• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Статистичний метод

Методи кількісного аналізу ризиків

До методів кількісного аналізу ризиків відносяться:

• статистичний метод;
• метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат);
• аналітичний метод;
• метод аналізу чутливості (критичних значень);
• нормативний метод;
• метод експертних оцінок;
• метод аналізу ризику з використанням дерева рішень;
• метод аналогій.

При стабільному внутрішньому і зовнішньому середовищі підприємства, достатньо великій кількості даних про результати окремих бізнес-операцій (прибутку та збитку) використовують статистичний метод оцінки ризику. Маючи достатній обсяг інформації про реалізацію окремих видів ризику за період часу, що минув, суб’єкт ризику здатний оцінити імовірність виникнення ризику у майбутньому.

Статистичний метод - це розрахунок ймовірностей виникнення збитку на основі аналізу всіх статистичних даних, що є в наявності, які відносяться до результативності бізнесу у минулому.

Частоту (імовірність) виникнення певного рівня збитку визначають за формулою

де - частота виникнення деякого рівню збитку; - кількість випадків виникнення певного рівня збитку; N – загальна кількість випадків у статистичній виборці, включаючи й успішно здійснені операції.

Розглянемо типовий варіант залежності між імовірністю та величиною збитку, яка називається функцією розподілу.

На рис 2.1.а представлений варіант функції розподілу величини збитку для відмов деякої промислової установки. Найбільші збитки відбуваються з найбільшою частотою (імовірністю). Такі випадки відповідають відмовам окремих деталей установки, дрібним недолікам, які можуть бути усунені без особливих витрат.

Максимальні збитки відповідають крупним аваріям, навіть до повного руйнування установки. Імовірність настання таких випадків найменша. Ця область збитку відповідає тій частині діаграми, що знаходиться праворуч.

а)

б)

Рис. 2.1. Типові залежності «імовірність - збиток» (а – для окремих подій, б – для збитку, що підсумований за фінансовий рік)

На рис 2.1.б показана функція розподілення, що характерна для збитків, сумованих за певний період часу, наприклад, за фінансовий рік.

У порівнянні з діаграмою на рис. 2.1.а імовірність малого збитку знизилась. Крім того, на діаграмі з’явився максимум.

Для кожної дискретної залежності «імовірність – збиток», отриманої на основі обробки статистичних даних, може бути проведена оцінка середнього збитку, його середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, а також підібрана безперервна функція розподілу, за допомогою якої можна розрахувати рівень ризику в залежності від збитку в майбутньому.

У залежності від результативності дій у періоді часу, що аналізується, та рівня збитку, діяльність підприємства відносять до однієї з п’яти областей ризику (рис. 2.2):

• безризикова область;
• область мінімального ризику;
• область підвищеного ризику;
• область критичного ризику;
• область неприпустимого ризику.

ЗЧП ЧП

ВД З>ЧПВД

В З>ВД В

ЗВК ВК

Рис. 2.2. Області ризиків (З - збиток; ЧП - чистий прибуток; ВД- валовий дохід; В - виторг, ВК – власний капітал)

Розглянемо характерні особливості кожної з областей.

Безризикова область – характеризується відсутністю будь-якого збитку при здійсненні господарської діяльності з гарантією отримання розрахованого прибутку.

Область мінімального ризику – характеризується розмірами збитків, які не перевищують розміру чистого прибутку. Підприємство ризикує тим, що у гіршому випадку воно не отримає чистого прибутку. У кращому випадку – чистий прибуток буде менший, ніж розрахункове значення.

Область підвищеного ризику – характеризується збитком, який не перевищує валового прибутку. Підприємство ризикує тим, що у гіршому випадку воно не зможе виплатити заробітну плату своїм робітникам за виконану роботу, але при цьому відшкодує матеріальні витрати, пов’язані з виробництвом продукції.

Область критичного ризику – характеризується збитком, величина якого не перевищує виторгу від реалізації продукції.

Область неприпустимого ризику – характеризується збитком, порівняним з розміром власного капіталу підприємства, тобто можливе банкрутство.

Підсумовуючи, треба зауважити, що в умовах різких різноспрямованих змін зовнішнього і внутрішнього середовища даний метод не використовується.

2.2.2. Метод оцінки фінансової стійкості (аналізу доцільності витрат)

Метод орієнтований на оцінку фінансової стійкості підприємства (проекту) та ідентифікацію на цій основі потенційних ризиків.

Виділяють два різновиди методу:

• фіксація фінансового стану підприємства (оцінка фінансової стійкості);
• співставлення фінансової стійкості підприємства до та після впровадження проекту (оцінка доцільності витрат).

Віднесення фактичного або такого, що прогнозується (в результаті впровадження проекту), стану підприємства до однієї з областей фінансової стійкості і, відповідно, областей ризику, виконується на основі аналізу достатності обігових коштів (власних або позикових) для формування запасів та покриття витрат, пов’язаних з виконанням проекту.

Для цього використовують такі показники:

- надлишок або недостатня кількість обігових коштів для функціонування підприємства або

реалізації проекту ();

- надлишок або недостатня кількість власних обігових коштів, а також середньострокових і

довгострокових позикових коштів ();

- надлишок або нестача загальної величини обігових коштів з урахуванням

середньострокових та довгострокових, а також короткострокових позикових коштів ().

Перелічені показники розраховуються за формулами

де - величина власних коштів; - основні кошти і вкладення; - запаси та витрати; - середньострокові та довгострокові позикові кошти; - короткострокові позикові кошти.

Для ідентифікації області фінансової стійкості використовується наступний трикомпонентний показник

Функція визначається як

, якщо

, якщо

Виділяють п’ять областей фінансової стійкості та відповідних областей ризику:

1. Область абсолютної стійкості, коли , тобто

В області абсолютної стійкості ступінь ризику дорівнює нулю. Для даної області характерна відсутність будь-яких втрат та забезпечена гарантія отримання планового прибутку.

2. Область нормальної стійкості, коли , тобто

В області нормальної стійкості ступінь ризику мінімальний. Для даної області максимальні збитки, які може понести суб’єкт підприємницької діяльності, не перевищує розмір чистого прибутку (тобто тієї її частки, яка залишається у суб’єкта господарювання після оподаткування та усіх інших виплат). Таким чином, мінімальний ступінь ризику забезпечує підприємству «покриття» всіх витрат, у тому числі і податків.

3. Область нестійкого стану, коли мають місце великі запаси та високі витрати , тобто

Область нестійкого стану характеризується підвищеним ризиком, при цьому обігові кошти не покривають сумарні запаси.

4. Область критичного стану, коли має місце затовареність готовою продукцією, низький попит на продукцію і т.д. , тобто

В області критичного стану у підприємства виникають проблеми з покриттям середньострокових та довгострокових позикових коштів.

5. Область кризового стану, коли підприємство знаходиться на межі банкрутства , тобто

В області кризового стану у підприємства виникають проблеми не тільки з покриттям середньострокових та довгострокових, але й короткострокових позикових коштів.

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I Метод Шеннона-Фано
4. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
5. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
6. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
8. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
9. АгротехнІЧНИЙ метод
10. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
11. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 10339