Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Передумови

Причини

Відсутність чіткої геополітичної мети, непослідовність зовнішньополітичного курсу держави.

— Досвід «оксамитових» революцій у країнах Центральної Європи і на пострадянському просторі.

— Брутальне втручання російських політиків та політтехнологів у виборчий процес 2004 р.

— Масовий протест проти фальсифікацій президентських виборів.

— Падіння авторитету українських владних інститутів, відсутність політичної відповідальності влади.

— Фактичне введення цензури.

— Існування потужної опозиції.

— Боротьба фінансово-олігархічних кланів за політичний вплив.

— Наростання соціальної нерівності.

— Усвідомлення громадянами України національних інтересів.

• Досвід організаії опозиційних акцій: «Революція на граніті» 1990 р., «Україна без Кучми», «Повстань, Україно!» 2001 р.

• «Справа Ґонґадзе», публікація «плівок Мельниченка».

• Інформаційна діяльність громадської організації «Пора».

• «Оксамитові» революції у країнах Центральної Європи, Грузії.

Привід

Адміністративний тиск на виборчий процес, масові фальсифікації результатів президентських виборів 2004 р.:

— підкуп громадян;

— фальсифікація підписних листів;

— неправдива інформація про опозиційного кандидата у ЗМІ;

— поширення фальшивих агітаційних листівок тощо.

Основні події

• 2004 р.— Конституційний Суд України визнав,що Л. Кучма має право балотуватися на посаду Президента "України. Відмова Л. Кучми висувати свою кандидатуру. Провладним кандидатом став прем'єр-міністр України В. Янукович.

• На посаду Президента висунуто 26 кандидатів (більшість — так звані «технологічні», які мали відтягти на себе частину голосів опозиції).

• 31 жовтня 2004 р. — І тур виборів: В. Ющенко здобув 39,26 %, В. Янукович — 39,11 % голосів виборців.

• Результати виборів оприлюднені через 10 днів, комп'ютерна мережа Центральної виборчої комісії (ЦВК), яку очолював С. Ківалов, зазнала зовнішнього втручання.

• Про підтримку опозиційного кандидата В. Ющенка в II турі заявили А. Кінах, О. Мороз; про підтримку В. Януковича — Н. Вітренко.

• 21 листопада 2004 р. — II тур виборів, що проходив з масовими фальсифікаціями. ЦВК оголосила переможцем В. Януковича, що суттєво суперечило даним екзитполів, які засвідчили перемогу В. Ющенка. Увечері того ж дня на майдані Незалежності м. Києва зібрався мітинг, який переріс у масову мирну акцію протесту — «Помаранчеву революцію» (за кольором блоку «Наша Україна» та кандидата В. Ющенка). Кількість протестуючих на майдані сягала 1,5 млн. чоловік.

• 24 листопада 2004 р. — ЦВК оголосила офіційні результати виборів і підтвердила перемогу В. Януковича. Рішення, прийняте ЦВК, опозиція оскаржила у Верховному Суді.

• Опозиція заявила про створення Комітету національного порятунку і проведення Всеукраїнського політичного страйку. Почалася розбудова наметових містечок у Києві та інших містах України. До Києва з'їхалися і прибічники В. Януковича.

• 26 листопада 2004 р. — початок переговорів іноземних лідерів з кандидатами у Президенти України: Генерального секретаря ОБСЄ Я. Кубіша, президента Литви В. Адамкуса, представника Євросоюзу X. Солани, спікера Держдуми Росії Б. Гризлова. Остаточне рішення «круглого столу» — не допустити силовий варіант розвитку подій, а також порушень територіальної цілісності України.

• 27 листопада 2004 р. — Верховна Рада України прийняла постанову про політичну кризу, визнала фальсифікацію виборів, висловила недовіру ЦВК, вказала на неприпустимість силового варіанту розвитку подій.

• 28 листопада 2004 р. — у Сєвєродонецьку відбувся з'їзд депутатів, на якому лідери Харківської, Донецької, Луганської областей закликали до проголошення Південно-Східної Автономної Республіки — фактично було взято курс на сепаратизм.

• 3 грудня 2004 р.— Верховний Суд виніс рішення про переголосування II туру президентських виборів.

• 8 грудня 2004 р. — Верховна Рада прийняла пакет

документів:

— зміни, внесені до закону «Про вибори Президента України» з метою запобігання фальсифікаціям;

— політична реформа, яка набирала чинності з вересня 2005 або січня 2006 р.;

— переобрання складу ЦВК, яку очолив Я. Давидович.

• 26 грудня 2004 р. — відбувається переголосування II туру: В. Ющенко набрав 51,99% голосів, В. Янукович — 44,21 %.

• 23 січня 2005 р. — інавгурація нового Президент» України В. Ющенка.

Наслідки «Помаранчевої революції»

Позитивні наслідки

• Набуття Україною іміджу демократичної правової: держави.

• Формування привабливого інвестиційного клімату.

• Початок формування громадянського суспільства.

• Укрупнення політичних партій.

• Поява елементів верховенства права.

• Створення передумов для прозорих ринкових реформ.

• Початок завершального етапу формування української політичної нації.

• Розширення свободи слова.

• Зростання національної самосвідомості.

Негативні наслідки

• Відсутність прозорості у кадровій політиці.

• Не відбулося розмежування влади й бізнесу.

• Відсутність реальної боротьби з корупцією.

• Низька ефективність дій урядів.

• Відсутні чітко визначені стратегічні орієнтири і план діяльності.

• Популізм політичних лідерів.

• Недостатнє врахування інтересів регіонів.

Вибори до Верховної Ради 2006 р.

— Вибори відбулися 26 березня 2006 р.

— Голосування відбувалося за партійними списками.

— У виборчих перегонах взяли участь 45 політичних партій та блоків.

— Результати виборів: Партія регіонів (32,14 %), БЮТ (22,29 %), блок «Наша Україна» (13,95 %), СПУ (5,69 %), КПУ (3,66 %).

Економічний розвиток незалежної України

Соціально-економічна ситуація в перші роки незалежності:

— вплив негативних чинників (підпорядкування більшості українських підприємств центру, монополізм, відсутність різних форм власності, неконкурентоспроможність на світових ринках, екстенсивний розвиток, диспропорційність, застарілість матеріально-технічної бази, міцний зв'язок з економікою СРСР, високий рівень мілітаризації економіки, залежність від енергоносіїв).

— Економічна криза (гіперінфляція, зростання безробіття, катастрофічне падіння виробництва, дефіцит державного бюджету та ін.).

— Прийняттянизкизаконів(«Провласність», «Про селянське (фермерське) господарство», «Про приватизацію майна державних підприємств» тощо).

Причини невдач економічної політики в перехідний період:

• відсутність чіткої економічної програми;

• нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні нагальних економічних реформ;

• політична нестабільність, часта зміна урядів;

• відсутність правової бази для розвитку ринкової економіки тощо.

Економічний розвиток України у 1994-2004 рр.

— Оприлюднення у жовтні 1994 р. антикризової соціально-економічної програми Л. Кучми (стабілізація фінансово-грошової системи, зменшення податкового тиску, розширення приватного сектора економіки, децентралізація управління економікою, вирішення питань земельної власності, входження України у світовий економічний простір, реформування соціальної сфери тощо).

— Прийняття у лютому 2000 р. програми «Україна: поступ у XXI ст. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 рр.».

— Розробка урядом В. Ющенка у квітні 2000 р. програми «Реформи заради добробуту».

Позитивні зрушення в економіці:

• стабілізація економіки;

• зниження інфляція; введення гривні;

• подолання кризи неплатежів (зменшення заборгованості по зарплатні, виплата пенсій, стипендій тощо);

• проведення приватизації, утвердження різних форм власності;

• роздержавлення землі, отримання земельних паїв, завершення приватизації присадибних ділянок; ,

• поліпшення умов зовнішньоекономічної діяльності (« Закон про державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні»);

• становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків тощо.

У результаті цих перетворень з 2000 р. розпочалося зростання майже всіх економічних показників (упродовж 2000-2003 рр. середньорічні темпи зростання складали 7,2 %).

— Негативні тенденції в економіці:

• корупція;

• тінізація економіки;

• несправедлива приватизація;

• вивезення капіталу за кордон;

• недостатній рівень іноземних інвестицій;

• збереження структурних деформацій;

• штучне заниження вартості робочої сили.

Соціальна сфера

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Проблеми початкового етапу державотворення	\|	Православна церква

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.