Визначте, в якому з фрагментів представлено пізнавальну позицію кантівського агностицизму.

Варіант 5.

1. Виберіть 1 положення, найбільш необхідне для визначення поняття знання:

I. відображення, зміст якого визначено властивостями і закономірностями об'єкта тою мірою, якою він діяльно освоюється суб'єктом для його потреб і цілей;

II. стиль мислення, концептуальні моделі, норми і стандарти наукової діяльності та взаємовідносин, які об’єднують членів наукової спільноти, приймаються більшістю без розбіжностей і регулюють її дослідницьку роботу;

III. система визнаних більшістю вчених переконань, традиційних поглядів, наукових досягнень, яка слугує науковому співтовариству алгоритмом постановки і вирішення наукових проблем протягом деякого часу.

2. Оберіть необхідне поняття, яке треба вставити у визначення:

Процес _________________ є моментом розвитку знання, містить в собі знання про шляхи наукового пошуку, необхідні для відповіді на поставлене питання, містить напрям, тенденцію розгортання дослідження. Для цього необхідно з'ясування, знання того, що можливо дізнатися за даних умов (пізнавальних та історичних), яким способом можливе досягнення необхідного для практики знання.

Варіанти відповіді: розробки наукової гіпотези, постановки наукової проблеми, спростування наукової теорії.

А. Якщо всі наші знання походять із чуттєвого сприйняття матеріального світу, якщо навколишній світ є єдиним джерелом пізнання, то звідси безпосередньо випливає, що можливості пізнаваності предметів, явищ матеріального світу, досить обмежені, бо органи почуттів здатні безпосередньо сприйняти далеко не всі предмети, явища матеріального світу, а наші чуттєві сприйняття обмежені фізіологічно. Наприклад, людина не може бачити хімічний склад речовин, рентгенівські промені, елементарні частинки, позбавлена можливості безпосередньо сприймати давно минулі події, приховані від нас закономірності і т. п. А раз так, то виходить, що не всі наші знання походять із чуттєвого сприйняття, що матеріальний світ – не єдине і навіть не головне джерело людського пізнання. Тому гносеологія не має нічого спільного з об'єктивним світом. Логіка ніяк не пов'язана з матеріальним світом, вона існує і розвивається зовсім незалежно від нього. Логіка – це наука, яка нічого не викладає і нічого не доводить, крім формальних правил будь-якого мислення; логіка є наука розуму не по матерії, а тільки за формою.

В.Мислення дає нам можливість вивчати ті явища, які безпосередньо нами не сприймаються, з тих дій, які вони здійснюють на інші явища. Вчені не могли бачити орбіти руху планет навколо Сонця, бо безпосередньо вони не сприймаються. Просте спостереження за планетами дає нам можливість бачити лише позірний хаотичний рух цих світил, їх невпорядковане блукання по небосхилу. Логіка наукового мислення допомогла людям впорядкувати цей рух планет і розкрити його закономірності. Логіка є не тільки наука про закони і форми мислення, а й наука про буття, основу якої становить єдність законів буття і законів людського мислення, тобто тотожність мислення і буття, суб'єкта та об'єкта. Логічна ідея є «абсолютна субстанція як духу, так і природи, загальне, всі проникаюче собою». А це означає, що єдність онтології і гносеології досягається в логіці, в процесі логічного самопізнання абсолютної ідеї.

С. Істинність знання полягає у відповідності ідей і вчинків з прагненнями суб'єкта, з його користю. Істинність – це стан нашої свідомості, коли ми довіряємо якійсь ідеї або впевнені в ній. Істинами ми звикаємо вважати угоди людей, загальноприйняті і умовні. При цьому зміст наших ідей не може бути незалежним від свідомості людини і людства, тому що за даними свідомості стоїть людина, яка складає їх собі.

4. Визначте, яке з наведених визначень є визначенням пізнання.

I. Дисципліна, що досліджує структуру наукового знання, засоби і методи наукового пізнання, способи обґрунтування і розвитку знання.

II. Сфера діяльності людей, основною функцією якої є вироблення і теоретичний вираз об’єктивних знань про дійсність в її закономірності та єдиному зв’язку.

III. Цілеспрямований процес активного відтворення дійсності та її відображення в свідомості людей, зумовлений розвитком суспільно-історичної практики.

5. Оберіть відповідь «так» чи «ні» відносно наступних тверджень:

a) Для науки Нового часу характерно з'єднання раціоналістичних і емпіричних методів наукового дослідження, прагнення науки до виробництва.

b) Просвітники-енциклопедисти нерозривно пов'язували прогрес науки не лише з технічним, а й суспільним прогресом, просвітою народу.

c) Для сучасної науки характерні висока ступінь теоретизації, інтеграції з виробництвом, освітою і культурою, високі темпи розвитку.

d) Наука перешкоджає розвитку людини і суспільства, руйнує культуру, деструктивно впливає на творчу особистість.

6. Виберіть 1 положення, найбільш необхідне для визначення. Постановка наукової проблеми передбачає:

a) практичну та теоретичну важливість даного наукового дослідження для вченого;

b) пошук питання про явище, невідоме в науці;

c) формулювання питання, відповідь на який не міститься в накопиченому знанні;

d) узагальнення та систематизацію даних накопиченого досвіду і отримання вивідного знання.

7. Визначте, в якому з фрагментів викладено погляди на науку Імре Лакатоса.

А. Наука у вигляді дослідницької програми представляє собою складну і структуровану систему, що складається з таких елементів: "жорсткого ядра" – сукупності неспростовних суджень, які є теоретичною основою даного стилю мислення; "захисного пояса" – суджень, які зв'язують дослідницьку програму з емпіричними даними; "негативної евристики" – вказує, які шляхи дослідження треба уникати," позитивною евристики" – рекомендує найкращі шляхи дослідження. "Захисний пояс" охороняє "жорстке ядро" від спростування, але змінюється і вдосконалюється, завдяки правилам "позитивної евристики", а також за допомогою процедур фальсифікації і верифікації.

В. З'єднання плюралізму теорій з тезою про їх несумірність породжує епістемологічний анархізм. Кожен вчений може винаходити і розробляти свої власні теорії, не звертаючи уваги на невідповідності, протиріччя і критику. Діяльність вченого не підпорядковується жодним раціональним нормам, тому розвиток науки ірраціональний процес. Альтернативні теорії, що змінюють одна одну, є несумірними, тому отримують визнання ті теорії, які перемагають у конкуренції завдяки пропагандистській перевазі їхніх прихильників.

С. Вся історія науки складається з висунення вченими сміливих припущень і їх спростувань. Усунення помилок – фальсифікація гіпотез або теорій є критичним раціоналізмом у науці. Інтелектуальна боротьба, суперництво ідей і раціональна критика є рушієм заміни наукових теорій. Об'єктивних законів розвитку науки, як і суспільної історії, не існує.

D. Головним об'єднуючим початком співтовариства вчених є єдиний стиль мислення, визнання ними певних фундаментальних теорій і методів дослідження. Історія науки є революційний процес зміни парадигм. Криза основних вихідних понять у даній науці визначається змістовним фактором (невідповідність нових методик старим) і емоційно-вольовим (втрата довіри до вихідних принципів діючої парадигми з боку значної частини наукового співтовариства). Причому важливіше вольові чинники – переконання і віра.

Е. Пізнання рухомої матерії – це пізнання взаємного зв'язку окремих рухів окремих тіл між собою, їх взаємозумовленість. За відомим рухом слідує інший рух і люди самі в змозі викликати певний рух, створивши ті умови, при яких він відбувається в природі; люди в змозі викликати такі рухи, які зовсім не зустрічаються в природі, але виробляються в промисловості, – принаймні, не зустрічаються в природі в такому ж вигляді, – і можуть надати цим рухам заздалегідь визначений напрям і розміри. Завдяки цьому, тобто діяльності людини, пізнається причинність, виникає уявлення про те, що один рух є причиною іншого. Цим об'єктивно зумовлено як закони розвитку людського суспільства, так і історії науки.

8. Виберіть 1 найбільш точне визначення. Відносність істини означає

1) відображення знанням об'єктивної реальності у певних межах, умовах, відносинах, які змінюються з історичним розвитком пізнання;

2) заперечення об'єктивності змісту знання, визначення його як умовного і довільного для суб'єкта;

3) нестійкість і невизначеність змісту наукового знання;

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Варіант 6.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.043 сек.