• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Обґрунтований стратегічний набір.

Стратегічний набір

Стратегічний набір – це система стратегій різного типу, що їх розробляє підприємство на певний відрізок часу, яка відбиває специфіку діяльності та розвитку підприємства і рівень претендування на певне місце і значення у зовнішньому середовищі.

Вимоги до стратегічного набору:

- орієнтація на досягнення реальних цілей;

- ясність змісту та розуміння необхідності застосування системи стратегій (набору);

- гнучкість і динамічність стратегічного набору (з урахуванням змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі, що відбувається в змінах, у пріоритетах і в змісті);

- баланс рівноваги між прибутковими та витратними стратегіями, основними та резервними.

Добре сформований стратегічний набір - той, що відображає:

- досягнутий рівень розвитку;

- особливості та умови його подальшого руху, відповідно до обраних стратегій.

Процес побудови стратегічного набору – діяльність яка, яка здійснюється на всіх рівнях управлінської ієрархії.

Існують наступні стратегії за ієрархією:

- загальні для всього підприємства вцілому4

- загальні конкурентні за окремими бізнес-напрямками;

- для кожного з напрямків діяльності організації ( з виробництва різних видів товарів та послуг);

- для кожної функціональної підсистеми підприємства;

- ресурсні, для забезпечення досягнення стратегічних орієнтирів загального, функціонального, продуктово-товарного типу.

Стратегічний набір має заповнити “стратегічну прогалину” підприємства. Стратегічна прогалина – це інтервал між можливостями, зумовленими наявними тенденціями зростання підприємства, та бажаними орієнтирами, необхідними для розв’язання начальних проблем зростання та зміцнення підприємства в довгостроковій перспективі.

Проблемою називають невідповідність між метою та ситуацією, що склалася в об’єкті управління.

Проблема – це невідповідність між:

- бажаним, відображеним у цілях;

- станом об’єкта управління та його поточним станом;

- труднощі;

- невирішені завдання;

- вузькі питання.

Стратегічна програма – це низка стратегічних рішень, які мають прийняти керівники підприємства для вирішення виявлених проблем.

Специфічні напрямки процесу заповнення стратегічної програми передбачають:

- пошук певних можливостей зростання;

- пошук інновацій;

- визначення таких сфер діяльності, де підприємство є конкурентоспроможним та розробка заходів щодо підвищення конкурентоспроможності;

- перерозподіл ресурсів з неперспективних на конкурентоспроможні напрямки діяльності.

Читайте також:

1. Загальний стратегічний підхід до ведення перемовин.
2. Маркетинговий стратегічний аналіз.
3. Розпорядчий вплив за терміном дії може мати довгостроковий (стратегічний), середньостроковий (тактичний) та короткостроковий (оперативний) характер.
4. Стратегічний аналіз конкурентоспроможності потенціалу підприємства
5. Стратегічний аналіз у процесі розробки стратегій
6. Стратегічний аналіз як завершення попереднього та початок наступного циклу.
7. Стратегічний вибір
8. Стратегічний вибір керівництва організації стосовно її цілей.
9. Стратегічний закон.Відомийафоризм «якщо вам треба щось сказати, то найкраще – сказати саме те, що ви хочете» приводить нас до проблеми стратегії.
10. Стратегічний контролінг
11. Стратегічний контроль

Переглядів: 635