Сучасний стан медичного страхування в Україні

Реформування системи соціального страхування України передбачає, поряд з удосконаленням системи соціальних виплат, розвиток добровільного страхування, що дасть можливість мобілізувати грошові заощадження громадян, використати їх у національній економіці і забезпечити належний рівень соціального захисту населення. З цією метою необхідно утворити мережу «Асистанс-Україна», яка буде залучена до створення системи медичного страхування.

У разі настання страхового випадку передбачаються послідовні виплати застрахованому в межах терміну та місця дії договору страхування протягом періоду захворювання.

Безперервне страхування здоров'я передбачає поліклінічне обслуговування застрахованого (включаючи й аптечне), стаціонарне обслуговування, послуги невідкладної медичної допомоги, а також стоматологічну допомогу. Воно проводиться на випадок захворювання, яке триває не менше, ніж два тижні. При цьому договори страхування укладаються на строк, не менше трьох років.

Страхування здоров'я на випадок хвороби передбачає страхування медичних витрат на випадок конкретної хвороби, яка зазначається в договорі страхування. Наприклад, це можуть бути різні інфекційні хвороби, хвороби серцево-судинної системи, систем дихання. Договір страхування може укладатися стосовно однієї хвороби або цілої низки хвороб, що турбують страхувальника. У разі настання страхового випадку страхова сума або її частина виплачується застрахованій особі. Якщо правила страхування передбачають оплату страховиком надаваних застрахованому медичних послуг, то така оплата здійснюється за розпорядженням першого.

Страховики можуть отримати ліцензію на два види медичного страхування: страхування здоров'я на випадок хвороби та безперервне страхування здоров'я, що проводяться в добровільній формі.

Вітчизняне медичне страхування зародилося на Півдні України наприкінці 80-х – початку 90-х років XIX ст. На той час прогресивна частина підприємців Одеси почала страхувати своїх робітників від шкоди їх здоров'ю на виробництві у приватних загальнострахових товариствах. Страхування було найбільш прийнятним для підприємств середнього класу. Для малих підприємств воно було занадто відчутним у фінансовому плані, а для великих – вигідніше було виплатити потерпілому компенсацію за окремий нещасний випадок, ніж платити страхові внески за всіх працюючих. Для середніх підприємств навіть один нещасний випадок із тяжкими наслідками призводив до великих витрат власника виробництва, і тому вигідніше було платити значні страхові суми, ніж збанкрутувати від раптових групових нещасних випадків і захворювань, викликаних недосконалістю тогочасного виробництва і низькою кваліфікацією працюючих [7].

У 1912 р. в Російській Імперії вийшов закон, яким було введено обов'язкове медичне страхування. Особливостями обов'язкового страхування були поступовість його запровадження протягом декількох років, територіальна обмеженість поширення (тільки на європейську частину країни), охоплення страхуванням виключно недержавної сфери промисловості. Відповідальними за створення і діяльність страхових організацій були роботодавці. Внески від нещасних випадків повністю складалися з відрахувань роботодавців, і суми їх залежали від ступеня небезпечності робіт [7].

Законом України «Про страхування» передбачено введення обов'язкового медичного страхування. На сьогодні в Україні 14 серпня, 2012 у Верховній Раді було зареєстровано проект закону "Про загальнообов'язкове державне медичне страхування". Планувалось, що в разі ухвалення закон набуде чинності з 1 січня 2013 року.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Закон України «Про страхування», введений в дію в 2001 році, передбачає здійснення медичного страхування в обов' язковій і добровільній формах.	\|	Фінансування програми обов'язкового медичного страхування здійснюється відповідно до суми зібраних страхових платежів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.