• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Лекція №7

Тема: Соціологія політики

Вивчивши цю тему ви повинні знати:

- предмет, об’єкт та суб’єкти соціології політики та їх характерні особливості

- структуру та функції соціології політики

- зміст основних наукових категорій та понять соціології політики

- сутність політичної соціалізації

- вміти визначати сутність політичної влади, політичних партій і рухів, політично ї системи та держави

- вміти охарактеризувати та застосовувати соціологічні методи вивчення політики та специфіку їх застосування

Політичні процеси відбуваються у всіх видах діяльності людей. Це особливий вид соціального регулювання і його зміст полягає насамперед, в узгодженні інтересів різних соціальних груп, виробленні певних правил гри, а також у контролі за їх виконанням.

Політика досліджується багатьма соціо-гуманітарними дисциплінами, кожна з яких вивчає її з різних боків, наприклад, політологія досліджує політику як цілісний об’єкт з характерними для неї закономірностями владних відносин і політичних механізмів, філософія як феномен світового розвитку, психологія вивчає психологічні механізми та стереотипи політичної поведінки людей, а історія становлення і розвиток політичних ідей та інститутів в хронологічному порядку, тощо.

Соціологія ж вивчає взаємовідносини політичної сфери з іншими життєдіяльності суспільства, його політичними та соціальними інститутами.

Отже, соціологія політики – це галузь соціологічного знання, яка вивчає соціальні механізми влади та їх вплив у суспільстві, а також соціальні засади політичних і державних інститутів, функціонування політичної свідомості та політичну поведінку.

Предметом соціології політики є соціальні механізми влади, а об’єктом – події, процеси та суб’єкти політичної сфери, тобто люди і організації, що є носіями політичної влади, або прагнуть її мати. Але, щоб стати політичним суб’єктом людина чи соціальна група повинна засвоїти певний політичний досвід, усвідомити себе учасником політичного процесу, а також визначити своє місце і ставлення до політичного процесу. Тобто повинна відбутись політична соціалізація суб’єктів політики, до яких відносяться окремі індивіди, соціальні спільноти (нації, партії, організації), соціальні інститути (наприклад ЦВК і її структури).

Політика визначається як вид трудової діяльності, пов’язаний з боротьбою за владу і її завоюванням, коротко – політика – це боротьба за владу.

Політична сфера – простір, в якому відбуваються чи протікають політичні процеси.

Ключовим поняттям соціології політики виступає влада. Влада визначається як право і реальна можливість здійснювати свою волю, яка нав’язується іншим людям незалежно від їхнього бажання і навіть всупереч йому. Примусити ж людину виконувати волю влади можна з допомогою: прямого насильства, економічними важелями (надання певних благ в обмін на підкорення, як це постійно робить українська влада, задобрюючи людей тимчасовими подачками і таким чином обдурюючи їх, нав’язує їм свої принципи вирішення давно назрівши проблем, але кардинально їх не вирішує). Крім того примусити людей виконувати волю влади відбувається за допомогою нормативних актів (законів, постанов, указів, розпоряджень владних структур).

Політична влада існувала не завжди, а з’явилась лише тоді, коли виникла держава після переходу від родоплемінного способу життя. Стійкість політичної влади досягається в процесі її інституціалізації, тобто становлення і заміни спонтанної поведінки людей на передбачувану, яка моделюється і регулюється з допомогою відповідних соціальних і політичних інститутів, що спеціально створюються, наприклад інститути політичних партій і рухів, інститути парламенталізму, президентства, виборів, тощо.

Як галузь соціологічної науки соціологія політики виникла в 30-50-х роках ХХ ст. на базі соціологічного бачення проблем політики, що існувало ще за часів давньогрецьких мислителів Платона та Аристотеля, стосовно держави і влади. У подальшому аспекти соціологічного бачення політики та держави розроблялись Н.Макіавеллі, Ш.Монтеск’є, Сен Сімоном, Г.Гегелем, М.Вебером, В.Каретто та іншими.

Історія становлення соціології політики поділяється на три періоди: передісторія соціології політики (до середини ХІХ ст.), класичний етап (2 половина ХІХ – 20-ті роки ХХ ст.) і сучасний етап.

А взагалі вважається, що як самостійна галузь соціології соціологія політики пов’язана з іменем німецького соціолога Макса Вебера, який одним із перших здійснив соціальний аналіз влади, владних відносин і дав класифікацію типів держав в суспільстві. на відміну від К.Маркса він визнавав пріоритетною силою суспільства не економіку, а владу, вважаючи її основним чинником, що створює групу. Такої ж думки пізніше став притримуватись і французький соціолог Р.Арон, як один із засновників теорії “індустріального суспільства”, який вважає, що для людини політика є більш значуща ніж економіка, оскільки політика дає можливість проявити себе особистості, як суб’єкт політичних відносин. Але ця теза до цього часу залишається спірною і багато соціологів визнають вирішальною силою економіку. Зокрема, американський вчений С.Лінсет довів, що країни з міцною економікою мають більш стабільні демократії і більш стабільні суспільства, ніж країни з нерозвиненою економікою, де існують диктаторські режими при відсутності демократичних інститутів.

Соціологія політики, крім уже названих деяких категорій, якими вона оперує, спирається також на такі наукові категорії як політичні відносини, політичне життя, демократія, політична культура, політична система, політичний статус та інші.

Політичне життя об’єднує елементи і процеси політичної діяльності;

Політична культура – знання і вміння використовувати політику, як засіб освоєння і перетворення світу;

Політична система – сукупність елементів політичної сфери, що взаємопов’язані і функціонують у тісній взаємодії і відображають інтереси політичних і соціальних сил суспільства. Демократія – передбачає способи участі народу у реалізації політики і соціальному управлінні суспільством;

Політична партія – це добровільне об’єднання громадян, що офіційно зареєстроване і має певну політичну програму своїх прагнень і дій вираження політичної волі громадян, що об’єдналися для участі в політичних заходах.

На основних із цих категорій соціології політики ми зупинимось пізніше, а тепер перейдемо до функцій, що здійснює соціологія політики. Це головним чином дослідницька, ідеологічна і прогностична функції, а саме:

- визначення рівня політичної стабільності суспільства, виявлення умов, що спричиняють розлади функціонування політичної системи;

- розроблення шляхів і методів забезпечення політичної злагоди різних соціальних груп і рухів на основі гармонізації їх політичних інтересів;

- прогнозування можливих політичних змін, виявлення зон політичної напруги та запобігання можливих конфліктів;

- розроблення соціальних технологій запобігання кризових явищ у політичній сфері;

- пошук шляхів виходу із соціально-політичних конфліктів, що виникли.

А тепер поговоримо про основні складові соціології політики. Соціологи вирізняють таку структуру соціології політики:

- соціологія держави

- соціологія політичних партій і рухів

- соціологія політичної свідомості і політичної поведінки

- соціологія міжнародних відносин, тощо.

Політичні партії і рухи організується суспільними силами, які намагаються змінити існуючий соціальний лад, або стабілізувати його через здійснення тиску на уряди чи шляхом боротьби за владу. Кожна політична партія, як правило, має високий ступінь організації і прагне до реалізації своєї мети. Можна виділити рухи, що мають класовий характер (робітничий, селянський рух), між класовий (національно-визвольний), позакласовий (професійний чи профспілковий).

Є також різні типи рухів чи партій в залежності від ставлення до існуючого політичного ладу (консервативні політичні рухи, реформаторські, революційні, контреволюційні, тощо).

Найбільш орієнтовані рухи ті, що являють собою політичні партії. Вони можуть створюватись в залежності від класовості, взалежності від типу організаційної побудови, залежно від домінуючої ідеології тощо.

Політичні партії, що відстоюють прогресивні ідеї називають лівими, реакційні – правими, а ті що між ними партії центру.

Партії є важливим елементом політичної системи, яка визначається класовою природою, соціальним устроєм чи формою правління (парламентська, президентська), типом держави (монархія, республіка), характером політичного режиму (демократичним, авторитарним, тоталітарним).

Держава – це організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, що забезпечує цілісність і безпеку членів суспільства та здійснює управління загально-соціальними справами.

Соціологія держави є важливою складовою соціології політики і охоплює такі питання. Як походження і функції держави, її типи і форми, склад, структуру і функції державного апарату.

Щодо походження держави існують різні погляди. Основні з теорій походження держави: теологічна, патріархальна, договірна, насильство, расова, психологічна, органічна, класова.

Теологічна або божественна обґрунтовує ідею божественної природи держави, а звідси і відоме біблейське твердження вчення “Всякая власть от Бога”.

Патріархальна – стверджує, що сім’я – основа держави і відповідно державна влада є продовженням батьківської влади сім’ї.

Договірна – держава є результат суспільного договору і розумної волі народу.

Теорія насильства – держава виникла в результаті завоювання і насильства.

Расова теорія – в залежності від расової приналежності і пануючої раси (білої).

Психологічна теорія – виникли психологічні потреби людей жити в рамках організованої спільноти.

Органічна теорія – держава створюється людьми і існує доти, поки вони є.

Матеріалістична (класова) теорія – основна причина виникнення держави – економічна (поділ праці, поява приватної власності, розпад суспільства на класи з протилежними інтересами і потребами) як результат – виникає держава для стримування протистояння класів і примусовими засобами управління.

Ознаки держави

Держава як соціальний інститут і політична організація має такі прикметні ознаки:

- наявність певної території і її кордонів

- відокремлення влади від суспільства

- наявність суверенітету, коли влада володіє винятковим правом видавати закони і створювати норми для їх обов’язкового виконання населенням

- наявність системи влади: законодавчої, виконавчої і судової, а також апарату примусу і безпеки та захисту.

- Наявність права – тобто обов’язкових норм і правил

- Наявність державної мови (але не всі це визнають)

- Наявність державних атрибутів (прапор, герб, гімн, тощо)

Демократія не визнає монополію на істину і відстоює різні погляди на всі процеси суспільного життя. У сучасних умовах особливого значення набуває проблема правової демократичної держави. Правова держава – це форма здійснення народовладдя, політична організація громадян, що існує на основі права, як інструменту захисту прав і свобод кожної людини.

Правова держава ґрунтується на таких принципах:

1. Панування закону у всіх сферах суспільного життя

2. Верховенство і пряма дія основного закону (Конституції)

3. Чіткий розподіл гілок влади при наявності системи стримувань і противаг різних гілок влади

4. Правова організація системи органів державної влади

5. Наявність розвинутого громадянського суспільства

6. Правова значущість громадян, єдність прав і обов’язків, тобто дія закону розповсюджується на всіх без виключення

7. Ефективний соціальний контроль

Відповідність законів країни принципам і нормам міжнародного права

Основні форми держави вже зазначалися: монархічна, тоталітарна, авторитарна, демократична.

Функції держави:

- регулювання економічного життя

- культурно-виховна

- сприяння розвитку освіти і культури

- сприяння науково-технічному прогресу

- обороноздатності

Особливості політичної соціалізації:

Політична соціалізація починається з сім’ї. Вона починається з дитинства, особливо у віці від 9 до 13 років. Політична соціалізація – це процес входження людини в політику для виконання певних політичних ролей і проявів політичної активності. Інститутами політичної соціалізації є політичні партії, рухи, організації.

Соціологічні дослідження політичних процесів в Україні здійснюється багатьма соціологічними центрами. Серед них: Інститут соціології АНУ, Соціс-Гелан, “Демократичні ініціативи”, Центр ім. Розумкова та інші. Всі вони працюють на замовлення клієнтів і в основному за принципом “кто платить денги”.

У дослідженні політики соціологія політики спирається на загальнонаукові методи та методи емпіричної соціології такі як: спостереження, опитування, експеримент, аналіз документів, метод експертних оцінок та інші. Стан справ і свобод людини в Україні очима респондентів бажає бути кращим (приклад “Свобода слова”). Політика як і раніше займає не значне місце у рейтингу найбільш визначних подій, і не є пріоритетом для більшості громадян України, так як вони думають насамперед про матеріальні блага і як вижити, потім за своє здоров’я, потім за освіту і професію і лише 16 – 17% - про політику. Прихильники капіталістичного і соціалістичного напрямку розвитку держави мають майже однакову питому вагу (від 12 до 25%), а більшість не підтримує ні той ні інший напрямок розвитку суспільства.

Читайте також:

1. Вид заняття: лекція
2. Вид заняття: лекція
3. Вид заняття: лекція
4. Вид заняття: лекція
5. Вид заняття: лекція
6. Вступна лекція
7. Вступна лекція 1. Методологічні аспекти технічного регулювання у
8. Клітинна селекція рослин.
9. Колекція фонограм з голосами осіб, які анонімно повідомляли про загрозу вибуху
10. ЛЕКЦІЯ (4): Мануфактурний період світової економіки
11. Лекція - Геополітика держави на міжнародній арені
12. Лекція 02.04.2013

Переглядів: 755