• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Причини поразки та значення революції.

Боротьба за незалежність України за­вершилася поразкою: Західна Україна ввійшла до складу Польщі, Румунії, Чехословаччини, а в Наддніпрянській Укра­їні остаточно утвердився більшовиць­кий режим.

Листопада - УН Рада прийняла Закон, яким затвердила державну само­стійність Західноукраїнської Народної Ре­спубліки (ЗУНР) зі столицею у Львові (включаючи Східну Галичину, Закарпаття, Буковину). У Законі зазначалося, що вла­да в державі належить народу. В Західній Україні розпочалися державотворчі процеси.

Початок польської інтервенції.ЗУНР відразу стала об'єктом агресії з боку Польщі. Поляки прагнули включити західноукраїнські землі до відновленої польської держави. Ситуація ускладнюва­лася тим, що Польщу підтримували і краї­ни Антанти. США, Англія і Франція у після­воєнному переустрої Європи зробили став­ку саме на Польщу, прагнули створити з неї "санітарний кордон для боротьби проти більшовизму". Головним завданням ЗУНР став захист власної території від іноземної агресії. 22 листопада уряд ЗУНР під тиском поль­ських військ змушений був покинути Львів, евакуювавшись спочатку до Тернополя, а потім - до Станіслава. Далі Ви побачите, що саме зовнішній чин­ник виявився вирішальним у поразці ЗУНР

5. а). Злука УНР і ЗУНР

Прихід у грудні 1918 р. до влади Ди­ректорії започаткував нову добу у розвитку національно-демократичної революції - добу Директорії УНР. У Західній Україні боротьбу за своє існу­вання вела ЗУНР. Боротьбу за владу в Україні при під­тримці Радянської Росії вели більшовики, утворивши Тимчасовий робітничо-селян­ський уряд України. У грудні 1918 р. на півдні України розпо­чалася інтервенція військ Антанти, які на­дали підтримку білогвардійцям у боротьбі за відновлення "єдиної і неділимої" Росії. Таким чином, розстановка сил, які вер­шили долю України у цю добу, була не на користь української революції.

Політика ЗУНР.Уряд ЗУНР не був схильний до ради­кальної зміни соціально-економічного жит­тя, а прагнув до демократичних реформ при збереженні соціального спокою: * За короткий час була сформована ефек­тивна система управління. Відбулися до­вибори до Української Національної Ради - представницького і законодавчого органу. Більшість її депутатів стояла на націо­нально-ліберальних позиціях і представля­ла Українську національно-демократичну партію. Формувалася місцева адміністра­ція, правоохоронні органи. *Президентом республіки було обра­но Є.Петрушевича. * Проголошувалася ліквідація великого землеволодіння. Але здійснення земельної ре­форми затягувалося: розподіл землі між се­лянами передбачався після закінчення війни. * Створювалася система народної осві­ти: шкільництво отримало державний статус, дозволялося існування приватних шкіл, національним меншинам надавалося право "на школу рідною мовою ". * Утверджувалася державність укра­їнської мови. * Для захисту республіки була утво­рена боєздатна Українська Галицька Армія (УГА), яка досягла 100 тис. чоловік. * Значні зусилля були спрямовані на об'єднання з УНР. Після переговорів з Дирек­торією 22 січня 1919р. в Києвіпроголошено Акт Злуки УНР та ЗУНР (зараз 22 січня відзначається як День соборності України).

Але Акт Злуки ре­алізовано не було - як через складне воєнне та міжна­родне становище обох республік, так і через значні супе­речності між уряда­ми ЗУНР та УНР щодо внутрішньої та зовнішньої полі­тики. І коли Дирек­торія взяла курс на союз із Польщею, з якою ЗУНР була у

стані війни, Є.Петрушевич 4 грудня 1919р. денонсував Акт Злуки. У липні 1919 p. польські війська окупу­вали Східну Галичину. Уряд ЗУНР пере­їхав до Кам'янець-Подільського, а в листо­паді - емігрував до Відня. УГА перебрала­ся на територію, яку контролювала Дирек­торія і об'єдналася з армією УНР. Наполеглива діяльність уряду ЗУНР в еміграції по вирішенню західноукраїнсько­го питання не знайшла міжнародної під­тримки.15 березня 1923 p. Конференція послів Антанти прийняла остаточне рішен­ня про приналежність Східної Галичини Польщі, припинивши, таким чином, юри­дичне існування ЗУНР.

5. б).Політика Директорії УНР.

Директорія була урядом соціалістично­го спрямування. Прийшовши до влади, вона розгорнула активну державотворчу діяльність. Була, зокрема, відновлена на­зва держави УНР, визначені органи влади (вища влада належить Директорії, законо­давча - Трудовому конгресу, виконавча - Раді народних міністрів, а на місцях - тру­довим радам селян, робітників, трудової інтелігенції), ухвалено новий земельний за­кон про передачу поміщицької землі селя­нам без викупу, 22 січня 1919р. проголо­шено Злуку УНР із ЗУНР. Землевласники і підприємці позбавлялися політичних, зо­крема, виборчих прав.

З 21 по 29 січня 1919 p. працював Трудо­вий конгрес, який схвалив Акт Злуки, ви­словився за демократичний лад в Україні, визнав за Директорією право призначати членів Ради народних Міністрів, видавати закони, які мали затверджуватися на сесії Трудового конгресу, доручив Директорії оборону України. Та вже 2 лютого 1919 p.,через 1,5 місяці після приходу до влади, Ди­ректорія під тиском більшовицьких військ покинула Київ, перебравшись до Вінниці, а згодом - на територію ЗУНР, до Тернополя. У червні 1919 p. підконтрольна Дирек­торії територія становила смугу завширш­ки 10-20 km - між поляками і більшовиками. Причини поразки Директорії:

• Директорію роздирали внутрішні протиріччя щодо змісту та напрямків полі­тики. Між двома її лідерами не було згоди: В. Винниченко наполягав на першочерговому вирішенні еко­номічних проб­лем, С.Петлюра - на утворенні військових сил, адміністратив­ного апарату. У зовнішній полі­тиці В. Винниченко, В. Чеховський, М.Шаповал схилялися до союзу з більшовиками, інші на чолі з С.Петлюрою — до союзу з Антантою.

• Непослідовна, нерішуча внутрішня політика Директорії полягала в наступному:

- видала закон про ліквідацію приватної власності на землю, але не поспішала з його реалізацією; проти селян, які самостійно розв'язували земельні питання, здійснюва­лися каральні акції; - обіцяла позбавити буржуазію вибор­чих прав, але залишила їй усі права;

- ліквідувавши гетьманський державний апарат, не змогла створити нового і т.д.

Директорія втрачала підтримку україн­ського населення в той час, коли авторитет більшовиків зростав.

• Невдала зовнішня політика. Пораз­кою завершилися переговори Директорії про мир з Росією; не вдалося домовитися про підтримку з боку країн Антанти, які в грудні 1918 p. висадили свої війська на півдні України і надали підтримку біло­гвардійській армії Денікіна (білогвардійці і Антанта вороже ставилися до ідеї неза­лежності України і боролися за відновлення "єдиної і неділимої Росії").

• Радянсько-більшовицькі війська мали чисельну перевагу, були краще організо­вані, ніж напівпартизанська армія С.Пет­люри. На бік більшовиків перейшли заго­ни Махна, "зелених", Григор'єва. Отже, 2 лютого 1919 p. радянські війська вступили до Києва і до травня майже на всій території України була встановлена ра­дянська влада.

5. в). Встановлення більшовицького панування в Україні.

Політика радянсько-більшовицького уряду України.Ще під час наступу на Київ, у січні 1919р., Тимчасовий робітничо-селянський уряд України встановив нову назву держави -Українська соціалістична радянська рес­публіка (УСРР). Політичний курс щодо України розроблявся в Москві і врахову­вав, перш за все, інтереси більшовицького центру. Маріонетковий радянський уряд України (в 1919 p. взяв назву Рада Народ­них Комісарів) на чолі з Х.Раковським про­водив ту ж політику, що й уряд Росії -полі­тику "воєнного комунізму":• диктатура комуністичної партії, утворення надзвичайних органів влади - ревкомів і комбідів; • націоналізація промисловості, фінан­сів, зв'язку; • сувора централізація управління ви­робництвом і розподілом товарів; • державна монополія на промислові товари, заборона приватної торгівлі і пе­рехід до прямого товарообміну; • загальна трудова повинність; • карткова система, розподіл продук­тів за класовою ознакою (робітникам - більше); • запровадження продрозкладки, що означало перехід до примусового вилучен­ня у селян необхідного державі продоволь­ства. Для проведення хлібозаготівель ство­рювалися продовольчі загони, які діяли ка­ральними методами; • "червоний терор " проти реальних і потенційних противників більшовизму. • Політика "воєнного комунізму " була викликана не лише надзвичайно складни­ми обставинами, що виникли в ході грома­дянської війни, а й планами більшовиків швидко здійснити світову революцію і пере­йти від товарно-грошових відносин до економіки без ринку і грошей.

Політика більшовиків викликала масо­ве невдоволення населення України, роз­горнувся широкий селянський рух опору, зростало невдоволення і в Червоній Армії. Тим часом наступ на Україну розгорнула білогвардійська армія Денікіна, активізу­вала свої дії армія УНР, захопивши 30 серп­ня 1919р. Київ. Радянська влада в Україні знову (вже вдруге) впала. Але ж і Директорія змушена була капі­тулювати перед білогвардійцями і вивести війська з Києва.

Розгром Денікіна.Восени 1919р. більшість української те­риторії опинилася під владою генерала Денікіна. Антинародна політика білого режи­му (відновлення поміщицького землеволо­діння, права власності на підприємства, не­хтування соціально-політичними правами трудящих) викликала масовий опір насе­лення. У тилу білогвардійських військ ши­рився повстанський рух, особливо активно діяли загони Нестора Махна.

У листопаді 1919 p., на превеликий жаль, відбувся розкол армії УНР: у той час, коли війська Директорії вели запеклі бої з біло­гвардійцями, командування УГА уклало союз із Денікіним. У черговий раз далися взнаки протиріччя, які існували між уряда­ми ЗУНР і УНР.

Напочатку 1920 p. Червона Армія подо­лала опір військ Директорії і розгромила денікінців. Рештки білогвардійців зосереди­лися в Криму, Денікіна заступив Врангель. Радянську владу в Україні було віднов­лено втретє і остаточно.

"Зимовий похід" армії УНР.Восени 1919р. Директорія перейшла до партизанських форм боротьби. Взимку 1919-1920 pp. її 5-тисячна ар­мія здійснила похід денікінськими, а з по­верненням більшовиків - радянськими ти­лами. Так званий "зимовий похід" армії УНР стимулював український рух, її армію утри­мувало населення, сприймаючи її як свою армію, як захисника своїх інтересів.

Зближення УНР і Польщі. Радянсько-польська війна.Намагаючись врятувати українську справу. Директорія пішла на вимушений крок - переговори з Польщею. 24квітня 1920 p. між урядами УНР і Польщі було укладеноВаршавський договір, який пе­редбачав:

• спільну боротьбу проти більшовиків;

• відновлення незалежності УНР на чолі з Директорією і Головним отаманом С.Петлюрою;

• як своєрідну компенсацію за це С. Петлю­ра "віддавав" Польщі західноукраїнські землі (Східну Галичину, Волинь, Холмщину, Полісся), що викликало обурення серед на­селення Західної України.

Війна, що розпочалася, йшла з пере­мінним успіхом:

- успішний наступ польсько-українських військ (6 травня 1920 p. взяли Київ);

- контрнаступ радянських військ (дійшли до Львова і Варшави, в липні 1920 p. в Східній Галичині був утворений Тим­часовий радянський уряд на чолі з В. Затонським);

- відступ радянської армії із Галичини.

Росія і Польща були не готові до затяж­ної війни ів жовтні 1920 p. уклали пере­мир'я. Це означало розрив Польщі з УНР. Українські війська (17 тис.) продовжували війну самостійно, але після запеклих боїв з частинами Червоної армії змушені були відступити на окуповану поляками терито­рію, де були роззброєні та інтерновані в польських таборах. Уряд УНР переїхав до Австрії. 18 березня 1921 p. між Польщею, Радян­ською Росією і Радянською Україною був підписаний Ризький мир:• Польща визнала існування самостійної Радянської України; • до Польщі відійшли Східна Галичина, Західна Волинь, Західне Полісся, Холмщина, Підляшшя.

Розгром Врангеля.Білогвардійська армія Врангеля (150 тис.), яка утримувала Крим, вирішила скориста­тися радянсько-польською війною і розгор­нула наступ на Україну. Впродовж червня-листопада 1920 p. радянська армія розгро­мила війська Врангеля, остаточно встано­вивши в Криму радянську владу.

Читайте також:

1. DIMCLRE (РЗМЦВЛ) - колір виносних ліній (номер кольору). Може приймати значенняBYBLOCK (ПОБЛОКУ) і BYLAYER (ПОСЛОЮ).
2. I визначення впливу окремих факторів
3. II. Визначення мети запровадження конкретної ВЕЗ з ураху­ванням її виду.
4. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
5. Iсторичне значення революції.
6. Ne і ne – поточне значення потужності і частоти обертання колінчастого вала.
7. Ocнoвнi визначення здоров'я
8. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
9. Автокореляція залишків – це залежність між послідовними значеннями стохастичної складової моделі.
10. Автоматизація процесу призначення IP-адрес
11. Алгебраїчний спосіб визначення точки беззбитковості
12. Але відмінні від значення функції в точці або значення не існує, то точка називається точкою усувного розриву функції .

Переглядів: 1719