Методи обліку витрат на виробництво та калькулювання виробничої собівартості продукції.

(Бух. фін. облік: Підручник. / За ред. Ф.Ф. Бутинця. – Житомир: ПП "Рута", 2002. – С. 345–350)

10.6. Облік випуску готової продукції (ГП)

До готової належить продукція, що виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актам.

При обліку продукції основним моментом є визначення її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності і технологічною складністю.

За формою продукція підрозділяється на уречевлену, результати виконаних робіт, наданих послуг.

За ступенем готовності на готову, напівфабрикати, неготову (НЗВ).

За технічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому остання може бути основною, побічною або супутньою. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначаються аналогічно основній продукції.

Супутня продукція – це продукція, отримана в одному технологічному циклі (процесі) одночасно з основною. За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу має якісні та кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику.

Побічна продукція – це продукція, що утворюється в комплексних виробництвах паралельно з основною і, на відміну від супутньої (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

В поточному обліку продукція (роботи, послуги) групується за укрупненими позиціями: вироби основного виробництва; товари широкого вжитку, вироблені з відходів; виконані роботи та надані послуги тощо.

Одним із основних завдань цінового обліку ГП є приведення різної продукції промисловості до єдиного вираження: ціновий показник дає можливість зробити підсумок різної продукції як одиничних виробничих одиниць, так і промисловості в цілому. В отриманні єдиного підсумку по різних видах продукції і полягає основне завдання оцінки продукції.

Первісною вартістю ГП визнається її фактична виробнича собівартість або нормативна вартість.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

прямі матеріальні витрати;

прямі витрати на оплату праці;

інші прямі витрати;

змінні ЗВВ та постійні розподілені ЗВВ.

Виробнича собівартість продукції зменшується на справедливу вартість супутньої продукції, яка реалізується, та вартість супутньої продукції в оцінці можливого її використання, що використовується на самому підприємстві.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Розрахунок здійснюються за даними субрах.23/Основне виробництво (якщо такий відкрито на підприємстві).

Структура субрах.23/ОВ

1. Витрати в залишках НЗВ( у вигляді не закінчених обробкою і складанням деталей, вузлів, виробів та незакінчених тех. процесів. НЗВ на підприємствах, що виконують роботи та надають послуги, складається з витрат на виконання незакінчених робіт (послуг), щодо яких підприємством ще не визнаного доходу) на початок місяця 2. Витрати за місяць 3. Витрати в залишках НЗВ на кінець місяця

4. Брак у виробництві 5. Зворотні відходи 6. Нестачі НЗВ за результатами інвентаризації 7. Напівфабрикати власного виробництва, виготовлені за місяць та здані на склад

Фактична виробнича собівартість ГП=(1)+(2)-(3)-(4)-(5)-(6)-(7).

Для узагальнення інформації про наявність та рух ГП підприємства призначено активний рах.26. Аналітичний облік ГП ведеться за видами ГП.

На основі накладної на здачу ГП на склад робиться запис:

Д26 К23/Основне виробництво.

Але оскільки вартість продукції може бути визначена лише після збирання всіх витрат та калькулювання її фактичної собівартості, постає проблема в щоденному обліку наявності та руху ГП для визначення її вартісних характеристик.

Оцінка ГП при її продажу залежить від облікової політики підприємства, в частині оцінки запасів при їх вибутті. При цьому можуть застосовуватись методи, передбачені П(С)БО 9.

При відображенні продажу ГП в БО зазначаються дві її оцінки: оцінка, що прийнята підприємством згідно з обліковою політикою, – первісна, та оцінка, що визначається за домовленістю сторін.

ГП обліковується на підприємствах за місцями її зберігання та окремими видами у встановлених одиницях виміру: натуральних (характеризують кількість, обсяг та вагу продукції відповідно до їх фізичних властивостей, використовують для кількісного обліку готових виробів); умовно-натуральних (показники, необхідні для одержання узагальнених показників з обліку однорідної продукції).

На складах в облікових регістрах (картках, відомостях, сальдових відомостях, оборотних відомостях або книзі складського обліку) ГП обліковується в кількісному вираженні.

Кількісний облік ГП за її видами та місцями зберігання може бути організований декількома способами: 1) в сортових картках складського обліку; 2) безкартковим способом.

При першому способі в бухгалтерії складають або обробляють групувальні відомості оприбуткування продукції за її видами в розрізі підрозділів-виробників та за місцями зберігання. При безкартковому способі за допомогою ЕОМ кожен день складають оборотні відомості обліку випуску продукції з виробництва і руху готових виробів у розрізі складів та інших місць зберігання. При цьому необхідно звернути особливу увагу на збалансованість даних з оприбуткування, відпуску і по залишках продукції. Залишки готових виробів періодично інвентаризуються.

У картках або книгах складського обліку здійснюються записи про надходження і відпуск ГП та щоденно виводяться її залишки.

При створенні повністю автоматизованих складів облік ГП в традиційній картковій формі не ведеться, а необхідні для управління дані отримують як інформацію по запиту. Картки замінюються оперативними машинограмами залишків та руху ГП по кожному найменуванню та виду.

В кінці місяця за даними аналітичного обліку витрат на виробництво визначається фактична собівартість ГП.

Аналітичний облік приймання та відпуску ГП, ведеться на підставі прибуткових і видаткових документів за видами ГП

Облік ГП повинен забезпечити контроль за виконанням завдань по випуску продукції згідно договірного асортименту на всіх стадіях її руху; зберіганням ГП за обсягом, асортиментом та якістю (в місцях складування і в дорозі); своєчасною випискою документів на відвантаження; поданням розрахункових документів покупцям та контроль своєчасного здійснення платежів; використанням матеріальних і фінансових ресурсів за допомогою складання планових і фактичних калькуляцій собівартості продукції.

Побудова обліку ГП можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні, якісні та вартісні характеристики, може бути здана, а звідти відбуватиметься її реалізація. Водночас можливий інший підхід, коли ГП не передається на склад, а нагромаджується безпосередньо в цехах, звідки її реалізують.

Продукція, яка не має кількісних характеристик, – робота , послуга (посередництво) або великогабаритні вироби – будинок, пароплав тощо, – безпосередньо передається з виробництва покупцеві (замовникові).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Облік браку у виробництві	\|	ТЕМА 2.1. ОБЛІК ЗОБОВЯЗАНЬ ЗА РОЗРАХУНКАМИ З ПОСТАЧАЛЬНИКАМИ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.