• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Митно - тарифне регулювання в міжнародній практиці

Митно - тарифне регулювання — один із видів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, який заснований на використанні цінового фактора впливу на зовнішньоторговий обіг. Його сутність полягає у стягненні мита з імпортного товару, що прямо захищає внутрішній ринок і внутрішні ціни і дає можливість національним товаровиробникам одержувати додатковий прибуток за рахунок підвищення загального рівня цін на вітчизняні товари.

Правові засади митно-тарифного регулювання закріплено в МК України та конкретизовано в Законі України «Про єдиний митний тариф» та інших правових актах підзаконного характеру. Як правило, це постанови KM України, які періодично змінюються і доповнюються відповідно до змін ринкової кон'юнктури. Втім митно-тарифне регулювання у світі поступово здійснюється на основі одних і тих самих принципів і підходів, що відображено у багатосторонніх та двосторонніх міжнародних угодах . Митно-тарифне регулювання – це перелік тарифних засобів, які є основною функцією митних органів держави спрямованих на регулювання і контроль зовнішнього ринку, стимулювання вітчизняного експорту. Це найважливіший механізм економічного державного регулювання ( в першу чергу) зовнішньої торгівлі. Його мета полягає в забезпеченні належного рівня надходжень до державного бюджету та створенні рівних умов конкуренції вітчизняних і іноземних виробників .

Система митно-тарифного регулювання ЗЕД існує на п’яти рівнях:

· мікрорівень – рівень суб’єктів господарювання як юридичних так і фізичних осіб – це підприємства, фірми, організації, які експортують чи імпортують товари, предмети, послуги;

· мезорівень – рівень різного виду національних, галузевих і регіональних об'єднань. Це насамперед міністерства і відомства, які безпосередньо здійснюють регулювання зовнішньоекономічних відносин (Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції), Національний банк України, Антимонопольний комітет України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, Торгово-промислова палата), а також міністерства та відомства, які відіграють досить активну роль, особливо, що стосується питань тарифного регулювання, експорту чи імпорту (АПК, Міністерство промислової політики та інші);

· макрорівень – рівень держави. Основними суб'єктами даного рівня є уряд країни та Парламент;

· метарівень - становлення митно-тарифних пріоритетів у процесі міжнародної регіональної інтеграції. Особливо це стосується співпраці митних органів на стадії створення і розвитку митних союзів;

· мегарівень – рівень міжнародних об'єднань, організацій. Це, насамперед Генеральна асоціація тарифів і торгівлі (ГАТ), Світова організація торгівлі (СОТ), Міжнародна торгова палата, Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), Рада митного співробітництва.

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

· виключної юрисдикції України на її митній території;

· виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

· законності;

· єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

· системності;

· ефективності;

· додержання прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, що охороняються законом;

· гласності та прозорості;

· оподаткування товарів, які ввозяться, вивозяться або транспортуються через територію України;

Митному контролю підлягають усі товари і транспортні засоби, що перетинають митний кордон України.

Порядок здійснення митного контролю визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до норм Митного Кодексу .

У разі ввезення на митну територію України товарів і транспортних засобів митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

У разі вивезення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред’явлення товарів і транспортних засобів для митного оформлення та їх декларування в установленому порядку.

Митний контроль закінчується:

- у разі ввезення на митну територію України — після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

- у разі вивезення за межі митної території України — після здійснення у повному обсязі митного оформлення товарів і транспортних засобів та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Особи, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон України чи здійснюють діяльність, контроль за якою цим Кодексом покладено на митні органи, зобов’язані подавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю. Перелік документів та відомостей, необхідних для здійснення митного контролю, порядок їх подання визначаються Кабінетом Міністрів України відповідно до Митного Кодексу.

Митний контроль здійснюється на території України і включає три стадії:

1. Заповнення митних документів суб’єктами ЗЕД (митних декларацій).

В них фіксуються дані про товар, який підлягає експорту (імпорту).

2. Проведення митного огляду товару, що підлягає експорту (імпорту).

3. Отримання товару з митниці тап сплата мита.

Для того, щоб товар перетнув митний кордон, треба мати такі документи:

· Дозвіл державних органів (реєстрація суб’єкта, надає йому право виходу на зовнішній ринок).

· Документи, що заповнюються нга митниці.

· Ліцензія на експорт (імпорт) товару, якщо він підлягає ліцензуванню.

· Документи, що свідчать про сплату митних податків.

· Документи, що смвідчать про сплату митних зборів.

· Сертифікат походження товару.

· Сертифікат якрості товару.

· Дозвіл санітарної служби.

· Дозвіл екологічної служби.

· Документи, що свідчать про сплату ПДВ.

· Документи, що свфідчать про сплату акцизних зборів.

Товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України і вивозяться за межі цієї території підлягають обкладенню митом. Мито є найдавнішим інструментом торговельної політики. Мито – це податок, який держава накладає на товар, якщо він перетинає державний кордон або кордон митної зони.

Мотиви нарахування мита сьогодні такі:

— для формування доходів держави (так званий фіскаль ний мотив);

— для коригування рівноваги платіжного балансу;

— для захисту вітчизняних товаровиробників (класичний аргумент захисного мита);

— для захисту економіки країн, що розвиваються;

— для захисту молодих галузей вітчизняної економіки;

— для захисту вітчизняних робочих місць;

— для перерозподілу доходів;

— позаекономічні мотиви (національний престиж, націо­нальна безпека тощо).

Мито нараховується митним органом України відповідно до положень закону "Про єдиний митний тариф" і ставок Єдиного митного тарифу України. Мито йде до державного бюджету України.

Єдиний митний тариф України – це систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом по цій території. Ставки Єдиного митного тарифу України єдині для всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності незалежно від форм власності, організації господарської діяльності і територіального розташування за винятком випадків передбачених законами України та міжнародними договорами за її участю.

Функції, які виконує митний тариф, можна класифікувати таким чином: фіскальна , регулятивна, стимулююча, захисна, політична .

Розрізняють такі види мит (згідно Закону України "Про єдиний митний тариф"):

За способом стягування:

w адвалерне (вартісне), що нараховується у відсотках до митної вартості товарів, які обкладаються митом. Адвалерні мита допомагають підтримати однаковий рівень захисту внутрішнього ринку незалежно від коливання цін на товар, тобто автоматично адаптуються до інфляції;

w специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів, що обкладаються товаром. Специфічні мита накладаються, як правило на стандартизовані товари. Ступінь митного захисту за допомогою специфічного мита знаходиться в прямій залежності від коливання цін;

w комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладання;

За об’єктом обкладання:

w ввізне (імпортне) мито, що нараховується на товари при їх ввезенні на митну територію держави. Ввізне мито диференційоване. Можуть застосовуватися ставки таких видів:

ü преференційні, що допускають зниження ставок мита чи звільнення від обкладання митом. Вони застосовуються до товарів, що надходять з держав, які створюють разом з державою, яка стягує мито, митний союз чи зону вільної торгівлі, або до товарів, які надходять із країн, що розвиваються;

ü пільгові, які застосовуються до товарів, що надходять з країн чи економічних союзів, що користуються режимом найбільшого сприяння;

ü повні (загальні), що застосовуються до всіх інших товарів.

w вивізне (експортне) мито, що нараховується на товари при їхньому вивезенні за межі митної території країни. Ця форма мит застосовується рідко, як правило, у випадках великих розходжень між внутрішніми і світовими цінами на певні види товарів.

За характером:

w сезонне (ввізне і вивізне) мито, що нараховується на товари сезонного характеру для оперативного регулювання міжнародної торгівлі. Термін його дії не перевищує декількох місяців за рік (в Україні – до чотирьох місяців з моменту встановлення);

w спеціальне мито. Його застосовує держава в таких випадках:

ü як захисне, якщо товари ввозяться на митну територію країни в таких кількостях чи на таких умовах, що наносять або загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів;

ü як запобіжний захід стосовно учасників зовнішньоекономічної діяльності, що порушують державні інтереси в даній галузі, а також як захід для припинення несумлінної конкуренції;

ü як захід у відповідь на дискримінаційні дії чи недружні дії з боку закордонних держав, а також у відповідь на дії окремих країн, що обмежують здійснення законних прав суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

w антидемпінгове мито, що застосовується при ввезенні на митну територію країни товарів за ціною істотно нижчою, ніж у країні експорту в момент цього експорту, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів;

w компенсаційне мито, що застосовується при ввезені на митну територію країни товарів, при виробництві чи експорті яких прямо або побічно використовується субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди національним виробникам подібних чи безпосередньо конкуруючих товарів або перешкоджає організації чи розширенню виробництва таких товарів.

Компенсаційне мито нараховується після проведення розслідування й одержання об’єктивних доказів нанесення істотного збитку національній економіці.

За походженням:

w автономні – мита, що вводяться на підставі однобічних рішень органів державної влади країни;

w договірні – мита, установлені на базі двосторонньої чи багатосторонньої угоди;

w преференційні – мита з нижчими ставками порівняно з діючим тарифом.

Країни іноді використовують тарифну квоту, що являє собою різновид перемінних митних податків, ставки яких залежать від обсягу імпорту товару. Для захисту національних виробників готової продукції і стимулювання ввезення сировини і напівфабрикатів може використовуватися тарифна ескалація. Тарифна ескалація – підвищення рівня митного обкладання товарів у міру зростання ступеня їхнього оброблення.

Забороняється застосовувати інші види мит, крім тих, що встановлені Законом „Про Єдиний митний тариф”.

При здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів стягуються митні збори. Митні збори – це податки, які стягуються з суб’єктів ЗЕД при перетинанні товарами митного кордону певної країни; це оплата послуг, що надають суб’єктам ЗЕД працівники митниці.

Основна різниця між митними зборами та митними податками полягає в тому, що митні податки обов’язково поступають до державного бюджету, а митні збори ідуть на утримання митної служби (не на оплату праці митників).

Ставка митних зборів становить 0,2% від вартості вантажу, що підлягає експорту (імпорту), але не менше 30 дол. США.

Митні збори, які нараховуються за вантажною митною декларацією, визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1997 р. № 65 „Про ставки митних зборів”

Платниками митних зборів є юридичні та фізичні особи, що здійснюють митне оформлення товарів та інших предметів.

В 1993 році був прийнятий Декрет "Про єдиний митний тариф України". Це таблиця, яка містить коди та назви товарів, що підлягають експорту (імпорту), види ставок, мита, які застосовуються до кожної товарної позиції.

Товарно-класифікаційна схема тарифу базується на гармонізованій системі опису і кодування товарів, об’єктом класифікації якої є всі товари, що обертаються у міжнародній торгівлі. На їх основі і на основі комбінованої номенклатури Європейського співтовариства побудована Товарна номенклатукра Зовнішньоекономічної діяльності (ТН ЗЕД), в якій товари систематизовано в 21 розділ. 97 товарних груп, 124 товарні позиції, 5019 товарних підпозицій. У вантажній митній декларації товар кодується дев’ятизначним цифровим кодом відповідно до ТН ЗЕД, в якому перші дві цифри вказують на товарну групу, перші чотири – на товарну позицію, перші шість – на код товару, згідно із системою, всі дев’ять цифр – на підсубпозицію товару.

Під час переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, а також в інших випадках та відповідно до діючих законів України справляються такі податки:

1) податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій;
2) акцизний збір із товарів, що ввозяться на митну територію України;
3) мито;

4) єдиний збір, що справляється у пунктах пропуску через державний кордон України;

5) плата за митне оформлення товарів і транспортних засобів поза місцем розташування митних органів або поза робочим часом.

Податок на додану вартість під час здійснення експортно-імпортних операцій, яким обкладаються товари, що переміщуються через митний кордон України, — це загальнодержавний податок, який нараховується митними органами за ставками, що діють на день подання митної декларації.

Акцизний збір (податок) на товари, що переміщуються через митний кордон України, є загальнодержавним податком на високорентабельні та монопольні товари, який нараховується та справляється за ставками, що діють на день подання митної декларації. Якщо податок та акцизний збір справляється відповідно до чинного податкового законодавства, то мито на товари, що переміщуються через митний кордон України, нараховується згідно з вимогами податкового і митного законодавства України за ставками, встановленими Законом України «Про єдиний митний тариф України». Завдяки дії митно-тарифного регулювання з боку держави вирішуються такі основні завдання: регулятивне, торгово-політичне, фіскальне.

Митний кордон України збігається з державним кордоном, за винятком спеціальних митних зон, які є складовою частиною митного кордону.

Мета митного контролю –забезпечення дотримання державними органами, підприємствами та їх службовими особами законодавчого порядку. У пунктах пропуску через державний кордон України митниці за погодженням з прикордонними військовими встановлюють зони митного контролю.

Зона митного контролю –частина пункту пропуску на митному кордоні України, або в інших місцях території, в межах якої митниця здійснює митний контроль. Спеціальні види контролю: Вертикальний контроль –здійснюється з метою охорони території України від занесення мікробних вірусів, заразних хвороб та ін.

Карантинний контроль -охорона території України від занесення з-за кордону або карантинних зон небезпечних шкідників.

Екологічний контроль –контроль за вантажами, які містять промислову сировину, відходи виробництва та інші небезпечні для навколишнього середовища та людей речовини. Митний режим –регламентація, застосована до товарів, що перетинають кордон будь-якої держави. Він для кожного конкретного товару визначається призначенням даного товару. Цей режим передбачає обов”язкове виконання ряду митних формальностей, у тому числі пов”язаних з митними платежами. Основні митні режими:експорт, реекспорт,тимчасовий ввіз (вивіз), випуск у вільне використання, реімпорт,переробка на митній території ,переробка під митним контролем, переробка за межами митної території , вільна митна зона, магазин безмитної торгівлі, вільний склад,митний склад , відмова на користь держави, ліквідація , транзит.

Митне оформлення – це сукупність дій, пов”язаних з пропуском в Україну чи за її межами товарів, майна та інших предметів, що переміщуються через митний кордон. Митне оформлення здійснюється службовими особами митниці з метою забезпечення митного контролю та із застосуванням засобів державного регулювання ввезення чи вивезення товарів та інших предметів. Обов”язковою умовою митного оформлення на вантажі є їх декларування.

Декларування –це заява за встановленою формою точки даних про мету переміщення через митний кордон товарів та інших предметів, воно здійснюється власником вантажу та на підставі договору підприємствами, що пропущені митницею до декларування.

Митні зборинараховуються за вантажною митною декларацією і справляються при кожному здійсненні митного оформлення товарів та інших предметів. Сплата митних зборів може бути здійснена перерахуванням суми митних зборів за безготівковим розрахунком на рахунок митної установи або внесенням суми митних зборів готівкою до каси митної установи.

Читайте також:

1. Авоматизація водорозподілу регулювання за нижнім б'єфом з обмеженням рівнів верхнього б'єфі
2. Автоматизація водорозподілу з комбінованим регулюванням
3. Автоматизація водорозподілу регулювання зі сталими перепадами
4. Автоматизація водорозподілу регулюванням з перетікаючими об’ємами
5. Автоматизація водорозподілу регулюванням за верхнім б'єфом
6. Автоматизація водорозподілу регулюванням за нижнім б'єфом
7. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
8. Автоматичне регулювання.
9. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
10. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
11. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
12. АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У ГАЛУЗІ КУЛЬТУРИ

Переглядів: 1994