• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Передумови

Причини

Відсутність чіткої геополітичної мети, не­послідовність зовнішньополітичного курсу дер­жави.

— Досвід «оксамитових» революцій у країнах Цен­тральної Європи і на пострадянському просторі.

— Брутальне втручання російських політиків та політтехнологів у виборчий процес 2004 р.

— Масовий протест проти фальсифікацій прези­дентських виборів.

— Падіння авторитету українських владних інсти­тутів, відсутність політичної відповідальності вла­ди.

— Фактичне введення цензури.

— Існування потужної опозиції.

— Боротьба фінансово-олігархічних кланів за політичний вплив.

— Наростання соціальної нерівності.

— Усвідомлення громадянами України національ­них інтересів.

• Досвід організаії опозиційних акцій: «Революція на граніті» 1990 р., «Україна без Кучми», «Пов­стань, Україно!» 2001 р.

• «Справа Ґонґадзе», публікація «плівок Мельниченка».

• Інформаційна діяльність громадської організації «Пора».

• «Оксамитові» революції у країнах Центральної Європи, Грузії.

Привід

Адміністративний тиск на виборчий процес, ма­сові фальсифікації результатів президентських ви­борів 2004 р.:

— підкуп громадян;

— фальсифікація підписних листів;

— неправдива інформація про опозиційного канди­дата у ЗМІ;

— поширення фальшивих агітаційних листівок тощо.

Основні події

• 2004 р.— Конституційний Суд України визнав,що Л. Кучма має право балотуватися на посаду Президента "України. Відмова Л. Кучми висувати свою кандидатуру. Провладним кандидатом став прем'єр-міністр України В. Янукович.

• На посаду Президента висунуто 26 кандидатів (більшість — так звані «технологічні», які мали відтягти на себе частину голосів опозиції).

• 31 жовтня 2004 р. — І тур виборів: В. Ющенко здобув 39,26 %, В. Янукович — 39,11 % голосів виборців.

• Результати виборів оприлюднені через 10 днів, комп'ютерна мережа Центральної виборчої комісії (ЦВК), яку очолював С. Ківалов, зазнала зовнішнього втручання.

• Про підтримку опозиційного кандидата В. Ющенка в II турі заявили А. Кінах, О. Мороз; про підтримку В. Януковича — Н. Вітренко.

• 21 листопада 2004 р. — II тур виборів, що прохо­див з масовими фальсифікаціями. ЦВК оголоси­ла переможцем В. Януковича, що суттєво супе­речило даним екзитполів, які засвідчили перемогу В. Ющенка. Увечері того ж дня на майдані Неза­лежності м. Києва зібрався мітинг, який переріс у масову мирну акцію протесту — «Помаранчеву революцію» (за кольором блоку «Наша Україна» та кандидата В. Ющенка). Кількість протестуючих на майдані сягала 1,5 млн. чоловік.

• 24 листопада 2004 р. — ЦВК оголосила офіційні результати виборів і підтвердила перемогу В. Яну­ковича. Рішення, прийняте ЦВК, опозиція оскар­жила у Верховному Суді.

• Опозиція заявила про створення Комітету національного порятунку і проведення Всеук­раїнського політичного страйку. Почалася розбу­дова наметових містечок у Києві та інших містах України. До Києва з'їхалися і прибічники В. Яну­ковича.

• 26 листопада 2004 р. — початок переговорів іноземних лідерів з кандидатами у Президен­ти України: Генерального секретаря ОБСЄ Я. Кубіша, президента Литви В. Адамкуса, пред­ставника Євросоюзу X. Солани, спікера Держдуми Росії Б. Гризлова. Остаточне рішення «круг­лого столу» — не допустити силовий варіант роз­витку подій, а також порушень територіальної цілісності України.

• 27 листопада 2004 р. — Верховна Рада України прийняла постанову про політичну кризу, визнала фальсифікацію виборів, висловила недовіру ЦВК, вказала на неприпустимість силового варіанту роз­витку подій.

• 28 листопада 2004 р. — у Сєвєродонецьку відбув­ся з'їзд депутатів, на якому лідери Харківської, Донецької, Луганської областей закликали до проголошення Південно-Східної Автономної Рес­публіки — фактично було взято курс на сепара­тизм.

• 3 грудня 2004 р.— Верховний Суд виніс рішення про переголосування II туру президентських ви­борів.

• 8 грудня 2004 р. — Верховна Рада прийняла пакет

документів:

— зміни, внесені до закону «Про вибори Пре­зидента України» з метою запобігання фаль­сифікаціям;

— політична реформа, яка набирала чинності з ве­ресня 2005 або січня 2006 р.;

— переобрання складу ЦВК, яку очолив Я. Давидович.

• 26 грудня 2004 р. — відбувається переголосування II туру: В. Ющенко набрав 51,99% голосів, В. Яну­кович — 44,21 %.

• 23 січня 2005 р. — інавгурація нового Президент» України В. Ющенка.

Наслідки «Помаранчевої революції»

Позитивні наслідки

• Набуття Україною іміджу демократичної правової: держави.

• Формування привабливого інвестиційного клі­мату.

• Початок формування громадянського суспіль­ства.

• Укрупнення політичних партій.

• Поява елементів верховенства права.

• Створення передумов для прозорих ринкових ре­форм.

• Початок завершального етапу формування украї­нської політичної нації.

• Розширення свободи слова.

• Зростання національної самосвідомості.

Негативні наслідки

• Відсутність прозорості у кадровій політиці.

• Не відбулося розмежування влади й бізнесу.

• Відсутність реальної боротьби з корупцією.

• Низька ефективність дій урядів.

• Відсутні чітко визначені стратегічні орієнтири і план діяльності.

• Популізм політичних лідерів.

• Недостатнє врахування інтересів регіонів.

Вибори до Верховної Ради 2006 р.

— Вибори відбулися 26 березня 2006 р.

— Голосування відбувалося за партійними списка­ми.

— У виборчих перегонах взяли участь 45 політичних партій та блоків.

— Результати виборів: Партія регіонів (32,14 %), БЮТ (22,29 %), блок «Наша Україна» (13,95 %), СПУ (5,69 %), КПУ (3,66 %).

Економічний розвиток незалежної України

Соціально-економічна ситуація в перші роки не­залежності:

— вплив негативних чинників (підпорядкування більшості українських підприємств центру, моно­полізм, відсутність різних форм власності, некон­курентоспроможність на світових ринках, екстен­сивний розвиток, диспропорційність, застарілість матеріально-технічної бази, міцний зв'язок з еко­номікою СРСР, високий рівень мілітаризації еко­номіки, залежність від енергоносіїв).

— Економічна криза (гіперінфляція, зростання безробіття, катастрофічне падіння виробництва, дефіцит державного бюджету та ін.).

— Прийняттянизкизаконів(«Провласність», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про приватизацію майна державних підприємств» тощо).

Причини невдач економічної політики в пе­рехідний період:

• відсутність чіткої економічної програми;

• нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні нагальних економічних реформ;

• політична нестабільність, часта зміна урядів;

• відсутність правової бази для розвитку ринко­вої економіки тощо.

Економічний розвиток України у 1994-2004 рр.

— Оприлюднення у жовтні 1994 р. антикризової соціально-економічної програми Л. Кучми (стабілізація фінансово-грошової системи, змен­шення податкового тиску, розширення приватно­го сектора економіки, децентралізація управління економікою, вирішення питань земельної влас­ності, входження України у світовий економічний простір, реформування соціальної сфери тощо).

— Прийняття у лютому 2000 р. програми «Ук­раїна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 рр.».

— Розробка урядом В. Ющенка у квітні 2000 р. про­грами «Реформи заради добробуту».

Позитивні зрушення в економіці:

• стабілізація економіки;

• зниження інфляція; введення гривні;

• подолання кризи неплатежів (зменшення за­боргованості по зарплатні, виплата пенсій, сти­пендій тощо);

• проведення приватизації, утвердження різних форм власності;

• роздержавлення землі, отримання земельних паїв, завершення приватизації присадибних ділянок; ,

• поліпшення умов зовнішньоекономічної діяль­ності (« Закон про державну програму заохочен­ня іноземних інвестицій в Україні»);

• становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків тощо.

У результаті цих перетворень з 2000 р. розпоча­лося зростання майже всіх економічних показників (упродовж 2000-2003 рр. середньорічні темпи зро­стання складали 7,2 %).

— Негативні тенденції в економіці:

• корупція;

• тінізація економіки;

• несправедлива приватизація;

• вивезення капіталу за кордон;

• недостатній рівень іноземних інвестицій;

• збереження структурних деформацій;

• штучне заниження вартості робочої сили.

Соціальна сфера

Читайте також:

1. Встановлення радянської влади в Україні: передумови, причини, наслідки.
2. Глобальна логістика, нові передумови розвитку та вимоги
3. Демографічні передумови розміщення продуктивних сил.
4. Демографічні передумови.
5. Демократія і демократизація: їх сутність і передумови
6. Джерела і передумови виникнення інформатики
7. Джерела і передумови інформатики
8. Доцільність та необхідність застосування контролінгу у діяльності вітчизняних підприємств та передумови його запровадження.
9. Економіко-правові передумови використання бухгалтерської інформації для управління
10. Економічні передумови банкрутства підприємства.
11. Економічні, соціальні, психологічні та культурні передумови виникнення права.
12. Інвестиційний проект: поняття, ідея та передумови виникнення

Переглядів: 593