Основні види соціальних організацій: формальна і неформальна організації

Соціальна організація і соціальна спільність. Загальні риси соціальної організації

ТЕМА 4. ОРГАНІЗАЦІЯ ЯК СОЦІУМ

План

1. Соціальна організація і соціальна спільність. Загальні риси соціальної організації.

2. Основні види соціальних організацій: формальна і неформальна організації.

3. Механізми регулювання в соціальних системах.

Соціальна (суспільна) організація (підсистема) характеризується наявністю людини в сукупності взаємопов’язаних елементів, тобто в ній людина – суб’єкт і об’єкт управління.

Соціальна система може містити біологічну і технічну системи.

Суспільні організації діють на основі задоволення потреб своїх членів, тобто у внутрішньому середовищі (напр., профспілки), на відміну від господарських організацій, які створюються для задоволення потреб та інтересів людини і суспільства в зовнішньому для організації середовищі.

Процес керівництва передбачає створення та роботу формальної організації.

Формальніорганізації - це юр. або неюр. особи, зареєстровані у встановленому порядку.

Формальніорганізації утворюються цілеспрямовано для досягнення конкретної мети. Це, наприклад, установа, школа, підприємство тощо.

Неформальні– це незареєстрованіорганізації.

Неформальніорганізації виникають спонтанно, як результат тривалої спільної діяльності. Вони поєднують людей, близьких за поглядами, інтересами та можуть утворюватись як у складі формальних організацій, так і поза їх межами.

Отже, в кожній формальній організації можуть існувати неформальніорганізації.

Вони виникають спонтанно всупереч бажанню керівництва, але кожний керівник повинен розуміти, що неформальні організації справляють досить сильний вплив на поведінку співробітників. Керівник, щоб контролювати ситуації на виробництві, повинен знати, яку роль у конкретній ситуації відіграє неформальна організація та як нею керувати.

Вміння керівника працювати в малих групах, таких, як різні комітети та комісії, створені самим колективом, а також вміння будувати взаємовідносини зі своїми безпосередніми підлеглими, є необхідною умовою ефективності керування взагалі.

Кожен з нас належить до кількох груп водночас (сім'я, друзі, виробництво). Групи існують короткострокові (студенти на час сесії для підготовки екзаменів: мета досягнута - група розпалася), більш тривалі (друзі по школі).

За визначенням Марвіна Шоу: «Група - це дві чи більше особи, які взаємодіють таким чином, що кожна особа чинить вплив на інших і водночас перебуває під впливом інших осіб».

На виробництві групи утворюються, коли відбувається поділ праці по горизонталі (підрозділи) та по вертикалі (рівні керівництва). Групи, створені за бажанням керівництва для організації виробничого процесу, називають формальними, їх функцією є виконання конкретних цілей та досягнення визначених конкретних задач.

В організації існує три типи таких груп:

- групи керівників;

- виробничі групи;

- комісії.

Група керівника складається з керівника та його безпосередніх підлеглих, які, у свою чергу, також можуть бути керівниками. Наприклад, президент компанії та старші віце-президенти; директор заводу та завідуючі відділами, цехами. До складу групи входять лише ті особи, які підлеглі керівникові безпосередньо.

Другий тип формальної групи - робоча (цільова) група. Вона складається з осіб, які разом працюють, вирішуючи одне й те саме завдання. Хоча вони мають одного загальною керівника, ці групи відрізняються тим, що в них значно більше самостійності у плануванні та здійснюванні своєї праці.

Третій тип групи - комітет (рада). Це група, якій делеговані повноваження для виконання певного завдання чи сукупності завдань. Інколи вони звуться радами, комісіями.

Комітет утворюється як група всередині організації, якій делеговані повноваження для виконання будь-якого завдання чи комплексу завдань. Комітети мають два типи: спеціальний та постійний. Існують і неформальні комітети.

Спеціальний комітет - тимчасова група, сформована для виконання визначеної мети (наприклад, для вивчення особливих проблем чи рішення делікатних питань).

Постійний комітет - діюча група всередині організації, яка має конкретну мету (консультації з визначених питань - рада директорів).

Ефективне керівництво кожною формальною групою в середині організації має вирішальне значення. Ці взаємозалежні групи являють собою організацію як систему. Вони повинні забезпечити діяльність один одного. Група загалом створює вплив на поведінку окремої особистості. Чим краще керівник володіє мистецтвом ефективного керівництва групою, тим більша ймовірність того, що продуктивність праці групи та організації в цілому підвищуватиметься.

Формальна організація створюється за бажанням керівництва, неформальна - спонтанно. Чому люди вступають у неформальні організації? Основним мотивом є задоволення потреби в приналежності:

- підлеглі повинні мати можливість звернутися до свого керівника по допомогу (керівник здобуває престиж та повагу, а підлеглий - керівництво до дії);

- потреба в захисті (спільна боротьба проти шкідливих умов праці);

- щільне спілкування та симпатія. Співробітники одного відділу відвідують разом кав'ярню, обмірковують загальні справи. Людей звичайно тягне до тих, хто, на їх погляд, може задовольнити їх потребу в приналежності, компетентності, захисті, повазі і т. ін.

Неформальні організації створюються не за бажанням керівництва, але за відповідних умов вони можуть впливати на результати праці організації, стати домінуючою організацією та зводити нанівець усі зусилля керівництва.

Неформальні організації характеризуються такими факторами:

а) соціальний контроль за своїми членами (встановлення та закріплення норм поведінки, виду й одягу, характер робіт);

б) опір змінам (загроза існуванню неформальної організації в разі реорганізації, запровадження нової технології, утворення нових робочих місць, поява нових людей або скорочення робочих місць, тобто ліквідація неформальної організації);

в) неформальні лідери суттєво не відрізняються засобами для утворення тиску лідерів на членів формальної та неформальної організацій. Опора неформального лідера - визнання його групою. Можливість стати лідером визначають вік, посадовий стан, професіональна компетентність, чуйність (залежить від системи цінностей в групі). У неформального лідера дві функції: допомагати групі в досягненні мети, підтримувати та укріплювати її існування.

Неформальні організації взаємодіють з формальними.

Джордж Хоманс вважає, що неформальними організаціями необхідно керувати. Існує думка, що ефективному керівництву організацією заважає невисока думка керівників про неформальні організації.

Цілі групи можуть збігатися з цілями формальної організації, а норми ефективності неформальної організації можуть перевищувати норми формальної організації. Слід враховувати, а якщо можна, то й використовувати неформальні організації в інтересах формальних. Скотт та Девіс пропонують таке:

1. Керівництву слід визнати неформальну організацію, працювати з нею та не загрожувати її існуванню.

2. Вислуховувати думку членів і лідерів неформальних груп (треба знати лідерів), співпрацювати з ними.

3. Дозволити групам брати участь у прийнятті рішень.

4. Швидко видавати точну інформацію, запобігаючи таким чином поширенню чуток.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Залежність від зовнішнього середовища.	\|	Механізми регулювання в соціальних системах.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.