• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Побудова термінів шляхом запозичення з інших мов

Побудова термінів шляхом використання внутрішніх ресурсів мови

За допомогою внутрішніх ресурсів мови науково-технічні терміни створюють двома основними способами.

1. Зміна значення.Вона може відбуватися двома шляхами:

· шляхом зміни значень звичайних слів літературної мови; цей процес, як ми вже знаємо, має назву «термінологізація».Зазначимо, що термін, утворений із загальнолітературного слова, настільки переусвідомлюється, що часто сприймається вже як омонім відносно свого джерела, напр.: звичайне слово «хвиля» означає водяний вал, що утворюється від коливання водної поверхні; фізичний термін «хвиля» – коливальний рух у фізичному середовищі;

· шляхом зміни значень термінів, запозичених з інших галузей науки й техніки; такий процес називається транстермінологізацією,напр.: біологічний термін «миша» означає вид тварини ряду гризунів; в обчислювальній техніці цей термін має інше значення – прилад для зручності роботи на комп’ютері.

Найбільш поширеним видом утворення термінів шляхом зміни значення є називання за схожістю ознак або за схожістю функцій (сонячний вітер). Ще є називання за суміжністю понять, за аналогією.

2. Зміна структури.Деякі способи побудови нових термінів ми вже розглянули вище. Ще раз нагадаємо їх:

· утворення похідних за допомогою префіксів та суфіксів (специфічним для термінотворення є закріплення за деякими суфіксами певних термінологічних значень, напр.:

а) суфікс «ість» означає властивість; напр.: «спрямованість», «намагніченість»;

б) суфікси «анн», «енн» – процес; напр.: «кріплення», «скручування» тощо;

· утворення складних термінів, напр.: «двофазний», «терміносистема»;

· утворення термінологічних сполучень, напр.: «потужність номінальна»;

· утворення термінів-абревіатур, напр.: «КХ» (короткі хвилі), «ПК» (персональний комп’ютер).

Наукова термінологія має досить високу здатність сприймати іншомовні запозичення. Такі запозичення формують спільний лексичний фонд у різних, не обов’язково споріднених мовах, що сприяє взаємопорозумінню фахівців, які розмовляють різними мовами.

Разом із запозиченням слова часто відбувається й «запозичення» його значення.

Під час запозичення нових термінів з мови-джерела завжди постає питання: як передати новий термін рідною мовою? Є два шляхи.

1. Просто запозичити його та:

· переписати за правилами орфографії рідної мови або

· зберегти його оригінальне написання.

2. Перекласти цей термін рідною мовою:

· буквально (калькувати) або

· описово.

Отже, запозиченняможе бути повним або частковим.

При повномузапозичується як внутрішня, так і зовнішня форма терміна. Потім іншомовне слово пристосовують до фонетичних і морфологічних особливостей мови реципієнта, тобто асимілюють його. Розрізняють повну та часткову асиміляцію.

Повна асиміляція–це повне пристосування іншомовного слова до фонетичних (заміна звуків, не властивих цій мові; перенесення наголосу тощо) і морфологічних (підпорядкування системі відмінювання мови-реципієнта) законів рідної мови; напр., слово «асиміляція» (від лат. «assimilatio») в українській мові стало жіночого роду, після «с»за правилом дев’ятки пишемо «и»та змінюємо його як іменник І в. м’як. гр.

Часткова асиміляція–це збереження деяких фонетичних і граматичних особливостей мови-продуцента. Напр., в українській мові деякі іншомовні слова (радіо, пабліситі, кенгуру тощо) не мають системи відмінювання; а ряд запозичених слів зберігає невластиве українській фонетиці зяяння голосних (поет, какао тощо).

Основним способом часткового запозичення є калькування,тобто буквальний переклад елементів слова з мови-продуцента мовою-реципієнтом. Калька також буває повною або частковою.

Повна калька–це послідовний переклад усіх елементівслова з мови-продуцента; напр., переклад з латинської мови російською слова «hydrogenium» – «водород» (корінь -hydr- відповідає -вод-; корінь -gen- – кореню -род-).

Часткова калька–це переклад не всіх елементів слова, що надійшло з мови-продуцента; напр., переклад цього ж латинського слова українською: «hydrogenium» – «водень» (корінь -hydr-, як і в російській, відповідає кореню -вод-, а відповідника латинському кореню -gen- в українській мові немає, проте є суфікс -ень-).

Інколи запозичені терміноелементи стають продуктивними,тобто за їх допомогою будують нові терміни. В українській мові це насамперед стосується таких греко-латинських терміноелементів, як «авто-», «агро-», «анти-», «архі-», «гідро-», «полі-», «синхро-», «ультра-»та суфіксів «-ція», «-ізм», «-іст» тощо, які використовують для створення нових.

Таким чином, знання способів творення термінів та їх морфемної будови дозволяє уникнути орфографічних помилок, сприяє глибокому засвоєнню механізмів творення термінів певної галузі знання чи загальнонаукових термінів, а також є фундаментом для створення нових термінів.

4. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів. Українські електронні термінологічні словники

Термінологія може виконувати свої основні функції, позначати наукові поняття й задовольняти потреби спілкування фахівців у тому випадку, якщо вона буде загальноприйнята, унормована, відповідатиме вимогам до термінів.

Кодифікація термінів – це систематизація термінів у словниках, довідниках, що орієнтують мовців на правильне їх використання.

Сьогодні в Україні видається велика кількість словників з різних галузей знань. Це в основному словники таких типів: перекладні, енциклопедично-довідкові, тлумачно-перекладні.

Стандартизація термінології – це вироблення термінів-еталонів, термінів-зразків, унормування термінології в межах однієї країни (якщо це національний стандарт) або в межах групи країн (якщо це міжнародний стандарт). Стандартизована термінологія є обов’язковою для вживання в офіційних, наукових, ділових, виробничих текстах.

Основи стандартизації термінів було закладено в Німеччині в кін. ХІХ –
на поч. ХХ ст., коли в багатьох терміносистемах виникла потреба впорядкувати нагромаджену термінологію, виявити межі галузевих термінологій, уточнити значення кожного терміна. Теоретичні основи стандартизації термінів розробив німецький учений В. Вюстер.

У Радянському Союзі було створено потужну наукову термінологічну школу під керівництвом Д. Лотте, яка займалася зокрема проблемами нормування термінології. Цей процес перебував під пильним контролем держави: над виробленням стандартів працювали Комітет науково-технічної термінології (КНТТ), Комітет стандартизації мір і вимірних приладів та Всесоюзний науково-дослідний інститут інформації, класифікації та кодування. Прийняті державні стандарти (ГОСТи) мали силу закону.

Радянська система нормативної документації вилучила українську мову зі сфери науково-технічної діяльності. Понад 20 тис. державних стандартів (ГОСТ), 47 тис. галузевих стандартів (ОСТ), 80 тис. технічних умов (ТУ) були російськомовні. Навіть 600 республіканських стандартів УРСР, що їх затвердив і видав Держплан УРСР, також були російськомовні.

В українській історії першим нормувальним термінологічним центром можна вважати Наукове товариство імені Т. Шевченка (кін . ХІХ – поч. ХХ ст.). Саме навколо товариства гуртувалися провідні термінологи того часу, до його ухвал прислухалися автори наукових праць і підручників.

Згодом незаперечним авторитетом в українській термінології став Інститут української наукової мови (20-ті – поч. 30-х рр.). Але обидві ці структури не видавали державних стандартів у теперішньому розумінні цього поняття.

Сьогодні в Україні стандартизація термінології стала державною справою. Від розв’язання мовних питань, зокрема термінологічних, як відомо, залежать темпи державотворчих процесів. Освіта, наука, а особливо виробництво потребують єдиної, зручної, логічної української термінології.

Абревіатуру ДСТУ можна розшифрувати такими словами – державний стандарт України. Відзначимо, що зараз (з 1.07.2003 р.) ці стандарти називають «національними».

В Україні діє два основоположні стандарти:

· ДСТУ 1.5:2003. Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів;

· ДСТУ 3966-2000.Термінологія. Засади і правила розробляння стандартів на терміни та визначення понять.

У стандартах закріплено систему вимог до стилю українських нормативних документів. Дотримування цих вимог має полегшити сприймання й розуміння науково-технічних текстів, упорядкувати процес утворення й удосконалення української науково-технічної термінології.

Є два головні правила, записані у стандартах:

· усі мовні засоби треба вживати відповідно до їхньої головного (прямого) призначення;

· за наявності двох рівнозначних слів – іншомовного походження й українського, треба вживати українське.

Перше правило ґрунтується на прямому призначенні деяких мовних засобів:

· дієслова недоконаного виду й утворені від них віддієслівні іменники на
-ння (-ття) позначають дію (процес):вимикати – вимикання;

· дієслова доконаного виду й утворені від них віддієслівні іменники на
-ння(-ття) – подію:вимкнути – вимкнення;

· зворотні дієслова на -ся – неперехідну дію: світло вимикається;

· безособова форма дієслова на -но, -то – дію в безособових реченнях:світло вимкнено;

· віддієслівні іменники із суфіксами (крім на -ння, -ття, що позначають дії чи події), без суфіксів і на -овання – предмети, стани, наслідки дій чи подій: вимикач;

· дієприкметники (пасивні) – стан об’єкта дії: вимикний, вимкнений, вимиканий;

· дієприслівники – стан суб’єкта дії: вимикаючи;

· віддієслівні іменники – дійові властивості суб’єктів і об’єктів дії:вимкнутий, вимикальний.

Першому правилу підпорядкована ціла низка інших правил:

1. Треба вживати українську дієслівну форму на позначення дії (процесів) замість віддієслівного іменника, який більш притаманний російському науковому стилю. Неправильно: По-перше, складання списку термінів мовою оригіналу. Правильно: По-перше, складають список термінів мовою оригіналу. Неправильно:Адаптування іншомовних слів полягає в їхньому достосуванні до граматичної системи мови. Правильно: Адаптуючи іншомовні слова, їх достосовують до граматичної системи мов. Неправильно:Оцінювання ефективності процесу керування за такими параметрами…Правильно: Ефективність процесу керування оцінюють за такими параметрами…

Слід уникати, де це можливо, нагромаджування віддієслівних іменників на -ння,уживаючи замість них відповідні слова.

2. Потрібно уникатисловосполучень «дієслово + віддієслівний іменник», де дієслова тільки вказують на дію, тоді як іменники її називають. Такі словосполучення можна замінити створеним від іменника дієсловом:

Читайте також:

1. IV. Відмінність злочинів від інших правопорушень
2. Аверсивную терапію використовують, як правило, при лікуванні алкоголізму, нікотиновій залежності і деяких інших захворювань.
3. Амортизація інших необоротних матеріальних активів
4. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
5. АСОЦІАЦІЯ. ПОБУДОВА АСОЦІАТИВНОГО КУЩА
6. Аудит основних та інших необоротних активів
7. Бюджетне фінансування наукових досліджень здійснюється шляхом базового та програмно-цільового фінансування.
8. Бюджетний устрійпоказує, в який спосіб побудована бюджетна система. Іншими словами,він відображає організацію вертикальної структури бюджету держави за рівнями влади.
9. Важливе місце при цьому приділялося так званій «сімейній дипломатії», тобто укладенню вигідних союзів і угод шляхом династич­них шлюбів.
10. Валентність — це здатність атомів одного елемента сполу­чатися з певним числом атомів інших елементів під час утворення хімічних сполук.
11. Взаємозв’язок з освітніми системами інших країн, відповідність вищої освіти України світовому рівню.
12. Видача працівникам спецодягу, спецвзуття, інших засобів індивідуального захисту

Переглядів: 2613