Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Розвиток і становлення юридичної психології

 

Юридична психологія як наука виникає у XVII-XVIII ст. Саме в цей час з'являються перші наукові праці з психології, звернені до сфери кримінального судочинства. Так, у Росії І. Т. Посошков (1652-1726) висловлю­вався щодо необхідності врахування психологічних особ­ливостей злочинців, пропонував психологічні рекомен­дації щодо допиту свідків і обвинувачених («Книга про жадобу і багатство»). М. М. Щербатов (1733-1790) у своїх роботах указував, що закони повинні розробляти­ся з урахуванням індивідуальних особливостей особис­тості («Історії Російської імперії з давніх часів»).

У XIX ст. виходить серія робіт з юридичної психоло­гії: «Нарис судової психології» (А. У. Фрезе); «Психоло­гічні особливості злочинців за новітніми дослідження­ми» (Л. Є. Владимиров); «Систематичне керівництво з су­дової психології» (І. Фрідріх) та ін.

Середина XIX ст. характеризується тим, що в цей час були зроблені спроби у визначенні природи злочинної по­ведінки та посилюється інтерес до кримінальної психо­логії. Дослідження психології злочинних типів розпочи­нає італійський професор з судової психіатрії Чезаре Ломброзо (1835-1909). Теорія Ч. Ломброзо одержує від­ображення в книзі «Злочинна людина в її співвідношенні з антропологією, юриспруденцією та тюрмознавством» (1876). З 1880 р. Ч. Ломброзо і його однодумці видавали журнал «Архів кримінальної психіатрії і кримінальної антропології». Ідеї Ч. Ломброзо були розвинуті в працях його учнів Енріко Феррі (основна праця «Кримінальна соціологія», 1881) і Рафаеля Гарофало (книга «Криміно­логія», 1885). Основна ідея теорії Ч. Ломброзо (антропо­логічної школи кримінального права) полягає в тому, що існує «природжений злочинець» — особливий тип особи, яку, як писав Ч. Ломброзо, необхідно обміряти, зважити і повісити. «Природженого злочинця» можна виявити за фізичними ознаками («стигматами»).

У XIX — на початку XX ст. виходять фундаменталь­ні праці австрійських і німецьких учених, що ґрунту­ються на експериментальних дослідженнях. Ганс Гросс є одним з піонерів кримінальної психології («Кримінальна психологія», 1905). Вільям Штерн проводить експери­менти з визначення достовірності показань. За його помилковою думкою показання свідків є принципово не­достовірними.

Наукові засади юридичної психології формувалися в результаті вивчення фізіології вищої нервової діяльності людини (праці І. М. Сеченова, І. П. Павлова, В. І. Серб­ського, В. М. Бехтерева та ін.). Перші спроби використо­вувати наукові дані психології в кримінальному судо­чинстві належали Л. С. Владимирову, А. I. Єлістратову, Я. А. Канторовичу, А. Є. Брусиловському, М. М. Герне-ту, А. Ф. Коні та ін. Ці вчені проводили експерименти з вивчення можливості повного сприйняття індивідом дійсності в екстремальних умовах і подальшого відтво­рення з метою встановлення даних, пов'язаних із до­стовірним характером показань свідків.

Судово-психологічні проблеми досліджувалися та­кож ученими-психіатрами. Так, питання психопатології осіб, які вчинили злочини, вивчалися в психоневро­логічному інституті (під керівництвом В. М. Бехтерева). В. М. Бехтеревим підготовлені книги «Про експеримен­тальне психологічне дослідження злочинців» (1902); «Об'єктивно-психологічний метод у застосуванні до ви­вчення злочинності» (1912). У цей же час з'являються праці, присвячені навіюванню і гіпнозу, можливостям їхнього використання в судочинстві.

На початкових етапах становлення юридичної психо­логії з метою діагностики особи злочинців мали місце спроби застосування антинаукових теорій (фізіогноміки, графології, френології та ін.). Діагностика кримінально­го типу за рисами зовнішності, формою обличчя, за на­явністю зморшок, особливостями почерку відображає примітивізм і спрощений підхід до складних наукових та прикладних проблем.

Історія юридичної психології знає періоди, коли ство­рювалися спеціальні кабінети й інститути з вивчення особи злочинця і злочинності. Так, у 1918 р. у Петрограді був створений кабінет з вивчення злочинності і особи зло­чинця (аналогічні кабінети створюються в Москві, Сара­тові, Ростові, Києві, Харкові, Одесі). 10 липня 1923 р. Раднарком УРСР прийняв постанову про заснування в Харкові, Києві й Одесі обласних кабінетів науково-судо­вої експертизи і затвердив положення про них. 25 квітня 1925 р. Раднарком УРСР затверджує нове положення про Кабінети науково-судової експертизи, що передбачає не лише виконання експертиз у судових справах, а й прове­дення наукових робіт і експериментальних досліджень з питань кримінальної техніки і методології досліджень злочинів і дослідження особи злочинця.

У 1927 р. була організована лабораторія експеримен­тальної психології при Московській губернській про­куратурі. У цій лабораторії свої дослідження проводив основоположник нейропсихології в СРСР О. Р. Лурія (1902-1977). Вчений досліджував можливості викорис­тання асоціативного експерименту, застосування фіксу­ючої апаратури, що реєструє реакції випробуваного.

У 30-ті роки XX ст. відбуваються політичні зміни в житті суспільства, що негативно відобразилися на розвитку юридичної психології. Установи з вивчення злочинності і особи злочинця ліквідуються або реоргані­зуються. Психологію перетворюють на додаток педа­гогіки. Дослідження в галузі судової психології припи­няються. В юриспруденції починає домінувати концепція А. Я. Вишинського про примат особистого визнання (особисте визнання — цариця доказів вини під­судного).

Відродження юридичної психології припадає на 50-60-ті роки XX ст. У 1964 р. була прийнята спеціальна постанова ЦК КПРС «Про подальший розвиток юридич­ної науки і поліпшення юридичної освіти в країні». А з 1965 р. судову психологію почали викладати в юридич­них вузах і на юридичних факультетах університетів.

У 1966 р. Міністерством вищої і середньої освіти СРСР був проведений Всесоюзний семінар з судової пси­хології, на якому обговорювалися проблеми викладання цієї дисципліни. У 1971 р. у Москві відбулася І Всесоюз­на конференція з судової психології, а в 1986 р. у м. Тар­ту (Естонія) — II Всесоюзна конференція, присвячена проблемам юридичної психології.

Про розвиток юридичної психології свідчить вихід у світ фундаментальних праць «Судебная психология для следователей» (О. Р. Ратінов, 1967); «Судебная психоло­гия» (А. В. Дулов, 1975); «Юридическая психология» (В. Л. Васильев, 1974, 1991, 2003); «Психология в рассле­довании преступлений» (В. О. Коновалова, 1978); «Пра­вовая психология» (В. О. Коновалова, 1990,1997); «Введе­ние в юридическую психологию: методологические и тео­ретические проблемы» (М. В. Костицький, 1990); «Юри­дическая психология» (М. І. Єнікєєв, 1999); «Юридична психологія» (за заг. ред. Я. Ю. Кондратьева, 1999); «Кри­минальная психология» (В. Ф. Пирожков, 2001) та ін.

3 1998 р. у науково-дослідних інститутах судових експертиз Міністерства юстиції України створюються підрозділи, що спеціалізуються на провадженні судово-психологічних експертиз. У 1998 р. в Україні був створе­ний Інститут вивчення проблем злочинності при Ака­демії правових наук України, що проводить, зокрема, наукові й експериментальні дослідження, пов'язані з проблемами юридичної психології. Відповідно до пе­реліку ВАК України засновано спеціальність «Юридична психологія» (19.00.06).

 


Читайте також:

  1. III. Процедура встановлення категорій об’єктам туристичної інфраструктури
  2. Pp. Розвиток Галицько-волинського князівства за Данила Романовича
  3. V здатність до встановлення та підтримки гарних особистих стосунків і веденню етичного способу життя.
  4. V Розвиток кожного нижчого рівня не припиняється з розвитком вищого.
  5. Аграрні реформи та розвиток сільського госпо- дарства в 60-х роках XIX ст. — на початку XX ст.
  6. Адміністративне правопорушення як підстава юридичної відповідальності: ознаки і елементи.
  7. Адміністративно-територіальний устрій та соціально-економічний розвиток
  8. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
  9. Акцентуація характеру – перебільшений розвиток певних властивостей характеру на шкоду іншим, в результаті чого погіршуються відносини з оточуючими людьми.
  10. Базові принципи психології спорту.
  11. Бурхливий розвиток емпіричної соціології
  12. В практичній психології




Переглядів: 476

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Економіка як основа життя людського суспільства. | Соціокультурні характеристики туризму, термінологічний дискурс.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.016 сек.