• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Напрямки сучасної світової філософії

Пошук нового осмислення буття: феноменологія, прагматизм, неотомізм, персоналізм, фрейдизм і неофрейдизм

Сутність концепції неопозитивізму

1) все наше знання про світ дають тільки конкретні емпіричні науки;

2) філософія не може сказати нічого нового і створити картину світу;

3) задача філософії – логічний аналіз і пояснення тих положень науки, у яких виявляється наше знання про світ;

4) філософія складається з логічного аналізу мови, уточнює правила з’єднання слів у реченні, аналізує логічні правила виведення одних речень з інших, тобто потрібно виключити з філософії усі суто філософські проблеми;

5) наукове знання складається на основ трьох видів речень:

- речення про емпіричні факти;

- речення, які мають логічне виведення з цих висловлювань і побудовані за логічними правилами;

- речення логіки і математики.

Таким чином, фактична істина складається у відповідності з висловленням факту (Наприклад, речення: «На вулиці йде дощ», щоб переконатися істина це чи ні, треба виглянути у вікно) Таким чином, логіка була об’явлена сутністю філософії, а логіко-синтаксичний аналіз мови – основна філософська проблема.

Протягом другої половини ХІХ – ХХ ст. в сучасній філософії розвинулися напрямки: неофрейдизм, прагматизм, персоналізм, неотомізм, які мали антропологічний характер, а в центрі філософських проблем була людина.

Прагматизм ( 70-ті рр. ХІХ ст.- Ч. Пірс, У. Джемс, Д. Д’юї -США)

Основні ідеї

- філософія повинна займатися вирішенням «людських проблем», а саме цілями і засобами їх досягнення;

- до наукових теорій, соціальних ідей, моральних принципів необхідно підходити з точки зору їхньої користі для досягнення цілей (що корисне – те й істинне);

- пізнавальна діяльність людини - це біологічна функція, яка виробляє звички реагувати на умови;

- зміст наших ідей і понять вичерпується лише практичними наслідками, які ми очікуємо;

- мислення - це досягнення суб’єктивного психологічного задоволення

Неотомізм ( 70-ті рр. ХІХ ст.- Ж. Мартен, Е. Жільсон, Г. Манзер (Франція) та ін.)

Основні ідеї

- в основі лежить католицька філософія, яка оновила вчення Ф. Аквінського;- боротьба проти марксизму (діалектичного і історичного матеріалізму);

- виступ проти ірраціоналізму і суб’єктивізму;

- існування світу не залежить від людини;

- необхідність створити філософію, яка надасть цілісну картину дійсності;

- віра і знання доповнюють один одного, як два даних богом джерела істини;

- віра повинна бути розумною і спиратися на логічне обґрунтування, але вона потрібна там, де немає знання;

- визнання існування бога – це не віра, а знання;

- бог не тільки створив світ, але й постійно присутній в ньому;

- пояснити рух, виходячи з нього самого неможливо, для цього необхідно ввести поняття двигуна (бога);

- форми – це ідеї бога, тіло людини підкоряється природі, а душа - безсмертна і створена богом

Персоналізм (к.ХІХ- поч. ХХ ст. - Б. Боун, М. Калкінс, та ін. (США)

Основні ідеї

- визнання особистості первісною реальністю і вищою духовною субстанцією;

- особистість - духовний першоелемент буття;

- природа - сукупність духів-особистостей, а верховною особистістю є бог;

- головною задачею є не перетворення світу, а перетворення особистості, її духовне удосконалення;

- рухомою силою усіх явищ природи є духовний початок, тому розвиток цих явищ проходить згідно закладених в них цілей, а не на основі причинної обумовленності.

Феноменологія виникла на початку ХХ ст., засновник Е. Гуссерль (1859-1938 рр.), його концепція ґрунтується на трьох основних ідеях:

1) філософія не має ніякого відношення ані до оточуючого нас світу, ані до наук, які вивчають навколишній світ;

2) предмет філософії – це дослідження виключно тих явищ (феноменів) свідомості, які розглядаються як єдина і безпосередня данність;

3) феномени розуміються не як психологічні явища, а як абсолютні сутності, які мають загальне значення, незалежне від індивідуальної свідомості. Сутності феноменів пізнаються не діяльністю розсудку, а безпосередньо переживаються і споглядаються в інтуїції.

Э. Гуссерль «Самое важное в теоретической установке философского человека – это подлинная универсальность критической позиции, решимость не принимать без вопросов ни одного готового мнения, ни одной традиции, чтобы одновременно вопрошать всю традиционно заданную вселенную» [Гуссерль Э. Философия как строгая наука.-Новочеркасск,1994.-С.116]

Е. Гуссерль, обґрунтовуючи позиції ідеалізму, стверджував, що описувати явища свідомості треба з позиції їхньої незалежності, явища не існують самостійно, а тільки нам «здаються». За думкою філософа, положення філософії повинні бути абсолютною істино, як закони логіки і математики. Зміст і смисл істинного судження не залежать від того, що про них говорять і міркують. «Что истинно - пише Гуссерль,- истинно «само по себе», истина тождественно едина, независимо от того, воспринимают ее в своих суджениях люди или ангелы, или боги» («Логические исследования» - М., 1909 р.). Сутності уявляють собою результат процесу абстрагування. Щоб пізнати сутності, людина повинна відгорнутися від зовнішнього світу, забути все, що знає про ного, і зосередити свою увагу на власній свідомості (психічні феномени). Між феноменами, вважає Гуссерль, немає жодної причинної залежності і зв’язку.

Феноменологія розробила феноменологічний метод, який підлягає певним вимогам:

1) «феноменологічна редукція», тобто утримання від будь-яких суджень, які відносяться до об’єктивної реальності і виходять за межі «чистого» суб’єктивного досвіду;

2) «транцедентальна редукція», тобто розгляд самого суб’єкта пізнання не як реальної, емпіричної, соціальної, і психофізіологічної істоти, а як чистої, транцедентальної свідомості;

Ідеї феноменології стали філософським підґрунтям екзистенціоналізму.

Фрейдизм і неофрейдизм - теорія і метод психоаналізу, засновник невропатолог і психіатр З. Фрейд, який дослідив причини патологічних процесів у психіці.

Читайте також:

1. Антивоєнні рухи напередодні Першої світової війни
2. Антропологічна спрямованість філософії Г.С.Сковороди.
3. АПОЛОГІЯ «НАДЛЮДИНИ» У ФІЛОСОФІЇ Ф. НІЦШЕ
4. Архівна справа в Україні в роки другої світової війни
5. Афро-азійський світ після Першої світової війни.
6. Близький Схід під час Другої світової війни.
7. Взаємовідношення віри і розуму, філософії та теології у Фоми Аквінського та пізній схоластиці.
8. Взаємовідношення віри і розуму, філософії та теології у Фоми Аквінського та пізній схоластиці.
9. Взаємозалежність суб'єктів світової економіки — об'єктивна передумова координації економічної політики
10. Взаємозв’язок філософії з науками
11. Вивіз капіталу та інвестиції в системі міжнародних економічних відносин. Напрямки та структура вивозу капі­талу. Форми вивозу та розміщення (інвестування) капіталу.
12. Видатки державного бюджету України, їх класифікація та напрямки використання

Переглядів: 959