Роль та місце інформаційно-консультаційного забезпечення в системі державного управління

Функціональна сутність державного управління була детально досліджена К. Марксом, який вказував, що управління “выполняет общие функции, которые возникают из движения всего производственного организма в отличие от движения его самостоятельных органов». Сьогодні більшість вчених схиляються до розглядання цих функцій як цілеспрямованих дій, що забезпечують процес управління та змінюються при здійсненні управлінського циклу.

В працях багатьох економістів, наприклад Самуельсона, Нордгауза, багато уваги приділяється ролі держави при регулюванні ринкової економіки. При цьому автори підкреслюють, що державне регулювання та дія ринкового механізму не є суперечними. Самуельсон: „правительство дополняет сугубо рыночные механизмы специальной экономической политикой, которая направлена на формирование желательных пропорций в экономике, повышение ее эффективности, на развитие научно-технического прогресса “.

Сучасне державне управління агропромисловим виробництвом носить забезпечуючий характер. Тобто державне регулювання доповнює ринковий механізм, що по суті складає єдину систему макроекономічного регулювання народного господарства. Об'єктами державного управління сьогодні є галузі та регіони сільськогосподарського виробництва. Раніше, при планово-розподільчій економічній системі діяв принцип підпорядкування групи підприємств одному з державних відомств.

В нових умовах основними функціями держави в управління АПК є:

1. Формування аграрної політики та правового поля для її реалізації;

2. Регулювання темпів та пропорцій розвитку галузей та регіонів на основі використання економічних регуляторів ефективності;

3. Контрольно-інспекційна діяльність дотримання законів та інших правових та нормативних актів у виробничій, комерційній, соціальній, екологічній сферах діяльності власників ресурсів;

4. Науково-технічне та інформаційне забезпечення виробників сільськогосподарської продукції;

5. Координація та державне сприяння розвитку сільської місцевості та регіонів.

Але виконання цих функцій може забезпечуватися через різні методи. Розглянемо відмінності у методах державного управління АПК по кожній з функцій в умовах планово-розподільчій та ринковій економіки.

Таблиця 1

Функції і методи державного управління АПК

Функції державного управління	Планово-розподільна економіка	Ринкова економіка
Проведення державної політики у сфері сільськогосподарського виробництва	Жорсткі накази і адміністративний тиск з боку держави	Прийняття національних програм і стимулювання пріоритетних напрямків
Організація виробництва, переробка і реалізація сільськогосподарської продукції	Прийняття планів виробництва і здачі продукції державі, що володіє монопольним правом на її реалізацію	Індикативне планування, кредитне та інвестиційне регулювання, квотування виробництва
Державна підтримка товаровиробників	Плановий розподіл фінансових і матеріальних ресурсів серед виробників	Гнучка система дотацій і кредитів
Реалізація державних і регіональних програм соціального розвитку села	Директивний розподіл засобів без урахування реальних потреб господарства	Гнучке сполучення фінансування з держбюджету, бюджетів регіонів і власних засобів господарств
Матеріально-технічне забезпечення	Плановий розподіл стимулювання передових господарств	Виходячи з потреб, через кооперативи та обслуговуючі структури
Розвиток галузей сільськогосподарського виробництва	Прийняття директивних програм і планів без урахування місцевих умов	Державне планування на основі довгострокових прогнозів з урахуванням розвитку світового ринку і національної економіки
Проведення науково-технічної політики в агропромисловому виробництві	Директивне планування впровадження досягнень науки і виділення під них матеріально-технічних ресурсів	Розвиток мережі дорадчих (інформаційно - консультаційних) структур на загальнодержавному і регіональному рівнях

Як ми бачимо, функції державного управління АПК при переході від однієї системи до іншої трансформуються досить несуттєво, однак методи, що забезпечують виконання цих функцій суттєво відрізняються.

При ринковій економіці, в умовах вільної підприємницької діяльності та господарської самостійності підприємств функції державного управління зберігається, але корінним образом змінюється механізм її функціонування, тобто методи реалізації.

Впровадження новітніх технологій проводиться не командним шляхом, а через реалізацію інноваційної політики, проекти, інформаційне та консультаційне забезпечення товаровиробників, які зберігають за собою право приймати рішення відносно необхідності використання тих чи інших новітніх досягнень, що пропонуються. Рішення приймається самим товаровиробником, який інформується щодо можливих шляхів вирішення проблеми та якого стимулюють приймати оптимальні рішення. Отже, роль державних органів управління полягає в налагодженні такої системи інформаційного забезпечення товаровиробників, що дозволяла б їм приймати оптимальні рішення щодо ведення прибуткового господарства з використанням новітніх досягнень науки і техніки.

Державне управління, яке орієнтоване на ринок, передбачає активне використання функціональних управлінських вертикалей, які забезпечують більш демократичний, тобто більш обґрунтований характер прийняття рішень. Оперативний збір об'єктивної соціально-економічної, ринкової та науково-технічної інформації, необхідної для прийняття обґрунтованих рішень на усіх рівнях управління, її обробка, аналіз, зберігання мають, таким чином, визначальне значення.

Розглянемо схему управління АПК при плановій економіці.

Реалізація аграрної Прямі зв’язки з сіль-

політики ськогосподарськими

товаровиробниками

Обґрунтування та Зворотні зв`язки з

розробка аграрної політики сільськогосподарськими

товаровиробниками

Рис. 1 Схема управління АПК при плановій економіці.

Зворотні зв'язки з товаровиробниками, і як наслідок цього, розробка аграрної політики показані пунктирними лініями, щоб відобразити їх недостатність, неефективність та невідповідність прямим зв'язкам (рис. 1). Згідно цієї схеми, зв'язок між органами державного управління АПК реалізувалася переважно через товарно-розподільчі відносини і інформація, яка їх супроводжувала, мала організаційно-розподільчий характер. Посередниками між Міністерством сільського господарства і сільськогосподарськими підприємствами виступали органи регіонального (обласного, районного) управління сільським господарством, вплив яких поширювався на всю мережу виробничого, матеріально-технічного та фінансового забезпечення.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення основних понять.	\|	Роль дорослого в розвитку дитини

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.