МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА3. 2. 1. Легальне визначення економічної конкуренції – змагальність між суб'єктами господарювання з метою одержання завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між декількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обігу товарів на ринку. Правова основа: 1. ст. 42 Конституції України «не допускаються зловживання монопольним положенням на ринку, неправомірне обмеження конкуренції й несумлінна конкуренція». 2. Розділ 3 Господарського кодексу України «Обмеження монополізму й захист суб'єктів господарювання й споживачів від несумлінної конкуренції» 3. В 1992 р. був прийнятий Закон України «Про обмеження монополізму й недопущення несумлінної конкуренції в підприємницькій діяльності», що на цей час втратив чинність із моменту введення в чинність Закону України «Про захист економічної конкуренції» 4. Закон України «Про антимонопольний комітет України» від 26.11.93 р. 5. Закон України «Про захист від несумлінної конкуренції» від 7.06.96 р. 6. Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р. 7. Закон України «Про захист економічної конкуренції» прийнятий 11.01.2001 р., набув чинності 1.03 02.
Антимонопольне (конкурентне) законодавство визначає кілька груп правопорушень: 1) антиконкурентні погоджені дії, які привели або можуть привести до недопущення, усунення або обмеження конкуренції: - установлення (підтримка) монопольних цін (тарифів), знижок, надбавок (доплат), націнок; - розподіл ринків за територіальним принципом, обсягом реалізації або закупівлі товарів, їхньому асортименту або по колу споживачів або по інших ознаках - з метою їхньої монополізації; - усунення з ринку або обмеження доступу на нього продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання. 2) зловживання монопольним положенням на ринку. Монопольним (домінуючим) є положення суб'єкта господарювання, частка якого на ринку перевищує 35 %, якщо він не доведе, що відчуває значну конкуренцію. Монопольним також може бути визнане положення суб'єкта господарювання, якщо його частка на ринку становить 35 або менше відсотків, але він не відчуває значної конкуренції. - нав'язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне положення, або додаткових умов, що не стосуються предмета договору, включаючи нав'язування товару, не потрібного контрагенту; - обмеження або припинення виробництва, а також виключення товарів з обороту з метою створення або підтримки дефіциту на ринку або встановлення монопольних цін; - інші дії, зроблені з метою створення бар'єрів доступу на ринок (виходу з ринку) суб'єктів господарювання; - установлення монопольно високих або дискримінаційних цін (тарифів) на свої товари, що приводить до порушення прав споживачів або обмежує права окремих споживачів; - установлення монопольно низьких цін (тарифів) на свої товари, що тягне обмеження конкуренції. 3) антиконкурентні дії органів влади й управління - це прийняття яких-небудь актів (рішень, наказів, розпоряджень), дача письмових або усних вказівок або інші дії або бездіяльність, які привели або можуть привести до недопущення, усунення, обмеження або перекручування конкуренції. Такими діями, зокрема, визнаються: - заборона або перешкоджання створенню нових підприємств, а також установлення обмежень на здійснення окремих видів діяльності, на виробництво, реалізацію або придбання окремих видів товарів; - прямий або непрямий примус суб'єктів господарювання до вступу в асоціації, концерни або інші форми об'єднань або здійснення концентрації суб'єктів господарювання; - прямий або непрямий примус суб'єктів господарювання до пріоритетного укладення договорів, першочерговій поставці товарів певному колу споживачів; - будь-які дії, спрямовані на централізований розподіл товарів, а також розподіл ринків між суб'єктами господарювання по будь-яких ознаках; - установлення заборони на реалізацію товарів з одного регіону в іншій; - надання окремим суб'єктам господарювання пільг або інших переваг, що ставить їх у привілейоване положення щодо конкурентів. 4) несумлінна конкуренція а) неправомірне використання ділової репутації суб'єкта господарювання: - неправомірне використання товару іншого виробника; - копіювання зовнішнього вигляду виробу; - порівняльна реклама; - неправомірне використання чужого імені, знаків для товарів і послуг, рекламних матеріалів б) створення перешкод суб'єктові господарювання в процесі конкуренції й досягнення неправомірних переваг: - дискредитація суб'єкта господарювання; - підкуп працівників постачальника або покупця; - підбурювання до бойкоту господарюючого суб'єкта в) неправомірний збір, розголошення й використання комерційної таємниці
Розвиток і вдосконалення конкуренції у підприємницькій діяльності належать до загальносуспільних питань, на вирішення яких відповідно до їх компетенції спрямована діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Правила добросовісної конкуренції втілюють у життя: Верховна Рада України – шляхом відповідного законодавчого забезпечення; Президент України – спрямуванням діяльності органів виконавчої влади усіх рівнів на реалізацію ринкових перетворень і забезпеченням економічного зростання в Україні, проведенням відповідної внутрішньої і зовнішньої політики держави; Кабінет Міністрів України – реалізовуючи завдання щодо управління економічними процесами в державі, визначених Президентом та Верховною Радою України. Важливу роль у реалізації конкурентної політики відіграє Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, яке не лише забезпечує розробку відповідних програмних документів, а й разом з іншими органами виконавчої влади здійснює регулювання монополій, забезпечує моніторинг процесів розвитку ринкових відносин. Свій внесок у реалізацію конкурентної політики під час приватизації державного майна і створення структурних передумов розвитку конкуренції вносить Фонд державного майна України, а також Державний комітет України з питань регуляторної політики і підприємництва, забезпечуючи вирішення проблем з оптимізації обсягів втручання держави у підприємницьку діяльність. Слід зазначити, що істотним фактором, який сприяє розвиткові конкуренції, є кардинальні зміни, що відбулися останнім часом у підходах до розвитку конкуренції з боку державних органів усіх рівнів, а значить і в їх діяльності, злам у розумінні ними того, що ефективна конкурентна політика – одна із головних складових державної, а не вузьковідомчої чи регіональної, політики. Важливу роль у реалізації конкурентної політики держави відіграють судові органи, насамперед, господарські суди, які дають можливість підприємцям захистити своє право займатися незабороненою законом діяльністю. Центральне місце у державному захисті економічної конкуренції, обмеженні монополістичної діяльності, виявленні та припиненні порушень законодавства про захист економічної конкуренції посідає Антимонопольний комітет України (далі – Комітет). На відміну від країн з розвинутою ринковою економікою, таких, як Німеччина чи США, де, як правило, антимонопольні відомства виникали на базі структур, що існували раніше, з використанням їх спеціалістів та матеріально-технічної бази, в Україні, створювати систему антимонопольних органів довелося з нуля. Створення Антимонопольного комітету України відбувалося у кілька етапів. Перший розпочався з прийняттям у лютому 1992 р. Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». У жовтні 1992 р. було призначено Голову Антимонопольного комітету України, а прийняття 26 листопада 1993 р. Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та призначення у грудні того ж року державних уповноважених Антимонопольного комітету започаткувало його повномасштабну діяльність як колегіального органу. Тому саме 26 листопада 1993 р. вважається офіційною датою створення Комітету. З утворенням протягом 1994-1995 років мережі територіальних відділень завершився другий етап формування системи органів Антимонопольного комітету України. Сучасний етап діяльності Комітету щодо розбудови ефективного конкурентного середовища визначив прийнятий у січні 2001 р. Закон України «Про захист економічної конкуренції», в основу якого покладено принципово нові правові норми, що мають сприяти захистові та розвитку конкуренції в Україні. Відповідно до Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Комітет є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, мета діяльності якого – забезпечити державний захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Особливості спеціального статусу Комітету обумовлюються його завданнями та повноваженнями, і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Комітету, його заступників, державних уповноважених, голів територіальних відділень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Комітету, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав його працівників на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці. Комітет підконтрольний Президентові України та підзвітний Верховній Раді України. Такий подвійний контроль в повній мірі повинен забезпечувати законність його діяльності та неупередженість його органів при прийнятті ними своїх рішень. Основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики держави, а це включає в себе: 1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; 2) контроль за концентрацією, узгодженими діями суб'єктів господарювання та регулюванням цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій; 3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції; 4) методичне забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції. Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та десяти державних уповноважених. З числа державних уповноважених призначаються два перших заступники та три заступники Голови Антимонопольного комітету України. Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення. Один з державних уповноважених Комітету за посадою є також головою Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України. Як орган державної влади свої повноваження Комітет здійснює з додержанням Конституції та законів України, а також незалежно від органів влади, адміністративно-господарського управління та контролю, місцевого самоврядування, їх посадових осіб та суб'єктів господарювання, об'єднань громадян чи їх органів. Будь-яке втручання зазначених органів або осіб в діяльність Антимонопольного комітету чи його територіальних відділень забороняється. Державою на Комітет покладено завдання із забезпечення захисту та розвитку конкуренції в економіці України. Виходячи з цього, він наділений певними повноваженнями. Необхідно звернути увагу на те, що, в залежності від завдання такі повноваження різні та мають специфічний характер. Так, згідно зі статтею 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», свої повноваження Комітет реалізує у трьох різних сферах: 1) у сфері здійснення контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції; 2) у сфері здійснення контролю за узгодженими діями, концентрацією; 3) у сфері формування та реалізації конкурентної політики, сприяння розвитку конкуренції, нормативного і методичного забезпечення діяльності Комітету та застосування законодавства про захист економічної конкуренції. Отже, завдання та повноваження надані Комітету державою є достатніми для досягнення ним мети своєї діяльності – забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Комітет, його адміністративні колегії, державні уповноважені, адміністративні колегії територіальних відділень Комітету є органами Антимонопольного комітету України. Систему органів Комітету очолює Антимонопольний комітет України як вищий колегіальний орган. Вищий колегіальний орган покликаний розглядати та вирішувати першочергові завдання у сфері захисту та розвитку економічної конкуренції. Комітет як вищий колегіальний орган може розглядати будь-яке питання, що належить до компетенції його органів. Виключно до компетенції Комітету, як вищого колегіального органу належать: • надання дозволу або заборона узгоджених дій; • перевірка рішень, прийнятих державними уповноваженими та адміністративними колегіями Комітету, перевірка законності та обґрунтованості постанов про адміністративні правопорушення, винесених державними уповноваженими та адміністративними колегіями Комітету. (Це обмеження не розповсюджується на випадки перевірок, розслідувань і судових розглядів відповідними правоохоронними органами і судами); • перегляд рішень, прийнятих Комітетом, у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та за заявами і справами про узгоджені дії, концентрацію; • затвердження власних нормативно-правових актів; • затвердження разом з іншими заінтересованими органами виконавчої влади міжвідомчих нормативно-правових актів; • схвалення проектів нормативно-правових актів, розроблених Комітетом з питань, що належать до його компетенції, відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; • офіційне тлумачення власних нормативно-правових актів і надання рекомендаційних роз'яснень з питань застосування законодавства про захист економічної конкуренції; • затвердження Положення про територіальне відділення Комітету; • затвердження положень про дорадчі органи Комітету та їх склад; • утворення постійно діючих адміністративних колегій Комітету; • заслуховування звітів державних уповноважених, голів територіальних відділень, керівників структурних підрозділів апарату Комітету; • затвердження звітів про діяльність Комітету для подання їх Верховній Раді України. Державні уповноважені Комітету є однією із головних осіб при розгляді справ та доведенні вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Вони координують діяльність працівників Комітету під час розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, визначає напрями їхньої роботи, приймає розпорядження та постанови в межах своєї компетенції, робить запити до підприємств та установ тощо. Державні уповноважені призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України, яке вноситься на підставі пропозицій Голови Комітету. Строк їх повноважень становить сім років. Після закінчення цього строку державний уповноважений продовжує виконувати свої обов'язки до призначення на цю посаду нової особи. Державним уповноваженим може бути призначено громадянина України, який досяг тридцяти років, має вищу, як правило, юридичну чи економічну освіту, стаж роботи за фахом не менше п'яти років протягом останніх десяти років. Державні уповноважені є членами Комітету як вищого колегіального органу та очолюють або входять до складу адміністративних колегій, а також виконують інші обов'язки за дорученням Голови Комітету. Державний уповноважений Комітету має такі повноваження: • розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу, надання попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, приймати розпорядження про початок розгляду справи або надавати мотивовану відповідь про відмову в розгляді справи, проводити, організовувати розслідування або дослідження за цими заявами і справами, закривати провадження у цих справах незалежно від їх підвідомчості іншим органам Комітету, вносити, передавати їх в установленому Комітетом порядку на розгляд цих органів для прийняття рішення; • приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій; • складати протоколи, розглядати справи про адміністративні правопорушення, виносити постанови в цих справах; • проводити перевірки суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції; • безперешкодно входити до приміщень підприємств, установ та організацій під час проведення перевірок та розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції за умови пред'явлення службового посвідчення і документів, що підтверджують проведення перевірки чи розслідування; • при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; • викликати для надання пояснень під час розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції посадових осіб і працівників суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, інших юридичних осіб, їх структурних підрозділів, філій, представництв, а також фізичних осіб; • призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; • у випадках та порядку, передбачених законом, проводити огляд службових приміщень та транспортних засобів суб'єктів господарювання – юридичних осіб, вилучати або накладати арешт на предмети, документи чи інші носії інформації, які можуть бути доказами чи джерелом доказів у справі незалежно від їх місцезнаходження; • у разі перешкоджання працівникам Комітету виконувати повноваження, залучати працівників органів внутрішніх справ для застосування передбачених законом заходів, необхідних для подолання перешкод; • залучати працівників органів внутрішніх справ, митних та інших правоохоронних органів до забезпечення проведення розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зокрема в разі проведення розслідування, в тому числі збирання та вилучення доказів, накладення арешту на майно, предмети, документи, інші носії інформації; • залучати до проведення перевірок спеціалістів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій за погодженням з їх керівниками, депутатів місцевих рад за їх згодою; • проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження); • визначати наявність або відсутність контролю чи узгодженості дій між суб'єктами господарювання або їх частинами та склад групи суб'єктів господарювання, що є єдиним суб'єктом господарювання; • вносити до органів виконавчої влади обов'язкові для розгляду подання щодо анулювання ліцензій, припинення операцій, пов'язаних із зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання, у разі порушення ними законодавства про захист економічної конкуренції; • надавати обов'язкові для розгляду рекомендації та вносити пропозиції щодо здійснення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, а також щодо припинення дій або бездіяльності, що можуть мати негативний вплив на конкуренцію; • надавати обов'язкові для розгляду рекомендації щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють; • звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, а також із запитами щодо надання інформації про справи, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; • представляти Комітет без спеціальної довіреності в суді; • здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції. Рішення та розпорядження державних уповноважених приймаються від імені Комітету. Без згоди Комітету як вищого колегіального органу державний уповноважений не може входити до складу комісій, комітетів та інших органів, що створюються органами державної влади, органами місцевого самоврядування. Державний уповноважений зобов'язаний виконувати вимоги законодавства України, бути об'єктивним та неупередженим під час здійснення своїх повноважень. Він може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності (крім звільнення) на загальних підставах в порядку, встановленому законом. Державний уповноважений може бути звільнений з посади за станом здоров'я, який перешкоджає продовженню роботи, за власним бажанням, в разі грубого порушення службових обов'язків або вчинення ним злочину. Крім того, він має право на відставку в порядку, визначеному законом. Державним уповноваженим забороняється займатися підприємницькою діяльністю або здійснювати будь-яку іншу діяльність за сумісництвом. Виключенням є наукова, викладацька та творча діяльність. Вимоги державних уповноважених в межах їх повноважень є обов'язковими для виконання у визначені ними строки. Невиконання їх законних вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність. Важливу роль у забезпеченні функціонування системи органів Антимонопольного комітету України відіграє апарат Комітету, його територіальних відділень. Він здійснює роботу із забезпечення діяльності Комітету та його органів, територіальних відділень, в тому числі організаційну, технічну, аналітичну, інформаційно-довідкову та іншу роботу. Основні завдання, компетенцію, повноваження та організаційні засади діяльності територіального відділення як органу Антимонопольного комітету України закріплено в Положенні про територіальне відділення Антимонопольного комітету, затвердженому розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 p. №32-p. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України (далі – відділення) є органом виконавчої влади у системі органів Антимонопольного комітету України, утвореним для реалізації завдань, покладених на Комітет Законом України «Про Антимонопольний комітет України», іншими актами законодавства про захист економічної конкуренції. Відділення утворюються Комітетом в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, інших адміністративно-територіальних одиницях (далі – регіони), йому підпорядковані й підзвітні. Спрямування, координацію і контроль за діяльністю відповідних відділень Комітету здійснюють Голова Комітету, його заступники, державні уповноважені Комітету згідно з розподілом їхніх функціональних обов'язків. Відділення є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в Державному казначействі України, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням. Його основними завданнями є: здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції; запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; контроль за узгодженими діями; сприяння розвиткові добросовісної конкуренції. Свої завдання відділення здійснює у відповідному регіоні, а у випадках, передбачених законодавством, та за дорученням Голови Комітету – за межами регіону. З метою забезпечення захисту та сприяння розвиткові конкуренції законодавством на відділення покладено певні завдання, зокрема відділення: • контролює додержання законодавства про захист економічної конкуренції суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю; • розглядає заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, про надання дозволу на узгоджені дії в межах підвідомчості і за результатами їх розгляду приймає відповідні рішення, у тому числі про накладення штрафів та припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; • звертається до суду чи господарського суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, надсилає правоохоронним органам матеріали, що містять ознаки злочину; • взаємодіє з органами влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю у питаннях розвитку конкуренції та демонополізації економіки, запобігання, виявлення та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції; • дає рекомендації та вносить пропозиції органам влади, установам, органам місцевого самоврядування, суб'єктам господарювання та об'єднанням щодо проведення заходів, спрямованих на обмеження монополізму, розвиток підприємництва і конкуренції, запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції; • дає рекомендації органам влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктам господарювання, об'єднанням стосовно припинення дій, які містять ознаки порушення законодавства про захист економічної конкуренції, усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють, а якщо порушення припинено, – щодо вжиття заходів для усунення наслідків цих порушень; • погоджує рішення органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, які можуть вплинути на конкуренцію, зокрема щодо створення суб'єктів господарювання, встановлення, зміни правил їхньої поведінки на ринку, чи такі, що можуть призвести до недопущення, обмеження, спотворення конкуренції або до створення монопольних утворень; узагальнює практику застосування законодавства про захист економічної конкуренції, розробляє пропозиції щодо його вдосконалення і вносить їх на розгляд Комітету; організовує виконання науково-дослідних робіт з питань проведення конкурентної політики, розвитку товарних ринків за завданнями Комітету; • бере участь в організації підготовки та навчання спеціалістів з питань, що належать до компетенції відділення; • вживає заходів, спрямованих на запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції; • взаємодіє із засобами масової інформації та громадськими організаціями у роботі із запобігання порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, систематично інформує населення про свою діяльність; • сприяє іншим відділенням Комітету в реалізації їхніх повноважень; • здійснює інші дії з метою контролю за додержанням законодавства про захист економічної конкуренції в межах його повноважень. Для реалізації прав та обов'язків, що випливають із завдань покладених законодавством на відділення, воно може визначати самостійно, а при потребі – разом з іншими територіальними відділеннями, межі товарного ринку, а також становище, у тому числі монопольне (домінуюче) становище суб'єктів господарювання на ньому. Крім того, відділення може приймати відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції обов'язкові для виконання суб'єктами господарювання, об'єднаннями, органами влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю розпорядження та рішення, накладати штрафи, застосовувати інші санкції. А в разі порушення суб'єктами господарювання законодавства про захист економічної конкуренції вносити до органів влади обов'язкові для розгляду подання щодо скасування ліцензій, припинення операцій зовнішньоекономічної діяльності. Разом з тим відділення має повноваження давати висновки на проекти рішень та рішення органів влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління і контролю, суб'єктів господарювання, зокрема щодо планів приватизації та документів на корпоратизацію підприємств, які займають монопольне становище на товарних ринках. Також, відповідно до компетенції відділення, воно може одержувати безкоштовно надані на вимогу органу Антимонопольного комітету України, голови відділення чи уповноважених ним осіб документи, статистичну та іншу інформацію незалежно від місцезнаходження цієї інформації або суб'єкта, у якого вона запитується, у тому числі ту, яка дає можливість встановлювати наявність чи відсутність порушення законодавства про захист економічної конкуренції, необхідні для здійснення завдань, покладених на відділення. Відділення не має права втручатися в господарську діяльність суб'єктів господарювання, за винятком випадків, передбачених законодавством. Територіальне відділення Комітету очолює голова відділення, який призначається Головою Комітету. Це особа, яка має вищу освіту, як правило економічну чи юридичну, і ;таж роботи на керівних посадах не менше трьох років. Голова відділення в Автономній Республіці Крим призначаються за погодженням з Верховною Радою Автономної Республіки Крим. Він має заступників, які за його поданням призначаються Головою Комітету. Заступником голови відділення призначається особа, яка має вищу освіту. Заступники голови відділення виконують за дорученням голови відділення окремі його повноваження і заступають голову відділення у разі його відсутності або неможливості здійснення ним своїх повноважень. Голова відділення несе персональну відповідальність за виконання покладених на відділення завдань і функцій, визначає ступінь відповідальності заступників голови, керівнице структурних підрозділів та працівників відділення. Вимоги голови відділення є обов'язковими для виконання У визначені ним строки, якщо інше не передбачено законодавством. Невиконання законних вимог голови відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність. Інформація, доступ до якої обмежено законодавством, одержана головою відділення, використовується ним відповідно до чинного законодавства. Під час реалізації повноважень, покладених законодавством, голова відділення Комітету зобов'язаний виконувати вимоги законодавства України, бути об'єктивним та неупередженим під час реалізації своїх повноважень; направляти органам влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю і суб'єктам господарювання подання щодо порушень посадовими особами законодавства про захист економічної конкуренції України; на вимогу Голови Комітету, але не рідше одного разу на рік, звітувати про діяльність відділення. Діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, заяв і справ про надання дозволу на узгоджені дії здійснюється адміністративними колегіями територіального відділення Антимонопольного комітету України відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції та Регламенту про адміністративні колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України. Забезпечення розгляду заяв і справ адміністративною колегією територіального відділення здійснюється головою територіального відділення Комітету відповідно до його повноважень. Голова територіального відділення без згоди Комітету не може входити до складу комісій, комітетів та інших органів, що створюються органами державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю.
Для задоволення своїх потреб та отримання надприбутків на ринку суб'єкти господарювання можуть здійснювати колективну антиконкурентну діяльність та створювати монопольні об'єднання, що домінують на ринку. В основному це відбувається шляхом укладення письмових чи усних угод, які регламентують їх ринкову діяльність. Таким чином підприємці можуть домовлятися про регулювання виробництва, умови збуту продукції та найму робочої сили, встановлення цін на певні товари, обмін виробничою та комерційною інформацією та ін. Основною метою укладення таких угод є одержання прибутку шляхом забезпечення власних та суспільних потреб через усунення чи обмеження конкуренції між учасниками угоди, а також через усунення зовнішньої конкуренції. Такі учасники, зберігаючи юридичну, фінансову, виробничу та комерційну самостійність, здійснюють на договірній основі антиконкурентну спільну діяльність, що може передбачати: • обмін патентами та технологіями; • розширення сфер впливу на споживчому ринку; • визначення спільної політики розвитку виробництва, реалізації товарів, а також встановлення монопольних цін, метою яких є усунення конкурентів з ринку; • розподіл ринків збуту, джерел сировини тощо. Антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання заборонені законодавством. Залежно від структури ринку, виду суб'єктів господарювання, їх місця на ринку виділяють три основні види анти-конкурентних узгоджених дій: ' • горизонтальні; • вертикальні; • конгломератні. Горизонтальні антиконкурентні узгоджені дії. Це дії (угоди), що їх здійснюють на одному і тому самому рівні виробництва або розподілу товарів два або більше суб'єктів господарювання, які фактично мають бути конкурентами. Здійснення таких погоджених дій (укладення угод), які безпосередньо передбачають встановлення монопольних цін, розподіл ринку, усунення з ринку інших суб'єктів господарювання, завдають конкуренції найбільшої і прямої шкоди, бо стосуються її основних елементів, зокрема цін, обсягу виробництва, структури ринку, включаючи частки суб'єктів господарювання на ринку, географічні, товарні, часові межі ринку. Щоб істотно обмежити конкуренцію, суб'єктам господарювання не обов'язково прямо погоджувати (передбачати у своїх угодах) відповідну антиконкурентну діяльність. Іноді достатньо, щоб домовленості стосувалися фактора, істотного для функціонування ринку. Наприклад, встановлення суб'єктами господарювання нових галузевих стандартів чи створення труднощів в отриманні суб'єктами господарювання ліцензій чи дозволів на здійснення господарської діяльності може істотно підвищити бар'єри входження на ринок або призвести до виходу з ринку суб'єктів господарювання – новачків. Аналогічні наслідки матимуть місце й у разі домовленості учасників ринку не мати справи з постачальниками суб'єкта господарювання, який нещодавно увійшов на ринок, – так званий бойкот. Поряд з цим існують антиконкурентні узгоджені дії, які ; хоч прямо і не передбачають зміни конкретних умов формування ціни або структури ринку, інших основних елементів конкуренції, але впливають на неосновні її елементи і через них опосередковано – на основні. До неосновних елементів конкуренції можна віднести рекламу, години роботи магазинів, зовнішнє оформлення товару тощо. Так, домовившись про заборону або істотне обмеження реклами на свої товари, суб'єкти господарювання І значно обмежують можливості споживачів до пошуку найоптимальніших умов придбання. Таким чином, посилюється і загальна ринкова влада кожного з продавців, а отже, і їх можливість призначати вищі ціни. Аналогічні наслідки мають місце у разі домовленості щодо єдиного режиму роботи магазинів. Таким чином, учасники антиконкурентних узгоджених дій позбавляються конкуренції з боку тих підприємств, які могли б працювати в інший час. Такі угоди, як правило, не усувають конкуренцію повністю, але призводять до її часткового обмеження чи ослаблення з відповідними негативними наслідками для ринку та споживачів. Горизонтальні антиконкурентні узгоджені дії, крім зазначеного, можуть також передбачати: спільний продаж, зокрема експорт товарів; спільні закупівлі, зокрема імпорт товарів; раціоналізацію, спеціалізацію виробництва; обмеження інвестицій, техніко-технологічного розвитку; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Вертикальні антиконкурентні узгоджені дії – дії (угоди), що їх здійснюють два або більше суб'єктів господарювання, і відповідають таким умовам: а) суб'єкти господарювання – учасники узгоджених дій перебувають у відносинах продавець – покупець або постачальник – споживач; б) такі узгоджені дії передбачають обмеження підприємницької діяльності хоч би одного з учасників узгоджених дій у його відносинах з третіми особами; в) зазначені обмеження підприємницької діяльності призводять або можуть призвести до обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку, порушення прав споживачів. Загалом вертикальні узгоджені дії (угоди) на конкурентних ринках не лише не обмежують конкуренції на них, але й часто посилюють її. Зокрема, вибір виробником автомобілів одного дистриб'ютора своїх товарів за умови відсутності монопольного становища виробника дає йому можливість здійснювати інвестиції у торгівлю власними автомобілями, створюючи при цьому кращі умови для споживачів, стимулюючи інших виробників до аналогічних дій. І навпаки, якщо один з учасників вертикальних узгоджених дій займає монопольне становище на ринку, антиконкурентний ефект таких узгоджених дій стає, як правило, Неминучим, і ці узгоджені дії перетворюються на неправомірні. Найпоширеніші приклади антиконкурентних вертикальних узгоджених дій. 1. Узгоджені дії (угоди) щодо встановлення цін перепродажу. Такі дії мають місце, коли між постачальником певного товару і його розповсюджувачем досягається домовленість щодо рівня ціни, за якою цей товар має продаватися іншим підприємцям, споживачам, тобто особам, які не є учасниками узгоджених дій. 2. Узгоджені дії (угоди) щодо виключного розповсюдження товарів. Ці дії (угоди) мають місце, коли постачальник бере на себе зобов'язання визначити лише одного розповсюджувача свого товару, що призводить до усунення з ринку інших розповсюджувачів, а, отже, до усунення конкуренції на цьому ринку. Аналогічні наслідки мають узгоджені дії (угоди), які передбачають призначення постачальником одного розповсюджувача на певній території 3. Узгоджені дії (угоди) щодо вибіркового розповсюдження товарів – дії, коли між постачальником товару і його розповсюджувачами досягаються домовленості щодо продажу постачальником своїх товарів лише тим з них, які відповідають певним умовам. Наприклад, постійно мати у продажу певний асортимент супутніх товарів; здійснювати продаж у спеціалізованих магазинах, оформлених відповідним чином, чи з примусовим асортиментом; надавати послуги передпродажної підготовки товару або його гарантійного обслуговування. 4. Узгоджені дії (угоди) щодо ексклюзивної закупівлі товарів – мають місце, коли між постачальником і розповсюджувачем його товарів досягається домовленість щодо закупівлі розповсюджувачем товарів лише в одного постачальника. Антиконкурентний ефект цього виду порушення полягає в обмеженні доступу на ринок товарів інших постачальників. Зазначені перешкоди виникають, якщо постачальник – монопольне утворення здійснює узгоджені дії з такою кількістю розповсюджувачів його товарів, що інші постачальними не можуть протягом тривалого часу знайти альтернативні «пособи розповсюдження своїх товарів, у тому числі й створити власну мережу розповсюдження. 5. Франшизні угоди. Ці угоди мають місце, коли між власником знака для товарів і послуг, фірмового найменування тощо і підприємцем, який займається аналогічним видом діяльності, досягається домовленість щодо використання на певних умовах знака для товарів і послуг, фірмового найменування. Загалом, якщо умови такого використання є обґрунтованими, зокрема передбачають внесення плати за використання відповідного права, здійснення власником контролю за якістю товарів, позначених його знаком для товарів і послуг чи фірмовим найменуванням, то зазначені угоди буде укладено цілком законно. 6. Узгоджені дії (угоди) щодо використання прав інтелектуальної власності. Такі дії мають місце, коли між власником права інтелектуальної власності (патенти, знаки для товарів і послуг, авторські права) та певним підприємцем досягається домовленість щодо передачі підприємцю права на певну інтелектуальну власність або надання йому дозволу використання цього права. 7. Конгломератні узгоджені дії (угоди). Це узгоджені дії (угоди), що їх здійснюють (уклали) два або більше суб'єктів господарювання, і відповідають таким умовам: а) суб'єкти господарювання – учасники узгоджених дій не є конкурентами та не перебувають у відносинах продавець-покупець чи постачальник-споживач; б) таке узгодження дій передбачає обмеження у підприємницькій діяльності хоч би одного з її учасників у його відносинах з третіми особами. За своєю природою, змістом, основними видами антиконкурентні конгломератні відносини аналогічні до антиконкурентних вертикальних узгоджених дій (угод), за винятком того, що між їх учасниками відсутні відносини продавець-по-купець чи постачальник-споживач. Отже, антиконкурентні узгоджені дії є неправомірними діями. Різниця між ними та правомірними узгодженими діями суб'єктів господарювання полягає в тому, що антиконкурентні узгоджені дії можуть призвести до недопущення, усунення, спотворення чи обмеження конкуренції на ринку. Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) істотного обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин. За загальним правилом, не можуть бути визнані антиконкурентними узгодженими діями будь-які узгоджені дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, та не призводять до істотного обмеження конкуренції га сприяють підвищенню конкурентоспроможності цих підприємців. Малим та середнім підприємцем відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» є суб'єкт господарювання, дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній фінансовий рік чи вартість активів якого не перевищує суми, еквівалентної 500 тисячам євро, визначеної за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, якщо на ринках, на яких діє цей підприємець, є конкуренти зі значно більшою ринковою часткою. Крім того, не можуть бути визнані антиконкурентними узгодженими діями узгоджені дії суб'єктів господарювання щодо постачання чи використання товарів, якщо один з учасників узгоджених дій стосовно іншого встановлює обмеження на: • використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників; • придбання у інших суб'єктів господарювання або продаж іншим суб'єктам господарювання чи споживачам інших товарів; • придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не є предметом угоди; • формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб'єктам господарювання чи споживачам. Проте, якщо такі узгоджені дії призводять до істотного обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, до монополізації відповідних ринків, обмежують доступ на ринок інших суб'єктів господарювання, спричинюють економічно необґрунтоване підвищення цін або дефіцит товарів, їх можна визнати антиконкурентними узгодженими діями. В українському законодавстві про захист економічної конкуренції окремого визначення дістали узгоджені дії, що стосуються переходу прав на інтелектуальну власність. Це пов'язано з тим, що неправомірний (з точки зору законодавства про захист економічної конкуренції) перехід прав на інтелектуальну власність може призвести до порушення законодавства про захист економічної конкуренції шляхом вчинення антиконкурентних узгоджених дій та завдати шкоди як конкуренції на ринку так і споживачам. Водночас у законодавстві не визначено переліку угод щодо передачі прав на володіння та розпорядження об'єктами інтелектуальної власності, зміст яких порушує законодавство про захист економічної конкуренції, а чітко визначено угоди, укладення яких не може призвести до вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до цього не можуть бути визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій угоди про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об'єкта права інтелектуальної власності у тій частині, в якій вони обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, якщо ці обмеження не виходять за межі законних прав суб'єкта права інтелектуальної власності. Вважається, що не виходять за межі зазначених прав обмеження, які стосуються обсягу прав, які передаються, строку та території дії дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності, сфери використання, мінімального обсягу виробництва. Як уже зазначалося, вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом. Разом з тим відповідно до законодавства особа, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але раніше за інших учасників цих дій добровільно повідомила про це Антимонопольний комітет України чи його територіальне відділення та надала інформацію, що має істотне значення для прийняття рішення у справі, може бути звільнена від відповідальності. Незважаючи на це, особу, яка вчинила антиконкурентні узгоджені дії, але повідомила про це органи Антимонопольного комітету, не буде звільнено від відповідальності, якщо вона: • не вживе ефективних заходів стосовно припинення нею антиконкурентних узгоджених дій після повідомлення про них Антимонопольному комітету України; • була ініціатором чи забезпечувала керівництво антиконкурентними узгодженими діями; • не надала всіх доказів або інформації стосовно вчинення нею порушення, про які їй було відомо та які вона могла безперешкодно отримати. Проте, незважаючи на всю можливу шкоду для конкуренції на ринку та споживачів, узгоджені дії можуть дозволити органи Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють: • вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару; • техніко-технологічному, економічному розвиткові; • розвитку малих або середніх підприємців; • оптимізації експорту чи імпорту товарів; • розробці та застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів на товари; • раціоналізації виробництва. Органи Антимонопольного комітету України не можуть дозволити узгоджені дії, якщо конкуренція істотно обмежується на всьому ринку чи в значній його частині. Кабінет Міністрів України може дозволити узгоджені дії, на які Антимонопольний комітет України не дав дозволу, якщо учасники узгоджених дій доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає можливі негативні наслідки від обмеження конкуренції. Як уже зазначалося, здійснення узгоджених дій суб'єктами і господарювання потребує одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України. Разом з тим існує низка випадків, за яких узгоджені дії суб'єктів господарювання дозволяються і не потребують одержання дозволу відповідних органів. Якщо проаналізувати Типові вимоги до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання, можна стверджувати, що дозволяються і не потребують згоди органів Антимонопольного комітету України узгоджені І дії, які здійснюються суб'єктами господарювання, вартісні порогові показники яких не перевищують певних, визначених законодавством меж, а також узгоджені дії, які через Незначний масштаб та неістотність не впливають на стан конкуренції на ринку та не можуть призвести до обмеження, спотворення або усунення конкуренції з нього. Так, дозволяються і не потребують згоди будь-які узгоджені дії, якщо сукупна частка на ринку товару всіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку товару не досягає 5%. При цьому, якщо сукупна частка на ринку товару всіх і учасників узгоджених дій на будь-якому задіяному ринку товару спочатку не перевищує 5%, але в майбутньому перевищує цей рівень і залишається меншою 10%, узгоджені дії дозволяються і не потребують згоди протягом двох років поспіль після року, в якому поріг у 5% було перевищено вперше, а у разі перевищення порогу у 10% – протягом одного року. Винятком є створення суб'єкта господарювання учасниками (засновниками) узгоджених дій, вартісні порогові показники яких перевищують певні, визначені законодавством межі. Крім того, дозволяються і не потребують згоди органів Антимонопольного комітету України будь-які узгоджені дії, за наявності водночас таких умов: • жоден із суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, не займав монопольного (домінуючого) становища на будь-якому задіяному ринку товару і не має виключних або переважних прав чи повноважень від органів державної влади, місцевого самоврядування, адміністративно-господарського управління та контролю, суб'єктів природної монополії чи інших монопольних утворень; • сукупна частка на ринку всіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники горизонтальних та змішаних узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку товару не досягає 15%. При цьому, якщо сукупна частка на ринку всіх учасників горизонтальних та змішаних узгоджених дій на будь-якому задіяному ринку товару спочатку не перевищує 15%, але в майбутньому перевищує цей рівень і залишається меншою 20%, узгоджені дії дозволяються і не потребують згоди протягом двох років поспіль після року, в якому поріг у 15% було перевищено вперше, а у разі перевищення порогу у 20% – протягом одного року; • сукупна частка на ринку всіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники вертикальних та конгломератних узгоджених дій, на будь-якому задіяному ринку товару не досягає 20%. При цьому, якщо сукупна частка на ринку всіх учасників вертикальних та конгломератних узгоджених дій спочатку не перевищує 20%, але в майбутньому перевищує цей рівень і залишається меншою 25%, узгоджені дії дозволяються і не потребують згоди протягом двох років поспіль після року, в якому поріг у 20% було перевищено вперше, а у разі перевищення порогу у 25% – протягом одного року. Але і з цього правила є винятки. По-перше, потребують одержання згоди органів Антимонопольного комітету України узгоджені дії, що здійснюються суб'єктами господарювання, вартісні порогові показники яких перевищують певні визначені законодавством межі; по-друге, суб'єкти господарювання повинні одержувати згоду органів Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій, якщо: горизонтальні або змішані узгоджені дії можуть призвести до фіксації цін (тарифів, розцінок), за якими ці товари (роботи, послуги) реалізуються третім особам чи придбаваються у третіх осіб; узгоджені дії призводять або можуть призвести до обмеження обсягів реалізації товарів (робіт, послуг) третім особам чи придбання товарів (робіт, послуг) у третіх осіб; узгоджені дії можуть призвести до розподілу ринків або продавців, покупців, споживачів. Отже, якщо перший виняток спрямований на недопущення здійснення без попереднього дозволу органів Комітету узгоджених дій суб'єктами господарювання, вартісні порогові показники яких перевищують певну, визначену законодавством межу, яка виражається у вартості активів або обсягах реалізації товарів учасниками узгоджених дій і має чітко визначений грошовий еквівалент, то другий – на недопущення дій, що призводять чи можуть призвести до обмеження, спотворення або усунення конкуренції з ринку і є досить абстрактними. Що стосується вартісних порогових показників, наявність або відсутність яких зумовлює необхідність одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій, то вони чітко визначені законодавством. Суб'єкти господарювання – учасники узгоджених дій повинні звернутись за дозволом до органів Антимонопольного комітету України, якщо: сукупна вартість активів (або сукупний обсяг реалізації товарів усіх суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, за останній фінансовий рік, у тому числі за кордоном, перевищує суму, еквівалентну 12 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року, і при цьому вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів, у тому числі за кордоном, не менш як у двох суб'єктів господарювання, до складу яких входять учасники узгоджених дій, перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день 1 фінансового року у кожного, та вартість (сукупна вартість) активів або обсяг (сукупний обсяг) реалізації товарів в Україні хоч би одного суб'єкта господарювання, до складу якого входять учасники узгоджених дій, перевищує суму, еквівалентну 1 млн євро, визначену за курсом Національного банку України, що діяв в останній день фінансового року. Крім зазначеного, п. 3 Типових вимог до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного і комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання, визначає окремі випадки узгоджених дій суб'єктів господарювання що не потребують попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України. Так, не потребують дозволу Антимонопольного комітету України або його органів створення: • суб'єкта господарювання двома та більше суб'єктами господарювання, яке призводить чи може призвести до посилення координації конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створюють цей суб'єкт господарювання, або між ними та новостворюваним суб'єктом господарювання, якщо засновники (учасники) поєднані відносинами контролю внаслідок перебування у власності, управлінні (користуванні) понад 50% часток (акцій, паїв) або об'єднані в один концерн, створений на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємств і дозвіл на створення чи вступ до якого надано органами Антимонопольного комітету України; • саморегулівних організацій ринку цінних паперів, які не обмежують конкуренції між засновниками (учасниками), а також вступ до них суб'єктів господарювання, якщо ці організації створюються і діють відповідно до вимог, установлених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і Антимонопольним комітетом України. Крім того, не потребують дозволу Антимонопольного комітету України або його органів узгоджені дії, пов'язані зі вступом суб'єктів господарювання до об'єднання, що не обмежує конкуренції між засновниками (учасниками), і дозвіл на створення якого було надано Комітетом або його органами, якщо рішення про вступ суб'єктів господарювання до об'єднання (в тому числі рішення щодо внесення змін до установчих документів об'єднання), прийняті об'єднанням після одержання дозволу Антимонопольного комітету України або його органів на створення цього об'єднання, не посилюють узгодженість дій на ринку засновників (учасників) об'єднання та не призводять до погіршення умов конкуренції між засновниками (учасниками). Не потребують дозволу зміни до узгоджених дій щодо створення суб'єктів господарювання, не пов'язані зі зміною предмета і мети діяльності суб'єктів господарювання, порядку розподілу прибутків і збитків, складу, порядку формування та компетенції органу управління, порядку прийняття органом управління рішень, а також інші зміни до узгоджених дій щодо створення суб'єктів господарювання, що не посилюють узгодженості дій на ринку засновників (учасників) суб'єктів господарювання, не призводять в інший спосіб до погіршення умов конкуренції між засновниками (учасниками). Також не потребують дозволу Антимонопольного комітету України або його органів узгоджені дії, пов'язані з виходом господарських товариств, підприємств із об'єднань. Одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на здійснення узгоджених дій відбувається відповідно до вимог Положення про порядок подання заяв до органів Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання (Положення про узгоджені дії), затвердженого розпорядженням Антимонопольного комітету України від 12 лютого 2002 р. № 26-р. Зазначене Положення було розроблено згідно з законами України «Про захист економічної конкуренції» та «Про Антимонопольний комітет України» з метою запобігти недопущенню, усуненню чи обмеженню конкуренції. Воно встановлює порядок подання та розгляду заяв до органів Антимонопольного комітету України щодо надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, надання попередніх висновків стосовно таких дій, а також надання висновків щодо відповідності узгоджених дій суб'єктів господарювання вимогам законодавства про захист економічної конкуренції. Процедура одержання дозволу на узгоджені дії грунтується на нормах Закону України «Про захист економічної конкуренції». Таким чином, відповідно до ст. 10 Закону України «Про захист економічної конкуренції» попереднє одержання дозволу органів Комітету є обов'язковим на вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій, що призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, зокрема узгоджених дій, які стосуються: 1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів; 2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними; 3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками; 4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів та тендерів; 5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців та продавців; 6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції; 7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод; 8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивних на те причин. Попереднє одержання дозволу органів Комітету на вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій, зазначених вище, є обов'язковим у разі: укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі; створення суб'єкта господарювання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб'єктами господарювання, що створили зазначений суб'єкт господарювання, або між ними і новоствореним суб'єктом господарювання; прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі; здійснення будь-якої іншої погодженої поведінки (діяльності, бездіяльності) суб'єктів господарювання, яка призвела чи може призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції; внесення змін до узгоджених дій, на які було отримано дозвіл органів Комітету, якщо ці зміни передбачають зміну кола учасників та/або поширюються на інші товарні ринки. Попереднє одержання дозволу органів Комітету є також обов'язковим у разі внесення змін до узгоджених дій, на які було отримано дозвіл органів Комітету, якщо ці зміни не передбачають зміни кола учасників та не поширюються на інші товарні ринки, але пов'язані зі зміною предмета і цілей узгоджених дій, порядку розподілу прибутків і збитків між учасниками узгоджених дій, порядку формування та компетенції органу управління створеного суб'єкта господарювання, порядку прийняття рішень цим органом управління, а також якщо ці зміни посилюють узгодженість учасників на ринку та призводять до погіршення умов конкуренції між учасниками узгоджених дій в інший спосіб. Якщо суб'єкти господарювання мають намір чинити узгоджені дії, що не зазначені у переліку дій, які потребують одержання попереднього дозволу органів Антимонопольного комітету України, то вони можуть з власної ініціативи звернутися із відповідною заявою до Комітету або його територіального відділення, щоб одержати дозвіл на ці дії. Відповідно до положень Закону України «Про захист економічної конкуренції» подання заяви про надання дозволу не потребує будь-яких добровільних узгоджених дії малих або середніх підприємців щодо спільного придбання товарів, які не призводять до суттєвого обмеження конкуренції та сприяють підвищенню конкурентоспроможності малих або середніх підприємців. Крім того, подання заяви про надання дозволу не потребує узгоджених дій щодо постачання чи використання товарів, якщо учасник цих дій стосовно іншого учасника узгоджених дій встановлює обмеження на: • використання поставлених ним товарів чи товарів інших постачальників; • придбання у інших суб'єктів господарювання або продаж іншим суб'єктам господарювання чи споживачам інших товарів; • придбання товарів, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не належать до предмета угоди; • формування цін або інших умов договору про продаж поставленого товару іншим суб'єктам господарювання чи споживачам, але при цьому не призводять до: суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині, у тому числі монополізації відповідних ринків; • економічно не обґрунтованого підвищення цін або дефіциту товарів; • обмеження доступу на ринок інших суб'єктів господарювання. Угоди про передачу прав інтелектуальної власності або про використання об'єкта права інтелектуальної власності, які обмежують у здійсненні господарської діяльності сторону угоди, якій передається право, також не потребують дозволу органів Антимонопольного комітету України. При цьому ці обмеження не повинні виходити за межі законних прав суб'єкта права інтелектуальної власності. Вважається, що не виходять за межі законних прав суб'єкта права інтелектуальної власності обмеження стосовно обсягу прав, які передаються, строку та території дії дозволу на використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також виду діяльності, сфери використання, мінімального обсягу виробництва. Учасниками узгоджених дій є суб'єкти господарювання (юридичні чи фізичні особи), які чинять або мають намір чинити узгоджені дії. Під Читайте також:
|
||||||||
|