• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Висновок експерта

Висновок експерта – процесуальний документ, у якому викладаються підстави проведення експертизи, хід і результати експертного дослідження. В. е. складається з трьох частин: 1) вступної (вказується назва експертизи; дата і місце складання висновку; дата постанови про призначення експертизи і хто її виніс; перелік об’єктів, що надійшли на дослідження; питання, поставлені експерту; відомості про його особу; клопотання про надання додаткових матеріалів і результати їх розгляду; відомості про участь експерта у слідчих діях; прізвища і процесуальне становище осіб, які брали участь у проведенні експертизи); 2) дослідної (описуються об’єкти експертизи; викладається процес експертного дослідження; проводиться аналіз і синтез отриманих результатів; наводяться різні розрахунки і довідкові дані, якими користувався експерт; обґрунтовується його висновок; опис конкретних ознак, покладених в основу обґрунтування висновку); 3) висновкової (міститься В.е., тобто відповіді на поставлені перед ним питання). В. е. може бути у формі категоричного висновку або у формі висновку про неможливість розв’язання питання, поставленого перед експертом. Категоричний висновок може бути позитивним або негативним. До висновку додається ілюстративний матеріал (фотознімки, схеми, креслення). Висновок підписує експерт. В. е. не має переваг перед іншими доказами.

Висновок експерта-це письмовий документ, у якому на підставі дослідження, проведеного експертом за постановою посадової особи, що веде кримінальний процес, дається відповідь на поставлені у постанові питання.

Експерт дає висновок від свого імені та несе за нього особисту відповідальність. У разі необхідності в справі може бути призначено кількох експертів, які дають спільний висновок. Якщо ж вони не дійшли згоди, то кожний із них складає висновок окремо (ч. 3 ст. 75 КПК України).

Висновок експерта підлягає ретельній оцінці слідчим, прокурором, суддею та іншими суб'єктами доказування е кримінальному процесі, насамперед, щодо додержання закону при призначенні та проведенні експертизи, обґрунтованості відповідей експерта, їх відповідності іншим матеріалам справи. Необхідно перевірити компетентність експерта, наявність або відсутність обставин, які усувають його від участі в справі, чи не вийшов він за межі своєї компетенції, чи ґрунтуються висновки на повідомлених експерту даних, чи не збиралися вихідні дані цим же експертом, чи достатньо даних для певних висновків. Потрібно також проаналізувати наукову обґрунтованість висновку, правильність застосування конкретної методики та дозволеність її використання експертом, а також логічність відповідей експерта та їхню повноту.

Висновок експерта для особи, що провадить дізнання, слідчого, прокурора та суду не є обов'язковим, але незгода з ним повинна бути мотивована у відповідній постанові, ухвалі, вироку (ч. 4 ст. 75 КПК України).

1.7. Підставою для проведення є передбачений законом
процесуальний документ (постанова, ухвала) про призначення
експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом).

Підставою проведення експертного дослідження є письмова заява
(лист) замовника (юридична або фізична особа) з обов'язковим
зазначенням його реквізитів, з переліком питань, які підлягають
розв'язанню, а також об'єктів, що надаються.

У випадках, передбачених законодавством, експертною установою
надсилається рахунок вартості робіт за проведення досліджень.

4.13. У вступній частині висновку експерта зазначаються: - найменування документа ("Висновок"), його номер, за
наявності відповідних підстав - характер експертизи (чи є вона
додатковою, повторною, комісійною або комплексною), вид (назва)
експертизи, за якою справою (кримінальною, цивільною,
господарською, номер справи) вона проводиться; - дата складання висновку; - дата надходження постанови (ухвали), об'єктів і матеріалів
справи до експертної установи (її найменування), експерта (його
ім'я, прізвище, по батькові); - найменування і дата складання документа, на підставі якого
виконується експертиза (постанова, ухвала), та найменування особи
(посада, прізвище, ініціали) або органу, яка призначила
експертизу; - перелік об'єктів, що підлягають дослідженню, та зразків
(у разі надходження); - відомості про надані матеріали справи (у тому числі
вид(назва) матеріалів(документів) та кількість аркушів); - спосіб доставки та вид упаковки досліджуваних об'єктів із
зазначенням у необхідних випадках відомостей про те, чи впливав
спосіб упаковки на їх збереженість; - перелік питань (дослівно у формулюванні постанови чи
ухвали), які винесено на вирішення експертизи; якщо питання у
постанові (ухвалі) сформульовано неясно або редакція питання в
постанові (ухвалі) не відповідає Науково-методичним рекомендаціям
з питань підготовки і призначення судових експертиз, але зміст
завдання експертові зрозумілий, то після наведення питання в
редакції постанови (ухвали) про призначення експертизи він може
дати відповідні роз'яснення і викласти питання в редакції, що
відповідає згаданим Рекомендаціям; якщо поставлено декілька
питань, експерт має право згрупувати їх і викласти в
послідовності, яка забезпечує найбільш доцільний порядок
дослідження; якщо деякі питання, що містяться у постанові
(ухвалі), вирішувались при проведенні експертиз різних видів, -
відомості (експертна установа, номер та дата висновку) про ці
експертизи; якщо питання, які поставлені на вирішення експертизи,
доцільно вирішувати в іншому порядку, ніж той, що визначений у
постанові (ухвалі) про призначення експертизи, - указується, у
якому порядку вирішуватимуть ці питання; - питання, які вирішуються експертом у порядку експертної
ініціативи; { Абзац одинадцятий пункту 4.13 виключено нв підставі Наказу
Міністерства юстиції N 965/5 ( z0493-09 ) від 01.06.2009 } - дані про експерта (експертів): посада, клас судового
експерта, науковий ступінь та вчене звання, прізвище, ім'я та по
батькові, освіта, експертна спеціальність, стаж експертної роботи,
номер свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта; - попередження експерта про кримінальну відповідальність за
надання завідомо неправдивого висновку за ст. 384 Кримінального
кодексу України ( 2341-14 ) (в необхідних випадках - за відмову
від надання висновку за ст. 385 Кримінального кодексу України); - дату направлення клопотання експерта про надання додаткових
матеріалів, дату надходження додаткових матеріалів або відомостей
про наслідки розгляду клопотання; обставини справи, які мають
значення для надання висновку, з обов'язковим зазначенням джерела
їх отримання; - при проведенні повторних експертиз указуються відомості про
первинну (попередні) експертизу (прізвища, ініціали експертів,
назва експертної установи чи місце роботи експертів, номер і дата
висновку експертизи, зміст заключних висновків первинної
(попередніх) експертизи; зміст питань, які були поставлені перед
експертом на повторне вирішення, а також мотиви призначення
повторної експертизи, які зазначені в постанові (ухвалі) про її
призначення); у разі якщо такі мотиви в постанові (ухвалі)
відсутні, про це робиться відповідний запис; - при проведенні комісійних та комплексних експертиз
зазначається голова комісії (провідний експерт); - відомості про процесуальні підстави та осіб, які були
присутні під час проведення досліджень (прізвище, ініціали,
процесуальний статус); - нормативні акти та література, які використовувались
експертом при вирішенні поставлених питань, із зазначенням,
відповідно, їх дати, номера прийняття, редакції та бібліографічних
даних.

4.14. У дослідницькій частині висновку експерта описуються
процес дослідження та його результати, а також дається
обґрунтування висновків з поставлених питань. Дослідницька частина повинна включати: - відомості про стан об'єктів дослідження, застосовані методи
(методики) дослідження, їх реєстраційний номер, умови їх
використання; - посилання на ілюстрації, додатки та необхідні роз'яснення
до них; - експертну оцінку результатів дослідження. Опис процесу застосування інструментальних методів
дослідження та проведення експертних експериментів можуть
обмежуватись викладенням кінцевих результатів. У зазначених
випадках графіки, діаграми, таблиці, матеріали експертних
експериментів мають зберігатись у наглядових експертних
провадженнях і на вимогу осіб, які призначили експертизу
(дослідження), можуть надаватись їм для ознайомлення. За наявності в постанові (ухвалі) про призначення експертизи
питань, які не належать до предмета експертизи або не входять до
компетенції експерта, указуються причини, з яких ці питання не
можуть бути вирішені. { Пункт 4.14 доповнено абзацом згідно з
Наказом Міністерства юстиції N 965/5 ( z0493-09 ) від 01.06.2009 } Узагальнення та оцінка результатів окремих досліджень, які є
підставою для формулювання висновків, можуть викладатися у
синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експерта. У дослідницькій частині висновку експерта при проведенні
повторної експертизи вказуються причини розбіжностей з висновками
попередніх експертиз, якщо такі розбіжності мали місце.

4.15. У заключній частині викладаються висновки за
результатами дослідження у вигляді відповідей на поставлені
питання в послідовності, що визначена у вступній частині. На кожне з поставлених питань має бути дано відповідь по суті
або вказано, з яких причин неможливо його вирішити. У разі якщо заключний висновок не може бути сформульований у
стислій формі, допускається посилання на результати досліджень,
викладених у дослідницькій частині.{ Пункт 4.15 розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства юстиції N 1198/5 ( z0654-08 ) від 15.07.2008 }

4.16. Висновок експерта (експертів) оформлюється на бланку
експертної установи і підписується експертом (експертами), який
проводив дослідження. Підписи у заключній частині засвідчуються
відбитком печатки експертної установи на кожній сторінці тексту
заключних висновків. Якщо до висновку експерта додаються фототаблиці, креслення,
схеми, діаграми тощо, вони також підписуються експертом
(експертами); підписи засвідчуються відбитком печатки експертної
установи. Якщо експерт не є працівником державної спеціалізованої
установи і працює на професійній основі самостійно, він засвідчує
наданий ним висновок своїм підписом і печаткою із зазначенням
ідентифікаційного номеру. Якщо експерт працює у складі юридичної
особи, його висновок також засвідчується підписом керівника та
печаткою юридичної особи. { Абзац третій пункту розділу 4 із
змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства юстиції N 126/5
( z1393-06 ) від 29.12.2006 }

4.17. Висновок експертів при проведенні комплексної
експертизи складається за правилами, викладеними в пунктах
4.11-4.15 цієї Інструкції, з урахуванням таких особливостей: - у вступній частині додатково зазначаються дані про інші
експертизи, якщо їх результати використовувались для вирішення
питань, поставлених перед комплексною експертизою; - дослідження, які проводились окремими експертами,
описуються у відповідних розділах дослідницької частини із
зазначенням прізвищ експертів; - узагальнення та оцінка результатів досліджень фіксуються у
синтезуючому розділі дослідницької частини висновку експертів.( Пункт розділу 4 із змінами, внесеними згідно з Наказом
Міністерства юстиції N 59/5 ( z0648-05 ) від 10.06.2005 )

4.18. Спільний висновок комісії експертів підписується
експертами, які брали участь у сукупній оцінці результатів усіх
досліджень і дійшли згоди. У разі якщо згоди між ними не було досягнуто, складається
декілька висновків експертів (за кількістю точок зору) або один, у
якому вступна і дослідницька частини підписуються всіма
експертами, а заключна - окремими, під відповідними висновками або
згідно з проведеними ними дослідженнями.

4.19. При проведенні первинної експертизи співробітниками
однієї експертної установи висновок експерта (експертів) та
додатки до нього складаються у двох примірниках, один з яких
направляється особі або органу, яка призначила експертизу, а
другий оформлюється як наглядове провадження і зберігається в
архіві експертної установи. При проведенні повторної експертизи співробітниками однієї
експертної установи висновок і додатки до нього складаються: - у двох примірниках - у разі якщо висновки повторної
експертизи повністю підтверджують висновки первинної (попередньої)
експертизи. Перший примірник направляється органу або особі, яка
призначила експертизу, другий - оформлюється як наглядове
провадження і залишається в архіві експертної установи, що
проводила повторну експертизу; - у чотирьох примірниках - у випадку непідтвердження
(повністю або частково) повторною експертизою висновків первинної
(попередньої) експертизи. Перший примірник направляється органу
або особі, яка призначила експертизу, другий - оформлюється як
наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи,
що проводила повторну експертизу, третій - направляється до
експертної установи, яка проводила первинну(попередню) експертизу,
четвертий - направляється до Міністерства юстиції України. На повторні експертизи складаються контрольні картки, які
надсилаються у термін до 5 днів установі (службі), у якій
виконувалась первинна (попередня) експертиза, та до Міністерства
юстиції України. Один примірник картки залишається в експертній
установі, що проводила повторну експертизу.4.23. Експертні дослідження виконуються в порядку,
передбаченому для проведення експертиз. Хід і результати таких
досліджень викладаються у висновку експертного дослідження із
зазначенням спеціалізації. Висновок експертного дослідження складається за структурою та
змістом висновку експерта, за такими винятками: у вступній частині висновку зазначається, хто і коли
звернувся до установи чи безпосередньо до експерта із замовленням
про проведення дослідження; опускається запис, який стосується відповідальності особи, що
проводить дослідження, за надання завідомо неправдивого висновку.
{ Пункт 4.23 в редакції Наказу Міністерства юстиції N 965/5

4.21. Повідомлення про неможливість надання висновку складається з трьох частин: вступної, мотивувальної та заключної.

У вступній частині викладаються відомості, наведені в пункті 4.14 цього розділу. У повідомленні про неможливість надання висновку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за статтею 385 Кримінального кодексу України.

У мотивувальній частині викладаються причини, які обумовили неможливість надання висновку.

У заключній частині вказується про неможливість надання висновку.

Повідомлення про неможливість надання висновку оформлюється на бланку експертної установи, підписується експертом; підпис у заключній частині засвідчується відбитком печатки експертної установи.

Повідомлення про неможливість надання висновку складається у двох примірниках. Один примірник керівник експертної установи надсилає органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), а другий оформлюється як наглядове провадження і залишається в архіві експертної установи.

Якщо таке повідомлення надається під час судового розгляду, воно складається і підписується експертом у двох примірниках, один з яких подається до суду, а другий - керівникові експертної установи.

Якщо з одних питань експерт може дати відповідь, а з інших є підстави для повідомлення про неможливість надання висновку, складається один документ - висновок експерта. У цьому випадку експерт попереджається про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України.

4.22. Предмети та документи, що були об'єктами експертного дослідження, підлягають поверненню органу (особі), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), разом з висновком експертизи або повідомленням про неможливість надання висновку.

Великогабаритні предмети та інші об'єкти, що не підлягають пересиланню поштою (вибухові та легкозаймисті речовини, дорогоцінні метали та каміння, вогнепальна зброя, патрони, боєприпаси, сильнодіючі, отруйні речовини тощо), отримуються в експертній установі особисто або представником за дорученням органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), після пред’явлення документа, що засвідчує його (її) особу.

Т.В. Авер’янова звертає увагу на проблему встановлення доказового значення альтернативних, умовних і вірогід- них висновків Доказове значення такого висновку полягає в тому, що він об- межує кількість варіантів, які перевіряються, підвищує значущість тих, що залишилися, а іноді дозволяє проведенням відповідних слі- дчих дій дійти однозначного висновку шля- хом виключення інших варіантів. Експертні висновки, які містять альтернативні підсум- ки, цілком можна використовувати за умови їх відповідності наступним вимогам [10, с.13]: а) у висновку повинні бути перерахо- вані всі варіанти, інакше висновок стає неви- значеним, тому що не заперечує існування й іншого припущення; б) перераховані у ви- сновку варіанти мають бути взаємовиключ- ними; в) вказані у висновку варіанти повинні бути членами класу одного рівня; г) висно- вок будується тільки за типом суджень дійс- ності, окрім випадків, коли експерт спеціа- льно вирішує питання про фізичну можли- вість події. Умовним називається висновок, в якому істинність твердження ставиться в залеж- ність від конкретної умови. Такий висновок може мати доказове значення тільки тоді, коли її наявність підкріплюється іншими до- казами [13, с.237]. Однак ця умова встанов- люється та обґрунтовується матеріалами справи, які не увійшли до предмету експерт- ного дослідження. Можливість використання вірогідних ви- сновків обговорювалась у науковій літерату- рі протягом багатьох років. На сьогодні пе- реваги набрала позиція О.Р. Шляхова, який правильно вказує, що такий висновок експе- рта відрізняється від попередньої гіпотези більшою обґрунтованістю результатами до- сліджень, тому що він базується не тільки на загальних ознаках (родових, видових), а й на декількох окремих ознаках (особливостях), але яких, на думку експерта, недостатньо для стверджувальної відповіді [14, с.104]. Суттє- вою ми вважаємо думку В.Я. Колдіна, що та чи інша форма висновку експерта сама по собі не означає його істинність або хибність, і що питання про істинність вірогідного ви- сновку експерта вирішується в результаті його перевірки і оцінки в системі всіх зібра- них у справі доказів [15, с.195]. Крім того, важливою обставиною також є те, що екс- перт не виключає самої можливості певного факту. Узгоджуючись з доказами, які стосу- ються того ж факту, такий висновок виклю- чає сумніви щодо повноти дослідження, які можуть виникнути в тому випадку, якби екс- пертиза не проводилась зовсім. Вірогідний висновок експерта можна використовувати в обвинувальному висновку для демонстрації міри узгодженості всіх доказів про факт, що перевірявся, відсутності протиріч між ними, тобто для обґрунтування слідчим своїх влас- них висновків [16, с.73]. Також треба брати до уваги, що на початку розслідування, коли слідчий володіє обмеженою інформацією, то вірогідний висновок експерта може стати на пригоді для встановлення окремих обставин, ознак злочину або прикмет злочинців. Таким чином, вірогідний висновок експерта має орієнтуюче значення, і від нього не варто відмовлятися. На думку Ю.К. Орлова, віро- гідні висновки, за своєю логічною природою тотожні непрямим доказам [10, с.124]. На відміну від інших непрямих доказів такий висновок створюється тільки експертом, то- му що без інтерпретації з позицій спеціаль- них знань проміжні дані в подальшому про- цесі доказування використовуватись не мо- жуть. Відмінність полягає тільки в суб’єкті формулювання вірогідного висновку. В од- ному випадку ним є експерт, у другому – слідчий. Тобто, як вважає Ю.К. Орлов, в ло- гічному відношенні принципових розбіжнос- тей між вірогідним висновком і будь-яким непрямим доказом немає [10, с.129]. Вірогі- дність ґрунтується на оцінці експертом вста- новлених фактів, а оцінка розуміється філо- софами як об’єктивно-суб’єктивна категорія, сутність якої полягає у співставленні об’єкту дослідження стандартам та еталонам, якими користується суб’єкт [17; 18, с.147]. Тобто, вірогідний висновок експерта містить певну суб’єктивну складову, що відображає сту- пінь внутрішнього переконання експерта щодо результатів проведених ним дослі- джень. Тоді як будь-який доказ у криміналь- ному процесі – це факт об’єктивної дійснос- ті, і він не містить суб’єктивних елементів. Ми підтримуємо думку науковців, які розрі- зняють поняття вірогідного висновку та не- прямих доказів: непрямий доказ являє собою конкретний встановлений факт, хоча він прямо і не вказує на шукані обставини, а ві- рогідний висновок становить тільки припу- щення про існування такого факту [19, с.120]. В науковій літературі сформульовані основні умови існування вірогідних виснов- ків. До них належать такі: 1) вірогідний ви- сновок надається експертом, коли підстави його формулювання потребують для свого тлумачення спеціальних знань. Якщо вірогі- дний висновок може бути сформульований на основі цих даних самим слідчим (судом), то експерт давати такий висновок не може; 2) вірогідний висновок експерта повинен бу- ти обґрунтованим, тобто базуватися на до- статній сукупності достовірно встановлених проміжних даних; 3) такий висновок ґрунту- ється на достатнього ступеня вірогідних фа- ктах, що встановлюються експертом. Інакше йому слід відмовитися від надання висновку [10, с.137]. Доказову значущість може мати також не-__

Вероятное заключение эксперта не может быть положено в основание решения суда. Однако, сведения о фактах, изложенных в описательной части вероятного заключения эксперта, могут быть использованы в качестве косвенных доказательств, и наряду с другими фактическими данными быть положительными или отрицательными аргументами. На основании изложенного можно сделать следующий вывод: вероятное заключение эксперта в ряде случаев может иметь значение только в процессе предварительного следствия.

Є чи ні доказом. Непрямий доказ. Аналогія з вірогідними показами свідка.

ОСОБЛИВОСТІ ПРИЗНАЧЕННЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ В РІЗНИХ ВИДАХ ЮРИДИЧНОГО ПРОЦЕСУ

Закон дозволив залучення спеціаліста з метою розширення практичних можливостей слідчого по справі. Спеціаліст на основі своїх фахових навичок, знань сприяє виявленню, закріпленню і вилученню доказів, шляхом надання слідчому консультативної допомоги при проведенні певної процесуальної дії, про що зазначається в протоколі цієї дії.

Що ж стосується судової експертизи, то вона є найбільш кваліфікованою формою використання спеціальних знань у кримінальному судочинстві. Вона значно розширює пізнавальні можливості слідства і суда, дозволяючи застосовувати в процесі розслідування і судового розгляду кримінальних справ увесь арсенал сучасних науково-технічних засобів.

Як свідчить судово-слідча практика, саме за допомогою експертиз та інших наукових досліджень розкривається більше третини злочинів.

треба підходити з критичної точки зору. Переоцінка їх доказового значення, призводить до слідчих і судових помилок, прийняття неправильного рішення у справі, яке підлягає зміні або скасуванню. Проте, зважаючи на специфіку цього джерела доказів (авторитет науки, спеціальних знань), закон вимагає, щоб незгода з висновком експерта була мотивованою і письмовою. Це може бути зроблено в обвинувальному висновку, у постановах слідчого, прокурора, судді чи ухвалах суду про закриття справи, призначення повторної експертизи, у вироку судді чи суду.

Як спеціалістом так і експертом можуть бути особи, які володіють спеціальними знаннями. Але в процесуальному статусі між експертом і спеціалістом є різниця. Спеціаліст, використову- ючи свої спеціальні знання, надає допомогу слідчому в провад- женні слідчих дій, а саме: в пошуку, виявленні, фіксації, вилученні та огляді доказових матеріалів, застосуванні для цього необхідних технічних засобів, наприклад засобів так званої "польової криміналістики" при огляді місця події, тоді як експерт досліджує направлені йому на експертизу докази і формулює висновки по поставлених перед ним питаннях, які мають значення самостійних доказів. Якщо експерт досліджує вже одержані докази і дає вис- новок, який має самостійне доказове значення, то спеціаліст пок- ликаний надати допомогу в збиранні доказів. Тому процесуальне становище спеціаліста й експерта різне. Обов'язковою є участь спеціаліста при проведенні: а) зовнішнього огляду трупа та судово-медичного освщування особи. Ці до проводяться за участю судово-медичного експерта або лікаря (ч. 1 ст. 192, ч. 2 ст. 193 КПК України); б) ексгумації трупа. Ця дія проводиться за присутності судо во-медичного експерта (ч. 2 ст. 192 КПК України); в) допиту неповнолітнього свідка віком до 14 років, а за роз судом слідчого — до 16 років. Ця дія проводиться за присутності педагога, а в разі необхідності (ч, 1 ст, 168 КПК України) — лікаря Спеціаліст діє за вказівкою слідчого Спеціаліст несе кримінальну відповідальність згідно зі ст. 387 Кримінального кодексу України за розголошення без дозволу про- курора, слідчого або особи, яка провадила дізнання чи досудове слідство, даних досудового слідства чи дізнання, якщо був попе- реджений в установленому законом порядку про обов'язок не роз- голошувати такі дані. 2) Спільне у правовому положенні експерта і спеціаліста. Основною спільною рисою між спеціалістом і експертом є те, що в обох випадках особа повинна володіти певними спеціальними знаннями, навичками або досвідом діяльності у галузі науки, техніки, мистецтва та ремесла. Як експерт так і спеціаліст вправі знайомитися з матеріалами справи, або протоколу слідчої дії, якщо це не виходить за межі його компетенції. Спеціаліст, як і експерт має право на винагороду та відшкодування витрат, пов’язаних зі з’явленням за викликом до правоохоронних органів. За наявності відповідних підстав, спеціаліст і експерт має право на забезпечення власної безпеки. не несе відповідальності за злісне ухилення від явки до органів досудового слідства, за дачу завідомо неправдивою висновку або за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків. По-друге – особа, яка виступає спеціалістом при огляді місця події шукає, виявляє, фіксує, вилучає та оглядає доказові матеріали, застосовує для цього необхідні технічні засоби, тоді як експерт досліджує направленні йому на експертизу докази і формулює висновки з поставлених перед ним питань. По-третє – спеціаліст лише надає допомогу слідчому з використанням своїх спеціальних знань й навичок і результат його праці не має доказового значення, а результат праці експерта є процесуальним актом (заключення експерта), який у кримінальному судочинстві згідно ч. 1 ст. 67 КПК є джерелом доказів. Враховуючи те, що спеціаліст завжди взаємодіє зі слідчим, то експерт у кримінальному процесі є самостійним учасником. Для залучення спеціаліста до участі в провадженні процесуальних дій закон не вимагає винесення постанови. Підставою участі спеціаліста в справі є виклик дізнавача, слідчого, прокурора. Про його участь обов'язково вказується у протоколі процесуальної дії. Кримінально-процесуальне законодавство України не передбачає вимоги щодо спеціаліста обов'язково мати вищу освіту, проходити відповідну підготовку та атестацію на право брати участь при проведенні тих чи інших слідчих дій. Слідчий і суд повинні тільки упевнитися в особі та компе- До числа спеціалістів, передбачених ст. 128і КПК України, слід віднести перекладача і лікаря. Оскільки як на досу-довому слідстві, так і в суді неможливо провадити слідчі та судові дії без участі відповідних спеціалістів, наприклад по справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться судочинство, та осіб, що знають знаки німого або глухого, а також у справах при провадженні котрих потрібні судово-медичні спеціальні знання. Найчастіше до участі в слідчих діях залучаються спеціалісти-криміналісти – співробітники експертно-криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ, котрі мають відповідну криміналістичну підготовку. До того ж, як справедливо вказує О.М. Моісеєв, спеціаліст процесуально залежний від слідчого і тому в процесуальному порядку не відповідає за результати своїх дій. За діяльність спеціаліста відповідальність покладена на слідчого.

Стаття 69. Експерт

1. Експертом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

2. Не можуть бути експертами особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від сторін кримінального провадження або потерпілого.

3. Експерт має право:

1) знайомитися з матеріалами кримінального провадження, що стосуються предмета дослідження;

2) заявляти клопотання про надання додаткових матеріалів і зразків та вчинення інших дій, пов’язаних із проведенням експертизи;

3) бути присутнім під час вчинення процесуальних дій, що стосуються предметів та об’єктів досліження;

4) викладати у висновку експертизи виявлені в ході її проведення відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких йому не були поставлені запитання;

5) ставити запитання, що стосуються предмета та об’єктів дослідження, особам, які беруть участь у кримінальному провадженні;

6) одержати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із проведенням експертизи і викликом для надання пояснень чи показань, у разі, якщо проведення експертизи не є службовим обов’язком особи, яка залучена як експерт;

7) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом;

8) користуватися іншими правами, передбаченими Законом України "Про судову експертизу".

4. Експерт не має права за власною ініціативою збирати матеріали для проведення експертизи. Експерт може відмовитися від давання висновку, якщо поданих йому матеріалів недостатньо для виконання покладених на нього обов’язків. Заява про відмову має бути вмотивованою.

5. Експерт зобов’язаний:

1) особисто провести повне дослідження і дати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок на поставлені йому запитання, а в разі необхідності - роз’яснити його;

2) прибути до слідчого, прокурора, суду і дати відповіді на запитання під час допиту;

3) забезпечити збереження об’єкта експертизи. Якщо дослідження пов’язане з повним або частковим знищенням об’єкта експертизи або зміною його властивостей, експерт повинен одержати на це дозвіл від особи, яка залучила експерта;

4) не розголошувати без дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду відомості, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням обов’язків, або не повідомляти будь-кому, крім особи, яка його залучила, чи суду про хід проведення експертизи та її результати;

5) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.

6. Експерт невідкладно повинен повідомити особу, яка його залучила, чи суд, що доручив проведення експертизи, про неможливість проведення експертизи через відсутність у нього необхідних знань або без залучення інших експертів.

7. У разі виникнення сумніву щодо змісту та обсягу доручення експерт невідкладно заявляє клопотання особі, яка призначила експертизу, чи суду, що доручив її проведення, щодо його уточнення або повідомляє про неможливість проведення експертизи за поставленим запитанням або без залучення інших осіб.

Стаття 70. Відповідальність експерта

1. За завідомо неправдивий висновок, відмову без поважних причин від виконання покладених обов’язків у суді, невиконання інших обов’язків експерт несе відповідальність, встановлену законом.

Стаття 71. Спеціаліст

1. Спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних або інших засобів і може надавати консультації під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.

2. Спеціаліст може бути залучений для надання безпосередньої технічної допомоги (фотографування, складення схем, планів, креслень, відбір зразків для проведення експертизи тощо) сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду.

3. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду заявляти клопотання про залучення спеціаліста або використання його пояснень і допомоги.

4. Спеціаліст має право:

1) ставити запитання учасникам процесуальної дії з дозволу сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду;

2) користуватися технічними засобами, приладами та спеціальним обладнанням;

3) звертати увагу сторони кримінального провадження, яка його залучила, або суду на характерні обставини чи особливості речей і документів;

4) знайомитися з протоколами процесуальних дій, в яких він брав участь, і подавати до них зауваження;

5) одержувати винагороду за виконану роботу та відшкодування витрат, пов’язаних із його залученням до кримінального провадження;

6) заявляти клопотання про забезпечення безпеки у випадках, передбачених законом.

5. Спеціаліст зобов’язаний:

1) прибути за викликом до слідчого, прокурора, суду і мати при собі необхідні технічне обладнання, пристрої та прилади;

2) виконувати вказівки сторони кримінального провадження, яка його залучила, чи суду та давати пояснення з поставлених запитань;

3) не розголошувати відомості, які безпосередньо стосуються суті кримінального провадження та процесуальних дій, що здійснюються (здійснювалися) під час нього, і які стали відомі спеціалісту у зв’язку з виконанням його обов’язків;

4) заявити самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Кодексом.

Стаття 72. Відповідальність спеціаліста

1. У разі неприбуття до суду без поважних причин або неповідомлення про причини неприбуття на спеціаліста судом покладаються всі витрати, пов’язані з оголошенням перерви в судовому засіданні.

1. Підготовка слідчим (суддею) матеріалів на криміналістичну експертизу та призначення експертизи на досудовому слідстві та в суді (Ст.75, 196, 310 КПК).

Стаття 79. Підстави для відводу спеціаліста, перекладача, експерта, секретаря судового засідання

1. Спеціаліст, перекладач, експерт, секретар судового засідання не мають права брати участі в кримінальному провадженні та відводяться за підставами, передбаченими частиною першою статті 77 цього Кодексу, з тим обмеженням, що їх попередня участь у цьому кримінальному провадженні як спеціаліста, перекладача, експерта і секретаря судового засідання не може бути підставою для відводу.

2. Спеціаліст, експерт, крім того, не має права брати участі в кримінальному провадженні, якщо він проводив ревізію, перевірку тощо, матеріали яких використовуються у цьому провадженні.

Стаття 80. Заява про відвід

1. За наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов’язані заявити самовідвід.

2. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні.

3. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

4. Заяви про відвід під час досудового розслідування подаються одразу після встановлення підстав для такого відводу. Заяви про відвід під час судового провадження подаються до початку судового розгляду. Подання заяви про відвід після початку судового розгляду допускається лише у випадках, якщо підстава для відводу стала відома після початку судового розгляду.

5. Відвід повинен бути вмотивованим.

Стаття 81. Порядок вирішення питання про відвід

1. У разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу. У разі заявлення відводу одному, кільком або всім суддям, які здійснюють судове провадження колегіально, його розглядає цей же склад суду.

2. Усі інші відводи під час досудового розслідування розглядає слідчий суддя, а під час судового провадження - суд, який його здійснює.

3. При розгляді відводу має бути вислухана особа, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думка осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті вмотивованою ухвалою слідчого судді, судді (суду). Заява про відвід, що розглядається судом колегіально, вирішується простою більшістю голосів.

4. Якщо повторно заявлений відвід має ознаки зловживання правом на відвід з метою затягування кримінального провадження, суд, який здійснює провадження, має право залишити таку заяву без розгляду.

Стаття 83. Наслідки відводу слідчого, прокурора, захисника, представника, експерта, спеціаліста, перекладача

1. У разі задоволення відводу слідчого, прокурора у кримінальному провадженні повинні бути невідкладно призначені відповідно інший слідчий - керівником органу досудового розслідування або інший прокурор - керівником органу прокуратури.

2. У разі задоволення відводу експерта, спеціаліста або перекладача до кримінального провадження повинні бути залучені інші учасники у строк, визначений слідчим суддею, судом.

У разі задоволення відводу захисника, представника слідчий суддя, суд роз’яснює підозрюваному, обвинуваченому, потерпілому, цивільному позивачу, цивільному відповідачу його право запросити іншого захисника, представника та надає йому для цього під час досудового розслідування не менше двадцяти чотирьох годин, а під час судового провадження - не менше сімдесяти двох годин. Якщо підозрюваний, обвинувачений у кримінальному провадженні, коли залучення захисника є обов’язковим, протягом цього часу не запросить іншого захисника, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд самостійно залучають захисника в порядку, передбаченому статтею 49 цього Кодексу.

§ 5. Висновок експерта

Стаття 101. Висновок експерта

1. Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

2. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях.

3. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність.

4. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта.

5. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

6. Експерт, який дає висновок щодо психічного стану підозрюваного, обвинуваченого, не має права стверджувати у висновку, чи мав підозрюваний, обвинувачений такий психічний стан, який становить елемент кримінального правопорушення або елемент, що виключає відповідальність за кримінальне правопорушення.

7. Висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

8. Якщо для проведення експертизи залучається кілька експертів, експерти мають право скласти один висновок або окремі висновки.

9. Висновок передається експертом стороні, за клопотанням якої здійснювалася експертиза.

10. Висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку.

Стаття 102. Зміст висновку експерта

1. У висновку експерта повинно бути зазначено:

1) коли, де, ким (ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта) та на якій підставі була проведена експертиза;

2) місце і час проведення експертизи;

3) хто був присутній при проведенні експертизи;

4) перелік питань, що були поставлені експертові;

5) опис отриманих експертом матеріалів та які матеріали були використані експертом;

6) докладний опис проведених досліджень, у тому числі методи, застосовані у дослідженні, отримані результати та їх експертна оцінка;

7) обґрунтовані відповіді на кожне поставлене питання.

2. У висновку експерта обов’язково повинно бути зазначено, що його попереджено про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків.

3. Якщо при проведенні експертизи будуть виявлені відомості, які мають значення для кримінального провадження і з приводу яких не ставилися питання, експерт має право зазначити про них у своєму висновку. Висновок підписується експертом.

Читайте також:

1. IV. Висновок
2. IV. Висновок
3. Аудиторський висновок
4. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
5. Аудиторський висновок, у якому робиться відмова від надання висновку аудитора
6. Безумовно-позитивний висновок
7. Висновок
8. Висновок
9. Висновок
10. Висновок
11. ВИСНОВОК
12. ВИСНОВОК

Переглядів: 4029