• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Мовлення, фізіологічні механізми мовної діяльності. Різновиди мовлення

МОВА – система знаків, що слугує засобом людського спілкування, розумової діяльності, способом вираження самосвідомості особистості, передачі і збереження інформації від покоління до покоління.

Поняття про мову та її функції

План

ТЕМА: МОВА. МОВЛЕННЯ. СПІЛКУВАННЯ

ЛЕКЦІЯ № 4

Спеціальність: СЕСТРИНСЬКА СПРАВА

Дисципліна: ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ ТА МІЖОСОБОВОГО СПІЛКУВАННЯ

ЛИТЕРАТУРА

1. Мурина Л.А. Методика преподавания русского языка в школах Белоруссии: Учебное пособие – Мн.: Университетское, 1990.

2. Методика преподавания русского языка в школе: Учебник для студентов. Высш. пед. уч. Заведений. Под ред. М.Т. Баранова. – М.: Изд. Центр «Академия», 2000.

3. Хрестоматия по методике русского языка. Русский язык как предмет преподавания / Сост. А.В. Текучев. – М., 1982.

4. Львов М.Р. Словарь - справочник по методике русского языка. – М., 1997.

Для самостоятельного изучения: История методики русского языка.

1. Поняття про мову та її функції
2. Мовлення, фізіологічні механізми мовної діяльності. Різновиди мовлення
3. Поняття про спілкування
4. Засоби та функції спілкування
5. Різновиди спілкування
6. Компоненти, які сприяють розвитку комунікації
7. Вибір мовних одиниць у мовленні (самостійна робота № 15)
8. Фонетичні аспекти етикетного мовлення (самостійна робота № 16)
9. Нормативність мовлення. Типові помилки мовлення та їх причини. (самостійна робота № 17)
10. Одяг та його значення для ефективності спілкування. Культура спілкування (самостійна робота № 18)

Найзагальнішими та найнеобхіднішими умовами продуктивної психічної діяльності особистості є моваі мовлення, спілкуваннята увага.

З одного боку, вони пронизують усе психічне життя людини і забезпечують можливість активного задоволення її пізнавальних і суспільних потреб, а з іншого – є засобами реалізації внутрішнього світу та можливостей особистості.

Мова –це специфічно людський засіб спілкування, що існує об'єктивно в духовному житті людського суспільства і становить собою систему знаків, які функціонують як засоби такого спілкування.

Мова виникла у процесі становлення самої людини як суспільної істоти, у процесі спільної трудової діяльності. Біологічними передумовами виникнення мови були звуки та рухи, які спостерігались у пращурів людини і слугували засобом спілкування, задоволення потреби в обміні думками, у пізнанні властивостей предметів та явищ, що оточували людину, і позначалися словами.

Мова – суспільне явище, найважливіший засіб організації людських стосунків. За її допомогою люди досягають розуміння, обмінюються думками, здобувають знання, передають їх нащадкам, дістають можливість налагодити спільну діяльність в усіх галузях людської практики.

Комплекси звуків, які вимовляються, якими позначаються певні об'єкти, набували певного значення, ставали спільними для людей засобами обміну думками.

Мова є системою знаків, що мають соціальну природу, яка створилася й закріпилась у процесі історичного розвитку діяльності членів суспільства.

Слово як одиниця мови має два боки – зовнішній звуковий (фонетичний)та внутрішній смисловий (семантичний).

Обидва вони є продуктом тривалого суспільно-історичного розвитку. Єдність цих боків (але не тотожність) утворює слово. Зовнішня фонетична форма слова – це умовний знак предмета або явища, що не передає прямо й безпосередньо його властивостей У слові зливаються функції знаката значення.Останнє історично розвивалося, звужувалось, узагальнювалось, переносилось на нові об'єкти. Унаслідок цього виникла багатозначність слів, що також є продуктом історичного розвитку кожної мови.

Основні елементи мови – її словниковий склад і граматична будова.

Словниковийсклад – це сукупність слів у кожній окремій мові. Його специфіка характеризує рівень розвитку мови: що багатший і різноманітніший словник, то багатша і різноманітніша мова. У практиці користування мовою розрізняють словники активний, тобто слова, якими людина користується для вираження власних думок при спілкуванні з іншими людьми, і пасивний – слова, які вона розуміє, коли їх чує або читає, але сама вживає не всі з них. Обсяг і характер активного та пасивного словників людини залежать від її освіти, професії, міри володіння мовою, характеру та змісту діяльності.

Граматичний склад – визначає правила зміни слів, сполучення їх у речення.

Слово як одиниця мови є носієм інформації, яка завжди співвідноситься з означуваними ним певними об'єктами та явищами дійсності.

Мова виконує такі функції:

1. сигніфікативна (означальна)

2. вираження змісту предмета інформації – забезпечує можливість формулювання думки і передання змісту повідомлення

Охарактеризовані основні елементи та функції мови стають засобом спілкування, засобом обміну думками за умови, що відбувається процес мовлення між людьми.

Мова і мовлення – поняття не тотожні.

Читайте також:

1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
2. II. Мотивація навчальної діяльності. Визначення теми і мети уроку
3. V Процес інтеріоризації забезпечують механізми ідентифікації, відчуження та порівняння.
4. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
5. Аксіоми безпеки життєдіяльності.
6. Актуальні тенденції організації іншомовної освіти в контексті євроінтеграції.
7. Актуальність безпеки життєдіяльності. Сталий розвиток людини
8. Актуальність і завдання курсу безпека життєдіяльності. 1.1. Проблема безпеки людини в сучасних умовах.
9. Алгоритмічна конструкція повторення та її різновиди: безумовні цикли, цикли з після умовою та з передумовою.
10. Альдостерон та механізми ренін-ангіотензину
11. Аналіз процесу і продуктів діяльності.
12. Анатомо-фізіологічні основи статевого розвитку.

Переглядів: 2656