Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Лізинг без залучення позикових коштів.

7. Залежно від способу виплати орендних платежів:

• лізинг із повною виплатою,який укладається на строк, що дорівнює строку фізичного зносу об'єкта; за рахунок отримання орендних платежів орендодавець за строк угоди отримує повну вартість об'єкта лізингу;

• лізинг із частковою виплатою,який укладається на строк, менший за строк фізичного зносу майна, і тому протягом орендного строку об'єкт повністю не амортизується; лізингова компанія отримує за рахунок лізингових платежів неповну оплату купівельної вартості об'єкта і може здавати його в оренду повторно, до повного зносу;

• компенсаційний лізинг,при якому платежі за орендоване майно здійснюються: 1) продукцією, яка виробляється на цьому обладнанні; 2) зустрічними поставками сировини та напівфабрикатів, які не зв'язані із роботою орендованого обладнання. Це подібно бартерній операції або угоді зустрічної закупки (в залежності від того, проходять чи ні платежі через банк), тобто зводиться до обміну "лізингові поcлуги – товар". До лізингової угоди у такому разі часто підключають третю сторону в особі торгового дому.

8. Залежно від строку здійснення лізингу:

строковий лізинг,коли майно надається на тривалий строк оренди (зазвичай на строк фізичного зносу);

відновлюваний лізинг,при якому після закінчення першого строку оренди договір пролонгується; об'єкти лізингу замінюються в залежності від зносу та на бажання орендаря, який бере на себе витрати по заміні майна.

9. Залежно від кількості сторін, що беруть участь в угоді:

• лізинг за участю двох сторінхарактеризується тим, що виробник (постачальник) та орендодавець сполучені в особі однієї фірми; виробник – це фірма, що продукує обладнання, яке потім буде об'єктом оренди; постачальник – це торгові фірми, які володіють обладнанням, якщо вони виступають у ролі орендодавців. Якщо укладаються контракти у формі фінансового лізингу, то орендодавцем переважно є промислові концерни (для них це одна із форм збуту) та торгові компанії; якщо у формі оперативного лізингу, то орендодавцем є незалежні спеціалізовані лізингові компанії;

• лізинг за участю трьох сторінпередбачає наявність постачальника (виробника або торговця), орендодавця (лізингового посередника) – універсальної або спеціалізованої лізингової компанії, яка контролюється банками, що її фінансують, та орендаря (промислового або торгового підприємства);

• лізинг за участю безлічі сторін,або груповий,або акціонерний лізинг,за участю декількох компаній у ролі орендодавця та залученням великих позикових коштів. Цей лізинг поширений як форма фінансування складних, великомасштабних об'єктів, наприклад, комплексне обладнання підприємств, авіатехніка, судна, залізничне обладнання та рухомий склад, бурові платформи та вишки. Орендодавці забезпечують лише частину (20-40%) суми, яка потрібна для купівлі об'єкта оренди. Ці кошти залучаються шляхом випуску акцій та розповсюджуються серед лізингодавачів, які беруть участь у фінансуванні угоди. Частина купівельної вартості об'єкта оренди, що залишилася, фінансується кредиторами, тобто інституційними організаціями, серед яких банки, страхові компанії, пенсійні та інші фонди. Кредитори, як правило, не мають права вимагати заборгованість по кредитах безпосередньо у лізингодавачів. Фінансова безпека наданих позик забезпечується шляхом надання кредиторам переважного права вимагати обладнання в орендаря у разі його неплатоспроможності або банкрутства, а також офіційної переуступки лізингодавачами на користь кредиторів права первісного отримання лізингових платежів з метою покриття заборгованості по сумах обслуговування кредитів. Вартість кредиту, яка залежить від платіжної позиції, співвідношення статутного та позикового фонду та репутації орендаря, є вирішальним фактором, що впливає на розмір лізингових платежів.

Крім зазначених вище видів міжнародного лізингу зустрічаються ще два особливих види:

· ліверидж-лізинг – це довгострокова оренда наукоемкого обладнання (ЕОМ, медичного обладнання) з використанням державного стимулювання шляхом надання сприятливих кредитів, зниження податків, збільшення норми амортизації.

· пекидж-лізинг– це вид оренди, який, крім, власне оренди, включає у себе і продаж орендарю обладнання у кредит або фінансування будівництва та інших робіт.

Як орендодавціможуть виступати: 1) виробники техніки, обладнання або власники іншого майна; 2) універсальні лізингові компанії, які надають в оренду різноманітні види технічно складного обладнання; 3) спеціалізовані лізингові компанії, які працюють з одним видом товару або товарами однієї групи, запас яких зберігається на їхніх складах.

У фінансовій лізинговій операції зазвичай крім основних суб'єктів(лізингової компанії, орендарів, постачальників-виробників або продавців об'єктів оренди), задіяні й інші учасники:

• інвестори (пайовики, акціонери), які вклали капітал у створення та діяльність лізингової компанії;

• склад лізингової компанії, звідки об'єкти оренди поставляються орендарям і туди ж вони повертаються після закінчення строку оренди;

• посередники, які шукають орендарів; в залежності від умов укладених з ними угод вони можуть підписувати лізингові угоди від свого імені та за рахунок лізингової компанії;

• страхова компанія, в якій лізингова компанія може застрахувати на свою користь майно, яке здане в оренду, транспортні ризики при поставках майна орендарям, себе від фінансових ризиків при виконанні лізингових операцій;

• банк, який здійснює додаткове фінансування лізингових операцій;

• фірма, яка ремонтує та здійснює реновацію об'єктів, які були в оренді та повернені;

• збутовий посередник, який реалізує на ринку повернені об'єкти оренди з попереднім ремонтом та реновацією або без них, з якими укладаються відповідні угоди:

• тристороння угода про фінансовий лізинг між лізинговою компанією, лізингоотримувачем та постачальником об'єкта лізингу;

• контракт купівлі-продажу на придбання лізинговою компанією у постачальника (виробника) об'єкта лізингу, який є частиною вищезгаданої тристоронньої угоди;

• кредитний договір лізингової компанії з банком на фінансування придбання лізинговою компанією об'єкта лізингу;

• договори страхування лізинговою компанією ризиків, які пов'язані із лізинговою операцією;

• договір між лізинговою компанією та фірмою, яка здійснює технічний сервіс об'єкта лізингу.

Угода з універсальною лізинговою компанієює найбільш комплексною. Зовнішньоекономічна операція починається з того, що орендар сам вибирає необхідне йому обладнання з певними технічними характеристиками (1), повідомляє потенційного постачальника (виробника обладнання або торгову фірму) про свій намір замовити дане обладнання через посередництво конкретної лізингової компанії (2). Фірма-постачальник складає бланк замовленняна дане обладнання та висилає його орендарю (3). Одночасно орендар звертається до лізингової компанії із запитомпро можливість отримання даного обладнання в оренду, додавши при цьому документи про свій фінансовий стан та рахунок-проформу на це обладнання(4). Лізингова компанія, прийнявши позитивне рішення, письмово повідомляєпро це орендаря, додаючи загальні умови лізингової угоди(5), і одночасно лізингова компанія інформує постачальника обладнання про те, що вона має намір придбати у нього дане обладнання (6). Орендар, ознайомившись із загальними умовами лізингової угоди, надсилає лізинговій компанії лист із підтвердженням-зобов'язанням, підписаним екземпляром загальних умов угоди(або між лізинговою компанією та орендарем укладається лізингова угода) та завізованим бланком замовлення на обладнання(7). Отримавши ці документи, лізингова компанія підписує бланк замовлення та надсилає його постачальнику обладнання (або укладає зним контракт купівлі-продажу) (8). Фірма-постачальник відвантажує обладнання на адресу орендаря, який організовує його прийняття (9). Постачальник та орендар підписують протокол про поставку та прийняття (10) і направляють його лізинговій компанії (11). Отримавши протокол, лізингова компанія оплачує вартість обладнання фірмі-постачальнику (12). Часто лізингова компанія тільки фінансує угоду з оренди обладнання, причому на гроші, які вона одержала в кредит у банку; після надходження платежів за оренду від орендаря лізингова компанія повертає банку кредит. Обов'язки з гарантійного ремонту обладнання та техобслуговування покладаються на постачальника обладнання.

Угода зі спеціалізованою лізинговою компанієюукладається набагато простіше: лізингова компанія на свій вибір закуповує товари у виробників (1), утворює складські запаси (2) та здає ці товари в оренду від свого імені (3). У цьому разі лізингова компанія сама займається техобслуговуванням техніки, укладає угоди страхування техніки, надає інші послуги за погодженням з орендарем; вона купує у постачальників обладнання у кредит або на кредит, який отримала від банку чи іншого інвестора.

Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі:

1) торгівля напряму (здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем)

2) через посередників

При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими та соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями та звичаями, а також великими відстанями між партнерами. В результаті часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.

В результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно, використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.

Переваги залучення посередників:

· підвищують оперативність збуту;

· підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу;

· посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах;

· підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу;

· являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів.

У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод:

· операції з перепродажу (договір купівлі-продажу). Коли посередник викуповує товар у виробника і підписує угоди від свого імені і за свій рахунок (купці, дистриб’ютори, дилери);

· комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Коли посередник не викуповує товар у виробника, а підписує угоди від свого імені, але за рахунок виробника і за це отримує винагороду (до 10% від суми угоди). Посередники називаються - комісіонер, консигнатор;

· агентські операції (агентські угоди). Мета угоди – одна сторона доручає іншій (агенту) виконувати дії, пов’язані з продажем (частіше за все) чи купівлею товарів, а також з пошуком замовників і виконавців для надання тих чи інших послуг на обумовленій території в погоджений термін за рахунок та від імені виробника (принципала). І посередники при цьому називаються - агенти-повірені, торговельні агенти;

· брокерська операція. Посередник – спеціалізований професійний агент, що працює на одному сегменті і здійснює контракт між продавцем і покупцем і за цю послугу отримує винагороду до 2-3%. Підписувати угоду при цьому не має права. Назва — агент-представник, брокер, маклер.

Як правило, ті чи інші посередницькі операції виконують ті чи інші посередницькі фірми. Серед них: торгові дома; експортні фірми; імпортні; оптові; роздрібні фірми; дистриб’ютори; комісійні; агентські; брокерські фектори тощо.

Сучасними особливостями діяльності посередницьких фірм в МТ є:

· укрупнення, транснаціоналізація;

· спеціалізація (за товарами, видами діяльності, послугами, угодами);

· підпорядкування невеликих посередницьких фірм крупним виробникам;

· підпорядкування малих і середніх виробників крупним торговельно-посередницьким корпораціям.

Серед посередників можна виділити так званих інституціональних посередників, до яких відносять товарні біржі, аукціони та міжнародні торги (тендери).

Міжнародні трансакції при перепродажах товару передбачають реалізацію товарів з торговою націнкою. В залежності від схеми проведення поділяються на 2 види:

· до першого виду відносяться операції, при яких торговий посередник по відношенню до експортера виступає як покупець, який купує товари на основі договору купівлі-продажу. Він стає власником товару і може реалізовувати його на власний розсуд на будь-якому ринку, до нього, переходять всі торгові ризики, які пов’язані з подальшою реалізацією товару. Він самостійно встановлює ціну та умови реалізації товару, а також територію, на якій він діятиме. Для виробника використання такої схеми є найбільш вигідною, оскільки це максимально пришвидшує його капіталооборот. На цих умовах працюють великі торгові фірми, торгові доми та роздрібні торговці. Термінологія, яка застосовується до таких торгових посередників, досить різноманітна. Найчастіше їх називають купцями (в Англії, США), handler (в Німеччині), handlande (у Швеції). На ринку кольорових металів Великобританії таких посередників називають стокхолдерами (stockholders). Торговців цукром за свій рахунок на Нью-Йоркській біржі називають операторами (operator), торговців какао на Лондонській біржі – ділерами (dealer), торговців кольоровими металами – принципалами (principal).

· до другого виду відносяться операції, при яких експортер надає право посереднику, який називається торговцем по договору, право продажу своїх товарів на певній території на протязі узгодженого терміну на основі договору про надання права на продаж. Цей договір встановлює лише загальні умови, які регулюють взаємовідносин сторін з реалізації товарів на певній території. Для його виконання сторони укладають самостійні контракти купівлі-продажу, де визначаються кількість і якість товару, що постачається, ціна, умови поставки, спосіб платежу і форма розрахунку, терміни оплати, умови гарантії якості, порядок представлення рекламацій.

Торговця по договору в різних країнах називають по різному. Наприклад, у США та Великобританії його називають дистриб’ютором (distributor), у Німеччині – торговець по договору (vertragshandler) чи торговець за свій рахунок (eigenhandler), у Бельгії та Греції – концесіонер (concessionaire).

Посередництво торговця по договору полягає у тому, що він сприяє просуванню товару від експортера до кінцевого споживача на певній території. При необхідності забезпечує організацію технічного обслуговування проданих товарів, постачає покупцям запасні частини і т.п. при цьому торговець повинен представляти інтереси експортера і при продажі притримуватись встановлених договором умов.

В обов’язки торговця по договору, який знаходиться у країні виробника, може входити отримання замовлень від іноземних покупців та розміщення їх у виробника від свого імені і за свій рахунок (він сам виступає як покупець по замовленню іноземного контрагента). Якщо це передбачено спеціальною угодою, в обов’язки торговця, який знаходиться в країні імпортері, можуть входити організація складу і поставка товарів кінцевому споживачу зі складу, а також реклама, демонстрація зразків товару на складі і т. п.

Міжнародні трансакції при здійсненні комісійних операцій передбачають виконання однією стороною (комісіонером) за дорученням іншої сторони (комітента) угод від свого імені, але за рахунок комітента.

Взаємовідносини між комітентом і комісіонером регулюються договором комісії (комісійна угода). У відповідності з нею комісіонер не купує товари комітента, а лише виконує угоди (операції) з купівлі-продажу товарів за рахунок комітента. Це означає, що комітент залишається власником товару до його передачі у розпорядження кінцевого покупця.

Разом з тим варто відзначити, що продаж товарів через комісіонерів часто пов'язаний з передачею товарів комітента у володіння комісіонера, який при цьому не стає їх власником. Ризик випадкової загибелі чи пошкодження товару за відсутності іншої домовленості лежить на комітенті. Комісіонер зобов’язаний вживати всіх заходів із забезпечення збереженості доручених товарів і відповідати за їх пошкодження чи втрату (якщо це відбудеться з його вини).

Комісіонер укладає договір купівлі-продажу з покупцем від свого імені і сам отримує від нього платіж за поставлені товари. Таким чином, комісіонер виступає посередником лише з точки зору комітента. Для покупця він є стороною договору купівлі-продажу.

В договорі комісії встановлюється порядок визначення ціни, за якою комісіонер продає товари комітента. Переважно вона встановлюється для кожної партії товару або встановлюється як мінімальна ціна (з надання комісіонеру права визначати кінцеву ціну реалізації) чи як максимальна ціна. У договорі обумовлюється, що підвищення ціни не повинно бути причиною зниження конкурентоспроможності товару.

Комісіонер за свої послуги отримує від комітента комісійну винагороду, яка визначається в договорі. Це може бути певний % від суми угоди (в середньому до 10%) чи різниця між ціною комітента і ціною комісіонера.

Комісіонер як правило не відповідає перед комітентом за виконання договірних зобов’язань третьою особою але інколи у комісійну угоду включають умову про гарантію комісіонера за виконання угод третьою особою (умова делькредере – del credere). Згідно цієї умови комісіонер за додаткову винагороду зобов’язується гарантувати комітента від збитків, які він (комітент) може понести внаслідок не оплати товару покупцем через його неплатоспроможність.

При виконанні доручення комісіонер повинен дотримуватися умов, які визначені комітентом. Отриманий від покупця платіж (за мінусом комісійної винагороди і, при згоді комітента, витрат понад передбачувану у договорі суму) комісіонер повинен перевести на рахунок комітента на протязі узгодженого терміну. Платіж вважається виконаним після підтвердження комітентом його отримання та правильності. У договорі комісії також обумовлюються обов’язки комітента, які залежать від характеру виконуваних операцій.

Комісійні доручення іноземних покупців можуть мати форму індентів (indent). Індент – разове комісійне доручення імпортера однієї країни комісіонеру іншої країни на покупку певної партії товару. Якщо індент точно визначає виробника товару і відомості щодо товару точно визначені (сорт, колір, зразок ...), то він називається закритим. Індент, який надає комісіонеру право вибору виробника чи не має точних вказівок щодо товару, називається відкритим. Один індент може охоплювати кілька партій різних товарів, які збираються в одну поставку.

Різновидністю комісійних операцій є операції консигнації. Вони полягають у дорученні однією стороною (консигнантом) іншій стороні (консигнатору) продажі товарів зі складу від власного імені і за рахунок консигнанта. Консигнаційні операції здійснюються на основі договору консигнації, стосовно якого застосовуються норми законодавства про договір комісії (договір комісії спеціально регулюється громадянським і торговим правом Німеччини, Франції, Швейцарії, Японії, Італії. Право Великобританії і США такий специфічний вид договору не передбачає і відповідні положення попадають під дію агентської угоди).

Під договором консигнації розуміють такий договір, у відповідності до якого одна сторона (консигнатор) зобов’язується по дорученні іншої сторони (консигнанта) на протязі визначеного періоду за обумовлену винагороду продавати від свого імені і за рахунок консигнанта поставлені на склад в країні консигнатора товари. Ці товари залишаються власністю консигнанта до моменту їх продажі третім особам.

Консигнаційна форма реалізації використовується на слабо освоєних та нових ринках, при поставках нових товарів, при реалізації виробів масового виробництва, у стійкому і швидкому збуті яких експортер не впевнений.

Агентські операції полягають у дорученні однієї сторони (принципала) не залежній від неї іншій стороні (агенту – торговому, комерційному) виконання фактичних та юридичних дій, які пов’язані з продажем чи покупкою товару на визначеній території за рахунок і від імені принципала. Агентські операції виконуються на основі агентської угоди.

Незалежність агента виражається у тому, що він здійснює свою діяльність самостійно за певну винагороду і не знаходиться в жодних трудових стосунках з принципалом. Агент у більшості випадків виступає юридичною особою, яка реєструється у торговому реєстрі країни. Хоч агент зобов’язаний діяти в межах наданих агентською угодою повноважень, він не підлягає прямому контролю з боку принципала. Основним його завданням є сприяння оборудкам купівлі-продажі товару, хоч безпосередньо не приймає в них участі (в якості однієї із сторін) і не купує за свій рахунок товарів. Він діє лише як представник принципала у межах відповідальності, яка визначена агентською угодою (термін «агентська угода» має певний правовий зміст і застосувати його можна лише стосовно певного роду угод).

Правове регулювання агентських операцій в різних країнах має суттєві відмінності. В англо-американській системі права під агентом розуміють фізичну чи юридичну особу, яка має право представляти іншу особу чи здійснювати торгові операції від імені останнього на певній території. Агент веде переговори від імені принципала, але в якості самостійної сторони в договорі не виступає. У Великобританії та США термін «агент» часто використовується в широкому розумінні (охоплює всі види представництва та посередництва, в тому числі і договір комісії) і більш вузькому сенсі (агенти уповноважені на укладення оборудок і на виконання інших дій від імені принципала і за його рахунок чи на посередництво між сторонами при укладенні угод між ними). Таке більш вузьке тлумачення агентських операцій використовує також право Данії, Швеції, Норвегії, Ісландії. Італійське право чітко розмежовує агентів (адженція) і представників (репрезентанца): агенти лише зводять сторони для заключення оборудок, а представники самостійно підписують угоди від імені замовника. У Японії та деяких країнах континентальної Європи і окремих країн, які розвиваються, застосовують спеціальні норми, які регулюють взаємовідносини з агентами (вони містяться у громадянських та торгових кодексах чи в законах про торгових агентів).

Брокерські операції полягають у встановленні через посередника-брокера (англ. broker, фр. courtier, нім. marler) контакту між продавцем та покупцем (а також між страхувальником і застрахованим, між судновласником і фрахтувальником). Незалежно від того виду діяльності брокера і від сторони, яку він представляє, він завжди виступає як посередник (у вузькому юридичному сенсі), виконуючи лише фактичні дії. Брокер ніколи не являється стороною у договорі, а виступає виключно для зведення сторін, які беруть на себе певні зобов’язання по угоді, укладеної при посередництві брокера. На відміну від агента брокер не є представником замовника, не має жодних договірних взаємин ні з однією із сторін і діє на основі окремих доручень.

Брокеру надаються спеціально повноваження на укладення кожної окремої угоди і він зобов’язаний діяти строго в межах цих повноважень і виконувати всі вказівки клієнта. На першу вимогу клієнта брокер зобов’язаний надати йому повний звіт про всі проведені від його імені операції. При проведенні тривалих попередніх переговорів по уточненню умов, брокер повинен отримати повноваження та вказівки на кожному з етапів.

Брокеру може бути доручено здійснювати контроль за виконанням укладеного при його посередництві контракту та представлення рекламацій. Часто бере на себе за додаткову винагороду делькредере. За дорученням клієнтів брокер може взяти на себе підбір партії товарів певного асортименту, інформацію про стан ринку і т.п.

Брокер не має права представляти інтереси іншої сторони при укладенні оборудки і приймати від неї винагороду (за винятком випадків, коли на це є згода клієнта). Іноді у якості посередника виступають два брокери: один – за доручення покупця, другий – за дорученням продавця.

Брокери звичайно спеціалізуються на здійсненні оборудок з купівлі-продажу одного-двох видів товару, тобто мають вузьку товарну спеціалізацію. Як правило, це біржові та аукціонні товари.

За свої послуги брокер отримує винагороду, розмір якої при проведенні товарних операцій коливається від 0,25% до 2-3%. Дана винагорода називається: англ. брокеридж (brokeradge), фр. куртаж (courtage), нім. провізіон (provision).



Читайте також:

  1. IV. Оцінка вигідності залучення короткотермінових кредитів
  2. Аналіз для прийняття рішень стосовно залучення інвестицій
  3. Аналіз оборотності оборотних коштів.
  4. Більш широке залучення до управлінської діяльності талановитої молоді, жінок, а також виховання лідерів у сфері освіти.
  5. Венчурні та лізингові фірми
  6. Види лізингових платежів
  7. Види та форми лізингу
  8. Види та форми лізингу
  9. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів.
  10. Виплати лізингових платежів на початку періоду
  11. Головні розпорядники бюджетних коштів. Їх права та обов’язки
  12. Джерела залучення персоналу




Переглядів: 836

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Згідно з Оттавською конвенцією 1988р. до міжнародного фінансового лізингу належать ті операції, в яких орендодавець та орендар є резидентами різних країн. | Основні етапи розвитку світового ринку

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.009 сек.