Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Проблеми початкового етапу державотворення

— Непідготовленість українського суспільства до державотворчих процесів.

— Відсутність чіткої концепції державотворення.

— Незавершеність розподілу функцій між різними гілками влади.

— Виникнення великої кількості партій без чітких політичних засад, боротьба між ними.

— Опір консервативних сил.

— Тісний зв'язок економіки України з народногосподарським комплексом колишнього СРСР тощо.

Політика президента України Л. Кравчука (1991-1994 рр.)

— Втілення ідеї незалежності України в життя.

— Очолив державотворчі процеси на першому надскладному етапі.

— Не допустив, завдяки поміркованій політиці, виплеску соціальної напруги (як це сталося у деяких пострадянських країнах).

— Не зміг реалізувати обіцяну під час виборчих перегонів програму глибоких соціально-економічних перетворень.

Дострокові вибори Президента й депутатів Верховної Ради (1994 р.)

Причини:

— загострення протистояння між Президентом, урядом і Верховною Радою;

— наростання економічної кризи в державі (безробіття, інфляція, борги по зарплатні тощо);

— невдоволення населення погіршенням умов життя (у червні 1993 р. почали страйкувати шахтарі Донбасу, згодом страйк охопив'інші регіони).

— Особливості виборів до Верховної Ради:

— вибори були позачерговими;

— відбулися в березні 1994 р;

— проводилися за мажоритарною системою, а не за

партійними списками;

Мажоритарна виборча система — виборча система, за якою враховуються голоси виборців, подані за кандидата, який одер-1 жав більшість голосів у конкретних виборчих округах.

— велика кількість претендентів на один депутатський мандат, наслідком чого була дуже напружена боротьба під час виборчих перегонів.

Результати виборів до Верховної Ради:

КПУ — 25 %; Рух — 5,9 %; Селянська партія — 5,34 %; СПУ — 4,15 %; безпартійні — 55,6 %. Незначну кількість місць отримали представники УРП, СДПУ, УХДП, Партії праці та ін. Пропрезидентські сили зазнали значної поразки. Прорахунки влади знову зробили привабливими гасла комуністів і соціалістів. Особливості виборів Президента:

— відбулися в червні — липні 1994 р;

— зареєстровано 7 кандидатів на посаду Президента;

— відбувалися в 2 тури (в першому жоден із кандидатів не набрав більше 50 % голосів; до другого вийшли Л. Кравчук — 37,68 % і Л. Кучма — 31,25 %).

Результати виборів Президента: переміг Л. Кучма, який набрав 52 % голосів (14 млн 660 тис). 19 липня 1994 р. він склав присягу на вірність українському народові й офіційно став Президентом України.

Основні риси політики Президента Л. Кучми:

- призупинення падіння обсягів виробництва;

- гальмування економічної кризи в країні;

- зупинення гіперінфляції;

- введення національної валюти — гривні;

- прийняття Конституції України;

- утвердження України на міжнародній арені;

- недостатні темпи соціально-економічних форм;

- політична та економічна нестабільність 1994-1999 рр. в Україні змінилося 4 уряди).

Конституційний процес в Україні

Конституційний процес— процес розробки й прийняття конституції держави.

I етап (1990-1993 рр.) — розробка на основі чинної Конституції удосконаленого проекту нової Конституції незалежної держави. Була створена Конституційна комісія, напрацьовано кілька проектів Конституції, один із яких був затверджений Верховною Радою та винесений на всенародне обговорення; запропоновано близько 50 тис. поправок і доповнень до тексту, але доопрацьований Конституційною комісією проект так і не був прийнятий Верховною Радою.

II етап (1994—1996 рр.) — узгодження проекту Конституції різними політичними силами та гілками влади. Основні розбіжності:

— форма державного управління (президентська чи парламентська республіка);

— проблеми приватної власності;

— статус української мови;

— державна символіка;

— правовий статус Криму;

— розподіл повноважень між гілками влади тощо. Була створена нова Конституційна комісія; винесений нею на розгляд Верховної Ради проект знову не

був прийнятий. Президент Л. Кучма 26 червня 1996 р. підписав Указ про проведення Всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конституції. Депутати створили узгоджувальну комісію під головуванням М. Сироти, яка домоглася компромісу.

28 червня 1996 р. — прийняття Конституції України (складається з преамбули, 15 розділів (останній — перехідний), 161 статті).

Основні положення Конституції України

— Україна — суверенна, незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

— Єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює її шляхом референдуму або виборів до Верховної Ради та органів місцевого самоврядування.

— Україна — президентсько-парламентська республіка, державна влада в якій розподіляється натри незалежні гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

— Україна — унітарна республіка (тобто її територія цілісна й неподільна, в Україні діє єдине законодавство, єдина судова система).

— Державною мовою в Україні є українська.

— Усім громадянам гарантовані демократичні права і свободи,

— Закріплення різноманітних форм власності.

— Принципмирноготавзаємовигідного співробітництва з усіма країнами тощо.

Вибори до Верховної Ради України 1998 р.

— Уперше відбувалися за змішаною (мажоритарно-пропорційною) системою.

Мажоритарно-пропорційна виборча система — виборча система, за якою половина депутатів обиралася одномандатними виборчими округами, інша половина—за списками кандидатів у депутати від політичних партій, виборчих блоків партій у багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі на основі | пропорційного представництва.

— Необхідний 4-відсотковий бар'єр подолали 8 партій: КПУ (24,65 %), Народний Рух (9,4 %), виборчий блок СПУ та СелПУ (8,6 %), Партія зелених (5,4 %), НДП (5 %), Всеукраїнське об'єднання «Громада» (майже 4,7 %), ПСПУ (4 %), СДПУ (4 %).

— Домінування в парламенті лівих партій.

— Жодна політична сила не отримала достатньої кількості голосів для створення парламентської більшості, що за наявності гострих суперечностей між партіями гальмувало прийняття важливих рішень і законів.

— Верховна Рада України третього скликання розпочала свою роботу 12 травня 1998 р.

Президентські вибори 1999 р.

— Відбулися в листопаді 1999 р.

— Зареєстровано 13 кандидатів на посаду Президента.

— Відбулося два тури виборів (у першому перемогли Л. Кучма — 36,49 % та лідер комуністів П. Симоненко —22,24%).

— Остаточну перемогу одержав Л. Кучма (56,25 %); український народ іще раз переконливо підтвердив небажання повертатися до комуністичного минулого.

Політична ситуація в Україні в 2000-2002 рр.

21 січня — 1 лютого 2000 р. — загострення суперечностей у Верховній Раді: ліві депутати (157 осіб) засідали у приміщенні Верховної Ради, решта (256 осіб) — в Українському домі, наслідком чого було створення парламентської більшості, переобрання Голови Верховної Ради.

16 квітня 2000 р. — Всеукраїнський референдум із питань зменшення кількості народних депутатів і скасування їх недоторканності, створення двопалатного парламенту для кращого представлення інтересів регіонів України, права Президента розпустити парламент у разі нестворення постійно діючої більшості та неприйняття бюджету країни. Більшість громадян України підтримали винесені на референдум питання, але реалізація реформ затягувалася.

28 листопада 2000 р. — початок «касетного скандалу» у зв'язку зі зникненням журналіста Г. Ґонґадзе, який писав критичні статті про діяльність Президента та його оточення. Загострення політичної ситуації.

9 березня 2001 р.— масові сутички представників опозиції з правоохоронними органами під час святкування чергової річниці від дня народження Т. Г. Шевченка.

26 квітня 2001 р. — відставка уряду В. Ющенка (разом із Ю. Тимошенко він очолив процес консолідації опозиційних сил).

31 березня 2002 р.— чергові вибори до Верховної Ради: блок «Наша Україна» на чолі з В. Ющенком (23,57 %), КПУ (19,98 %), блок «За єдину Україну!» (11,77 %), БЮТ на чолі з Ю. Тимошенко (7,26 %), СПУ (6,87 %), СДПУ(о) (6,27 %), за мажоритарними округами перемогли переважно проурядові депутати. Вибори засвідчили поразку лівих партій. Створена пропрезидентська парламентська більшість довго не протрималася за відсутності спільних ідеологічних засад. Опозиція також іще не була готова створити власну більшість.

21 листопада 2002 р. — створення коаліційного уряду на чолі з В. Януковичем.

Спроба політичної реформи

24 серпня 2002 р. — ініціювання Л. Кучмою дискусії про необхідність політичної реформи в Україні та внесення змін до Конституції:

— обрання депутатів за партійними списками;

— формування коаліційного уряду парламентською більшістю, яка відповідає за його роботу;

— перетворення України з президентсько-парламентської республіки на парламентсько-президентську (парламент призначає прем'єр-міністра та затверджує склад уряду, Президент призначає міністрів оборони, внутрішніх справ, закордонних справ, міністра з питань надзвичайних ситуацій та ін. — тобто чітко розмежовуються сфери відповідальності);

— наділення Президента правом розпускати парламент у разі нестворення у визначені строки більшості, неспроможності більшості сформувати уряд, неухвалення державного бюджету на наступний рік;

— розподіл парламенту на 2 палати;

— розмежування у часі виборів до Верховної Ради, органів місцевого самоврядування та виборів Президента, але вони мають проводитися впродовж одного року та на один термін —- 5 років;

— визнання результатів Всеукраїнського референдуму без затвердження будь-яким органом влади.

6 березня 2003 р. — Указ Президента про винесення на всенародне обговорення проекту закону «Про внесення змін до Конституції України»; в результаті обговорення відмовилися від ідеї двопалатного парламенту та скорочення кількості депутатів.

4 вересня 2003 р. — зустрічний проект Медведчука — Симоненка, за яким Президента обирає не народ, а Верховна Рада (спричинив серйозну політичну кризу й був скасований).

Президентські вибори 2004 р. («Помаранчева революція»)

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Грудневий референдум 1991 р.	\|	Передумови

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.