Тема: Розвиток радянського українського права.

Лекція 10.2

/2 години/

Мета заняття:

- освітня:розгляд і засвоєння курсантами та студентами сутності, характерних рис і особливостей права Радянської тоталітарної держави;

- розвиваюча: поглиблення і систематизація знань курсантів, студентів про особливості правової системи в радянський період та відмінності не правових феноменів від правових;

- виховна: формування розуміння у курсантів, студентів сутнісних рис правових і не правових законів.

Міжпредметні зв’язки: історія України, теорія держави та права, історія держави та права зарубіжних країн, галузеві юридичні науки.

План

1. Конституція 1919 року.

2. Становлення соціалістичного права в Україні. Союзний договір і його українська редакція.

3. Конституція 1937 року і тоталітарна трансформація права в Україні.

4. Конституція 1978 року і право системи «розвитого» соціалізму.

Основні поняття: Радянська влада. Радянська держава. Ревком. Нарком. Раднарком. Диктатура пролетаріату. Репресії. Ревтрибунал. ВЧК. ОДПУ. НКВС. "Трійки", "Двійки". Народний суд. Конституція. Тоталітаризм. Авторитаризм. Сталінізм. Неосталінізм. Неправо. Державний злочин. Права людини. Права національних меншин. Федерація. Конфедерація. Автономія. Національна-культурна автономія.

Перше питання. У період радянської державності на Україні було прийнято чотири конституції. Усі вони відповідали конкретно-історичному етапові розвитку держави, але мали спільні риси: проголошували народовладдя і об’єднання всієї повноти влади в руках рад в центрі і на місцях, закріплювали перелік демократичних прав і свобод, скасовували право приватної власності. З формально-юридичного боку конституції відрізнялися демократизмом, чіткістю формулювань і соціальними гарантіями. Слабким місцем була декларативність багатьох положень, пріоритет держави над особистістю, закріплення однопартійної командно-адміністративної системи. Конституція УСРР була прийнята 10 березня 1919 р. на ІІІ Всеукраїнському з’їзді Рад робітничих, селянських і військових депутатів. Конституція 1919 року складалося з 4-х розділів:1) основні положення; 2) конструкція радянської влади; 3) декларація прав і обов'язків працюючого та експлуатованого народу: проголошення трудящим права на працю, освіту, матеріальне забезпечення, політичні права, свободу преси, совісті зборів, союзів тощо; обов'язками громадян УСРР є праця, оборона соціалістичної вітчизни тощо; 4) про герб і прапор УСРР. Значення першої радянської Конституції полягає у тому, що вона створила юридичне підґрунтя для подальшого державо- та законотворення в УСРР, особливо для кодифікації права у1922-1927 pp.

Друге питання. Конституція 1919 року не визначала форм державного зв’язку з РСФСР та іншими радянськими республіками, вона лише зафіксувала заяву УСРР про твердий намір увійти до складу єдиної світової соціалістичної радянської республіки й одночасно про повну солідарність з існуючими радянськими республіками та рішення вступити в об’єднання для спільної боротьби і в найтісніше співробітництво в галузі комуністичного будівництва. Резолюція Всеросійського ЦВК від 1 червня 1919 р. встановлювала військовий і господарський союз між республіками. 30 грудня 1920 р. – союзний робітничо-селянський договір між РСФСРР та УСРР. 30 грудня 1922 р. – утворення СРСР.

10 травня 1925 року – зміни Конституції УСРР, пов’язані з приналежністю до складу СРСР і прийняттям першої союзної Конституції.

Третє питання. Прийняття Конституції Союзу РСР вимагало розробки нових республіканських конституцій, у тому числі й Конституції УСРР. Розробка проекту Конституції УСРР нагадувала процес, який вже відбувався на союзному рівні. 13 липня 1936 p. Президія ЦВК УСРР утворила конституційну комісію, до складу якої увійшли державні та партійні провідники України: Петровський, Косіор, Постишев, Затонський, Любченко, Якір та ін. Наприкінці 1936 p. Президія ЦВК УСРР прийняла проект Конституції, запропонований конституційною комісією, за основу. Після всенародного «обговорення» він був переданий на розгляд Надзвичайного XIV з'їзду Рад УСРР, який відкрився 25 січня 1937 p., 30 січня з'їзд Рад постановив: «Проект Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки в редакції, поданій Редакційною Комісією З'їзду, затвердити». Одночасно з'їзд дав доручення ЦВК у відповідності з новою Конституцією УРСР розробити й затвердити положення про вибори, а також визначити строк виборів до Верховної Ради республіки. Конституцію УРСР 1937 p. побудовано у відповідності з Конституцією СРСР 1936 p. Вона майже повністю відбивала союзну Конституцію, відтворювала її принципи, копіювала основні положення. Обидві Конституції мали демагогічний характер і були як би поза часом і простором. Численні положення Конституції УРСР, як і Конституції СРСР, особливо про права людини, насправді не діяли. Вони мирно співіснували з репресивною машиною, масовими арештами, розстрілами. Основний Закон за формою був демократичним, але повністю відірваним від реального життя.

Четверте питання. У зв'язку з ухвалою програми побудови комунізму, радянське партійно-державне керівництво у 1962 р. прийняло рішення провести конституційну реформу. Але після усунення М. Хрущова і зі зміною економічної та соціальної ситуації в країні, розробка проекту основного закону затяглася на тривалий час. Лише у жовтні 1977 p., після всенародного обговорення, схваленого партією проекту, Верховна Рада СРСР прийняла нову союзну Конституцію. На її основі 20 квітня 1978 p., після обговорення жителями республіки, позачергова сьома сесія Верховної Ради УРСР дев'ятого скликання ухвалила четверту радянську Конституцію. Вона була повною рецепцією загальносоюзної і складалася з преамбули, 19 глав та 10 розділів, які мали такі назви: основи суспільного ладу і політики УРСР (політична і економічна системи, соціальний розвиток і культура, зовнішньополітична діяльність і захист соціалістичної Вітчизни); держава і особа (громадянство УРСР, рівноправність громадян, основні права, свободи і обов'язки громадян); національно-державний і адміністративно-територіальний устрій; ради народних депутатів і порядок їхнього обрання; найвищі органи державної влади і управління; місцеві органи державної Влади і управління; державний план та державний бюджет; правосуддя, арбітраж і прокурорський нагляд; герб, прапор, гімн і столиця; дія Конституції, порядок її зміни.

Більшість статей Конституції 1978 р. мала декларативний характер, вони ніколи не були закріплені відповідними законами. Наприклад, гарантовані права і свободи. Республіка проголошувалася суверенною, а основною ознакою цього суверенітету називалося право зносин з іншими державами. Гарантією суверенітету нібито була норма на право вільного виходу з СРСР, хоча закону і механізму виходу не існувало. Стаття 6 встановлювала політичну монополію у державі єдиної комуністичної партії. Отож створення інших партій було неконституційним і вело за собою притягнення до кримінальної відповідальності.

Конституція 1978 р. змінила назву рад депутатів трудящих на народних депутатів, затвердила державну символіку, яка зазнала змін у кінці 40-х pp. та адміністративний устрій у складі 25 областей, після адміністративних реформ 50-60-х pp. Діяла вона зі змінами та доповненнями до 1996 р.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема: Становлення радянської державності в Україні.	\|	Лекція 11.2

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.