МЕТОДИЧНІ ПРИНЦИПИ РОЗРАХУНКУ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ

Виробничі потужності підприємств обчислюються за відповідними галузевими основними положеннями, що відображають особливості конкретних галузей. Проте існують спільні для більшості галузей економіки методичні принципи розрахунку виробничих потужностей діючих підприємств.

Принципи розрахунку виробничих потужностей

1. Виробничу потужність підприємства визначають за всією номенклатурою профільної продукції. При цьому проводять можливе звуження номенклатури, об'єднуючи окремі вироби в групи за конструктивно - технологічною єдністю з визначенням для кожної з них базового представника. Решту виробів даної групи приводять до характеристик цього представника за допомогою розрахункового коефіцієнта трудомісткості.

Якщо підприємство випускає кілька видів різної продукції, то виробнича потужність визначається окремо для кожного виду виробів.

2. Виробнича потужність підприємства встановлюється., виходячи з потужності провідних цехів (дільниць, технологічних ліній., агрегатів) основного виробництва з урахуванням заходів для ліквідації вузьких місць і можливого внутрішньовиробничого кооперування.

До провідних належать ті виробничі підрозділи підприємства які виконують головні технологічні процеси (операції) і мають вирішальне значення для забезпечення випуску профільних видів продукції.

За наявності кількох провідних підрозділів підприємства виробнича його потужність обчислюється за тими з них, які виконують найбільш трудомісткий обсяг робіт.

3. У розрахунки виробничої потужності підприємства включають: а) усе чинне і не чинне внаслідок несправності, ремонту та модернізації устаткування основних виробничих цехів; б) устаткування, що перебуває на складі і має бути введене в експлуатацію в основних цехах протягом розрахункового періоду, в) понад нормоване резервне устаткування; г) понаднормативне устаткування допоміжних цехів, якщо воно аналогічне технологічному устаткуванню основних цехів.

4. Виробничу потужність підприємства треба обчислювати за технічними або проектними нормами продуктивності устаткування,
використання виробничих площ і трудомісткості виробів, нормами виходу
продукції з урахуванням застосування прогресивної технології та досконалої
організації виробництва

5. Для розрахунків виробничої потужності підприємства береться максимально можливий річний фонд часу (кількість годин) роботи устаткування. На підприємствах з безперервним процесом виробництва таким максимально можливим фондом часу роботи устаткування є календарний фонд (8760 годин на рік) за мінусом часу; необхідного для проведення ремонтів і технологічних зупинок устаткування.

Для підприємств з дискретним процесом виробництва фонд часу роботи устаткування визначають, виходячи з фактичного режиму роботи основних цехів і встановленої тривалості змін у годинах з відрахуванням часу на проведення ремонтів устаткування, вихідних і святкових днів. У сезонних виробництвах фонд часу роботи устаткування регламентується встановленим режимом роботи підприємства.

6. У найзагальнішому вигляді виробничу потужність провідного цеху (дільниці) з виготовлення однорідної продукції (переробки сировини, виконання інших виробничих операцій) можна визначити за однією з таких формул:

Ni = а_і Т_р m

або Ni = Т_р m /t_і

де Ni – потужність і – го виробничого підрозділу підприємства

а_і- продуктивність устаткування у відповідних одиницях виміру і – ої продукції за годину;

Т_р- річний фонд часу роботи устаткування;

m – середньорічна кількість фізичних одиниць устаткування;

t_і – трудомісткість виготовлення одиниці продукції.

7. Розраховується також технологічна спроможність (потужність) решти виробничих ланок підприємства (поряд з провідними цехами чи дільницями).

Такі розрахунки необхідні для виявлення невідповідності між потенційними можливостями з випуску продукції окремих виробничих підрозділів і забезпечення узгодженої технологічної пропорційності між взаємозв'язаними виробничими ланками.

8. Визначення виробничої потужності підприємства завершується складанням балансу, що відбиває зміни її величини протягом розрахункового періоду і характеризує вихідну потужність (N _вих). Для цього використовується формула:

N _вих. = N _вх+ N _отз + N _р± N _на - N _в

де N _вх– вхідна потужність підприємства;

N _отз – збільшення потужності протягом розрахункового періоду внаслідок здійснення поточних організаційно – технічних заходів;

N _р – нарощування виробничої потужності завдяки реконструкції або розширенню підприємства;

N _на – збільшення (+) або зменшення ( - ) виробничої потужності, спричинене змінами в номенклатурі та асортименті продукції, що виготовляється;

N _в- зменшення виробничої потужності внаслідок її вибуття, тобто виведення з експлуатації певної кількості фізично спрацьованого та технічно застарілого устаткування.

9. Визначення й регулювання резервної виробничої потужності підприємства здійснюється з допомогою розрахунків необхідної кількості резервних агрегатів (груп устаткування) та обґрунтування розмірів експериментально - дослідних виробництв. Зазвичай величина резервних потужностей для покриття пікових навантажень не перевищує 10-15%, а для підготовки та освоєння виробництва нових виробів - 3-5% загальної потужності.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПОТУЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА	\|	ОБОРОТНІ ФОНДИ ПІДПРИЄМСТВА. СКЛАДОВІ ЕЛЕМЕНТИ ОБОРОТНИХ ФОНДІВ ТА ЇХ СТРУКТУРА

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.