Реконструйовані підприємства

Нові промислові підприємства

Хід і методи індустріалізації УРСР

Причини індустріалізації в Українській РСР

Індустріалізація УРСР 1920—30-их

Політика індустріалізації в Україні.

Індустріалізація УРСР 1920-1930-х рр. — форсований процес будівництва промислових підприємств важкої і легкої промисловості на території Української РСР з кінця 1920-х років до 1941 р.

Індустріалізація України кардинально змінила соціально-економічні процеси, а також у великій мірі менталітет українського народу в ХХ столітті.

Ø Відхід від Нової економічної політики

Ø Загальна індустріалізація СРСР;

Ø Курс на «прискорене соціалістичне будівництво»

Ø Сталінський курс «великого перелому»

Політика «соціалістичної індустріалізації» України відповідала загальносоюзному курсу.

«Ми відстали від передових країн на 50-100 років. Ми повинні пробігти цю відстань за десять років. Або ми зробимо це, або нас зімнуть».

Товариш Сталін у доповіді 1931 р.

Курс на індустріалізацію був узятий на XIV з'їзді ВКП(б) (1925 р.), який затвердив директиви першого п'ятирічного плану розвитку народного господарства на 1928/29 — 1932/33 роки. XI з'їзд більшовиків України пройшов під знаком повної підтримки сталінського курсу на форсовану індустріалізацію. З'їзд затвердив п'ятирічний план для України.

Україна визначалася як основний плацдарм проведення індустріалізації в СРСР, оскільки саме в Україні знаходилися основні вугільні родовища і підприємства металургії.

У 1 п'ятирічці 400 з 1500 промислових підприємств передбачалося спорудити саме в Українській РСР.

Ставилася основна мета — забезпечити перевершуючий і першочерговий розвиток галузей групи А (паливна, енергетична, хімічна, машинобудівна і т. ін.).

Індустріалізація України, як і всього Радянського Союзу, проходила за рахунок крайнього перенапруження трудових і промислових ресурсів. Матеріальні стимули часто замінювалися моральними, політико-ідеологічними.

Індустріалізація супроводжувалася активним інформаційним забезпеченням. Одним із аспектів такої політики стало «соціалістичне змагання» у всіх галузях народного господарства.

Методи індустріалізації:

ü підвищення продуктивності праці;

ü вдосконалення розподілу праці (вугільна промисловість, машинобудування)

ü поліпшення організації робочих місць (легка промисловість, машинобудування);

ü інтенсифікація роботи машин і агрегатів (машинобудування, залізничний транспорт, текстильна промисловість);

ü інтенсифікація технологічних процесів (чорна металургія) і т. ін.

ü Протиріччя індустріалізації:

ü поступове збільшення норм вироблення на 35-45 %;

ü нещадна експлуатація трудових ресурсів;

ü експлуатація і деградація села;

ü участь у «сталінській індустріалізації» тисяч репресованих «ворогів народу».

Також разом з будівництвом нових промислових підприємств була істотно реформована система освіти: збільшена технічна письменність кадрів, розширена номенклатура професій.

З кінця 1920-х років до 1941 р. в Україні були побудовані сотні нових промислових підприємств. Головні підприємства отримували комплектуючі і обслуговували всю територію СРСР.

Головні новобудови:

· ДНІПРОГЕС;

· Запоріжсталь;

· Криворіжсталь;

· Азовсталь;

· Харківський тракторний завод.

· Новокраматорський машинобудівний завод та ін.

В ході «сталінської індустріалізації» в Україні були капітально реконструйовані вже існуючі підприємства, засновані в кінці XIX — на початку XX століть.

Головні реконструйовані підприємства:

· Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча;

· Дніпровський металургійний комбінат імені Ф. Е. Дзержинського;

· Дніпропетровський металургійний завод імені Петровського;

· Нижньодніпровський трубопрокатний завод імені Карла Лібкнехта і т. ін.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Руська трійця” та її вплив на національну самосвідомість українців.	\|	Антське державне утворення.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.088 сек.