• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Предмет теорiї держави та права – це фундамен­тальні, загальнi закономiрностi виникнення, функцiо­нування й розвитку держави i права.

ПЛАН

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА

Тези лекцій

ВНУТРІШНІХ СПРАВ ІМЕНІ Е.О. ДІДОРЕНКА

ЛУГАНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

з навчальної дисципліни

Розробник

Карпунов В.М.

доцент кафедри теорії та історії держави і права, кандидат історичних наук, доцент

1. Загальна характеристика теорії держави та права як науки й навчальної дисципліни.

2. Предмет теорiї держави i права та методологiя теорiї держави та права

3. Функцiї теорiї держави та права

4. Теорія держави та права в системi юридичних наук, її спiввiдношення

з iншими гуманiтарними науками

ОПОРНІ ПОНЯТТЯ:теорія, наука, юридична наука, предмет науки, предмет теорії держави та права, категорія, методологія, метод, методологія теорії держави та права, система, функція, функції теорії держави та права.

1. У пізнанні навколишнього світу особливе місце посі­дають науки, що

представляють одну зі сфер людської діяльності. Наука – це теоретичне відображення дійсності, система узагальнених уявлень про об’єктивний світ,

Теорія держави та права відноситься до суспільство­знавчих, юридичних наук, адже держава та право – явища соціальні. Теорія держави та права користується перевіреною методологією, власними поняттями й категоріями. Як наука теорія держави та права виконує певні функції, які не є статичними і з часом наповнюються новим змістом.

Слід розрізняти теорію держави та права як науку й навчальну дисципліну. Навчальна дисципліна базується на такій науці, як теорія держави та права. Мета навчальної дисципліни – доведення до тих, хто навчається, отри­маних наукою та апробованих практикою знань; мета науки – приріст, накопичення, аналіз нових даних про державно-правові явища, які є результатом наукових до­сліджень.

Крім цього, навчальна дисципліна більш суб’єктивна, ніж наука. Теорія держави та права як наука зумовлена сукупністю державно-правових явищ, які вона вивчає, реальною дійсністю і максимально до неї наближена. Її метою є отримання, оновлення й поглиблення узагальне­них, достовірних знань про державу та право, пізнання стійких, глибинних зв’язків державно-правового життя, що визначають його історичний рух.

Теорія держави й права як навчальна дисципліна озброює студентів (курсантів) знанням найзагальніших закономір­ностей державно-правового життя суспільства. Вона дає уявлення про основні поняттядержави і права, без яких неможливе засвоєння конкретних знань галу­зевих та інших юридичних дисциплін, дозволяє студентам із суворо наукових позицій давати правильну оцінку складним державно-правовим явищам суспільного життя, розкривати їх сутність, розуміти їх соціальне призначення, місце й роль у політичній системі суспільства.

Як навчальна дисципліна теорія держави та права ви­конує дві основні функції: дає знання з основних питань держави й права, які є фундаментом для засвоєння інших юридичних дисциплін, а також забезпечує їх належну загальнотеоретичну підготовку.

Перша функція реалізується, коли студенти (курсанти) знайом­ляться з поняттями і положеннями державознавства та правознавства, що дозволяє їм перейти до вивчення га­лузевих юридичних дисциплін – конституційного, цивіль­ного, трудового, адміністративного, кримінального права тощо.

Друга функція – розвиток у студентів (курсантів) абстрактного, аналітичного мислення, формування правової культури. Її реалізація починається на першому курсі, а завершується на останньому, коли підбиваються підсумки за весь час навчання і студенти (курсанти) вже готові до сприйняття цілісної картини юридичної дійсності, до з’ясування реальних мож­ливостей права та правового реґулювання у вирішенні різноманітних проблем суспільства.

2. Кожна наука має свій власний предмет дослідження. Охарактеризувати

предмет науки означає показати, що конкретно вивчає певна наука.

Теорія держави та права як суспільствознавча, юри­дична наука вивчає такі соціальні явища, як держава й право.

Особливостi предмета теорiї держави та права як нау­ки:

- теорiя держави i права вивчає державну й правову надбудову в цiлому. Вона узагальнює досвiд державного та правового будiвництва в суспільстві на всіх етапах його розвитку;

- змiст предмета теорiї держави та права становлять не будь-якi, а основнi, загальнi закономiрностi держави й пра­ва, у яких виявляється їх сутнiсть i соцiальне значення для всього громадського життя;

- предмет теорiї становлять держава та право в їх єд­ностi.

Теорія держави та права розглядає державу і право не в їх простій, механічній сукупності, а розроблює та фор­мулює загальні поняття держави й права та їх елементів, установлює основні положення, які дозволяють характе­ризувати державу та право як специфічні динамічні со­ціальні явища. При цьому основна увага приділяється розкриттю суті держави й права, визначенню їх ролі та значення в розвитку суспільства, розкриттю взаємодії між державою та правом, виявленню їх зв’язку з іншими со­ціальними явищами, співвідношення між сутністю дер­жави й права та формами їх прояву.

Завдання на семінарське заняття:чому предмет теорії держави та права є динамічним, а не статичним?

Теорiя держави й права, як i будь-яка iнша наука, має свою методологiю,підякоюрозуміють учення про ме­тоди, теоретичне обґрунтування способів пізнання дер­жавно-правових явищ, сукупність теоретичних принци­пів, логічних прийомів дослідження держави та права. Методи теорії держави та права як науки – це сукупність принципiв, правил, прийомiв наукового пiзнання, якi використовуються для отримання об’єктивних, реальних знань про державу і право.

Як і методи всіх наук, методи теорiї держави та права можна класифікувати таким чином:

1. Загальні методи. Серед них треба виділити:

а) загальний філософський метод– це філософські, світо­глядні підходи, що відбивають найбiльш унiверсальнi принципи мислення.

Серед загальних філософських методів можна видi­лити метафiзику (яка розглядає державу й право як вiчнi, незмiннi iнститути, глибоко не пов’язані мiж собою та з iншими суспiльними явищами) i дiалектику (матерiалiстич­ну й iдеалiстичну; остання, у свою чергу, може виступати як об’єктивний або суб’єктивний iдеалiзм);

б) загальнонауковi методи – це прийоми, що не охоплюють усього наукового пiзнання, а застосовуються ли­ше на окремих його етапах на вiдмiну вiд загальнофіло­софського методу.

До загальнонаукових методiв відносяться:

- аналiз (умовний подiл складного державно-правового явища на окремi частини);

- синтез (пропонує вивчати явище шляхом умовного поєднання його складових частин).

Серед загальних методів вивчення державно-пра­вових явищ важливе місце посідає історико-логічний ме­тод, який поєднує в собі конкретно-історичні й абст­рактно-теоретичні засоби вивчення держави та права.

Заслуговує на увагу метод сходження від абстрактного до конкретного, хоча останнім часом його несправедливо критикували. Цей метод передбачає опрацювання ре­зультатів досліджень, прямування від елементарних по­нять до уявлень про конкретне як багатоманітне явище, перевірку отриманих знань на практиці.

2. Окремонауковi методи.Це прийоми, що виступають наслiдком засвоєння теорiєю держави й права досягнень гуманітарних, природознавчих та інших наук. До цих методів належать:

а) системний (орiєнтує на розкриття цiлiсностi об’єкта, на виявлення рiзноманiтних типiв зв’язків у ньому). Цей метод виходить з того, що державно-правові явища роз­глядаються як системи, котрі формуються визначеним типом середовища та створюють з ним єдність, являють собою частину системи вищого порядку, виступають як цілісний комплекс взаємопов’язаних елементів.

б) соцiологiчний. Цей метод узагальнює державно-пра­вову практику, яка охоплює різноманітну правову ді­яльність. Він використовується для визначення резуль­тативності дій держави, ефективності правового реґу­лювання, виявлення суперечностей у законодавстві тощо. Соціологічний метод дозволяє за допомогою анкету­вання, інтерв’ювання, спостереження й iнших прийомiв отримати данi про фактичну поведiнку суб’єктів у державно-правовiй сферi;

в) статистичний (дозволяє отримати кiлькiснi показни­ки того чи iншого державно-правового явища). Він широко використовується при дослідженні державно-правових структур суспільства, вимагає застосування математичних засобів і складається з кількох стадій;

г) моделювання. Його сутність полягає в тому, що між різноманітними державними або правовими явищами іс­нує певна схожість, завдяки якій, коли знаєш властивості й ознаки однієї з них (тобто моделі), можна достатньо точно судити про інші. Тобто метод моделювання ба­зується на послідовному вивченні та порівнянні великої кількості схожих явищ.

Серед окремонаукових слiд видiлити два методи, що є суто юридичними:

- формально-юридичний (дозволяє визначати юридичнi поняття, виявляти їх ознаки, здійснювати класифiкацiю, тлумачити змiст правових приписів тощо). Дослідження типології держави, її устрою, структури права, правових норм, аналіз чинного законодавства, тлумачення норматив­но-правових актів – усе це прояви застосування формально-юридичного методу;

- порiвняльно-правовий (дозволяє, зокрема, порiвняти рiзнi правовi системи або їх окремi елементи – право, юридичну практику тощо з метою виявлення їх загальних та особливих властивостей).

Головна особливість юридичних методів полягає в тому, що вони притаманні саме теорії держави та права, а також іншим юридичним наукам і використовуються лише цими науками.

Сукупність зазначених прийомів наукового пізнання створює методологію теорії держави та права.

3. Сутнiсть, соцiальне, науково-пiзнавальне й навчальне призначення теорiї держави та права розкриваються в її функцiях, які визначаються предметом самої науки.

Видiляють такi функцiї теорiї держави i права: онтологічну (пізнавальну); евристичну; методологiчну; ідеологiчну; системоутворюючу; прикладну; прогностичну.

Розвиток науки теорії держави та права базується на найтіснішому зв’язку всіх функцій між собою. Відкриття та прогнози можуть ґрунтуватися тільки на практиці, а вона неможлива, зокрема, без належної реалізації онтологічної або евристичної функцій, які, у свою чергу, без урахування прикладної функції можуть не досягти своїх цілей.

Треба зазначити, що наведений варіант переліку й опису функцій юридичної науки є не єдиним.

У деяких підручниках називаються, наприклад, такі функції, як теоретична, гносеологічна, виховна, політична, організаційна тощо. Деякі з них навряд чи слід припи­сувати науці теорії держави та права. Її основне при­значення, як і будь-якої науки, – вироблення і поглиблення наукових знань.

Використання цих знань у цій або іншій сфері людської діяльності не означає, що це діяльність самої науки. Сама собою наука, до речі, нічого не організовує, не виховує, хоча, як зазначено вище, наукові знання – основа раціональної діяльності й у сфері управління, виховання тощо. Якщо піти шляхом безпідставного розширення функцій науки, то всі функції держави, права й окремих соціальних інститутів можна приписати науці теорії держа­ви та права.

4.Теорiя держави й права iснує та розвивається як один iз найважливiших

компонентiв складної, цiлiсної системи знань про суспiльство.

Держава i право вивчаються багатьма науками, у тому числi юридичними, які можна подiлити на теоретико-iсторичнi (теорiя держави та права, iсторiя держави й права, iсторiя полiтичних i правових учень), галузевi (конститу­цiйне право, цивiльне право, кримiнальне право тощо) та спецiальнi, абоприкладнi(кримiналiстика, судова медици­на, правова iнформатика тощо).

Спільнiсть теорiї держави та права й iсторико-правових наук полягає в тому, що вони розглядають державу i право як такі, що не мають меж у часi в пiзнавальнiй дiяльностi. Вiдмiннiсть виражається в тому, що iсторико-правовi науки вивчають процес розвитку державно-правових форм у хронологiчному порядку (тобто застосовують переважно iсторичний метод), а теорiя дає пiдсумок цих процесiв, дослiджує сутнiсть держави та права, закономiрностi їх функцiонування (тобто застосовує переважно логiчний метод системного аналізу тощо).

Стосовно галузевих юридичних наук теорiя держави та права виступає як базова, узагальнююча. По-перше, вона вивчає найзагальнiші закономiрностi розвитку й функцiонування держави i права. Предмет будь-якої га­лузевої науки пов’язаний лише з певною сферою су­спiльних відносин, з межами вiдповiдної галузi права. По-друге, теорiя держави та права дослiджує для всiх галузевих наук проблеми спiльнi (норми права, право­відносини, юридичну вiдповiдальнiсть тощо). По-третє, вона вiдiграє методологiчну роль у всій системі юридич­них наук.

Разом з тим, теорiя держави та права формує свої висновки у тiсному зв’язку з галузевими науками, виходить iз фактичного матерiалу, що мiститься в них.

У межах теорії держави та права формуються й основні правові категорії (поняття), які також служать базою для інших наук.

Отже, теорія держави і права є наукою інтеґраційною, загальною. Вона має методологічне значення для інших юридичних наук, що виявляється як у системі категорій (понять), що формуються в межах науки, так і в роз­робленні конкретних методів правових досліджень.

Зі свого боку інші юридичні науки дають теорії дер­жави та права емпіричний матеріал для подальших уза­гальнень, загальнотеоретичних висновків. Конкретні юри­дичні науки до певної міри ніби складають емпіричну базу теорії держави й права.

Таким чином, особливостi теорiї держави та права як науки стосовно інших юридичних наук полягають у тому, що вона є:

- гуманiтарною, предмет якої становлять суспiльнi явища – держава й право (цим вона вiдрiзняється вiд математики, технiчних i природничих наук);

- юридичною, що вивчає такi суспільні iнститути, які безпосередньо стосуються державно-правової сфери суспiль­ного життя (цим вона вiдрiзняється вiд iнших гуманiтарних наук);

- теоретичною, що вивчає найзагальнiші закономiр­ностi держави та права (цим вона вiдрiзняється вiд iнших юридичних наук);

- методологічною. Накопичені в процесі дослідження держави та права загальні категорії, розроблені методи використовують усі юридичні науки;

- інтеґраційною, оскількиузагальнює, об’єднує юридичні знання.

Теорія держави та права, поза сумнівом, пов’язана з іншими науками про суспільство, суспільні явища, явища людської культури. Тому і простежуються відповідні зв’язки теорії держави та права з іншими, неюридичними, науками: філосо­фією, політичною економією, соціологією, політологією, етикою, логікою, мовознавством, соціальною психологією тощо. Знання з цих наук використовуються в ході до­слідження державно-правових явищ.

Взаємозв’язок теорiї держави й права з iншими гума­нiтарними науками можна простежити на прикладi аналiзу такого складного соцiального явища, як держава. Теорія держави та права досліджує сутність, ознаки, типи, форми держави. Однак інколи цього недостатньо для повного розуміння держави як складного соціального явища. Тому в теорії держави і права використовуються відомості з інших наук. Зокрема, найважливiша функцiя держави – управ­лiння (а це сфера науки управління); держава пов’язана зi свiтом господарства – це справа економiки; держава про­водить полiтичний курс – це досліджується полiтологiєю; вона вимагає соцiолoгiчного осмислення – це мета соцiо­логiчних досліджень.

Загальний висновок:теорія держави та права як наука й навчальна дисципліна займає важливе місце в навчальному процесі, сприяє вивченню найзагальнiшіх закономірностей розвитку й функціонування держави i права та відіграє методологічну роль у всій системі юридич­них наук.

Завдання на семінарське заняття:Яке співвідношення теорії держави та права з іншими загальногуманітарними науками?

Лекція № 2

Тема:ПОХОДЖЕННЯ ДЕРЖАВИ

/2 години/

Мета лекції:

- освітня:формування у студентів (курсантів) розуміння складності і неоднозначності процесів походження держави, її детермінованості різними економічними, політичними, соціальними та іншими чинниками.

- розвиваюча: закріплення уявлень з основних питань походження держави, виробітка навичок використання знань при аналізі державно-правових явищ.

- освітня: послідовне та цілеспрямоване формування у студентів (курсантів) наукових підходів до оцінювання минулого та сучасного.

Читайте також:

1. III.Цілі розвитку особистості
2. III.Цілі розвитку особистості
3. III.Цілі розвитку особистості
4. IV-й період Римської держави ( ІІІ – V ст. н. е. ) – пізня Римська імперія
5. IV. Обов'язки і права керівника та заступника керівника подорожі
6. Iсторiя розвитку геодезичного приладознавства
7. V Потреби та мотиви стимулюють пізнання себе та прагнення до саморозвитку.
8. VІІІ. Проблеми та перспективи розвитку машинобудування.
9. А є А, тобто усякий предмет є те, що він є.
10. А. В. Петровський виділяє три стадії розвитку особистості в процесі соціалізації: адаптацію, індивідуалізацію і інтеграцію.
11. А/. Фізичні особи як суб’єкти цивільного права.
12. Абетково-предметний покажчик

Переглядів: 1185