РОЗДІЛ ІІ.

Об’єкт

Але які ж відносини з приводу речей виражає власність? Це відносини присвоєння благ, у тому числі факторів виробництва, і відносини відчуження благ.

Після того, як держава законодавчо врегулює майнові відносини між зазначеними особами, вони наділяються правом власності. Це право включає повноваження власника володіти, користуватися і розпоряджатися майном.

Володіння – це фізичне володіння річчю, економічним благом. Це право власника охороняється законом. Законне володіння майном завжди має правову підставу (закон, договір, адміністративний акт).

Користування – полягає в праві продуктивно споживати благо, для одержання доходу чи особисто споживати його для задоволення власних потреб і інтересів, в залежності від його призначення. Припустимо, що можливо використовувати автомобіль для перевезення людей і вантажів в процесі виробництва, чи користуватися автомобілем для поїздок своєї родини на відпочинок. Власник може передавати своє майно в користування іншим особам на якийсь час і на визначених умовах. Права користування визначаються законом чи іншою правовою підставою (наприклад, заповітом).

Розпорядження – право змінювати присвоєнність (приналежність) майна. Воно здійснюється найчастіше шляхом укладання різних угод (купівлі-продажу, обміну однієї речі на іншу, дарування і т.д.). Зазначені права власника можуть бути тимчасово обмежені з його ініціативи. Так, людина, що здала в оренду річ іншій особі, позбавляє себе права володіння і користування річчю на термін дії договору оренди. У сучасних умовах у розвинених країнах держава прагне зафіксувати в нормативних документах відповідні юридичним законам економічні відносини.

Відносини власності можна представити як два полюси, на одному з яких – приватна власність, на іншому – суспільна власність. Відносини приватної власності будуються на відособленому присвоєнні факторів і результатів виробництва, суспільної – на суспільному присвоєнні. У реальній дійсності в „чистому вигляді” приватна і суспільна власність зустрічаються рідко. Існують різні варіанти переплетення рис приватного і суспільного, що втілюються в різноманітних формах власності: державній, кооперативній, пайовій, акціонерній.

Основний напрямок розвитку відносин власності в Україні на сучасному етапі – це формування багаторівневих відносин, що включають співіснування усіх форм власності. Суть сучасної реформи полягає в ліквідації монополії держави у всіх ланках системи відносин власності. Це передбачає роздержавлення власності – перетворення державної форми присвоєння в різноманітні недержавні форми господарства. Демонополізація державної власності аж ніяк не повинна вести до повної її ліквідації, тому що, як нам відомо, у другій половині XX ст. загальне нероздільне майно скрізь використовується в національних інтересах.

Державний сектор національної економіки одержав "постійну прописку" у всіх західних країнах. Характерно, що в 1990 р. кінцеві витрати державних установ у валовому національному продукті склали: в Японії - 9%, Італії - 17%, Франції і Німеччині - 19%, Великобританії і США - 20 %. В орбіту державного присвоєння ввійшли, як правило, багато базових галузей промисловості (видобуток енергоносіїв, металургія й ін.), військово-промисловий комплекс, найважливіші фінансові установи (наприклад, центральні банки, що випускають гроші) і інфраструктура - виробнича (залізничний, повітряний, трубопровідний транспорт, мережа електропостачання і т. д.) і соціальна (охорона здоров'я, соціальне забезпечення і т. д.).

Роздержавлення сприяє демонополізації і створенню конкурентного середовища. Процес роздержавлення засновується на приватизації. Співвідношення понять "роздержавлення" і "приватизація". Багато західних вчених, досліджуючи приватизацію, під об'єктом вивчення розуміють ту чи іншу сферу виробничо-господарської діяльності, у якій відповідальність за забезпечення виробництва товарів і послуг переходить від держави до приватного сектора.

Роздержавлення визначається як комплекс заходів, спрямованих на перетворення розміру, частини і принципів діяльності державного сектора.

При цьому поняття приватизації одержує двояке тлумачення: у широкому змісті - це один з аспектів реформування державного сектора з абсолютним чи відносним скороченням його розміру; у вузькому змісті - це повний чи частковий перехід підприємства з державного в приватне володіння. Світова економічна думка під роздержавленням розуміє також будь-які дії, спрямовані на посилення процесів саморегулювання в економіці. Тому роздержавлення - це не тільки поява нового власника, але і лібералізація цін і ринків, стимулювання недержавного сектора, особливо малого бізнесу, комерціалізація, поширення на державні підприємства принципів керування, що існують у сфері приватного бізнесу і т. д.

Більшість авторів, розглядаючи поняття "роздержавлення економіки", звертають пильну увагу на зміни в методах впливу держави на господарські процеси, на звільнення їх від державної опіки і державного керування.

Таким чином, під роздержавленням мається на увазі загальний процес зміни державної економіки економікою багатоукладною, змішаною, плюралістичною.

Приватизація є стрижнем переходу від державно-бюрократичної системи господарювання, із властивою їй командною, планово-розподільною підсистемою керування, до ринкової економіки. Загальним для всіх трактувань понять "роздержавлення" і "приватизація" є те, що вони розглядаються, по-перше, як нетотожні, по-друге, як взаємозалежні явища, по-третє, як найважливіші аспекти історичного розвитку, і по-четверте, як найбільш характерні для суспільств, що трансформуються з однієї соціально-економічної системи в іншу.

Поняття "роздержавлення" і "приватизація" співвідносяться як ціле і частина, причому зміст першого пов'язаний зі зміною системи державного керування економікою, створенням умов для розвитку ринкових відносин. Друге поняття включає здійснення роздержавлення через заміну власника майна.

Висновки за темою:

• Економічні системи відрізняються способом розв'язання основних економічних питань: "Що виробляти? Як виробляти? Для кого виробляти?". Корінні відмінності систем залежать від таких факторів: а) система ґрунтується на приватній чи на державній власності на ресурси; б) механізмом координації є ринковий механізм чи централізоване директивне планування.

• Трансакційні витрати пов'язані не з виробництвом безпосередньо, а із супутніми йому витратами: витратами на пошук інформації про ціни, про контрагентів господарських угод, витратами на укладання господарських угод та контролю за їх виконанням і т. ін.

• Власність - це відносини між людьми стосовно привласнення засобів виробництва та продуктів виробництва. Ці відносини реалізуються у правах володіння, користування й розпорядження об'єктами власності.

• Суб'єктами власності можуть бути фізична особа, юридична особа, держава.

• Роздержавлення - це система заходів, спрямованих на усунення монополії держави, скорочення державного сектора і утворення багатоукладної економіки, посилення процесів саморегулювання економіки.

• Приватизація - це один із заходів роздержавлення, який реалізується у передачі державної власності за плату або безкоштовно в приватну власність.

Питання для самоперевірки:

1. Які три основні питання повинні вирішувати економічні?

2. Що таке економічна система?

3. Які ви знаєте типи економічних систем? Охарактеризуйте кожну з них?

4. Що таке право власності та відносини власності?

5. Охарактеризуйте поняття володіння, користування, розпорядження?

6. Що таке роздержавлення та приватизація?

Література:

1. Уразов А.У., Саух І.В., Маслак П.В. Основи економічної теорії: навчальний посібник для студентів неекономічних спеціальностей вищих навчальних засобів ІІІ-ІV рівнів акредитації. – Житомир, 2004. – 314 с.

Домашнє завдання:

2. Підготуватися до модульного контролю за І розділом (модулем), прочитавши вищевказані сторінки навчального посібника та відповівши на питання для самоперевірки після кожної теми.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Відносини власності в економічній системі.	\|	Основні суб’єкти економіки.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.