• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

СИСТЕМИ ТА СПОСОБИ УТРИМАННЯ СВИНЕЙ

У свинарстві прийнято використовувати 2 способи вирощування свиней:

І. Вигульний:

Станково-вигульний– свині утримуються у індивідуальних чи групових станках із наданням вигулу на площадках з твердим покривом або ділянках засіяних травою. Годують тварин у станках, де розміщені лігва для відпочинку, або в окремих секціях будівлі (їдальнях).

Вільно вигульний –свиней утримують в групових станках. Тварини мають вільний вихід на вигульні майданчики та вхід до станків приміщення. Для цього передбачені спеціальні лази у продовжених станках.

Розміщення свиней при вигульному способі утримання:

у павільйонах:

1. в станках на підлозі (групами або індивідуально);

2. у багатоярусних кліткових батареях;

3. у стаціонарних контейнерах.

у багатопрольотних приміщеннях:

1. в напільних станках;

2. по ярусах.

в багатоповерхових приміщеннях:

1. в клітчатих батареях;

2. в станках;

3. в рухливих контейнерах.

ІІ. Табірно-пасовищне утримання свиней

Виведення тварин з приміщення дає можливість провести у приміщеннях свинарників ремонти, дезінфекцію. Така підготовка до зимового утримання тварин забезпечує здоровий мікроклімат і є ефективним заходом профілактики хвороби тварин.

Літній табір доцільно розміщувати подалі від проїзних доріг та населених пунктів. Доцільно, щоб на території табору була невелика річка, яка може використовуватись для водопою та купання тварин.

Таблиця 1

Сучасні технології виробництва свинини передбачає1, 2 та 3- фазні прийоми вирощування.

Висота огорожі загонів для свиней повинна бути не меншою 1,0 м, відстань від підлоги до огорожі – 0,2 м, відстань між елементами ґрат огорожі – 0,2 м. Між загонами повинні бути передбачені ізольовані проходи:

- ширина проходу для обслуговуючого персоналу – не менше 1,0 м;

- ширина проїзду машини для прибирання – 2,8 м;

- ширина проходу для свиней – не менше 60 см.

Вигульні площадки обладнують у повздовжніх стінах свинарників та ділять на секції. Ії розміри залежать від:

1. кількості свиней;

2. розміру індивідуальних станків.

Таблиця 2

Розміри вигульних площадок

Вигул тварин в основному проводять у теплу пору року та інколи у зимовий період при сприятливій погоді. В літній період для утримання свиней доцільно створювати літні табори з легкими конструкціями (навісами, шалашами тощо).

Для нормального росту та розвитку свиней, а також зниження стресу у тварин важливе місце має розмір станка та норма площі у станку на одну тварину (табл. 3).

Таблиця 3

Норми площі станка для свиней

3. ГІГІЄНА СВИНАРНИКІВ

Створення оптимального мікроклімату на свинокомплексах та контроль за дотриманням його параметрів є невід’ємною частиною загальної профілактики хвороб свиней.

На сьогоднішній день встановлено, що шкідливими для здоров’я тварин є низька температура та її різкі перепади. При цьому, а також при наявності протягів виникають простудні хвороби.

З температурою повітря тісно пов’язана його вологість, яка змінює тепловіддачу організму у сторону збільшення або зменшення. Висока вологість повітря, холодного чи теплого, шкідлива для організму через те, що порушується тепловіддача тепла та сприяє процесам гниття і розмноження мікроорганізмів.

На свинокомплексах, де використовується завізне поголів’я, рекомендується будувати свинарники для карантину. Він розрахований на 300–400 голів. Станки рекомендується розміщувати у два ряди біля стін. В одному станку рекомендується утримувати не більше 30 голів.

Перевод свиней із карантинного приміщення у свинарники комплексу здійснюється після закінчення строку карантину при умові готовності приміщень. Строк карантину тварин складає 30 днів. В період карантину не рекомендується перегруповувати та переміщувати тварин. Під час карантину проводиться діагностична та профілактична обробка тварин відповідно плану протиепізоотичних заходів.

Для поросят температура у лігві повинна бути:

1-неділя життя – 30–28⁰С;

2-неділя – 28–28⁰С;

3-неділя – 26–24⁰С;

4-неділя – 24–22⁰С .

Таблиця 4

Параметри мікроклімату у приміщеннях для утримання свиней

*18–22 ⁰С – температура для свиноматок.

Таблиця 7

Норми штучного та природного освітлення свинарників

Таблиця 8

Норми повітрообміну у приміщенні для свиней, м³/год на 1 ц живої ваги

4. Гігієна кнурів

1. Приміщення для утримання кнурів обладнують індивідуальними або груповими станками.

2. В станках встановлюють годівниці та автонапувалки чашкові або соскові. Фронт годівлі при використанні сухих кормів становить 50 см, висота переднього борту від підлоги – 25 см. Станки для утримання кнурів обгороджують металевими ґратами з просвітом 10–12 см та висотою не меншою 1,4 м.

3. Підлоги роблять міцними. Водонепроникними. З нахилом у групових станках у бік гнойового каналу 5⁰.

4. У раціоні кнурів не повинно бути багато грубих кормів. Взимку обов’язковим є корм тваринного походження (м’ясне, м’ясо-кісткове і рибне борошно, яйця, збиране молоко), влітку – соковиті й зелені корми.

5. Обов’язково забезпечують тваринам моціон на вигульних майданчиках.

6. Режим використання кнурів – допускається не більше 7 днів. А потім відпочинок 10–15 днів.

5. Гігієна холостих і поросних свиноматок

1. Приміщення для утримання холостих і поросних свиноматок обладнують індивідуальними або груповими станками.

2. Станки розміщують у 2 або 4 ряди. Станки для утримання холостих і поросних свиноматок обгороджують металевими ґратами з просвітом 10–12 см та висотою не меншою 1,1 м.

3. В станках встановлюють корита та автонапувалки. У станках обладнують групові та індивідуальні годівниці розміром 50 см у ширину. Висота переднього борту від підлоги – 25 см, при годівлі вологими кормами – відповідно 40 і 20 см. Фронт годівлі становить 40 см на одну тварину.

4. Холостих, обсімінених і умовно поросних свиноматок (перші 20–32 дні після осіменіння) розміщують в індивідуальних боксах.

5. Свиноматки чутливі до якості кормів. За 1–3 тижні до парування тваринам підвищують рівень годівлі на 20–30%. Годують 2–3 рази на добу. За 3 дні до опоросу раціон поросної свиноматки скорочують на 50% щоденно, передусім за рахунок об’ємистих кормів (щоб не перевантажувати травний канал і знизити інтенсивність утворення молока). В день опоросу їх не годують, але забезпечують водою досхочу. На 2–5 день після опоросу раціон збільшують, але з 6 дня тварин переводять на нову норму годівлі.

6. Влітку свиноматок доцільно утримувати у літніх таборах і обов’язково надавати прогулянку у будь-яку пору року.

6. Гігієна утримання глибокопоросних і підсисних свиноматок

1. Глибокопоросних свиноматок утримують у свинарника-маточниках (за 7–10 днів до опоросу), там же проходить опорос і вирощують поросят до відлучення.

2. У секції встановлюють два ряди станків, де передбачені годівниці, автонапувалки, установки для інфрачервоного та ультрафіолетового опромінення поросят.

3. Індивідуальні станки розділені перегородками на лігво й місце годівлі свиноматок. Конструкція перегородок всередині станка передбачає фіксацію свиноматок під час опоросу, забезпечує вільний перехід поросят до неї та виключає можливість переходу свиноматки в місця обігрівання, підгодівлі та лігва для поросят-сисунів.

4. Огорожа станка має бути гратчастою з просвітами 4–5 см.

5. Протягом лактації від свиноматки отримують 200–300 кг молока, іноді 500–600. Годують підсисних свиноматок тричі на добу різноманітними доброякісними кормами та коренеплодами, трав’яним борошном, збираним молоком.

За перші 30 днів життя маса поросят збільшується в 4,5–5 разів. За другий місяць – в 3 рази, за третій – в 1,5–2 рази. Цю фізіологічну особливість слід враховувати при створенні оптимальних умов утримання поросят.

При вирощуванні новонароджених поросят виключно важливе значення має підтримування оптимального температурного режиму у місця відпочинку поросят-сисунів (лігва) і у зоні відпочинку свиноматок, так як для них вимагається неоднаковий температурний оптимум.

Для локального обігріву поросят застосовують інфрачервоні лампи. Лампи потужністю 250 Вт підвішуються на висоті 70 см від підлоги.

При вирощуванні поросят важливе значення має закалювання їх організму. Слід вказати, що ефективність закалювання залежить від зміни температурних умов, чому сприяє поперемінний режим інфрачервоного обігріву.

Для поросят-сосунів більш ефективним є застосування комбінованого використання інфрачервоного та ультрафіолетового опромінення.

У практиці свинарства загальноприйнятим вважається відлучення поросят у віці 2 місяців, при наявності умов може застосовуватись раннє відлучення (26–35 днів). Відлучення можуть проводити одномоментно або поступово (на протязі декількох днів).

Для профілактики виникнення стресів після видалення свиноматки із станка поросят потрібно залишати у ньому на 7–10 днів. Однак, у промислових комплексах при конвеєрній системі така технологія відлучення є неприйнятною. Тому, в комплексах після відлучення поросят із цеху опоросу відразу ж переводять в приміщення для дорощування.

Свині дуже чутливі до стресу. Причини, здатні викликати реакції організму називають – стресорами або стрес-факторами. Синдром стресу специфічний, а фактори, що його викликають – неспецифічні. Стрес завжди проявляється синдромом – сукупністю змін. Загальний синдром стресу діє на весь організм.

7. Гігієна дорощування відлучених поросят

Вимоги молодняку на дорощуванні до умов утримання тим вищі, чим менший його вік. Це пояснюється тим, що адаптація організму раннього від’єму в нових умовах утримання і годівлі відбувається значно важче та довше.

1. Відлучених поросят утримують у групових станках по 20–25 голів. Огорожа станків висотою 1,1 м. У свинарнику обладнують 1–2 кормові проходи, для напування встановлюють напувалки. Обов’язково утеплюють підлогу.

2. Протягом перших 8 днів після відлучення поросят годують невеликими порціями, з 9 по 16 день – досхочу, з 17 по 34–80 дні годують з розрахунку на голову.

Поросята з невеликою живою вагою при народженні зазвичай відстають у рості від своїх однолітків, частіше хворіють і можуть бути джерелом зараження інших поросят. Тому на комплексах виникає необхідність після від’єму слабких поросят відділяти в спеціальне приміщення, де їм створюють кращі умови утримання. Такі приміщення називають профілакторіями. Розміщення в одній групі поросят, що відстають у рості і добре розвинених поросят призводить до порушення принципів використання приміщень при промисловому виробництві „все пусто – все зайнято”. Так, добре розвинуті поросята досягають товарної маси швидше, ніж слабкі, і останні не можуть бути переведені в інший цех одночасно з іншими поросятами.

Поросят, які досягли маси 6 кг переводять у цех дорощування, а з масою менше 4 кг – у профілакторій, де вони утримуються до необхідної маси.

На відгодівлю ставлять тварин живою масою 36–38 кг. Протягом 116 днів тварина повинна досягти 110–112 кг живої ваги при середньодобових приростах 637 г.

Свинарники для утримання тварин на відгодівлі облаштовують груповими станками по 25–30 свиней.

Таблиця 8

Типи відгодівлі

8. Гігієна вирощування ремонтного молодняку

1. Свинарники обладнують станками у два ряди з одним проходом та передбачають вигульні майданчики. У групових станках – по 10 голів.

2. Проводять щомісячне зважування і суворе вибраковування молодняку за показниками росту, розвитку та захворюваності у 2–4–6 місячному віці.

3. Ремонтний молодняк обов’язково повинен користуватись активним моціоном.

Читайте також:

1. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
2. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
3. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
4. IV. Розподіл нервової системи
5. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
6. IV. Філогенез кровоносної системи
7. POS-системи
8. VI. Філогенез нервової системи
9. Автокореляційна характеристика системи
10. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ ДИСПЕТЧЕРСЬКОГО УПРАВЛІННЯ
11. АВТОМАТИЗОВАНІ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ДОРОЖНІМ РУХОМ
12. Автоматизовані форми та системи обліку.

Переглядів: 8054