Розвиток політичної економії в Україні

Історичні умовирозвитку політичної економії в Україні 30-50 рр. 19 ст.: 1)загострення тривалої кризи, як наслідок процесів розкладу феодально-кріпосницької системи. Занепад поміщицького та селянського господарства, посилення кріпосницької експлуатації. Розвиток капіталізму в промисловості, землеробстві; 2) відставання рівня економічного розвитку від передових західноєвропейських держав; 3) розвиток капіталістичних відносин, формування класу буржуазії вимагає наукового обґрунтування переваг цього ладу, його основних принципів вільної конкуренції та невтручання держави в економіку.

Т. Степанов (1795‑1847 рр.). Професор Харківського університету, один з перших авторів курсу політичної економії російською мовою. Головний твір: "О теории и практике политической экономии". Основні ідеї: 1) відстоював ідеали свободи економічної діяльності, критикував меркантилізм, кріпосництво, мальтузіанство /бо розвиток науки і виробництва безмежний/; 2) наголошував на посиленні соціального аспекту політичної економії; 3) предмет політекономії – закони фізичного /природно-економічного/ життя держави, а саме закони багатства, яким чином багатство в суспільстві нагромаджується, розподіляється, споживається; 4) розподіл багатства між усіма громадянами має відбуватися за рахунок установлення розміру податків відповідно до "частки прибутку громадян"; 5) виступав проти того, що "бідний, нижчий клас народу платить більше, якщо порівнювати його достатки з достатками багатіїв"; 6) відстоював спрямування податків на суспільні потреби; 7) праця виступає суб'єктом багатства, а природа – об'єктом; 8) склад капіталістичного багатства: природа, праця та капітал; 9) праця тим продуктивніша, чим вона вільніша від усяких утисків /за А.Смітом/; 10) прибуток є частиною вартості, створеної працею; 11) мета капіталістичного виробництва – прагнення до збагачення.

І. Вернадський (1821‑1884 рр.). Головний твір: "Предмет политической экономии". Відстоював: 1) погляди класичної політичної економії; 2) доктрину – невтручання держави до економічних справ; 3) лібералізм у соціально-політичній сфері.

М. Туган-Барановський (1868-1919 рр.). "Вчення про граничну корисність господарських благ як причину їх цінності". Внесок: 1)вперше здійснив спробу поєднання трудової теорії вартості і теорії граничної корисності; 2) цінність блага – вигода від споживання благ –вимірюється граничною корисністю; 3) вартість вимірюється витратами праці; 4) спільно цінність блага та вартість впливають на господарський процес; 5) "гранична корисність визначає у першій інстанції розцінку господарського предмета. Але сама гранична корисність стосовно вільно відтворюваних продуктів – у другій інстанції вимірюється трудовою вартістю останніх"

ТЕМА 9. Господарство та економічна думка в період державно-монополістичного розвитку суспільств європейської цивілізації (перша половина ХХ ст.).

9.1. Економічні наслідки першої світової війни. Світова економічна криза 1929‑1933 рр.

9.2. Економічні наслідки другої світової війни.

9.3. Еволюція неокласичної теорії на початку ХХ ст.

9.4. Зародження інституціонально-соціального напряму.

9.5. Виникнення кейнсіанської теорії.

9.1. Економічні наслідки першої світової війни. Світова економічна криза 1929‑1933 рр.

Криза 1929-1933 рр. була катастрофічною. Склалося враження, що капіталістична економіка не зможе продовжувати існування. Були потрібні нові економічні теорії, рецепти порятунку і перебудови господарства.

США. Президент США Франклін Д. Рузвельт проголосив систему заходів оздоровлення економіки /"новий курс"/:
1. При уряді була створена "Національна адміністрація по відновленню промисловості", яка почала здійснювати державне регулювання господарства. Промисловість була розділена на 17 галузевих груп. Для кожної групи були введені свої правила – "кодекси чесної конкуренції". "Кодекси" встановлювали обсяг виробництва, ціни тощо, ставили виробництво в певні межі відповідно до місткості ринку збуту, тобто з розрахунком не створювати продукції більше, ніж може поглинути ринок.
2. Організація великих суспільних робіт, на які було асигновано понад 3 млрд. дол., – будівництво доріг, аеродромів, шкіл, лікарень та інших споруд. Для організації цих робіт було побудовано 2,5 тисяч палаткових таборів, куди і збиралися безробітні.
3. Відповідні заходи були прийняті і в сільському господарстві. Держава почала скуповувати землі у фермерів, залишаючи їх без використання, виплачувати премії за скорочення поголів'я худоби, обсягів продукції, з метою приведення обсягу пропозиції у відповідність до попиту.

Англія. Англія була однією з країн-переможниць у 1-й Світовій війні. До неї перейшла частина німецьких колоній. Але війна погіршила становище англійської економіки: 1) Англія втратила половину торгового флоту; 2) послабилися зв'язки з колоніями; 3) борг Англії Сполученим Штатам поглинав щорічно до 40% державного бюджету.

До 1929 р. англійська промисловість не відновила довоєнний рівень виробництва, а в 1939 р. виробництво лише на 22% перевищило рівень 1913 р.

Японія. У першій світовій війні участь Японії була номінальною, але німецькі володіння – концесію в Шандуні, а також Маркавські, Каролінські і Маршаллові острова у Тихому океані, – вона успішно захопила. Експорт з Японії виріс в 3 рази, а промислове виробництво – в 5 разів. Золотий запас за роки війни виріс майже в 7 разів.

Із закінченням війни європейські товари повернулися на азіатські ринки, експорт Японії скоротився на 40%, на 10% впало промислове виробництво, почалася криза 1920-1921 рр. Лише у 1925 р. виробництво відновило рівень локризового 1919 р., але в 1926-1927 рр. Японію охопила "проміжна" криза, якої не було в інших країнах. Чверть виробничих потужностей застигла в бездіяльності, збанкрутувало ряд банків і торгових домів.

Франція. Промисловий підйом 20-х років тривав до літа 1930 р. Промислове виробництво виросло на 40% у порівнянні з рівнем 1913 р. /самий високий рівень/. В результаті війни промислове виробництво Франції скоротилося на 40%, сільськогосподарське – на 1/3, але війна забезпечила можливість прискорення економічного зростання.

Франції були повернені Ельзас і Лотарингія, області, які відійшли до Німеччини після франко-прусської війни 1871 р. Лотарингія – металургійний район з великими запасами руд. Ельзас мав розвинену текстильну промисловість і з його приєднанням потужності текстильної промисловості Франції виросли в півтора рази.

Франція отримала репарації від Німеччини на суму 8 млрд. золотих марок. Значна частина цих репарацій була виплачена кам'яним вугіллям. Вугілля уряд збував промисловцям по край низьких цінах, скорочуючи їх виробничі витрати і збільшуючи конкурентоздатність. Сприяло промисловому зростанню Франції і оновлення основного капіталу, як наслідок військових руйнувань. Тоді це було більше виключенням, чим правилом.

Світова економічна криза наступила у Франції в 1930 р. В період кризи промисловість скоротила випуск продукції на 1/3, сільськогосподарське виробництво впало на 40%. Криза закінчилася в тільки в 1936 р., але деякі галузі /вугільна, суднобудування/ так і не вийшли на до кризовий рівень до початку другої світової війни.

Криза змінилася депресією, потім дуже слабким економічним пожвавленням. У 1938р. було випущено стільки ж промислової продукції, що і в 1913р., сільськогосподарське виробництво лише на 10% перевищило рівень 1913 р.

У промисловості Франції посилюються такі монополії, як військово-промисловий концерн «Коміті де форж», хімічний концерн «Кюльман», але в цілому по концентрації виробництва і технічної оснащеності французька промисловість відставала від передових країн. Досить сказати, що 40% промислових робочих напередодні другої світової війни було зайнято в ремісничих майстернях з ручною працею і числом до 10 чоловік.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Економічні ідеї революційної, радикальної демократії та ліберально-народницькі	\|	Еволюція неокласичної теорії на початку ХХ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.