Тема 3. Жанрова палітра музичного мистецтв.

Музика – мистецтво,в якому дійсність відображається засобами звукових художніх образів. Воно спрямоване, перш за все на емоційну і чуттєву сферу людини.

Мова: звук, мелодія, тембр, темп, лад, динаміка, фактура тощо.

Види: вокальна, інструментальна, театральна.

Вокальна музика.

Вокальне мистецтво (спів) – це найдавніше виконання музики, мистецтво передавання художнього змісту муз. твору засобами співацького голосу, тісно пов’язане зі словом, інтонацією, яка надає звучанню емоційної виразності.

Спів: 1). за кількістю виконавців: сольний; ансамблевий (дует, тріо, квартет, квінтет тощо); хоровий;

2). за наявністю інструментального супроводу: із супроводом або без нього ( a capella);

3). за наявністю тексту: зі словами і без слів (вокаліз);

4). за манерою виконання: народний, академічний, естрадний;

5). за тембром і висотою: жіночі: сопрано, мецо-сопрано (альт);

чоловічі: тенор, баритон, бас.

Жанри професійної музики

Вокальні	Інструментальні		Музично-театральні
Камерні: пісня, романс, серенада, балада	Вокально-хорові: хоровий концерт, реквієм, кантата, ораторія	Камерні: Балада, елегія, ноктюрн, соната		Симфонічні: Сюїта, увертюра, концерт, симфонія	Опера, балет, оперета, мюзикл, музика до вистав

Навчившись співати, людина стала уважноприслухатися до того, що було навколо неї. Багато чого, що раніш їй здавалося просто шумом, щебетом птахів, дзюрчанням струмка, шелестом листя — тепер зазвучало у музиці. Різні предметі - морська мушля, очерет, туго натягнута тятива мисливської зброї, камінчики, деревинки у первісної людини від подиху зазвучали, заговорили — перетворилися на музичні інструменти. Раніше за інші виникли ударні і духові інструменти, потім струнні і, нарешті, смичкові. До епохи Відродження інструментальна музика мала прикладній, службовий характер, супроводжувала різні події життя. Зародження та поява музичних жанрів інструментальної та симфонічної музики було закономірним процесом.

Інструментальна музикапризначена для виконання на муз. інструментах.

ІНСТРУМЕНТИ
Духові		Струнні		Ударні		Клавішні	Електро-інструменти
Мідні: труба, тромбон, валторна, туба	Дерев’яні: флейта, кларнет, гобой, фагот	Струнно-смичкові: скрипка, альт, віолончель контрабас	Струнно-щипкові: домра, гітара, бандура, балалайка арфа	барабани, тарілки, літаври, цимбали, бубон, ксилофон, металофон	фортепіано (піаніно та рояль), клавесин, челеста (ударний) орган (духовий)	синтезатори, електрогітари, електроскрипки

У давнину, коли не було концертних залів, філармоній для музикування любителі музики збиралися у своїх домівках. Звідси пішла назва – камерна музика (camera від італ. - кімната), тобто музика призначена для невеликого складу виконавців. Для неї характерною є увага до внутрішнього світу людини як особистості.

Сучасні жанри камерно-інструментальної музики остаточно сформувалися у творчості віденських класиків — Й.Гайдна, В.Моцарта, Л.Бетховена. Це соната, тріо, квартет, квінтет; ансамблі, у яких велике місце приділяється струнним інструментам.

У перекладі з французького слово «сюїта» означає «послідовність», «ряд». Вона являє собою багато частинний цикл, що складається із самостійних, контрастних п'єс, об'єднаних загальною художньою ідеєю. Іноді замість назви «сюїта» композитори використовували іншу назву - «партита».

У музиці квартетом називають ансамбль з чотирьох музикантів чи співаків. Найбільше поширення серед них одержав струнний квартет, що складається з двох скрипок, альта і віолончелі. Виник він ще в XVIII в., коли музиканти-аматори, збираючись разом по вечорах, проводили свій час у грі на струнних інструментах. Згодом у квартети стали поєднуватися і видатні музиканти.

Твори для струнного квартету стали створювати починаючи із середини XVIII в., тобто тоді, коли такі колективи вже склалися. Квартети великих композиторів-класиків минулого і наших днів займають почесне місце в скарбниці світової камерної музики. Серед них — твори Й.Гайдна, В.А.Моцарта, Л.Бетховена, Ф.Шуберта, Р.Шумана, Й.Брамса. Основоположники російського класичного квартету — А.П. Бородін і П.І.Чайковський. Російська квартетна музика багато у чому зобов'язана С. И. Танєєву й А. К. Глазунову. Багато композиторів внесли величезний вклад у квартетну спадщину. Серед них — Н. Я. Мясковський, С. С. Прокоф'єв, Д. Д. Шостакович, Д. Б. Кабалевський, Б.М.Лятошинський, М.С.Вайнберг, Б.А.Чайковський, А. Г.Шнітке, В.В.Сільвестров.

Симфонічна музика — одна з основних, найважливіших областей музичної творчості. Ґрунт для виникнення симфонії був підготовлений музикантами багатьох країн, проте з’явилась вона у творчості композиторів Мангеймської школи. Саме у них термін «симфонія» закріплюється за оркестровим циклічним твором. Класична симфонія формується у 70-80-ті роки XVIII ст.. у творчості Йозефа Гайдна та Вольфганга Моцарта. Віденського композитора Йозефа Гайдна називають «батьком симфонії», оскільки саме у його творчості цей жанр уперше досяг високої художньої досконалості.

Симфонічна музика охоплює майже всі інструментальні жанри— від багато частинних творів до невеликих п'єс. Симфонічний оркестр поєднує інструменти різних груп, що дає найбагатшу палітру звукових фарб, виразних засобів для втілення задумів. Симфонія складається з чотирьох контрастних частин, об'єднаних в єдину за задумом циклічну композицію.

Соната — один з основних жанрів камерно-інструментальної музики. Вона існує не тільки як жанр, але і як форма. Сонатна форма — одна із самих розвитих форм інструментальної музики. Вона типова для перших частин сонатно-симфонічного циклу (у це поняття входять сонати, симфонії, квартетиі багато інших великих творів).

З кінця XVIII в. на перший план за своїм значенням вийшла фортепіанна соната. Фортепіаноприйшло на зміну клавесину і принесло із собою все багатство відтінків, воно здатне було і на стрімку швидкість, і на оркестрову звучність. Усі ці якості з особою силою проявилися у фортепіанних сонатах Л. Бетховена, хоча багато чого в цьому напрямку зробили його попередники — Й.Гайдн, В.А.Моцарт, М.Клемент. Бетховен додав сонатам симфонічний розмах, масштабність («Аврора», «Апасіоната»).

Перші симфонічні твори вітчизняних авторів з’явилися ще наприкінці ХVIII ст.. Це - «Симфонія соль мінор» невідомого автора (1810р), «Концертна симфонія Д.Бортнянського, «Українська симфонія» М.Калачевського, симфонії В.Сокальського, М.Вербицького, М.Березовського. У другій половині ХVIII стали розвиватися усі жанри інструментальної музики – від мініатюри до кличних форм сонати і симфонії, що ознаменувало формування та появу української національної композиторської школи. Українська симфонічна школа ХХ ст.. подарувала світу яскраві зразки цього жанру у творчості таких композиторів, як М.Веріковський, (оркестрова сюїта «Веснянки»), симфонії Л.М.Ревуцького, Б.М.Лятошинського, оркестрові твори В. С.Косенко, С.Ф. Людкевича.

Перевір себе:

Слово симфонія грецького походження в перекладі означає…
«Батьком симфонії» вважається…
Віденські класики, це композитори…
Симфонічний оркестр - великий колектив музикантів виконуючих симфонічні твори. Симфонічний оркестр складається з трьох груп інструментів: духові, струнні інструменти, …
Класична музика, це…

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Т.Шевченко – художник.	\|	Мовне вираження сміхової культури у творчості Остапа Вишні.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.028 сек.