• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Окремими різновидами є семантичні й словотвірні за­позичення.

Семантичні запозичення – такі запозичення, коли своє слово набуває значення, яке має його іншомовний відпо­відник. Наприклад, слова правий і лівий, які мали зна­чення відповідно "розташований праворуч" і "розта­шований ліворуч" під упливом фр. droit і gauche отрима­ли значення "консервативний" і "революційний" (на засі­даннях конвенту партія жирондистів сиділа справа, а пар­тія монтаньярів – зліва).

Словотвірні запозичання – такі запозичення, коли влас­ний зміст передається морфемами інших мов. Так, напри­клад, слово телефон складене з давньогрецьких елемен­тів tele "далеко" і phone "звук" у США. У давньогрецькій мові такого слова не було, як не було й таких слів, як телеметрія, агробіологія, телетайп тощо.

Запозичення можуть здійснюватися усним і писемним шляхом, можуть бути прямими й опосередкованими.

В усних запозиченнях слова сильно пристосовуються до фонетики мови-запозичувачки, навіть можуть бути пе­рекрученими. А в писемних запозиченнях кожна буква передається звуком навіть тоді, коли в мові-оригіналі якийсь звук не вимовляється. Саме через те одне й те са­ме слово, запозичене усним і писемним шляхом, може звучати по-різному і сприйматись як два різні слова. На­приклад, від гр. krystallos писемним шляхом запозичені укр. кристал та рос. кристалл, а усним – укр. криш­таль (можливо, через німецьке посередництво) і рос. хру­сталь. Усними запозиченнями є всі давні тюркізми в укра­їнській мові: базар, кавун, гарбуз, казан, карий, чумак; у запозиченому з німецької мови тарілка (нім. Teller) від­булася перестановка звуків [р] і [л] та заміна [е] на [а].

Прямі запозичення – запозичення, які безпосередньо переходять із однієї мови до іншої. Так, зокрема, до укра­їнської мови безпосередньо з польської ввійшли слова мі­сто, стьожка, урядник, мешканець, кпини, кохання, мав­па, розмаїтий, збруя, підлога, посаг, шиба, з російської – мужик, чиновник, кріпость, сарафан, самовар, нагідки, воєнрук, цілинник, рубильник, духовка, з німецької – ерзац, фольксваген, рейхстаг, бундестаг.

Опосередковані запозичення – запозичення, які про­никли із однієї мови до іншої через посередництво третьої мови (це вже запозичення запозиченого слова). Так, зо­крема, слово петрушка запозичене російською мовою з польської (pietruszka) через українську. Слова гвинт, фар­тух, бляха, крохмаль, ринок запозичені з німецької мови (Gewinde, Vortuch, Blech, Kraftmehl, Ring) через польську (gwint, fartuch, blacha, krochmal, rynek). Грецьке алмаз потрапило до української мови через арабську і турецьку. Слово родзинки прийшло з французької мови (raisin "виноград") до української через німецьку (Rosine) і поль­ську (rodzynki).

Проходячи через декілька мов, запозичене слово може до невпізнання змінити свою форму. Так, ім'я Гая Юлія Цезаря, яке стало уособленням верховної влади, залежно від мови, з якої воно запозичувалося, має в українській мові варіанти цар, кесар, цісар, кайзер. Укр. жупан, шуб­ка і юпка (діал. юбка) "жіноча корсетка", "чоловічий каф­тан" походять від одного й того самого арабського слова jubba "безрукавка", яке, прийшовши до нас через італійсь­ку (giuppa) і польську (¿upan) мови, набуло форми жупан, через німецьку мову (Schübe) – форми шуба, а через німе­цьку (juppe) і польську (jupka) – форми юпка (юбка).

Запозичення – активний процес. Як 0!?Чимо з прикла­дів, мова, яка запозичує слова, переробляє їх, перебудо­вує, підпорядковуючи своїм внутрішнім закономірностям. Якщо цього з іншомовним словом не відбувається, то во­но залишається варваризмом, тобто іншомовним вкрап­ленням, що більш-менш регулярно вживається, але збері­гає своє іноземне обличчя, тобто не стає елементом мови-запозичувачки (о'кей, чао, мерсі, капут, all right, happy end, Hände hochï).

При запозичуванні звуки, яких не має певна мова, замі­нюються своїми звуками: нім. Flügel – укр. флігель, нім. Bürger – укр. бюргер, гр. theatron – укр. театр, Theodor (titeos "Бог", döron "дар") – укр. Теодор і Федір, англ. iceberg (дифтонг ai) – укр. айсберг (звукосполучення ай), нім. Horn (придиховий, фарингальний [h]) – рос. горн (задньоязиковий проривний [ґ]). Часто змінюються наго­лос (фр. champion – англ. champion, рос. совет – англ. soviet), морфологічна форма (гр. systema є іменником се­реднього роду – укр. система має форму жіночого роду; татар, іменник лапша не має роду – укр. лапша жіночо­го роду; англ. cakes, rails не мають роду і тут представлені у формі множини – укр. кекс, рос. кекс, рельс мають форму однини чоловічого роду; англ. boots має закінчення множини -s – в українській мові на це закінчення накла­дається ще своє закінчення множини -и (бутси); фр. паль­то (paletot) не має закінчення – в українській мові -о сприйнялось як закінчення середнього роду (пальто, паль­та, пальту і т.д.). При запозичуванні з германських і романських мов іменники втрачають артиклі.

Слід зазначити, що запозичені слова втрачають свою внутрішню форму (мотивованість). Так, наприклад, слово помідор в італійській мові, звідки воно запозичене, озна­чає буквально "золоті яблука"; курорт в німецькій мові складається з^івох коренів – Kur "лікування" і Ort "місце"; гастролтнгакож у німецькій мові-джерелі склад­не слово – Gast "гість" і Rolle "роль".

Запозичуються слова, як правило, в одному значенні. Як приклад можна навести запозичене з французької мо­ви депо в єдиному значенні "транспортне підприємство, що забезпечує експлуатацію і ремонт рухомого складу за­лізниць", тоді як у французькій мові це слово (depot) має вісім значень. Трапляються випадки, коли при запози­ченні звужується значення слова. Англ. dog означає соба­ку загалом, а в українській мові словом дог позначають тільки одну з порід собак.

Багато запозичених слів утратили свій іншомовний ви­гляд, давно стали рідними в мовах, куди вони потрапили. Так, скажімо, ніхто з українців не відчуває, що такі сло­ва, як огірок, вишня, школа є запозиченими.

Не всі мови однаковою мірою стали джерелом запози­чення. Найбільше цьому прислужилися давньогрецька та латинська мови (запозичення з цих мов називають греко-латинським фондом): гр. атом, автономія, демократія, фі­лософія, діалектика, педагогіка, теза, синтез; імена Оле­на, Петро, Степан, Микола та ін.; корені біо-, гео-, гідро-, демо-, антропо-, теле-, ñipo-, стомато-, хроно-, психо-, те-тра-, мікро-, макро-, нео-, палео-, полі-, moho-, авто-, син-, діа-, пан-; лат. нація, республіка, матерія, натура, прогрес, університет, факультет, об'єкт, ліберальний та ін.; іме­на Валентин, Віктор, Марина, Юлія та ін.; корені соціо-, аква-. інтер-, суб-, супер-, ультра-, квазі- та ін.

Із національних мов найбільше запозичень дали анг­лійська (мітинг, клуб, лідер, інтерв'ю, імпорт, експорт, трест, чек, спорт, бокс, матч, старт, комфорт, сервіз, тост, джентельмен, джемпер, мотель, маркетинг, мене­джмент, дилер, брокер, пейджер, факс тощо), німецька (май­стер, бухгалтер, гросмейстер, капельмейстер, офіцер, ма триця, патронтаж, гільза, абонент, абзац, кооператив, корунд, кальки річ у собі (Ding an sich), додаткова вартість

(Mehrwert) тощо), французька (мода, дама, етикет, комп­лімент, будуар, пальто, кашне, трюмо, революція, консти­туція, патріотизм тощо і майже вся хореографічна термі­нологія), італійська (банк, кредит, фасад, галерея, балкон, салон, соната, кантата, батальйон, солдат тощо і майже вся музична термінологія) мови.

Серед запозиченої лексики окрему групу становлять ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗМИ.

Інтерпаціоналізми – слова, поширені у більшості мов світу. Наприклад: нація, конституція, біологія, універси­тет, декрет, ректор, алгебра, адмірал, іслам, бюро, мо­раль, політика тощо. Інтернаціональні слова стосуються переважно спеціальної термінології, різних галузей нау­ки і техніки.

Щодо оцінки запозичень існують дві крайності: захоп­лення іншомовними словами, з одного боку, і бажання щоб то не стало очистити мову від них – з іншого. Обидва погляди шкідливі. Не можна вважати нормальним яви­ще, коли нині вивіски на вулицях наших міст рясніють іноземними написами, а шпальти газет перенасичені зво­ротами з незрозумілими більшості читачів іншомовними словами на зразок: авантажна людина, яка звикла до фіо­ритур; імбецильний керівник, який викликає справедливі ламентації колективу, осипає всіх філіпіками; всі наші працівники альтруїсти і прозеліти прогресу; займаєть­ся інсинуаціями, завдяки чому йому вдається утримува­ти свою синекуру, але баражирування розкрило його каму­фляж; його ферули нас не лякають.

Невиправданим є й крайній ПУРИЗМ (від лат. purus "чистий") – навмисне цілеспрямоване усунення з мови всіх іншомовних слів. Пуризм особливо шкідливий для тих мов, яким не загрожує асиміляція. Так, зокрема, ні­чим не обґрунтованими були пуристичні тенденції у дру­гій половині XIX ст. у Росії, які особливо виявилися в діяльності графа О.С. Шишкова і частково лексикографа та письменника В.І. Даля. Шишков пропонував усі іншо­мовні слова замінити корінними, питомими. Наприклад, замість тротуар уживати слово топталище, замість фор­тепьяно – тихогромы. Знаменитий Словник Даля слово фізкультура пропонує замінити штучноутвореним ловко-силие, атмосфера – мироколица, колоземица; горизонт – небозём, адрес – насылка, пенсне – носохватка, эгоист – самотник, кокетка – хорошуха, миловидница. Якщо б запропонованими пуристами словами заміни­ти іншомовні слова у фразі Денди шел в калошах по тро­туару в театр, то ця фраза звучала б Хорошилище шел в мокроступах по гульбищу смотреть на позорище. Пуристичні тенденції були характерні й для української мови початку XX ст., коли замість атом пропонувалося слово неділка, синтаксис називали складнею, кому – протинком, конус – стіжком, діагональ – косиною, період – наворотом, фошіулу – взором тощо.

Виправданні пуризм для тих мов, яким загрожує аси­міляція. Коли тоталітарним адміністративним апаратом заохочувалося зросійщення української мови (у мовознав­стві навіть витворилася теорія про спільний "соціа­лістичний фонд" лексики та спільні словотворчі.процеси в мовах народів СРСР), коли в словниках масово стали з'яв­лятися русизми, а в перекладних словниках на перше міс­це ставилися слова-відповідники, які були близькими за звучанням до російських, а власне українські відповідни­ки відсувалися на задній план, то помірні пуристичні тен­денції в українській мові на сучасному етапі є доцільни­ми, виправданими, як цілком виправданими вони були в Чехії після майже суцільного онімечення чехів.

Отже, до проблеми запозичення потрібно підходити тве­резо. Запозичувати слова необхідно лише в тому випадку, коли без них не можна обійтися. Запозичення без потреби є невиправданими і завдають мові тільки шкоди.

Читайте також:

1. ВИДОВА КЛАСИФІКАЦІЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА (ДІЯЛЬНОСТІ) ЗА ОКРЕМИМИ ОЗНАКАМИ
2. Власне українська лексика, її фонетичні та словотвірні ознаки
3. Догляд за окремими елементами електричних машин
4. Електричні навантаження характеризують споживання електричної енергії окремими споживачами, групою споживачів в цехові, групою цехів і підприємством в цілому.
5. Інші моделі є різновидами цих двох систем.
6. Мета: Ознайомитись з системним та прикладним програмним забезпеченням та їх різновидами.
7. Організація економічної безпеки на підприємстві за окремими функціональними складовими
8. Основні види цін і тарифів за окремими класифікаційними ознаками.
9. Основні напрями забезпечення економічної безпеки за окремими функціональними складовими
10. Показники зносу та ефективність використання основних засобів за окремими галузями промисловості України
11. Показники оборотності оборотних коштів можуть розраховуватись по всіх оборотних коштах, що беруть участь в обороті, та за окремими їх елементами.

Переглядів: 1357