Загальна характеристика телебачення

Основу телепередачі становлять три фізичні процеси: перетворення оптичного зображення в електричні сигнали; передача електричних сигналів через канали зв’язку; перетворення переданих електричних сигналів в оптичне зображення.

Телебачення ґрунтується на тому, що поверхню кожного предмету можна розглядати як комбінацію дуже великої кількості точок з різною яскравістю, пропорційно якій можна за допомогою фотоелемента дістати електричні сигнали і передати їх на відстань, а в місці прийняття сигналів перетворити їх знову на точки, що світяться з різною яскравістю і відносне розташування яких відповідає розміщенню їх в оригіналі.

Комплекс телевізійних засобів, що забезпечують передачу зображення і звуку від джерела інформації до її одержувача, називають телевізійним трактом. Структурна схема телевізійного тракту показана на рис. 1.7.

Рис. 1.7. Структурна схема телевізійного тракту:

1 – об’єктив; 2 – мікрофон; 3 – передавальна трубка;

4, 17 – генератор рядкової розгортки; 5 – підсилювач звуку;

6 – відеопідсилювач; 7, 14 – генератори кадрової розгортки;

8 – перетворювач каналу; 9 – синхрогенератор;

10 – перетворювач приймача; 11 – селектор синхроімпульсів; 12 – канал звуку; 13 – підсилювач відеосигналу; 15 – гучномовець; 16 – кінескоп.

Телебачення як засіб навчання виховання і розвитку учнів, порівняно недавно ввійшло в загальноосвітню школу. Не дивлячись на це, сьогодні ми не мислимо собі навчально-виховного процесу без використання телевізійної техніки, яка широко використовується в навчальний і позанавчальний час.

Навчальне телебачення – синтетичний засіб наочності, який поєднує зображальну і звукову наочність і дає змогу передавати різнобічну інформацію, яка спрямована на поліпшення якості знань, вмінь і навичок учнів, на всебічний їх розвиток.

Навчальне телебачення виконує такі функції:

1. Допомагає вчителю при вивченні найбільш складних тем.

2. Формує світогляд учнів.

3. Виховує національну самосвідомість, любов до України, рідного народу, до природи, формує національний менталітет.

4. Сприяє підготовці учнів до самостійної трудової діяльності.

5. Залучає школярів до мистецтва.

6. Ознайомлює школярів з новими досягненнями науки і техніки.

Аналогова відеокамераКамкордер– так офіційно іменується апарат, який називають просто відеокамерою. Слово камкордер утворено із двох – камера + рекордер, воно нагадує, що в апарат входить і відеокамера (перетворює картинку в електричний сигнал), і відеомагнітофон (записує і відтворює відеосигнал).

ЦИФРОВА ВІДЕОКАМЕРА

Цифровою відеокамера називається так насамперед за способом запису даних на носій: магнітну стрічку, miniDVD диск, жорсткий диск і/або флеш-карту. Перші цифрові відеокамери практично нічим не відрізнялися від аналогових – просто відео стискувалося в DV формат і записувалося на стрічку вже в цифровому виді, вся камерна частина використовувалася звичайна аналогова. Це дозволило убити відразу зграю зайців, оскільки запис в цифрі на стрічку виключав шуми стрічки, цифровий формат дозволяв позбавитися від складних і дорогих плат аналогового захоплення відео. Сам собою формат DV був розрахований на низьку кваліфікацію користувача і не вимагав від нього яких-небудь особливих знань про формат, швидкості потоку і тому подібне.

Формат відеокамер Якось так повелося історично, що формат відеокамери визначався насамперед носієм відео, на що відбувалося знімання камерою. І справді, недосвідченому споживачеві простіше зрозуміти різницю у форматах якщо і носії відео у різних форматів різні. Епоха цифрових відеокамер для любителів почалася з двох форматів – miniDV і Digital 8 Digital 8

Власний формат Sony, у результаті так і не підтриманий іншими виробниками. Камери цього формату записували відео на звичайні касети Hi8, тому в 1999 році, коли ці камери з'явилися на ринку, вони були хорошою альтернативою досить дорогим у той час miniDV камерам. Окрім цього, частину тодішніх моделей відеокамер Digital 8 уміли відразу переганяти в цифру старі Hi8 аналогові записи – достатньо було просто вставити Hi8 касету в камеру Digital 8 і з DV виходу можна було скидати на комп'ютер оцифроване відео.

MINIDV

Наймасовіший і популярніший формат цифрових відеокамер, отримав свою назву від "батьків", професійних камер DV формату. Професійні камери DV використовували DV касету (її розмір 125х78х14,6 мм), тому зменшений варіант такої касети і дав назву найбільш успішному формату любительських відеокамер – miniDV. Розмір miniDV касети всього в половину сірникової коробки (65х47х12 мм). Формат miniDV касети виявився на рідкість вдалим, тому вони використовуються і зараз у низці камер HDV формату, про які мова піде нижчим. Касета miniDV допускає запис потоку відео з швидкістю до 25 Мбіт/сек і в перерахунку на зрозумілі цифри може зберігати годину відео або, іншими словами, 12 Гбайт.

MINIDV камери найбільш зручні і з погляду подальшого монтажу відео на комп'ютері. DV формат, в якому зберігається відео, не вимагає могутнього комп'ютера як для любительського редагування, так і для проглядання відео. Оскільки в DV форматі використовується по кадрове стиснення, то і редагування відео можливе в нім з точністю до кадру без будь-яких проблем.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Електронна книга	\|	DVD камери

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.