Радіоактивні речовини.

Радіоактивні речовини піддаються розпаду: альфа-розпад, бета-розпад, К-розпад.

Радіоактивність гірських порід (рос. радиоактивность горных пород, англ. radioactivity of rock, нім. Radioaktivität f der Gesteine) – обумовлена наявністю в них радіоактивних елементів – урану, торію, радію та ін., а також хім. елементів, ізотопи яких радіоактивні (технецій, прометій, полоній і ін.).

Вміст радіоактивних елементів у магматичних гірських породах збільшується зі збільшенням їх кислотності або лужності. Концентрація урану і торію у процесі диференціації магм закономірно змінюється. При цьому початковим етапам магматизму відповідає низька Р.г.п., а середнім і пізнішим – висока. Уран концентрується на периферійних частинах гранітних інтрузій. Радіоактивність теригенних осадових порід близька до радіоактивності магматичних порід. Спостерігається підвищення радіоактивності цих порід зі збільшенням вмісту глинистого матеріалу. Деякі мінерали (глини, глинисті сланці) мають здатність адсорбувати з оточуючого середовища радіоактивні елементи та ізотопи, що підвищує їх радіоактивність. Пісковики мають підвищену радіоактивність при наявності в них акцесорних радіоактивних мінералів.

Висока радіоактивність осадових порід пов’язана з накопиченням урану і торію: для бокситів – 8•10-4 % U, 42•10-4 % Th, для бентонітів – 5•10-4 % U, 24•10-4 % Th. Найбільш радіоактивними серед осадових гірських порід є морські фосфорити (50-300•10-4 %), деякі чорні сланці (до 100•10-4 %), породи – кістяні залишки риб і буре вугілля. Радіоактивність розчинних солей обумовлена г.ч. вмістом калію.

При обов’язковій радіаційно-гігієнічній оцінці (РГО) порід визначається сумарна питома активність природних радіонуклідів радію-226, торію-232 та калію-40, згідно з величиною якої породи розподіляються на класи i встановлюється галузь їх можливого застосування у будівництві.

Радіоактивні ряди, Радіоактивні родини (рос. радиоактивные ряды, англ. radioactive series, нім. radioaktive Reihen f pl) – групи радіонуклідів (радіоактивних ізотопів), в яких кожний наступний ізотоп виникає внаслідок α- або β-розпаду попереднього. Відомі чотири Р.р.: 238U → 206Pb, 232Th → 208Pb, 235U → 207Pb, 237Np → 209Bi.

Кожний ряд має свого родоначальника – нуклід з найбільшим періодом напіврозпаду, і завершується стабільним нуклідом. Перші три ряди існують у природі, останній одержаний штучно. У земній корі присутні всі члени природних Р.р. Але чим менший період напіврозпаду певного члена природного Р.р., тим менший його вміст у земній корі. Наприклад, на 1 т урану в природних умовах припадає близько 0,34 г 226Ra (Т1/2 = 1600 років) і тільки 1,4•10-9 років 218Ро (Т1/2 = 3,05 хв).

Активності тих членів ряду, шлях до яких від батьківського ізотопу не проходить через розгалуження, при настанні вікової рівноваги рівні. Так, активність радію-224 в торієвих зразках через кілька десятків років після виготовлення стає практично рівною активності торію-232, тоді як активність талію-208 (утворюється в цьому ж ряду при α-розпаді вісмуту-212 з коефіцієнтом розгалуження 0,3594) прагне до 35,94% від активності торію-232. Характерний час приходу до вікового рівноваги в ряді одно декількох періодів напіврозпаду найбільш довгоживучого (серед дочірніх) члена сімейства. Вікове рівновагу в ряду торію настає досить швидко, за десятки років, тому що періоди напіврозпаду всіх членів ряду (крім батьківського нукліда) не перевищують декількох років (максимальний період напіврозпаду T1/2=5,7 лет — у радия-228). У ряду урану-235 рівновага відновлюється приблизно за сто тисяч років (найбільш довгоживучий дочірній член ряду - протактиний-231, T1/2=32760 лет), в ряду урану-238 - приблизно за мільйон років (визначається ураном-234, T1/2=245500 лет).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Типи іонізуючого випромінювання.	\|	Основна

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.023 сек.