Цю археологічна культура відкрив відомий археолог Василь Олексійович Городцов (1860-1945) на початку XX ст. в результаті проведених розкопок курганів у басейні Сіверського Дінця біля міста Ізюма та на річці Бахмут, датована ХХІІ-ХІХ ст.до н.е. Свою назву культура отримала за обрядом поховання небіжчиків, яких вони ховали в підкурганних ямах, часто перекритих великими плахами, іноді обпаленими. У результаті досліджень учені зробили висновок, що давньоямні племена своїх небіжчиків звичайно розміщували на дні ями в скорченому положенні та часто посипали червоною вохрою. Племена ямної культури, як і всі степовики періоду міді – бронзи, займалися переважно скотарством. Вони розводили велику рогату худобу, коней, овець, кіз. Скотарі ямної культури вели дуже рухливий спосіб життя, переміщаючись за своїми стадами. Увесь домашній скарб вони перевозили на гарбах, запряжених биками.
На території Харківщини пам'ятки
ямної культури було досліджено в Барвінківському (Велика Камишеваха, Мечебилово, Миколаївка), Ізюмському (Кам′янка, Мала Камишеваха, Шпаківка), Близнюківському (Верхня Самара), Краснокутському (Пархомівка) та Первомайському (Отрадово) районах.
Завершальний етап існування ямної культури належить до нового етапу
З появою ямних племен в степах Східної Європи масового характеру набуває курганний обряд поховання. Спочатку кургани були невисокі, але згодом досягли висоти понад 10 метрів. У таких курганах нерідко містилосяд до 20 й більше могил.
розвитку – бронзового віку.Цей час – останній великий період первісного суспільства. На його завершальному етапі починається формування класових суспільств.