Різноманіття правових систем і необхідність їх класифікації

ВСТУП

Література

ВИСНОВКИ

ВСТУП

План

1. Різноманіття правових систем і необхідність їх класифікації

2. Правова сім'я як специфічна категорія порівняльного правознавства.

3. Огляд класифікацій правових систем

4. Критерії класифікації правових систем

Навчальна мета: ознайомити студентів з наступними правовими категоріями: ”правова система”, „правова сім'я”, „правова карта світу”,„праворозуміння”, „правотворчість”, правозастосування”. Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами: загальною теорією держави і права.

Виховна мета:підвищення рівня правової культури та ерудованості студентів, ознайомлення з найкращими правовими здобутками людства, прищеплення поваги до загальносвітових цінностей – поваги до людини, її життя, здоров’я та законних інтересів.

Зв'язок з іншими темами, навчальними дисциплінами загальною теорією держави і права,державним правом зарубіжних країн.

Зв'язок з практикою: значення лекції для підготовки юриста обумовлене необхідністю знати різноманітність правових систем сучасності.

1. Бехруз Х. Введение в сравнительное правоведение: Учебное пособие. – Одесса: Юрид.літ., 2002. – С.47-72.

2. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с франц. – М.: Межд. отн., 1996. – 400 с.

3. Дмитрієв А.І., Шепель А.О. Порівняльне правознавство: Навчальний посібник/ Відп. редактор В.Н.Денисов. – К.: Юстиніан, 2003. – С.69-80.

4. Краснянский В.Э. Классификация правовых систем// Правоведение. – 1969. - № 5. – С.15-23.

5. Луць Л.А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 8-37.

6. Саидов А.Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник/ Под ред В.А.Туманова. – М.: Юрист, 2000. – С.114-129.

7. Порівняльне правознавство у системі юридичних наук:
проблеми методології / Авт. кол.: О.В. Кресін, Л.А. Луць,
О.М. Лисенко, B.C. Слободян та ін. / За ред. Ю.С. Шемшученка.— К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України,
2006. — 256 с.

8. Порівняльне правознавство/ В.Д Ткаченко, С.П. Погребняк. Д.В. Лук’янов; За ред. В.Д. Ткаченка. – X.: Право. 2003. – 274 с.

9. Правовые системы стран мира: Энциклопедический справочник/ Отв. Ред. А.Я.Сухарев. – М.: НОРМА, 2000. – 840 с.

10. Порівняльне правознавство:Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / В. Д. Ткаченко, С. П. Погребняк, Д. В. Лук'янов; За ред. В. Д. Ткаченка. - X.: Право, 2003. - С. 28-42.

Поняття правової системи є самостійним поняттям, одним із основних у сучасній юридичній науці та суспільствознавстві. Його поява стала можливою внаслідок комплексного підходу в дослідженні правових явищ шляхом поєднання формально-юридичного, порівняльно-правового та соціологічного методів пізнання. Становлення цього поняття пов’язане з розвитком наукового праворозуміння, так як термін "праворозуміння" включає не лише поняття "право", але й ряд інших загальнотеоретичних правових категорій та понять, які охоплюють усю систему правових явищ, а також філософських і соціологічних категорій, що виражають зв’язки опосередкування права та інших соціальних явищ.

У даний час існують різноманітні підходи щодо дослідження правової системи, є досить велика кількість аспектів такого наукового процесу, накопичений об’ємний науковий матеріал, проте, і до тепер відсутня єдність поглядів на поняття правової системи, його гносеологічну та методологічну цінність, генезис.

Як відзначає С.С. Алексеев, у своєму розвитку право пройшло довгу, тисячолітню, багатопланову історію. Іноді — досить дивну і, самобутню в різних регіонах світу, деколи із зухвалими ривками в майбутнє або з «поворотами назад», залежну від різноманітних умов і обставин, здебільшого — основоположних, глобальних, глибинних у тому чи іншому регіоні, а часом — випадкових, особистих звершень великих розумів, професіоналів або просто примхи окремих можновладців. Право підійшло до третього тисячоліття християнської ери в стані вражаючого різноманіття існуюючих правових систем.

На сьогодні у світі співіснує велика кількість національних правових систем. Офіційними членами ООН зараз є близько 200 держав, і кожна держава має свою власну національну правову систему, яка є нормативним відображенням історичних, політичних, культурних, релігійних й інших особливостей кожного народу і суспільства. Під структурою правової системи слід розуміти стійку єдність суб’єктів права (елементів) та постійних зв’язків між ними, що спрямовані на утворення правової цілісності. До структури правової системи, як правило, включають:

1) право — головний, цементуючий елемент правової

системи, навколо якого інтегруються всі інші елементи. Це

базова підсистема в системі. Саме вплив права визначає

напрямки розвитку і функціонування системи в цілому;

2) правовідносини, що виникають внаслідок переходу

правових норм на основі відповідних юридичних фактів

у фактичні суспільні відносини;

3) права й обов'язки особи — своєрідну візитну картку

цієї системи;

4) правову культуру і правосвідомість, яким зараз надається особлива (ключова) роль і які є свого роду барометром правової системи;

5) юридичну практику, в тому числі судову. Без цього елемента правова система була б мертвонародженим утворенням;

6) правову поведінку;

7) систему юридичної освіти;

9) зв'язки між цими елементами, які визначають результат їхньої взаємодії (наприклад, законність, правопорядок).

Причини різноманіття правових систем полягають, перш за все, в тому, що на форму і зміст правової системи найбезпосереднішим чином впливають історичні традиції та умови виникнення і становлення історично конкретної держави і права. Наприклад, причини різноманіття правових систем у Західній Європі полягають у тому, що починаючи з XV ст. становлення європейських держав було пов'язане з розвитком ринкових відносин і формуванням середніх міських станів, які тривалий час були опорою централізації. Утворення національних держав і правових систем було не просто черговим етапом існування певних етносів, а актом укладення суспільного договору про новий соціальний порядок. При цьому межі території, на якій встановлювався цей порядок, залежали від ряду чинників, серед яких етнічному складу населення і його чітко вираженій волі далеко не завжди належало визначальне місце. Кожна із цих систем має своє історичне коріння і традиції. Незважаючи на те, що французька і англійська правові системи сягають своїм корінням у середні віки, виникнення основних правових систем пов'язане саме з історичними традиціями цих суспільств.

Вплив історичних умов і традицій також наочно проявляється у виникненні традиційних і релігійних правових систем. Зокрема, формування ісламської правової системи зумовлено появою ісламської релігії та ісламської цивілізації.

Причини різноманіття правових систем також зумовлюються специфікою їх еволюції та розвитку. Правові системи можуть формуватися під впливом одних історичних чинників, проте вони можуть трансформуватися під впливом інших чинників, що вплинули на перебіг їх розвитку і функціонування. Наприклад, правова система Японії формувалася і тривалий час розвивалася під впливом китайських правових традицій. У другій половині XIX ст., в період правління династії Мейдзі, правова система Японії зазнала вестернізації, унаслідок чого змінився вигляд японського права. Після Другої світової війни японське право, особливо японське законодавство, зазначає подальших змін у бік його американізації, тобто запозичуються багато правових положень у правової системи США.

У ряді сучасних держав Азії і Африки під впливом нових історичних умов поєднуються елементи різних правових сімей з властивими їм особливостями, зокрема у сфері джерел права. Так у теперішній час у правовій системі Індії, разом із джерелами державного, адміністративного, торгового права, що базуються не тільки на законодавстві, але й на прецедентах, діють релігійні за своєю суттю джерела права (індуського та ісламського права). В африканських державах традиційні джерела (звичаї) різних племен також поєднуються із законодавством і судовим прецедентом, запозиченими у правових систем колишніх метрополій.

На думку Ю.О. Тихомирова, правові відмінності можуть бути: а) сутнісними (наприклад деякі догмати ісламського права, зокрема принцип Конституції Ірану «визнання Страшного суду»); б) теоретичними (наприклад переважання у французькому публічному праві поняття публічних послуг); в) різними за будовою галузі права (наприклад у Німеччині серед джерел трудового права немає трудового кодексу, а в США переважають процесуальні норми в адміністративному праві); г) неоднаковими формами кодифікації (наприклад у Франції кодекси включають і незаконодавчі норми, в Україні співіснують Цивільний і Господарський кодекси); д) віддзеркаленням специфіки конкретних правових інститутів і норм, правових рішень (наприклад в екологічному праві Німеччини робиться акцент на стимулювання, у Кримінальному кодексі Швеції передбачено електронний контроль за засудженим не більше ніж на два місяці тюремного ув'язнення); є) вираженими в особливостях юридичної техніки і побудови законів; ж) різношвидкісними нововведеннями (наприклад в Україні вже прийнято Кодекс адміністративного судочинства, у Казахстані діє Закон «Про адміністративні процедури», у Білорусії розвивається адміністративна юстиція, Росія лише планує нововведення); з) контрастними державними інститутами.

Як справедливо відзначав Р. Давид, відмінності між правом різних країн значно зменшуються, якщо виходити не зі змісту їх конкретних норм, а з більш постійних елементів, використовуваних для створення, тлумачення, оцінки норм. Самі норми можуть бути нескінченно різноманітними, але способи їх вироблення, систематизації, тлумачення показують наявність деяких типів, яких не так уже й багато. Тому, як відзначає Р. Давид, можливе групування правових систем у сім'ї, подібно до того, як це роблять інші науки, залишаючи осторонь другорядні відмінності і виділяючи сім'ї, як, наприклад, у лінгвістиці — романські, слов'янські, семітські мови, у релігії — християнство, іслам і т. ін., у природчих науках — ссавці, плазуни, птахи, земноводні та ін.

Класифікація правових систем має як теоретичне, так і практичне значення. її теоретична значимість полягає в можливості пізнання і вивчення правової панорами світу з тим, щоб виявити змістовні аспекти правових систем, що забезпечують їх функціонування. Практична ж її значимість пояснюється необхідністю зближення правових систем і взаємодії в правовій сфері

Для класифікації правових систем використовуються різні критерії — етнічні, расові, географічні, релігійні, а також юридична техніка, стиль права і т. ін., що у свою чергу пояснює існування безлічі класифікацій.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Роль центрального банку в регулюванні зовнішньоекономічних відносин.	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.