МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Регулювання міграційних процесів.Тенденції розвитку міжнародного ринку робочої сили. Сучасна трудова міграція характеризується наступними рисами: · зростання масштабів міграції; · збільшення питомої ваги мігрантів у загальній кількості працездатного населення країн; · розширення еміграції з країн Східної Європи та країн , що утворилися на території колишнього СРСР; · формування нових центрів залучення робочої сили; · зростання нелегальної імміграції; · посилення “відпливу інтелекту”; · ротаційний характер міграції. Розширення міграції спричинило появу в країнах імміграції двох ринків праці – для робітників-громадян даної країни та для іноземних робітників. Другий з цих ринків формується значною мірою за рахунок нелегальної міграції. Проте, незважаючи на всі зусилля заборонити нелегальну міграцію повністю не вдалося жодній з країн. Нелегальні іммігранти використовуються на низькооплачуваних роботах зі шкідливими умовами праці без соціального захисту, що суперечить національним законодавствам та міжнародним конвенціям. Однією з найважливіших особливостей сучасного стану міжнародної міграції є „відплив інтелекту”, тобто безповоротна або довготривала еміграція вчених і високваліфікованих спеціалістів. Основними причинами цього процесу в більшості країн є: постійне зниження соціального статусу вченого та спеціаліста; те, що результати роботи вчених та спеціалістів часто не знаходять своєї остаточної реалізації; бажання покращити своє матеріальне становище; більша можливість за кордоном реалізувати свої знання та досвід. Значний вплив на міграційні процеси має міжнародна економічна інтеграція, розвиток якої сприяє збільшенню масштабів міграції в рамках окремих інтеграційних угрупувань. Міжнародна міграція робочої сили набуває глобального характеру. У світі утворилися постійні ринки робочої сили. Перший ринок традиційно належить США та Канаді, трудові ресурси яких склалися історично за рахунок іммігрантів. Але в міграційних потоках, які скеровані в США і Канаду, знизилась частка мігрантів із Європи та зросла їх кількість із Латинської Америки та Азії. Другий ринок – країни Західної та Північної Європи. Велику роль у використанні іноземної робочої сили зіграло створення ЄС, одним з елементів якого є спільний ринок робочої сили. Третій ринок – район нафтовидобувних країн Близького Сходу. Четвертий ринок – Латинська Америка. Інтенсивними є міграційні потоки між латиноамериканськими країнами. Негативні наслідки міжнародної міграції робочої сили та високий рівень нелегальної міграції викликають необхідність регулювання даним процесом зі сторони держави та міжнародних організацій. Державна міграційна політика – це ціленаправлена діяльність держави по регулюванню процесів експорту та імпорту робочої сили. Державна міграційна політика поділяється на два види: еміграційну та імміграційну. Еміграційна політика включає непрямі методи регулювання, завданням яких є створення сприятливого еміграційного клімату. А також прямі методи, направлені на регулювання об’ємів та структури еміграційних потоків. До непрямих методів входять: 1) валютна та банківська політика стимулювання валютних переказів із –за кордону (надання пільг по валютних вкладах, продаж робочим – мігрантам цінних паперів, що не оподатковуються); 2) митна політика, яка передбачає митні пільги, для емігрантів які повертаються на батьківщину; 3) спеціальні еміграційні програми Прямі методи включають: 1) вимоги до суб’єктів трудової міграції: до фірм – посередників; працівників – мігрантів; 2) експансивна політика, направлена на завоювання робочих місць на зарубіжних ринках; 3) структурна політика, елементами якої можуть виступати лімітування видачі закордонних паспортів; заборона (пряма і непряма) на виїзд окремих категорій робітників та введення еміграційних квот; встановлення термів обов’язкової роботи в країні після отримання освіти за державний рахунок. Імміграційна державна політика покликана захистити національний ринок праці від неконтрольованого притоку мігрантів, забезпечити раціональне використання їх праці. В різних імміграційних програмах мігрантів класифікують за трьома критеріями: · сімейна еміграція (передбачає обов’язкову наявність родича-громадянина країни, який може поручитися за мігранта); · економічна еміграція (передбачає наявність кваліфікації, особливих здібностей, досвіду підприємницької діяльності, які можуть бути корисними в економічному розвитку країни); · гуманітарна еміграція (передбачає визнання статусу біженця і т. д.) Розрізняють три основних типи імміграційних політик, які можуть використовуватися одночасно в залежності від категорій мігрантів: · політика, яка базується на обмеженні перебування іммігрантів в країні (за кількістю і термінами); · політика, що передбачає проживання без визначеного терміну з правом в’їзду членів сім’ї; · політика, яка дозволяє постійне проживання іммігрантів і передбачає право на отримання громадянства. Інструментами імміграційної політики є: 1. Кількісні вимоги до іноземної робочої сили: наявність сертифікату про освіту; стаж роботи за спеціальністю. 2. Віковий ценз. 3. Стан здоров’я. 4. Пряме квотування імпорту робочої сили. 5. Фінансові обмеження. 6. Часові обмеження. 7. Заборони у явній формі, що виражаються в прийнятті законів, в яких міститься детальний перелік професій, займатися якими іноземцям заборонено, і у непрямій формі, коли визначається перелік пріоритетних професій для в’їзду. 8. Обмеження особистісного характеру (так звана соціальна чистка). 9. Національно–географічні пріоритети. 10. Система санкцій, які діють по відношенню до незаконних працівників-мігрантів; осіб, зайнятих незаконним імпортом робочої сили; роботодавців, які незаконно використовують працівників – мігрантів. 11. Програми репатріації, завданням яких є стимулювання відтоку трудящих – мігрантів. Використовується, як правило, три види програм: · програми матеріальної компенсації, що передбачають грошові виплати іммігрантам за передчасне переривання їх діяльності; · програми професійної підготовки з метою полегшити імпортерам від’їзд на батьківщину та їх працевлаштування вдома; · програми економічної допомоги регіонам масової еміграції. Характерною особливістю регулювання міграційних процесів є те, що пріоритети в даній галузі віддаються національним державам. На міжнародному рівні створено декілька організацій, діяльність яких спрямована на впорядкування процесів міграції. Найвпливовішою серед них є Міжнародна організація праці (МОП), яка була створена у 1919р., а в 1946р стала спеціалізованим закладом ООН. Завданнями МОП є: · сприяння забезпеченню соціальної справедливості для трудящих; · розробка міжнародної політики і програм, направлених на покращення умов праці і життя; · розробка міжнародних трудових стандартів, покликаних служити в якості керівних принципів для національних урядів при проведенні цієї політики; · регламентація набору робочої сили; · боротьба з безробіттям; · гарантії заробітної плати, що забезпечує нормальний рівень життя; · захист від професіональних захворювань та нещасних випадків; · захист дітей і жінок; · регламентація питань соціального страхування та забезпечення; · організація професійно – технічного навчання. В структуру МОП входять: · Міжнародна конференція праці – вищий орган МОП, що виконує законодавчі функції; · адміністративна рада – керує роботою різних комітетів та комісій при МОП; · Міжнародне бюро праці – інформаційний та консультативний орган.
Читайте також:
|
||||||||
|