Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Лекція № 29

Тема:« Принципи будови бойових частин ракет »

Питання:

1.Загальні відомості про бойові частини ракет.

2. Типи бойових частин ракет

3. Загальні відомості про вибухові пристрої ракет.

Навчально-матеріальне забезпечення:

демонстраційні схеми та слайди щодо до ракетних комплексів, стенди аудиторії № 1-151, 1-145, навчальна література.

Навчальна література :

1 .Ввідна лекція.

2. Ю.В.Богословській, О.Г.Сатіга "Автоматічне пілотування КР і ЗКР". З3-8.

3 .Котіков Є.П. Крилаті і зенітні керовані ракети. ВМФ, 1982.

4. Котікіов Є.П. Бойове спорядження і рухові установки ракет. ВМФ, 1979.

1. Бойові частини (БЧ) ракет призначені для уражень різних цілей супротивника, включаючи великі міста, об'єкти промисловості і інші цілі безпосередньо військового плану.

Бойові частини крилатих ракет, призначених для ураження таких «точкових» цілей, як кораблі, окремі берегові споруди, спрацьовують при прямому попаданні в ціль.

Бойові частини зенітних керованих ракет (ЗКР) реалізують енергію вибуху для поразок літальних апаратів супротивника.

Вражаюча дія БЧ залежить перш за все від її потужності, характеристик уразливості мети і точності наведення ракети в життєво важливі місця мети.

Потужність БЧ визначається, за інших рівних умов, головним чином масою заряду ВВ.Збільшення маси заряду ВВ, а отже і маси БЧ, найбільш простій, але не завжди раціональний шлях підвищення вражаючої дії ракети. Річ у тому, що на кожен кілограм маси БЧ, залежно від максимальної дальності і швидкості польоту, доводиться від 3 до 10 кілограмів стартової маси ракети. Тому необхідно збільшувати вражаючу дію БЧ перш за все за рахунок ефективнішого використання її енергії.

Якщо вважати, що мета і характеристики її уразливості задані, помилки наведення відомі, параметри вибухового пристрою оптимальним чином узгоджені з БЧ те вражаючу дію БЧ визначають два основні чинники:

- енергетичні параметри ВВ, використовуваного в заряді БЧ

- тип і маса БЧ.

2. Бойові частини, призначені для підриву при ударі об перешкоду, можна розділити на дві групи:

— що спрацьовують за перешкодою, або проникаючі;

— що спрацьовують перед перешкодою, або не проникаючі.

Проникаючі бойові частинипри ударі ракети об перешкоду винні, не руйнуючись, в цілому вигляді проникати за перешкоду у внутрішні приміщення мети і там вибухати. В цьому випадку для пробиття перешкоди використовується кінетична енергія БЧ. Енергія ВВ використовується для руйнувань усередині мети.

Корпус проникаючої БЧ повинен бути достатньо міцним, розрахованим на великі осьові перевантаження, що виникають при пробитті перешкоди. Оскільки у момент удару об перешкоду конструкція ракети руйнується, взрывательное пристрій повинен бути змонтоване усередині БЧ і повинно забезпечувати підрив заряду за перешкодою. Іншими словами, по конструкції проникаюча БЧ може бути схожа на напівбронебійний артилерійський снаряд, «вкладений» всередину ракети, і ударний детонатор сповільненої дії, що має (рис.29.1)

Рис.29.1.

Бойова частина, проникаюча у внутрішні приміщення мети в змозі, придатному до вибуху, здатна викликати значно більше ураження, чим при зовнішньому вибуху. При вибуху усередині мети вся енергія ВВ виділяється в обмеженому об'ємі у життєво важливих частин мети : льохів з боєприпасами, паливних цистерн, енергетичних установок, постів управління.

В результаті накладення відображених ударних хвиль, а також осколкової дії радіус зони ураження виявляється більшим, ніж при зовнішньому вибуху такої ж кількості ВВ.

Непроникаючі бойові частинипідриваються перед перешкодою до руйнування конструкції ракети. В цьому випадку при зустрічі ракети з метою (бортом корабля, надбудовами) вже на початку процесу деформації елементів ракети, що першими натрапили на перешкоду, відбувається спрацьовування вибухового о пристрою і підрив заряду БЧ.

До підриву конструкція БЧ не випробовує великих перевантажень, вона може бути легкою, коефіцієнт наповнення БЧ вибуховою речовиною ЬВВ може доходити до 0,8 ... 0,9. Проте значна частина енергії вибухової речовини в цьому випадку витрачається на пробиття перешкоди і розсівається в навколишньому середовищі тоді як у проникаючої БЧ вся енергія ВВ «вноситься», у внутрішні приміщення мети. Оскільки конструкція ракети руйнується вибухом перед перешкодою, достатньо великий запас кінетичної енергії ракети, не використовується цілеспрямовано для пробиття перешкоди.

Не дивлячись на відмічені недоліки, непроникаючі БЧ знайшли широке розповсюдження.

Залежно від основного виду вражаючої дії ВВ прийнято розрізняти непроникаючі БЧ:

- фугасної дії

- фугасно-направленої дії

- фугасно-кумулятивної дії.

Рис 29.2

Бойова частина фугасно – кумулятивної діївідрізняється від БЧ фугасно – направленої дії наявністю кумулятивної виїмки на передньому торці заряду. За принципом ініціації заряду із заднього торця і конструкції істотних відмінностей немає. На мал. 29.2 показана схема БЧ фугасно – кумулятивної дії з дерев'яною лінзою 4, що забезпечує зміну форми детонаційної хвилі при ініціації заряду від одного додаткового детонатора 3. Наявність кумулятивної виїмки з металевим облицьовуванням 6 дозволяє «перекачати» частину енергії заряду в кумулятивний струмінь, за рахунок чого посилюється вражаюча дія бойової частини з броньованих перешкод, льохів з боєприпасами, паливних цистерн і інших частин корабля. Бризантна і фугасна дія вибуху також зберігається високою.

3. Вибухові пристрої ракет вирішують такі задачі:

– визначають оптимальний момент підриву БЧ;

– ініціюють вибух розривного заряду БЧ;

– забезпечують безпеку бойового спорядження ракет в експлуатації і на початковій ділянці польоту до моменту остаточного взведення.

Оскільки ЗКР має БЧ направленої неконтактної дії, то визначення оптимального моменту підриву здійснюється за допомогою неконтактних датчиків цілі, які встановлені на ЗКР.

До складу вибухового пристрою за функціональним призначенням входять такі елементи:

– вогневий або детонаційний ланцюг для вибуху заряду БЧ;

– контактні або неконтактні датчики цілі, що визначають оптимальний момент підриву БЧ;

– запальний (бойовий) електроланцюг або ударний пристрій для вибуху вогневого ланцюга вибухового пристрою;

– запобіжні пристрої, що виключають можливість спрацьовування вибухового пристрою до старту ракети і на початковій ділянці її траєкторії;

– пристрій дальнього взведення, що забезпечує виключення запобіжних пристроїв або взведення в декілька ступенів при нормальному польоті ракети;

– електроланцюг дистанційного контролю безпеки вибухового пристрою.

До існуючих вибухових пристроїв ставляться такі вимоги:

– безвідмовність дії біля цілі за всіх умов бойового застосування;

– вибухобезпечність бойового спорядження в усіх умовах експлуатації ракет, включаючи можливі нештатні й аварійні ситуації;

– здатність забезпечувати оптимальний момент спрацьовування біля цілі, при якому підрив БЧ найбільш ефективний;

– завадостійкість, що виключає спрацьовування у польоті до зближення з ціллю і неспрацьовування біля цілі;

– можливість дистанційного контролю справності і безпеки вибухового пристрою.

Вогневий ланцюг вибухового пристрою забезпечує ініціацію розривного заряду БЧ через додаткові детонатори заряду. Для збільшення безпеки вибухового пристрою вогневий ланцюг виконується так, щоб потрібні кількості ініціюючих ВР були мінімальними.

До складу вогневого ланцюга входять:

– засоби запалювання, що дають промінь вогню – капсуль-запальник (КЗ) або електрозапальник (ЕЗ);

– пороховий сповільнювач (Сп), що забезпечує необхідне сповільнення в передачі променя вогню (тільки для вибухового пристрою сповільненої дії);

– засоби детонації, що дають детонаційний імпульс – променевий капсуль-детонатор (ПКД), накільний капсуль-детонатор, електродетонатор (ЕД), детонатор (Дт).

Датчики цілі і бойовий електроланцюг забезпечують вибуху вогневого ланцюга електричного вибухового пристрою при зустрічі ракети з ціллю.

У складі вибухового пристрою може бути декілька бойових електроланцюгів з датчиками цілі різного принципу дії.

Бойовий електроланцюг може спрацьовувати від:

– системи контактних датчиків замикання, які підключають електродетонатор до джерела живлення в момент удару об перешкоду;

– системи контактних генераторних датчиків, що виробляють імпульс напруги на електродетонатор у момент удару об перешкоду;

– виконавчого каскаду неконтактного датчика цілі, який видає електричний імпульс на електродетонатор при прольоті ракети біля цілі;

– пристрою самоліквідації, який підключає електродетонатор до джерела живлення при закінченні заданого часу польоту.

Бойовий електричний ланцюг з датчиками складається з:

– джерела електроживлення;

– датчиків замикання( ударних замикачів);

– запобіжного вимикача;

– містка розжарювання електродетонатора.

Датчики бувають реакційні й інерційні.

Бойові електричні ланцюги з генераторним датчиком мають імпульсний та запобіжний вимикач і місток електродетонатора.

Бойові ланцюги з неконтактними датчиками замість джерела електричного імпульсу мають виконавчий каскад датчика.

Неконтактні датчики класифікуються за:

А) принципом дії і бувають:

– електромагнітні;

– магнітні;

– акустичні;

– радіолокаційні;

– гідроакустичні;

Б) по розташуванню джерела фізичного поля датчика:

– активні;

– напівактивні;

– пасивні.

Ударні пристрої забезпечують ініціювання вибуху у вогневому ланцюзі електромеханічного вибухового пристрою шляхом наколювання капсуля-запальника при зустрічі ракети з ціллю. Частіше застосовують ударні пристрої інерційної дії. В електромеханічних вибухових пристроях ударний пристрій знаходиться всередині зривника і служить резервним засобом збудження вибуху променевого капсуля–детонатора.

Запобіжні пристрої призначені для вирішення таких задач:

– забезпечення безпеки вибухового пристрою і бойового спорядження ракети в умовах службового використання і на початковій ділянці траєкторії польоту до моменту остаточного взведення;

– запобігання передчасному (несанкціонованому) спрацьовуванню вибухового пристрою після взведення.

До складу запобіжного пристрою входять засоби, що забезпечують:

– розмикання вогневого ланцюга між КД і Дт за допомогою металевої перешкоди;

– розмикання бойового електричного ланцюга на контактах запобіжних вимикачів електричного вибухового пристрою;

– стопоріння рухомих елементів ударного пристрою електромеханічного вибухового пристрою.

Запобігання передчасного спрацювання вибухового пристрою після взведення здійснюється таким чином:

– відключенням, попередньо заломлених, реакційних датчиків;

– збільшенням розрахункового перевантаження, при якому спрацьовують інерційні ударні замикачі й інерційні генераторні датчики;

– застосування запобіжних пружин між рухомими деталями.

Запобіжні механізми поєднуються з виконавачими і функціонують як єдиний запобіжно–виконавчий механізм (ЗВМ).

Пристрій дальнього взведення забезпечує переведення вибухового пристрою з повсякденного стану в бойовий і відбувається у 3-4 ступені.

Зняття перших ступенів готує умови для зняття останнього ступеня або переведення вибухового пристрою у бойове положення.

Пристрій дальнього взведення має у своєму складі:

– датчики (сигналізатори) фізичних параметрів, кінцеві вимикачі, датчик перевантаження;

– датчик часу механічного, електромеханічного або електронного принципу дії;

– виконавчі елементи для вимикання запобіжних пристроїв вогневого ланцюга, електричного бойового ланцюга, ударного пристрою електромеханічного вибухового пристрою;

– з’єднувально-комутаційні елементи.

Конструктивно виконавчі елементи пристрою дальнього взведення компонуються усередині зривника разом із запобіжними пристроями в єдиний ЗВМ, там же встановлений і датчик перевантаження. Решта елементів розміщується зовні зривника.

Ланцюг контролю безпеки забезпечує дистанційний контроль вихідного стану зривника, при якому:

– запобіжна заслінка розриває вогневий ланцюг;

– запобіжні вимикачі розривають електричний бойовий ланцюг;

– ударний механізм електромеханічного вибухового пристрою застопорений.

Завдання на самостійну підготовку, вивчити:

питання , яки були розглянути.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Лекція № 28	\|	Лекція № 30

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.