• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Структура Internet

Фактично всесвітня Мережа є складною павутиною менших локальних мереж. Щоб уявити собі це, намалюйте сучасну мережу трансконтинентальних супершвидкісних доріг між великими містами. Від цих великих міст відходять дороги трохи менше, що зв'язують між собою маленькі міста, жителі яких подорожують по вузьких, повільним путівцях.

Цими супершвидкими дорогами для Мережі є високошвидкісний Internet. До нього приєднані комп'ютери, що використовують конкретні системи для пересилання даних з високою швидкістю. У Сполучених Штатах лінія Internet теоретично може передавати дані зі швидкістю 45 мільйонів біт в секунду (порівняйте з середнім домашнім модемом, у якого гранична швидкість близько 28800 або 33600 біт за секунду).

До комп'ютерів «хребта» приєднані менші мережі, що обслуговують конкретні географічні регіони, які, як правило, пересилають дані зі швидкістю 1,5 мільйона біт в секунду. До них приєднуються мережі ще трохи менше або навіть індивідуальні комп'ютери.

На відміну від комерційних мереж, таких, як Compu Server або Prodigy, в Internet не існує одного центрального комп'ютера, що керує роботою мережі - його ресурси розподілені між тисячами окремих комп'ютерів. У цьому його найбільша сила і його найбільша слабкість. Такий підхід означає віртуальну неможливість одноразової катастрофи всієї Мережі - навіть якщо один комп'ютер вийде з ладу, інша частина Мережі залишиться збереженою.

Така конструкція також зменшує вартість доступу до мережі для організацій та окремих осіб. Але тисячі з'єднаних разом комп'ютерів має різні команди для доступу до ресурсів. Тільки недавно користувачі Мережі почали розробляти засоби навігації і «карти», що дозволяють новачкам пересуватися по Мережі без ризику заблукати.

Організація Інтернету

Інтернет — це всесвітня комп’ютерна мережа, що є сукупністю різнорідних комп’ютерних мереж та окремих комп’ютерів, яка використовує стек протоколів TCP/IP для передачі інформації між користувачами.

Складовими Інтернету є мережі різного масштабу: великі національні магістральні мережі, багато регіональних і локальних мереж.

Mережі, які є складовими Інтернету, поширюються на великі відстані та можуть перекривати одна одну, тому будь-яка пара вузлів пов’язана між собою не одним, а багатьма каналами зв’язку, завдяки чому Інтернет забезпечує стійкий зв’язок. При руйнуванні частини мережі пакети інформації можуть обходити ушкоджені ділянки.

Комп’ютери, які працюють у мережі Інтернет, називаються вузлами (іноді хостами). Інтернет взагалі можна уявити як множину вузлів, кожен з яких зв’язаний каналами зв’язку з іншими. Серед вузлів є такі, що надають послуги іншим комп’ютерам — сервери. Наприклад, під час отримання електронної пошти ви звертаєтесь до поштового серверу, бажаєте переглянуть будь-яку Web-сторінку – зв’язуєтесь з певним Web-сервером.

Для приєднання до мережі Інтернет необхідно встановити на ПК спеціалізоване програмне забезпечення, підключити пристрій для прийому/передачі даних (модеми різних типів), та оформити договір з провайдером.

Протокол TCP/IP

Незалежно від того, що комп’ютери в Інтернеті відрізняються своїми платформами, операційними системами, вони прекрасно «спілкуються» один з одним. Це можливо завдяки тому, що вони послуговуються однаковими правилами передавання даних – протоколом TCP/IP. Він прийнятий усіма учасниками Інтернету і підтримується більшістю виробників мережного обладнання.

TCP/IP — основний транспортний протокол передачі даних в локальних мережах та Інтернеті. Абревіатура TCP/IP складається з двох частин: TCP (Transmition Control Protocol – протокол керування передаванням) і IP (Internet Protocol – протокол Internet).

Перша складова протоколу забезпечує надійний зв’язок між комп’ютерами і керує передаванням даних. Протокол TCP поділяє інформацію на порції – пакет, кожному з яких надає номер для правильного відновлення інформації під час одержання. Друга складова (протокол IP) додає до кожного пакета службову інформацію з адресами відправника і одержувача(ів) , забезпечуючи доставку всіх пакетів одержувачеві. Окремі пакети можуть подорожувати різними шляхами Інтернету та дістатися до одержувача у будь-якому порядку. По надходженні всіх пакетів протокол TCP розміщує їх один за одним і забезпечує складання повідомлення. Якщо деякі пакети загубилися, протокол TCP вирішує і цю проблему. Маршрути руху пакетів мережею розраховує спеціальна програма – маршрутизатор.

Читайте також:

1. III. Географічна структура світового ринку позичкового капіталу
2. Internet- сайти
3. Internet- торгівля , бізнес- портали, аукціон, Internet-банкінг
4. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
5. The Internet and Modern Life. The use of the Infinitive.
6. VІ. План та організаційна структура заняття
7. Адміністративно – територіальний устрій і соціальна структура Слобожанщини у половині XVII – кінці XVIII століття
8. Адреса в Internet
9. Акти з охорони праці, що діють в організації, їх склад і структура.
10. АРХІВНІ ДОВІДНИКИ В СИСТЕМІ НДА: ФУНКЦІЇ ТА СТРУКТУРА
11. Атомно-кристалічна структура металів
12. Базова алгоритмічна структура

Переглядів: 5332