Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Місце бізнес-планів в системі планування системи споживчої кооперації

Бізнес-план в системі планування діяльності кооперативних підприємств та організацій

Становлення та розвиток української ринкової економіки потребує принципово нових підходів до організації управління господарською діяльністю. За останні 25 років Україна пройшла шлях від суцільного державного планування усіх сфер життя через повний економічний нігілізм щодо складання планів початку 90-х років до усвідомлення керівництвом, що практична реалізація будь-якого комерційного проекту значно ускладнюється чи навіть стає неможливою без попередньо розробленого плану.

Змінилися орієнтири, методи й інструменти господарювання, в основу яких покладені ринкові закони попиту та пропозиції. У цих умовах ділове планування або бізнес-плани повинні об'єднати всі етапи реалізації інноваційних проектів: від вибору стратегічної або тактичної мети до її повної реалізації на відповідному ринку. В сучасних умовах розроблений механізм ділового ринкового планування, що включає теорію, методологію й практику планово-управлінської діяльності і охоплює загальні закономірності й українську специфіку ринкових економічних відносин [58].

Кооперативна система має багаторічний досвід складання тактичних і стратегічних планів, зокрема п'ятирічних і річних. Тому при переході до ринкової економіки виникло цілком слушне питання про спадкоємність широко відомих в українській промисловості систем і методів планування соціально-економічного розвитку підприємств і нового виду планування – складання бізнес-планів.

У період становлення ринкових відносин керівництво деяких облспоживспілок (Кримспоживспілці, Чернігівській, Черкаській та інших облспоживспілках) внутрішньогосподарське планування замінило бізнес-плануванням. Проте багаторічна практика підтвердила не тільки можливість, але й необхідність спільного існування цих систем планування на кооперативних підприємствах. Ці види планів не замінюють, а доповнюють один одне. Господарська діяльність в ринковій економіці підтверджує тісну взаємодію бізнес-планів і соціально-економічних планів, що склалася на українських підприємствах в останні роки. Однак між цими видами планів існують і розходження, що свідчать про наявність у кожного з них свого власного предмета й місця як у сфері планування усередині підприємства, так і у господарюванні всієї кооперативної системи.

По-перше, бізнес-планування, на відміну від внутрішньовиробничого або корпоративного планування, включає не весь комплекс загальних цілей кооперативного підприємства або райспоживспілки, а одне з найважливіших завдань, що визначає конкретне планування нового виду діяльності або бізнесу-проекту. Бізнес-план орієнтується головним чином на розробку нової стратегії або тактики розвитку підприємства, тоді як соціально-економічне планування може включати різні види поточної й перспективної діяльності.

По-друге, бізнес-плани розробляються на інноваційні проекти, чітко окреслені конкретними строками їхнього виконання, після закінчення яких робота над даним бізнесом-проектом завершується. Внутрішньовиробниче планування провадиться й здійснюється безупинно на всіх рівнях управління господарством. У міру виконання одного річного плану підприємство після відповідного корегування переходить до здійснення чергового плану і т.д. Бізнес-план має не тільки чітко визначені строки, але й більше вузькі просторові кордони, тоді як будь-який внутрішньовиробничий план таких чітких обмежень не має.

По-третє, основне призначення бізнес-плану складається у розробці кооперативним підприємством інноваційного проекту й одержанні на його виконання необхідних виробничих ресурсів і в першу чергу коштів. Пошук надійних інвесторів вимагає найбільш ретельного обґрунтування багатьох фінансових показників з урахуванням існуючого ступеня ризику не тільки у внутрішній виробничо-господарській діяльності, але й у зовнішніх кредитно-фінансових і банківських структурах. Внутріфірмові плани необхідні для власного використання, тоді як бізнес-плани більше потрібні для зовнішніх інвесторів і кредиторів.

По-четверте, бізнес-плани розробляються безпосередньо під керівництвом і при особистій участі керівника кооперативного підприємства. Внутріфірмовим плануванням, як правило, займається планово-економічний відділ райспоживспілки або кооперативного підприємства. Особиста участь кожного керівника в розробці ділового плану свого нового проекту сприяє не тільки виробленню реальної стратегічної й оперативної мети, але й забезпечує в майбутньому найкращу організацію виконання бізнесу-проекту на основі порівняння витрат і результатів. Робота в ринковій економіці потребує від керівників кооперативних підприємств приймати самостійні рішення в нових умовах невизначеності та ризикувати. Проте такі рішення повинні бути зваженими, а ризик мінімальний, що може бути досягнуто за допомогою детально розроблених планів діяльності. Бізнес-план є результатом дослідження і організаційної роботи керівника, що ставить за мету вивчення конкретного напряму діяльності підприємства на визначеному ринку в конкретних організаційно-економічних умовах.

По-п'яте, фахівці системи споживчої кооперації України поки не мають єдиної науково обґрунтованої методики розробки бізнес-планів стосовно до умов роботи в ринковій економіці, оскільки в більшості методичних і навчальних рекомендацій розкривається переважно досвід планування на сформованому закордонному ринку. У той же час на кооперативних підприємствах недостатньо широко використається наявний досвід внутрішньогосподарського планування. Тому виникла потреба в комплексному підході до розвитку теорії й практики не тільки бізнес-планування, але й всієї системи внутрішньогосподарського планування кооперативної системи. Сучасні вимоги потребують від фахівців володіння комплексом знань як із загальних питань господарювання, так і в галузі маркетингу, менеджменту, фінансового аналізу для складання плану майбутньої діяльності.

Таким чином, на відміну від внутрішньовиробничих планів, бізнес-план направлений на розробку та детальний опис процесу виконання проекту підприємства, а не на встановлення планових показників роботи самого підприємства. Тому організація або підприємство може мати в розробці та виконанні одночасно декілька бізнес-планів (в залежності від кількості бізнес-проектів), або один бізнес-план може належати декільком підприємствам (якщо проект об’єднує діяльність декількох підприємств). Крім того мета складання бізнес-плану може бути різною (проектне планування майбутньої діяльності, отримання фінансування для здійснення проекту, координація роботи підприємств у спільному проекті), а також необхідність для підприємства внесення змін в бізнес-план в залежності від змін у навколишньому середовищі.

Невизначеність з місцем бізнес-планування в системі планування підприємств виникла в Україні серед спеціалістів-практиків через відсутність цього поняття в плановій економіці. В Радянському Союзі не існувало документа під назвою «бізнес-план», проте розроблявся його аналог – техніко-економічне обґрунтування (ТЕО). Структура та зміст ТЕО строго регламентувалися постановою Ради міністрів СРСР № 367 від 22 серпня 1985 р. «Про порядок затвердження техніко-економічних обґрунтувань». Основна мета радянського ТЕО – обґрунтування господарської необхідності і економічної доцільності будівництва підприємств, будинків і споруд.

На сучасному українському ринку бізнес-послуг, склалася ситуація з невизначеністю у питаннях тлумачення ряду близьких понять, таких як ТЕО, бізнес-план,інвестиційний меморандум. Спробуємо розібратися, що є спільного і чим відрізняються ці документи.

Техніко-економічне обґрунтування – аналіз, розрахунок, оцінка економічної доцільності здійснення пропонованого проекту будівництва, спорудження підприємства, створення нового технічного об'єкта, модернізації й реконструкції існуючих об'єктів. ТЕО засноване на порівняльній оцінці витрат і результатів, визначені ефективності використання, строку окупності вкладень.

Метою техніко-економічного обґрунтування є визначення, наскільки вкладення фінансів буде перспективним і здатним принести фінансову вигоду власнику проекту. Воно є необхідним для кожного кооперативного підприємства дослідженням, у ході підготовки якого проводиться ряд робіт з вивчення й аналізу всіх складових інвестиційного проекту й розробці строків повернення вкладених у проект коштів.

Після складання ТЕО відбувається розробка більш ретельного документа – бізнес-плану, у якому визначається, як новостворений продукт або проект буде поводитися в умовах конкретного ринку. ТЕО, при необхідності, включається до складу бізнес-плану. Крім того, на відміну від ТЕО бізнес-план досліджує вплив інноваційного проекту на конкурентні фактори ринку, досліджує наявні та майбутні ризики.

Розробка бізнес-плану пов’язана із зростанням витрат кооперативного підприємства на проведення досліджень у сфері маркетингу. Ці дослідження ставлять своєю метою визначити, наскільки припущення, які викладені в техніко-економічному обґрунтуванні, будуть відповідати даним отриманим в ході цих досліджень. Якщо ці маркетингові дослідження приводять до схвалення пропозицій техніко-економічного обґрунтування, то проект вправі претендувати на отримання фінансування.

Основним розходженням між ТЕО й бізнес-планом є їх призначення. Як правило розробка ТЕО допомагає визначити економічне обґрунтування реалізації проекту. Бізнес-план у свою чергу показує модель і методи реалізації проекту підтверджені економічним обґрунтуванням.

Іншою відмінністю бізнес-плану і ТЕО є більш вузький, специфічний характер останнього. ТЕО розробляється, коли потрібно довести необхідність вибору саме пропонованого варіанта обладнання, технології, процесу. Розробка техніко-економічного обґрунтування провадиться для проектів впровадження нових технологій, процесів і обладнання на вже існуючому, працюючому кооперативному підприємстві. Бізнес-план має більш широке застосування.

Таким чином, основними відмінностями ТЕО від бізнес-плану є:

1. Більш вузьке специфічне застосування для обґрунтування необхідності впровадження проекту для самого кооперативного підприємства.

2. ТЕО складається для нових проектів на вже існуючому підприємстві, тому такі складові бізнес-плану, як маркетингові дослідження, аналіз ринку, опис підприємства й продукту відсутні.

3. В ТЕО наводиться більш докладна інформація про технології та обладнання, причини їхнього вибору.

4. Техніко-економічне обґрунтування є більш коротким документом, чим повноцінний бізнес-план.

Інвестиційний меморандум по суті містить ту ж саму інформацію, що і ТЕО та бізнес-план, але створюється для інвестора. Виходячи із його призначення, у меморандумі розглядаються всі основні аспекти діяльності компанії, і обґрунтовується доцільність інвестицій у дану господарюючу одиницю. За результатами розгляду інвестиційного меморандуму, інвестор ухвалює рішення щодо подальшого співробітництва або припинення контактів з компанією-ініціатором проекту.

Розробка інвестиційного меморандуму, хоча ґрунтується на вже підготовлених даних бізнес-плану потребує більше часу та фінансових витрат (рис. 1). Вимоги до меморандуму посилюються в зв’язку з тим, що він повинен бути зовнішньо привабливим для венчурної фірми, потенційних співзасновників або банківських структур. Інвестиційний меморандум повинен включати велику кількість фотографій, слайдів,

Рис.1. Витрати часу та грошових коштів на розробку інвестиційних документів

малюнків, схем, проте кількість текстової інформації обмежується основними тезами, надаються лише основні вихідні таблиці ефективності капіталовкладень. Часто інвестиційний меморандум розробляється у вигляді презентації, а проекти, які потребують значних інвестицій, доповнюються і презентаційними сайтами.

Отже, бізнес-план відрізняється від ТЕО та інвестиційного меморандуму своїм призначенням і місцем в процесі планування діяльності кооперативного підприємства.

Бізнес-план – це офіційний документ, який в точній, зрозумілій та доступній формі описує процес створення та реалізації комерційної ідеї її власником з точки зору збуту, виробництва, обліку і фінансів. Він систематично оновлюється, в нього вносяться зміни, пов’язані як із змінами усередині фірми, так і в економіці в цілому.

Головною метою розробки бізнес-плану є планування господарської діяльності підприємства на найближчий і віддалений період у відповідності до потреб ринку і можливостей отримання необхідних ресурсів. Іншими цілями розробки бізнес-плану можуть бути визначення ступеню реальності досягнення передбачуваних результатів, доказ конкретним особам доцільності реорганізації підприємства або створення нового; постановка перед працівниками підприємства конкретних завдань досягнення кількісних і якісних показників.

До основних задач, що вирішуються за допомогою бізнес-плану належать:

- визначення конкретних напрямків і орієнтирів діяльності, перспективних ринків збуту і місця підприємства на цих ринках;

- мобілізація різних видів ресурсів для виконання поставлених цілей;

- оцінка витрат по проекту, розрахунок очікуваних фінансових результатів діяльності;

- визначення джерела фінансування реалізації стратегії;

- прогноз процесу розвитку господарської діяльності для зменшення ефекту раптовості при змінах в зовнішньому середовищу;

- підбір працівників для виконання проекту або оцінка відповідності кадрів діючого підприємства,дає конкретні орієнтири кожному працівнику і координує дії різних служб підприємства, відіграє важливу роль при запрошенні на роботу основного персоналу підприємства.

Виходячи із визначення цілей та задач розробки бізнес-плану, він виконує чотири основні функції:

– розробка стратегії підприємства. Дана функція необхідна в період створення підприємства і при розробці нових напрямів діяльності;

– планування. Дозволяє оцінити можливості розвитку нового напрямку діяльності, контролювати господарські процеси підприємства;

– залучення кредитів. Одним з головних факторів надання кредиту є наявність детально розробленого бізнес плану;

– для залучення потенційних партнерів - вирішення питання про надання власного капіталу технологій, обладнання, створення спільних підприємств.

Бізнес-план є результатом дослідження і організаційної роботи керівника та спеціалістів, що ставить за мету вивчення конкретного напряму діяльності кооперативного підприємства на визначеному ринку в конкретних організаційно-економічних умовах. Реалізації поставленої мети може бути забезпечена, безпосередньо вивченням таких питань:

- розробка конкретного проекту виробництва певного товару (послуги) - створення нового типу виробу або надання нових послуг;

- всебічний аналіз виробничо-господарської і комерційної діяльності організації, метою якого є викриття її слабких і сильних сторін, специфіки і відмінностей від аналогічних фірм;

- вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, що використовуються в економіці для реалізації конкретних завдань.

Бізнес-плани по своїй суті досить важко чітко віднести до стратегічних чи оперативних, вони можуть бути як довгостроковими, так і короткостроковими – все залежить від строків та значення бізнес-проектів для райспоживспілки або кооперативного підприємства.

На рисунку 2 показаний приклад процесу планування в райспоживспілці, в якому бізнес-план виконує роль оперативного.

Планування роботи райспоживспілки повинно розпочинатися з дослідження попередньої діяльності. Аналізу потребують сприятливі можливості та загрози для РСС. Зовнішній аналіз – це процес оцінки зовнішніх факторів, тобто таких, які об'єктивно утворюються в середовищі функціонування РСС, на які вона безпосередньо не може впливати. Сприятливі можливості – це фактори зовнішнього середовища, які допомагають досягненню цілей РСС. Загрози – це зовнішні умови, які обмежують можливості РСС безперешкодно досягти потрібної мети. Ті самі фактори можуть створювати як додаткові можливості, так і додаткові перешкоди.

До загальних макроекономічних факторів належать: макроекономічні показники (динаміка валового внутрішнього продукту, рівень інфляції, зміни рівня реальних доходів населення, коливання процентних ставок за кредити, курси валют тощо); соціально-демографічна ситуація (структура зайнятості, кількість працездатного населення, рівень соціального захисту населення тощо); державне регулювання бізнесу (можливі зміни в законодавстві стосовно даного бізнесу, його товарів, послуг, каналів збуту, рекламної політики, оподаткування, митного режиму тощо); природні умови й екологічні обмеження.

Внутрішній аналіз полягає в оцінці факторів, які піддаються управлінню та контролю, тобто фактори, що є наслідками діяльності чи бездіяльності самої райспоживспілки. Тобто, якщо внутрішній аналіз має зв’язок з внутрішньо фірмовими факторами, то зовнішній аналіз ґрунтується на дослідженні можливостей та загроз зовнішнього середовища. Головне завдання внутрішнього аналізу полягає у виявленні сильних та слабких сторін РСС.

Розробка стратегії є другим етапом планування діяльності РСС. Це досить трудомістка, але критично важлива стадія планування. Процес

Рис. 2. Місце бізнес-планів в системі планування діяльності райспоживспілки

стратегічного планування допомагає усвідомити власну місію та намітити основні напрями подальшого розвитку на 5-10 років. У цілому ефективна стратегія має:

1) орієнтуватися на конкретних споживачів, їхні потреби й запити;

2) відображати всі сильні сторони РСС, які в сукупності створюють її конкурентні переваги;

3) включати конкретні завдання, котрі дають змогу РСС реально реалізувати свої конкурентні переваги;

4) включати методи, спрямовані на подолання слабкості РСС та загроз із зовнішнього середовища.

Третім етапом процесу планування є складання оперативних планів, які будуть уточнювати і конкретизувати стратегію райспоживспілки. Роль оперативних планів можуть відігравати бізнес-плани проектів по різних видах діяльності та підприємствам системи. Наприклад, до таких проектів можна віднести модернізацію хлібопекарні, обґрунтування переводу магазину на самообслуговування, відновлення роботи скотозабійного пункту тощо. Реалізація проекту може бути забезпечена, безпосередньо вивченням таких питань: як розробка конкретного проекту виробництва певного товару (послуги) - створення нового типу виробу або надання нових послуг; всебічний аналіз виробничо-господарської і комерційної діяльності кооперативної організації, метою якого є викриття її слабких і сильних сторін, специфіки і відмінностей від аналогічних фірм; вивчення конкретних фінансових, техніко-економічних і організаційних механізмів, що використовуються в економіці для реалізації проектів.

Бізнес-плани таких проектів будуть оперативними по відношенню до планування системи споживчої кооперації району. Проте вони ж будуть стратегічними по відношенню до підприємств, що входять до складу райспоживспілки.

Окремі невеликі кооперативні підприємства (магазини, кафе, переробні підприємства) можуть самостійно розробляти бізнес-плани своєї діяльності. В цьому випадку бізнес-плани будуть єдиними, виконуючі функції як стратегічних, так і оперативних. В якості стратегічного процес бізнес-планування буде включати такі етапи, як вибір і обґрунтування виду діяльності, виявлення найбільш реальних проектів здійснення, економічну оцінку витрат і результатів, розробку деталізованого бізнес-плану, забезпечення виконання запланованих заходів, коректування планових показників і уточнення фактичної ефективності використання бізнесу-проекту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Шаблони PowerPoint	\|	Типізація бізнес-планів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.008 сек.