основні суб’єкти економіки.

2. Гроші та їх роль в економічному кругообігу.

3. Кругообіг економічної діяльності.

Ринок – це спосіб взаємодії виробників і споживачів, заснований на децентралізованому механізмі цінових сигналів. В сучасних умовах ринкові зв’язки охоплюють всю систему і всіх суб’єктів економічних відносин. До складу ринку входять і підприємці, і працівники, що продають свою працю, і кінцеві споживачі, і власники позичкового капіталу, і власники цінних паперів і таке інше.

Основних суб’єктів ринкового господарства прийнято поділяти на три групи: домогосподарство, бізнес (фірма) і держава (уряд).

Домогосподарство – основна структурна одиниця, що функціонує в споживчій сфері економіки. Вона може складатися з однієї чи більше осіб. У рамках домогосподарств споживаються кінцеві продукти сфери матеріального виробництва і сфери послуг. Домогосподарства є власниками і постачальниками факторів виробництва в ринковій економіці.

Гроші, отримані від продажу послуг праці, капіталу, природних ресурсів витрачаються для задоволення особистих потреб (а не для нарощування прибутку).

Фірма – ділове підприємство, що функціонує з метою одержання доходу (прибутку). Воно припускає вкладення в справу власного чи позичкового капіталу, дохід від якого витрачається не просто на особисте споживання, а для розширення виробничої діяльності. Бізнес є постачальником товарів і послуг у ринковому господарстві.

Держава (уряд) – представлений головним чином різними бюджетними організаціями, що не мають на меті одержання прибутку, а реалізують функції державного регулювання економіки.

Одна і та сама людина (дорослий член суспільства) може бути в складі і домогосподарства, і бізнесу, і урядового закладу. Наприклад, працюючи державним службовцем, ви є представником урядової організації; володіючи цінними паперами певної корпорації, ви представляєте бізнес; витрачаючи свій дохід з метою особистого споживання – ви представляєте домогосподарство. Відповідно сучасна ринкова економіка – це система ринків: товарів і послуг, праці, позичкових капіталів, цінних паперів, валютних ринків і ін.

Найважливішими умовами виникнення ринку є суспільний поділ праці і спеціалізація. Перша з цих категорій означає, що в кожнім більш-менш численному співтоваристві людей ніхто з учасників господарства не може жити за рахунок повного самозабезпечення усіма виробничими ресурсами, всіма економічними благами. Різні групи виробників займаються окремими видами господарської діяльності. Це й означає спеціалізацію у виробництві тих чи інших благ та послуг. Спеціалізація, у свою чергу, визначається принципом порівняльної переваги, тобто здатністю робити продукцію при відносно меншій альтернативній вартості.

Умовою виникнення ринку є і економічна відособленість суб'єктів ринкового господарства. Адже обмінюються благами, створеними на основі суспільного поділу праці і спеціалізації, цілком незалежні, автономні в прийнятті господарських рішень виробники. Економічна відособленість означає, що тільки сам виробник вирішує, що робити, як робити, кому і де продавати створену продукцію. Адекватним правовим режимом стану економічної відособленості є режим приватної власності. І, нарешті, важливою умовою виникнення ринку є вільний обмін ресурсами. Адже суспільний поділ праці, спеціалізація й обмін можуть існувати і в ієрархічних системах, де Центр визначає кому і що робити, кому і з ким обмінюватися зробленою продукцією. Тільки вільний обмін, що існує у спонтанних (стихійних) порядках, дозволяє сформуватися вільним цінам, які будуть підказувати господарським агентам найбільш ефективні напрямки їхньої діяльності.

Функціонування ринку визначають п'ять основних принципів:

1) приватна власність;

2) свобода підприємництва та вибору;

3) особистий інтерес;

4) конкуренція;

5) система цін як механізм координації.

2. Гроші та їх роль в економічному кругообігу.

Функціонування ринкової економіки неможливо без руху грошей. За допомогою грошей встановлюються економічні зв’язки між всіма суб’єктами економіки, відбувається розподіл ресурсів, здійснюється обмін товарів та послуг.

Будь-яка ринкова інформація сприймається тільки тоді, коли вона надається у грошовій формі: обсяги виробництва, ціни, інфляція, фінанси, бюджет, кредит, витрати виробництва, прибуток та інші. Саме тому існує вислів, що ринкова економіка „розмовляє мовою грошей”.

Сутність грошей, їх роль в економіці проявляється в їх функціях.

1. Міра вартості. Ця функція здійснюється грошима тоді, коли ми зіставляємо цінності або вартості різних товарів чи послуг. Гроші виступають тут своєрідним мірилом, масштабом для співставлення. Адже, щоб виміряти вагу – нам потрібні гирі, щоб виміряти довжину – метр. Точно так нам потрібні гроші, щоб виміряти вартість даного товару або послуги. Завдяки грошовій системі відпадає потреба виражати ціну кожного продукту через усі інші продукти, на які можливо його обміняти. Використання грошей, як загального еквіваленту обміну, означає, що ціну будь-якого продукту можна виразити через певну кількість грошових одиниць. Ціна – це пропорція обміну товарів на гроші. Таке використання грошей дає змогу учасникам обміну легко порівнювати відносну цінність товарів і ресурсів. Таке зіставлення полегшує процес прийняття раціонального рішення. Як міра вартості, гроші використовуються і в операціях з майбутніми платежами. Без функції грошей, як міри вартості, було б неможливим прийняття раціональних рішень щодо розподілу ресурсів, доходів, здійснення перспективних розрахунків, визначення узагальнюючих показників тощо. Неможливо було б визначити також і ефективність механізму господарювання як на рівні фірми, так і на рівні національної економіки в цілому, адже співставити результати виробництва та витрати ресурсів можна лише в грошовій формі.

2. Засіб обігу. Більшість економістів вважає, що саме ця функція є особливо важливою. Змістом цієї функції грошей є їхнє використання як посередника при обміні одних товарів (послуг, робіт) на інші, а також в ролі платіжних засобів під час купівлі-продажу товарів, при сплаті податків та боргів, при виплаті пенсій і заробітної плати, при здійсненні різних майнових угод (заставі, оренді, кредиті тощо). Щоразу, коли ми розраховуємося за певну річ грошима, гроші виконують саме функцію засобу обігу. Необхідність існування такої функції грошей, як засіб обігу, зумовлена суспільним поділом праці. Окремі виробники створюють певні товари та послуги, але мають потреби в інших. Якщо з будь-якої причини обмін між двома товаровиробниками не зможе відбутися, то для суспільства втрачається вигода від спеціалізації. Це пояснюється тим, що споживачі повинні мати безліч різних продуктів, а за відсутності торгівлі вони намагатимуться спрямувати свою працю і матеріальні ресурси у різноманітні види виробництва. Таке самозабезпечення призведе до втрати переваг спеціалізації. Можна було б обмінювати продукт на продукт, тобто використовувати бартер. При бартері гроші непотрібні, але сам бартер породжує значні незручності: інтереси та потреби виробників можуть не збігатися, пропозиції обміну визначатимуться навмання і не гарантуватимуть еквівалентності (рівності). Коли гроші виступають в ролі посередника при обміні, то вони дозволяють виключити бартер, тобто прямий товарообмін, який гальмує економічний розвиток. (Однак, навіть в сучасних умовах в країнах з високим рівнем інфляції або в період війн бартер використовується як інструмент безгрошового обміну. В Україні розвиток бартерних операцій пов’язується також із порушенням сталих економічних зв’язків між суб’єктами ринкових відносин. Перехід на бартерні засади багатьох підприємств України у 90-х роках був результатом передусім того, що гроші на той час перестали повноцінно виконувати функцію засобу обігу). Особливим виявом функції засобу обігу є використання грошей як засобу платежу. Це пов’язано із ситуаціями, коли рух грошей і товарів розірваний у часі: наприклад, товар покупець отримав, але замість грошей надав продавцю боргову розписку – вексель, що зазначає зобов’язання сплатити певну суму у визначений термін.

3. Засіб нагромадження – цю функцію гроші виконують як засіб зберігання та примноження багатства. Зміст цієї функції полягає в тому, що гроші виступають як фінансовий актив, який зберігається після реалізації товарів (робіт, послуг) та забезпечує купівельну спроможність в майбутньому. Купівельна спроможність грошей – це кількість товарів і послуг, які можна купити за грошову одиницю. Величина купівельної спроможності грошей обернено пропорційна рівню цін. Якщо рівень цін зростає вдвічі, купівельна спроможність, або вартість грошової одиниці зменшується наполовину, і навпаки.

Гроші виконують функцію засобу нагромадження у тих випадках, коли домогосподарства, скорочуючи поточне споживання, здійснюють заощадження, або коли підприємці відкладають частину виручки від реалізації товарів для оновлення засобів виробництва, збільшення капіталу. Зберігати багатство можна не тільки в грошовій формі – можна, наприклад, у формі нерухомого майна або у формі цінних паперів (акцій, облігацій тощо). Володіння грішми має ту перевагу, що гроші можуть бути негайно використані підприємством або домогосподарством для покриття будь-якого фінансового зобов’язання. Власники інших форм нагромадження багатства не можуть безпосередньо скористатись ними для покриття боргів, здійснення поточних розрахунків.

Види грошей в обігу:

- монети;

- казначейські білети (паперові гроші);

- банкноти (банківські білети);

- замінники грошей або грошові сурогати (вексель, чек, кредитна картка тощо);

- банківські депозити.

Кількість грошей в обігу. Тривалий досвід використання грошей навчив людей істині: платіжних засобів у країні повинно бути рівно стільки, скільки потрібно для нормального руху торгівлі і виробництва, - не більше, не менше.

Існують дві основні форми грошей: готівкові і безготівкові.

Готівкові гроші - паперові гроші і розмінна монета, що фізично переходять від покупця до продавця при розрахунку за товар чи при здійсненні інших платежів. Вони випускаються центральними (державними) банками за дорученням держави. Саме центральним банкам дано виключне право випуску банкнот (емісія грошей).

Емісія грошей - випуск у обіг грошових знаків.

Від чого ж може залежати необхідна країні кількість грошей? Насамперед, від кількості товарів, що продаються на ринках цієї країни та їх цін. Якщо пропозиція товарів і ціни продажу вже сформувалися, то очевидно, що для технічного забезпечення торгівлі потрібна відповідна кількість грошових знаків. Іншими словами, грошей у країні повинно бути стільки, щоб торгові угоди за сформованими цінами могли здійснюватися безперебійно. Досягнення цієї мети залежить ще від одного фактора - швидкості обігу грошей. Швидкість обігу грошей - кількість угод, які кожна грошова одиниця обслуговувала протягом року. Наприклад, припустимо, що в якійсь країні за рік було продано товарів і послуг на 10 млн. грошових одиниць, а в обігу знаходилося 2 млн. грошових одиниць. На протязі року одна грошова одиниця обернулась п'ять разів (10/2). По динаміці швидкості обертання грошей можна зробити висновок про стан всієї економіки країни. Якщо вона розвивається стабільно, то швидкість обігу грошей буде відносно постійною (можливі лише незначні коливання).

Більшість економістів для розрахунку кількості грошей у обігу користуються формулою, запропонованою американським економістом І. Фішером:

М х V = Р х Q,

де М - грошова маса;

V - швидкість обігу грошей;

Р - рівень товарних цін;

Q - кількість товарів.

Відповідно до даної формули, рівень товарних цін визначається за формулою Р = МV/Q, тобто добутком маси грошових знаків та швидкості їхнього обігу, поділеним на кількість товару. На підставі цієї формули Фішер робить висновок, що вартість грошей обернено пропорційна їх кількості. Формула Фішера дозволяє нам у першому наближенні пояснити феномен інфляції з погляду порушень у сфері паперово-грошового обігу.

Інфляція - це знецінення грошей, що супроводжується зростанням середнього рівня товарних цін.

У рівнянні обміну показник М відбиває не тільки кількість готівкових (кредитно-паперових і металевих розмінних) грошей, але і безготівкову грошову масу (чекові депозити). Сучасний грошовий обіг в більшості розвинутих країн - це майже на 90% безготівковий обіг (кредитні картки, чеки, депозитні картки, електронні гроші).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
РОЗДІЛ ІІ.	\|	Кругообіг економічної діяльності.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.