• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Сутність стратегії.

Люди тривалий час вивчають і аналізують стратегію, як явище, як інструмент розв’язання різних проблем для того, щоб знати, що їм робити завтра, післязавтра і в перспективі, щоб керувати процесами, що відбуваються на підприємстві.

Для розв’язання такої проблеми теорія і практика менеджменту створила такий його вид як стратегічний менеджмент (теорія – концепція стратегічного управління, практика – різні варіанти побудови системи стратегічного менеджменту).

Історично, поняття “стратегія”, склалася у військовому лексиконі, де воно визначало планування і запровадження в життя політики держави та військово-політичного союзу ряду країн з використанням доступних засобів.

Використання поняття “стратегії” в економіці пояснюється тим, що компанії, країни в розвинених країнах знаходились в умовах, близьких до “військових дій” в кінці 50-х років, пов’язаних із насиченням ринку товарами, зростанням конкуренції. Для того, щоб вижити потрібно було знаходити теоретичні забезпечення і практичне їх здійснення.

Підходи в економічній літературі розділяють “стратегію як процесу”, та “стратегію як результату”.

1. У варіанті “стратегії як процесу” потрібно відповісти на запитання:

- “Хто ми є?”

-“Де ми знаходимося?” (положення)

-“Куди ми йдемо?”

-“Якими ми бажаємо бути?” (положення)

-“Коли і як досягнемо поставлених цілей?”

2. А “стратегія як результат” пов’язана з ототожненням мети та стратегії і

зумовлена необхідністю встановлення конкретних орієнтирів для здійснення стратегічної діяльності.

У цьому разі розрізняють наступні підходи –

стратегію ототожнюють із заходами, що забезпечують:

- зміцнити конкурентну позицію та збільшити частку (свою) на ринках;

- вести боротьбу за нові ринки збуту.

Тому в широкому понятті стратегія – це конкретизована у певних показниках позиція в середовищі, яку займає підприємство, а це – своєрідний погляд на внутрішнє і зовнішнє середовище і спроба знайти шляхи ефективного пристосування до зовнішніх, неконтрольованих фірмою факторів, а також проведення необхідних змін елементів зовнішнього середовища.

Стратегія розглядається як зразок до якого прагне дійти організація (підприємство). Найчастіше за зразок беруть успішну, процвітаючу фірму, аналізують її сильні і слабкі сторони діяльності. Так свого часу японська фірма “Камацу”, вивчала досвід американської фірми “Катерпіллер”. Ця фірма займала 60-70% світового ринку сільськогосподарських, транспортних, будівельних видів техніки. Наразі “Камацу” виявилась головним конкурентом “Катерпіллер”, свого “зразка” і витісняє його з ринку.

“Стратегію як мету управління” можна визнати як ідеальну модель підприємства, в якій реалізується “бачення” його керівників і власників, і яка побудована з використанням SWOT-аналізу.

Сучасна теоретична література виділяє дві основні концепції стратегії: філософську та організаційно-управлінську.

А. Філософська концепція стратегії звертає увагу на загальне значення стратегії для підприємства. Стосовно концепції стратегії як філософської, стратегія це:

- позиція, спосіб життя, що надає можливості зупинитися на досягнутому;

- інтегральна частина менеджменту, що дозволяє усвідомити майбутнє;

- процеси мислення, які потребують спеціальної підготовки, навичок, процедур;

- відтворювана цінність, що дає змогу досягти найкращих результатів активізацією діяльності всього персоналу.

Стратегію можна визначити також як найважливіший елемент самовизначення підприємства. В цьому разі вона тісно пов’язана з характеристиками, особливостями організаційної культури.

В. Організаційно-управлінська концепція стратегії пов’язана з конкурентними діями, заходами та методами здійснення стратегічної діяльності та підприємства.

Згідно з поглядами класика стратегічного планування А.Чандлера, стратегія – це “визначення основних довгострокових цілей та задач підприємства, прийняття курсу дій і розподілу ресурсів небхідних для виконання поставлених цілей”.

Таке тлумачення “стратегії” спирається на традиційний підхід як особливого методу розподілу ресурсів між поточними і майбутніми видами діяльності, а також робиться акцент на досягнення цілей, тому можна сказати, що “стратегія – це загальний, всебічний план досягнення цілей”.

Таким чином: стратегія – це специфічний управлінський план дій, спрямований на досягнення поставлених цілей. Вона визначає як організація функціонуватиме та розвиватиметься, а також яких підприємницьких конкурентних і функціональних заходів і дій буде вжито, щоб організація досягла бажаного стану. Згідно з поглядами і працями І.Ансоффа “стратегічне управління” поняття стратегії розглядається як “...перелік правил для прийняття рішень, якими організація користується в своїй діяльності”. Стратегію визначають як “хитрий маневр”, що допомагає обійти конкурентів. Стратегія – це довгостроковий курс розвитку фірми, спосіб досягнення цілей.

Для розробки стратегії кожне підприємство має усвідомити такі елементи своєї діяльності:

- місію;

- конкурентні переваги;

- особливості організації бізнесу;

- ринки збуту;

- місце, де працює фірма;

- продукцію (послуги);

- ресурси;

- структуру;

- виробничу програму;

- організаційну культуру.

Роль стратегії та чим вона характеризується:

- дає визначення основних напрямків і шляхів, досягнення цілей, зміцнення, зростання, забезпечення виживання в довгостроковій перспективі на основі концентрації зусиль на певних пріоритетах;

- є способом встановлення взаємодії фірми із зовнішнім середовищем;

- формується на основі дуже узагальненої неповної та недостатньо точної інформації;

- постійно уточнюється в процесі діяльності;

- має складну внутрішню структуру, завдяки багатоцільовому характеру діяльності підприємства;

- є основою для розробки стратегічних планів, проектів і програм, як напрямків розвитку підприємства;

- є інструментом між функціональної інтеграції діяльності підприємства;

- є основою для формування та проведення змін в організаційній структурі підприємства, узагальненим стрижнем діяльності всіх рівнів і ланок;

- є фактором стабілізації відносин в організації;

- дає змогу налагодити ефективну мотивацію, контроль, облік і аналіз, виступаючи як стандарт.

Від стратегії не слід очікувати:

- негайного результату;

- повного передбачення майбутнього;

- продажу товарів у запланованих обсягах;

- повного виконання всіх стратегічних настанов;

- обов’язкового виживання підприємства в довгостроковій перспективі.

Чим не повинна бути стратегія:

- грандіозним планом, який треба виконати за будь-яких умов і будь-якою ціною;

- переліком стандартних форм і документів, де втрачається основна ідея існування та розвитку підприємства;

- планом певного обсягу;

- ідеєю лише вищого управлінського персоналу;

- розробленою та виконаною в умовах конфлікту.

Фактори, що суттєво впливають на зміст стратегії:

- потреби клієнтів;

- наявність можливості та впровадження необхідних нововведень різних типів;

- наявність необхідних ресурсів;

- можливості використання власних і залучених капіталовкладень;

- рівень діючої технології та можливості її модифікації;

- тип і масштаб використання сучасних інформаційних технологій та ін.

Ознаки недостатньо обґрунтованої стратегії:

- орієнтація на “вузьке коло питань”, що не охоплюють всієї системи стосунків підприємства;

- передбачення однобічного розвитку без резервних стратегій;

- ототожнення стратегій і тактики діяльності;

- недостатнє врахування зовнішніх і внутрішніх факторів, використання необґрунтованих гіпотез і недостовірної інформації;

- відсутність навичок стратегічної діяльності та невміння керувати опором.

Читайте також:

1. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. особливості побудови банківської системи в Україн
2. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
3. Банківська система: сутність, принципи побудови та функції. Особливості побудови банківської системи в Україні.
4. Безробіття: сутність, види, соціально – економічні наслідки.
5. Бізнес-план підприємства: сутність та складові
6. Біологічна, соціальна та психологічна сутність здоров’я.
7. Бюджетне регулювання, його сутність та методи здійснення
8. Бюджетні установи: сутність та класифікація.
9. Видатки бюджету, їх сутність, склад і класифікація
10. Визначаючи сутність девіантної поведінки, необхідно зазначити, що вона поділяється на два типи.
11. Визначення і сутність глобальних проблем.
12. Виробнича програма, її сутність та основні поняття

Переглядів: 1297