• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Підприємницька ідея, її джерела та методи пошуку

ЗМІСТ ЛЕКЦІЇ

Лекція № 4

Тема лекції:Технологія створення власної справи

План лекції:

1.Підприємницька ідея, її джерела і методи пошуку.

2.Засновницькі документи та їх підготовка.

3. Особливості створення господарських товариств.

Література:

1.Основна:

1.1 Господарський кодекс України [Електронний ресурс] : Кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/436-15/print1323883625103676.

1.2 Податковий кодекс України [Електронний ресурс] : Кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2755-17/print1325674069183342.

1.3 Про акціонерні товариства [Електронний ресурс] від 17 вересня 2008 року № 514-VІ. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/514-17/print1325674069183342.

1.4 Мостенська Т.Л. Менеджмент: Підручник [Текст] / Т.Л. Мостенська [та ін.]. – К. : Сузір’я, 2007. – 690 с.

1.5 Городецька Л.О. Економіка і організація виробництва: Навчальний посібник [Текст] / Л.О. Городецька [та ін.] . – К. : Вид-во Нац. авіац. ун-ту «НАУ-друк», 2010. – 400 с.

1.6 Донець Л.І. Основи підприємництва: Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів [Текст] / Л.І. Донець, Н.Г. Романенко. – К.: Центр навч. літератури, 2006. – 320 с.

1.7 Мороз О.М., Основи підприємництва: Навч.посібник [Текст] / О.М. Мороз, В.І. Невмержицький. – К.: КНТЕУ, 2005. – 168с.

2. Додаткова:

2.1 Виноградська А. М. Основи підприємництва: Навчальний посібник [Текст] - К. : Київський державний торговельно-економічний університет . – 2000. – 345 с.

Пошук привабливої ідеї бізнесу – це досить важке і відповідальне завдання підприємця, котрий має віднайти в ідеї можливість реалізувати свої завдання й здібності. На цьому важливому етапі започаткування власного бізнесу виникає проблема: де і як шукати нову підприємницьку ідею.

Джерела ідей можуть бути різними, починаючи від спеціальних досліджень і розробок, але найчастіше вони виходять від:

- споживачів;

- працюючих фірм;

- парламентів і урядів.

Споживач є по сути вихідним пунктом формування ідеї нового продукту або послуги.

Детальний аналіз діяльності діючих фірм дає змогу знайти нові можливості вдосконалення продукції, послуг тощо і обгрунтувати концепцію власного бізнесу.

Діяльність парламентів та урядів періодично оприлюднювані її результати можуть бути корисними джерелами нових підприємницьких ідей.

Власні або запозичені результати досліджень та розробок є чи не найбільш плодотворними джерелами нових ідей щодо бізнесової діяльності.

У процесі пошуку і вибору підприємницької ідеї необхідно оцінювати шанси та успіх за практичної її реалізації.

Оцінювання нової ідеї має бути комплексним, тобто ідею варто розглядати з різних поглядів:

- рівня конкуренції на ринку відповідних товарів і послуг;

- наявності споживачів та знання їхніх потреб зараз і в майбутньому;

- виробничих можливостей фірми щодо продукування тих або інших необхідних ринку товарів;

- реальних можливостей залучення фінансових коштів (за необхідності – іноземних інвестиції);

- стабільності та гнучкості чинного законодавства в галузі господарювання підприємців;

- комплексності, досвіду і управлінських здібностей бізнесменів.

Наука і практика розробили чимало методів творчого (евристичного) пошуку підприємницької ідеї.

Метод аналогії передбачає використання чогось подібного до вже відомого рішення, підказаного, наприклад, технічною, економічною або іншою літературою чи “підглянутою” в природі.

Метод інверсії – специфічний метод, що не передбачає такі підходи до вирішення нової проблеми:

- перевернути “догори ногами”;

- “вивернути” на протилежний бік;

- поміняти місцями тощо.

Метод ідеалізації базуєтьсяя на ініціюванні уявлення про ідеальне вирішення проблеми, що може “наштовхнути” на усвідомлення якоїсь нової ідеї.

Порівняно з індивідуальними колективні методи є ефективнішими. Вони використовуються в другій групи методів пошуку підприємницької ідеї.

Метод “мозкового штурму” зводиться до творчої співпраці певної групи спеціалістів заради видалення проблеми за допомогою, наприклад, проведення дискусії з конкретного кола питань. При цьому слід дотримуватись таких правил:

- не допускати критики і негативних коментарів щодо висловлювань опонентів;

- не гудити нову ідею, якою б вона не була абсурдною з погляду можливих її практичної реалізації в сучасних умовах.

Метод конференції ідеї відрізняється від методу “мозкового штурму” тим, що допускає доброзичливу критику у формі репліки або коментаря. Вважається, що така критика може підвищити цінність висунутих ідей.

Метод колективного блокнота поєднує індивідуальні висунення ідеї з колевтиною іі оцінкою. При цьому кожний учасник отримує блокнот, у якому викладена суть вирішуваної проблеми. Протягом певного часу (звичайно місяць) кожен учасник обговорювання записує у блокнот власні ідеї щодо вирішення певної проблеми. Потім блокноти отримує керівник групи учасників для узагальнення накопиченої інформації. Лише після завершення, цієї процедури організаційно-творча дискусія і приймається відповідне рішення щодо нової підприємницької ідеї.

З метою активізації творчого процесу пошуку підприємницької ідеї використовується третя груупа методів:

Метод контрольних запитань. Його сутність полягає у тому, щоб ініціювати вирішення обговорюваної проблеми з допомогою певних запитань, що мають стимулювати власні міркування щодо висунутої ідеї. При використанні цього методу бажано мати попередньо розроблені блок запитань.

Сутність методу фокальних об’єктів зводиться до перенесення ознак випадково вибраних об’єктів на об’єкт, що потребує вдосконалення. Останній перебуває у фокусі перенесення і тому його названо фокальним. При цьому може виникнути низка варіантів вирішення завдань. Досвід показує, що застосування цього методу дає добрі результати щодо пошуку нових модифікацій віданих технічних ідей і завдяки цьому дає змогу знайти підприємцеві ідею відносно розробки і освоєння виробництва нових товарів.

Метод морфологічного аналізу заснований на використанні комбінаторики, тобто дослідження всіх можливих варіантів, виходячи з закономірної будови (морфології) об’єкта, що підлягає вивченню й аналізу. Шляхом комбінування варіантів можна отримати чимало різних рішень у процесі пошуку підприємницьких ідей. Цей метод уможливлює огляд усіх реальних рішень проблеми і вибір оптимального варіанту.

2. Засновницькі документи та їх підготовка

Виникнення юридичної особи неможливе без певних установчих (засновницьких) документів.

Установчі документи — це юридичні документи, в яких виражається воля учасників спільно заснувати господарське товариство та наділити його майном, шо складається із внесків учасників, а також визначається правовий статус господарського товариства, його взаємовідносини з учасниками, а також відносини учасників між собою.

Саме поняття “установчі документи” опосередковано вказує на те, що результатом їх складання і реєстрації в установленому законом порядку є створення певної “установи”, тобто юридичної особи. Незважаючи на наявність у філій, представництв та інших відокремлених підрозділів юридичної особи пакету документів, на підставі яких вони провадять свою діяльність, статусу установчих вони не мають.

На відміну від юридичних осіб, для яких характерна спеціальна право дієздатність (характеризується тим, що юридична особа має право лише займатися тими видами діяльності, що зазначені в її установчих документах), фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності в силу універсальної правоздатності (тобто здатності займатися будь-якою діяльністю, яка не суперечить законодавству). Виходячи з цього, фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності діють не на підставі установчих документів, а на підставі свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності. Проте фізична особа не позбавляється обов’язку отримання ліцензій, патентів, дозволів на той вид діяльності, яким вона фактично займається (якщо звичайно, така діяльність підлягає ліцензування або для її здійснення згідно із законодавством вимагається певний дозвіл).

Необхідно зазначити, що законодавство, крім поняття “установчі документи” (наприклад, ст. 4 Закону України від 19 вересня 1991 р. №1576-ХІІ “Про господарські товариства”), вживає ще два поняття – “статутні документи” (наприклад, ст. 6 Закону України від 16 квітня 1991 р. №959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність”), а також “засновницькі документи” (наприклад, ст. 3 Закону України від 19 грудня 1995 р. №481/95-ВР “Про державне регулювання виробництва, торгівлі спиртом етиловим, коньячним та тютюновими виробами”). Вони є ідентичними, проте як теорія, так і практика зараз йде шляхом визначення таких документів саме як “установчих”,

Процес укладання засновницьких документів передбачає:

• підготовчу роботу, в ході якої визначають цілі, завдання, методи організації підприємства;

• попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками) для підприємств з колективною формою власності;

• збирання й узагальнення необхідних матеріалів;

• створення робочої групи для розробки статуту та засновницького договору;

• юридичні й економічні консультації щодо змісту засновницьких документів;

• підготовку і проведення установчих зборів.

На установчих зборах розглядають:

• питання створення (заснування) підприємства (фірми), форми власності та функціонування;

• проекти найменування фірми та її юридичну адресу;

• склад засновників;

• строки розробки засновницьких документів;

• вибори керівних органів фірми та інші організаційні питання.

Як зазначено вище, до засновницьких документів законодавство, а саме – п.3 Положення про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. №740 – відносить:

1) установчий договір як рішення власників майна (засновників) про створення юридичної особи, якщо власників два і більше;

2) статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для створюваної організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності[1].

Більшості юридичних осіб – суб’єктів підприємництва, в тому числі господарські товариства, діють на основі і установчого договору і статуту.

Статут – це установчий документ, який згідно з діючим законодавством передбачається для створюваної організаційно-правової форми підприємства.

Статут юридичної особи (підприємства) визначає її структуру, види і напрямки діяльності, порядок управління та інші питання діяльності власне суб’єкта підприємницької діяльності. Так, наприклад, ст. 9 Закону України від 27 березня 1991 р. №887-ХІІ “Про підприємства в Україні” містить базові положення, що повинні міститися в статуті підприємства.

Установчий договір — цивільно-правовий договір, що регулює відносини між учасниками в процесі створення і діяльності юридичної особи. Укладається в письмовій формі і набирає сили з моменту підписання.

Законодавство не містить переліку обов'язкових умов установчого договору. У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України (ВАСУ) "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із створенням, реорганізацією та ліквідацією підприємств" від 12.0 1996 р. №02-5/334, наголошується, що при вирішенні питання про наявність договірних взаємовідносин господарським судам слід виходити з того, що установчий договір вважається укладеним, коли між сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, необхідних для його виконання.

Щодо установчого договору застосовуються загальні норми цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (абзац 7 п. 1 Роз'яснення ВАСУ № 02-5/334).

Читайте також:

1. А джерелами фінансування державні капітальні вкладення поділяються на централізовані та децентралізовані.
2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
3. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
4. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
5. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
6. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
7. Адміністративні методи управління
8. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
9. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
10. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
11. Аерометоди
12. Активні групові методи

Переглядів: 17150