Планування товарообороту і реалізації продукції.

Виробнича програма та її розрахунок.

ТАБЛИЦЯ 12.7

Шкала фізичного стану за показником бігу (тест Царда)

Оцінка фізичного стану	Величина К
чоловіки	жінки
Низький	<3	<2,6
Нижче середнього	3 — 3,8	2,6 — 3,4
Середній	3,9 — 4,6	3,5 — 4
Вище середнього	>4,6	>4

Наведені методи оцінки фізичного стану можуть бути не бездоганні з точки зору інформативності, але загальне уявлення про функціональний стан організму в межах самоконтролю отримати можна.

До другої групи методів контролю інтенсивності й адекватності навантажень у заняттях оздоровчої спрямованості відносять суб'єктивні критерії (задишка, біль за грудниною, під лопаткою, що віддає в ліву руку, відчуття тиску у потилиці, шум у вухах) — ознаки досягнення граничного рівня навантаження. Для самоконтролю за інтенсивністю навантаження під час бігу рекомендують використовувати розмовний тест (Іващенко, 1998). Вельми інформативним є співвідношення частоти кроків і дихання під час бігу. Швидкість бігу, при якій вдих на чотири кроки сполучається з видихом на чотири кроки (4:4) належить до невисокої. Співвідношення ритму дихання і кількості кроків 3:3 характеризує біг середньої, а 2:2 — високої інтенсивності.

До об'єктивних критеріїв відносять вимір ЧСС під час і після виконання вправ.

При визначенні тренувального пульсового режиму і можна скористатися формулою Л.Я. Іващенко (1988):

ЧСС = (195 + 5N) - (А + t),

де N — порядковий номер фізичного стану (1 — низький, 2 — нижче середнього, 3 — середній, 4 — вище середнього, 5 — високий); А — вік, повних років за умови: 20 < А > 60; t — тривалість циклічної вправи за умови, що 10 < t > 40 хв.

Третя група методів включає самоконтроль ефективності занять. Сюди також належать об'єктивні і суб'єктивні критерії, наведені в табл. 12.8.

1. Головною особливістю галузі громадського харчування, до якої відноситься ресторанне господарство, є поєднання функцій виробництва, реалізації та організації споживання.

Основними показниками діяльностізакладів ресторанного господарстває обсяг товарообороту і випуск продукції. Ці показники служать основою для розрахунку потреби в матеріально-технічній базі, сировині і трудових ресурсах. Від них залежать сума обігових коштів, величина прибутків, витрат виробництва і обігу, прибутку.

Загальний обсяг товарообороту,що характеризує всю виробничу і торговельну діяльність кожного закладу ресторанного господарства, поділяється на два види:

оборот з реалізації продукції власного виробництва,що включає обідню продукцію, враховану у стравах, а також напівфабрикати і кулінарні вироби;

оборот з продажу купованих товарів,що закуплені і надійшли від закладів оптової торгівлі, харчової промисловості в готовому вигляді і реалізовані населенню без кулінарної обробки (хліб і хлібобулочні вироби, морозиво, безалкогольні напої, пиво, фрукти, цигарки, сірники тощо).

Реалізація продукції власного виробництва і купованих товарів споживачам складає роздрібний товарооборот закладів ресторанного господарства. Поряд із роздрібним оборотом в закладах громадського харчування має місце оборот з оптового відпуску продукції. Він являє собою реалізацію готової продукції або напівфабрикатів одними закладами громадського харчування іншим (що не є філіями перших), а також торговельним підприємствам для подальшого продажу цих продуктів населенню.

Роздрібний і оптовий оборот закладів ресторанного господарства в своїй сукупності складає валовий оборот,що характеризує весь обсяг виробничо-торговельної діяльності закладів громадського харчування. Відносно до нього плануються і враховуються всі якісні показники діяльності окремих закладів.

2. Виробнича програма — це планове завдання, що встановлюється самостійно закладом щодо випуску продукції власного виробництва на певний період (рік, квартал, місяць) із зазначенням виду й асортименту, кількості і ціни виробу. Виробнича програма є основою для визначення потужності закладів ресторанного господарства, потреби в обладнанні, сировині і матеріалах, кількості працівників кухні та інших показників.

Найважливішим кількісним показником виробничої програми є випуск страв. Виробнича програма вгрошовому виразі являє собою оборот із продукції власного виробництва.

До якісних показників належать: доходи (торговельні надбавки, націнки), витрати виробництва й обігу, прибуток і рентабельність, а також фінансові фонди.

В закладах ресторанного господарства більше 50% ресурсів припадає на основні фонди, тому важливим є їх ефективне використання. Існує два показники, що дають таку характеристику: виробнича потужність кухні та пропускна спроможність торговельної зали.

Виробнича потужністьвимірюється в натуральних або умовно - натуральних показниках з основних видів продукції (фактичні або умовні страви). Визначення виробничої потужності закладів ресторанного господарства проводиться з основних видів продукції із врахуванням потужності технологічного обладнання за певний проміжок часу (робочу зміну, день або добу). Розрізняють проектну і фактичну виробничу потужність. Взаємозв’язок цих показників є у такій формулі: Пф = К х Ппр, звідси К = Пф : Ппр. Якщо К менше 1, то проектна потужність використовується не повністю, якщо ж дорівнює 1, то підприємство працює ефективно. Розрізняють вхідну (Пвх) та вихідну (Пвих) виробничу потужність. Вхідна – потужність на початок планового періоду (або до реконструкції), вихідна – на кінець планового періоду.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Цифрові значення постійних величин	\|	Планування товарообороту і реалізації продукції.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.