• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Характер виховання у первісному суспільстві

ПЛАН

ВИХОВАННЯ У ПЕРВІСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

ТЕМА: ПОХОДЖЕННЯ

Лекція 2.

Програмне забезпечення

Програмне забезпечення являє собою сукупність програм, призначених для розв’язання завдань на комп’ютері. Програма – це впорядкований набір команд. Програмне та апаратне забезпечення працюють взаємопов’язано і в неперервній взаємодії. Будь-який апаратний пристрій управляється програмно.

Програмне забезпечення можна поділити на три класи : системне, прикладне та інструментальне. Наведена класифікація є досить умовною. Інтеграція програмного забезпечення призвела до того, що практично будь-яка програма має риси кожного класу.

Системне програмне забезпечення здійснює управління роботою обчислювальної системи. Як правило, системні програми забезпечують взаємодію інших програм з апаратними складовими, організацію інтерфейсу користувача. Сюди відносять операційні системи, сервісні системи.

Прикладне програмне забезпечення призначене для розв’язання прикладних завдань фахової діяльності людини (тобто, прикладене до практики). Спектр таких програм надзвичайно широкий: від виробничих та наукових до навчальних та розважальних. Сюди відносять розрахункові, навчаючі, моделюючі програми, комп’ютерні ігри, тощо.

Інструментальне програмне забезпечення призначене для розробки всіх видів інформаційно-програмного забезпечення. При цьому під інформаційним забезпеченням розуміють сукупність попередньо підготовлених даних, необхідних для роботи програмного забезпечення. Наприклад, будь-яка сучасна програма має вбудовану довідку для роботи з цією програмою. Файл довідки являє собою інформаційне забезпечення. До інструментального програмного забезпечення відносять: редактори (текстові, графічні, музичні), системи табличної обробки даних (табличні процесори), системи управління базами даних, транслятори мов програмування, інтегровані системи діло виробництва, тощо.

(3-2 млн. років назад - 3 тис. років до н.е.)

1. Характер виховання у первісному суспільстві.

2. Якісні зміни у вихованні в період розпаду первісного суспільства.

3. Особливості виховання праукраїнців. Трипільська культура.

Література:

1. Фіцула М.М. Педагогіка. – М. 2000. – С. 446 – 451.

2. Волкова Н.П. Педагогіка. – К.: Академія, 2001. – С.477 – 480.

3. Розвиток народної школи і педагогічної думки на Україні. (за ред. М.Д. Ярмаченка) - К.: Радянська школа, 1991.

4. Історія педагогіки (за ред. М.С. Гриценка) - К.: Вища школа, 1973 р., С. 9-11; 119-120.

5. История педагогики (под ред. Н.А. Константинова). - М.: Просвещение, 1982, С. 6-9; 141.

6. Любар О.О. Стельмахович М.Г. Історія української педагогіки – Київ, 1999, С. 11-28; 50-73.

Додаткова література:

1. Корнетов Г.Б. «У истоков воспитания (Педагогика и народное воспитание за рубежом. Зкспресс-информация). Выпуск 12. -М., 1991.

2. Очерки истории школы и педагогики за рубежом (под ред. К-И. Салимовой). - М.: Просвещение, 1989.

3. Любар 0.0. Історія педагогічної думки, освіти в Україні. Част. 1. Дохристиянський період. - К., 1991.

Первісне суспільство – тривалий етап розвитку людства, який продовжувався більше сотні тисяч років.

У своєму розвитку первісне суспільство поділяється на 3 етапи:

- первісне стадо ( від найдавніших часів до 200 тисяч років тому ),

- родові община ( 40 – 7 тисяч років ),

- розпад первісного ладу ( 7 – 6 тисяч років ).

У період ( первісного стада ) відбувається дозрівання людини як розумної істоти. Жодних організованих форм виховання на цьому етапі не існувало. Виховання було стихійним (природнім) та тісно включеним у повсякденну діяльність людини через присвоєння дарів природи. Тому виховання носило безпосередній наслідувальний характер. Цей період називають невідокремленим періодом виховання.

Із появою родового устрою ( рід та плем’я ) відбуваються зміни у виховані. Воно стає суспільним явищем.

Первісне виховання (40 тис. - 8 тис. р. до в. е.) носило природний характер.

Мета виховання: безпосередня підготовка до життя.

Зміст виховання:

· ознайомлення із способами виготовлення і використання знарядь праці;

· формування фізичновитривалої, мужньої, спритної людини;

· засвоєння норм і правил суспільної поведінки;

· засвоєння духовної культури: обрядів, традицій, звичаїв, ритуа­лів, вірувань.

Організація виховання:

1. відбувалося в повсякденній діяльності і спілкуванні через залучення до праці, полювання, спорудження житла;

2. рівне виховання: всі діти і підлітки набувають рівнозначних знань, необхід­них для самостійного життя; існує різниця лише між вихованням дівчаток і хлопчиків;

3. єдине колективне виховання: діти спільні, вони належать племені та роду, тому слідкувати за ними повинен був кожний член роду, контроль здійснювався общиною. Ще не виділяються люди, які спеціально займаються вихованням. Наявність старців, які в силу своїх фізичних можливостей менше інших були зайняті працею, але в тойже час мали великий досвід, закріпило за ними функцію виховання. Але старці не були “професійними” вихователями.

4. традиційне: орієнтувалося на відтворення існуючих традицій, звичаїв, ритуалів, обрядів, а не на створення нових.

Перший спеціально організований засіб виховання - ініціації. Ініціації (лат посвята) - це обряд, церемонія посвяти в рівноцінні члени колективу. Він включав систему спеціальної підготовки (розумової, моральної, фізичної, релігійної, сексуальної) до дорослого життя і складався із декількох етапів, що тривали протягом певного часу. В історико-педагогічному значенні обряд ініціації - це історично перша форма організованого виховання, яке відбувається не в процесі повсякденного життя, а в межах спеціального суспільного інституту. Тому ініціації - попередники шкіл. Цей обряд існує і зараз у багатьох країнах ( Наприклад, Японія, Польща та інші).

Методи виховання:

· наслідування в практичній діяльності: В основі такого навчання трудо­вій діяльності - дія за прикладом. Для нього характерно, що практичні знання засвоювались не шляхом їх осмислення, а через повторення і копіювання. Спочатку пов­на дія виконувалась разом, а потім - самою дитиною.

· навіювання - неосмислене сприйняття знань, досвіду, норм поведінки, сприйняття на віру. Воно відбувалося через засвоєння традицій, ритуалів, звичаїв, обрядів і первісних вірувань, обов’язкове дотримування табу. Значну роль відігравали дитячі ігри та усна народна творчість ( народні казки, легенди, міфи, прислів’я, загадки).

· Заохочення та застереження з повною відсутністю фізичних покарань.

Результат виховання: висока ефективність первісного виховання, що означає значну відповідність мети результатам вихо­вання при відсутності покарань, передусім фізичних. Цей феномен унікальний. Історія людства далі ніколи не знатиме нічого подібного.

3.Якісні зміни у вихованні в період розпаду первісного суспільства

Істотні зміни в характері виховання відбулися в період розпа­ду первісного ладу ( 7 тис. - 3 тис. р. до н.е.).

Близько 7 тис. років до н.е. відбулися якісні зміни у культурному розвитку: людина переходить від збирання і полювання до хлібороб­ства і скотарства, розвиває своє вміння обробляти камінь, виготов­ляти нові знаряддя праці, навчається ткати полотно і ліпити посуд. Такі зміни в господарчому житті вимагають спеціальних практичних знань, трудових умінь та навичок, засвоєння яких можливе за допомогою спеціальної підготовки.

З ускладненням трудової діяльності і знарядь праці, з появою надлишків продуктів споживання відбувся розподіл праці на фізич­ну і розумову. З’явилися люди, які займались розумовою працею і не були зайняті трудовою діяльністю, - вожді, жерці, воїни. Вини­кає устрій общини – військова демократія. Створюється нова фор­ма суспільного життя - сім'ї.

Мета виховання: з виділенням різноманітних соціальних груп -вождів, жерців, воїнів і рядових членів общини-відбувається виникнення різних ідеалів.Ідеал вождів і воїнів орієнтував на підготовку до війни і керівництва життям общини. Ідеал жерця вимагав інтелектуальну підготовку і оволодіння священним релігійним знанням. В основі виховання рядових членів общини - праця як найвища цінність. Тому мета виховання: відповідність виховання потребам конкретної соціальної групи.

Із зміною мети виховання, змінюється зміствиховання:

· спеціальне воєнно-спортивне виховання надається воїнам;

· інтелектуальна підготовка, що полягала в засвоєнні агротехнічних та інших спеціальних знань, релігійних таємних знань, які вважалися священними, а значить недоступними для багатьох надається жерцям та вождям. Вони ж оволодівають і першими формами письма: вузликового або пізніше – малюнкового ( піктографічного ).

· трудове виховання, раннє включення у виробничу працю - для рядових общинників.

Зміст виховання визначається приналежністю до певної групи населення.

Нова функція виховання: закріплення за людьми певних соціальних ролей.

Із зміною мети і змісту виховання змінюється організація виховання:

1. нерівне виховання;

Методи виховання:

Основним методом залишається наслідування в практичній діяльності, але все більш значимим у ньому стає пояснення принци­пів дій з опорою на показ, приклад. Негативним моментом є поява покарань як моральних (висміювання, залякування духами), так і фізичних.

Результат виховання: зменшення результативності виховання і зростання опору дітей виховним впливам дорослих.

4. Особливості виховання праукраїнців. Трипільська культура

Історія українського виховання та освіти має давні витоки, які датуються не століттями, а тисячоліттями. ( 2002 рік – 7510 рік).

Землі України з найдавніших часів заселялись першими (первісними ) людьми епохи палеоліту ( 1млн. - 7 тис. років до н.е. ) . Найдавнішою стоянкою В Україні археологи вважають стоянку біля селища Королеве на Закарпатті. Населення України епохи палеоліту пройшло всі історичні періоди розвитку, що і населення інших народів.

Вже епоха палеоліту засвідчує існування на території України певної культури. На ці часи припадає набуття людьми вміння добувати і використовувати вогонь, удоско­налюється знаряддя праці, житло, з’являються зачатки релігійних вірувань, а разом з ними і елементи мистецтва. Люди жили первіс­ною дородовою общиною. До цього періоду відносять і становлення виховання на території України.

З появою родової общини (10 тис. до н. е. - 7 тис. до н.е.) . відбулися зміни і у вихованні. Виникнення сім’ї, перехід від збирання і полювання до хліборобства та скотарства, вплинули на розвиток культури і виховання. На Україні вершиною культурного розвитку цих часів була трипільська культура (4 тис. - 2 тис. до н.е.), назва якої походить від села Трипілля біля Києва, де вперше знайдено її пам’ятки. Племена трипільської культури заселяли Придніпров’я, особливо густо правий берег Дніпра, а також Придністров’я. В цей час закладені і сформовані основні ознаки праукраїнців.

Трипільці були землеробськими племенами. Вони вирощували пшеницю, ячмінь, просо, врожай збирали серпами з кремнієвими лезами. Зберігали зерно у великих глиняних посудинах і спеціальних зернових ямах. За допомогою кам’яних зернотерок перетворювали зерно на муку і випікали пудовий хліб - паляницю. Тримали домашніх тварин, зводили з дерева і глини будівлі з двосхилою покрівлею. Мали первісний агрономічний календар, а це означає, що вели систематичні спостереження. Саме дивним було те, що у трипільців вже була сформована праукраїнська давня писемність. Це вказує на те, що писемність праукраїнців трипільської культури, яку вчені датують 4 тис. р. до н.е., виникла на цілу тисячу років раніше першого клинописного письма Шумеру, санскрипту Давньої Індії, а тим паче раніше давньогрецької і латинської. Як праписемність існував розпис писанок, вишивання рушників. Достовірно доведена символіка давніх українських вишиваних рушників. Так, пряма лінія символізує життя, хвиляста - воду, квіти, які розцвіли на єдиному стовбурі, - символ дерева життя, жолуді - символ достатку. Вчені роблять припущення, що писемність праукраїнців вплинула на формування всіх індоєвропейських мов.

У трипільців існував високий рівень вірувань. Праукраїнці вже мали свою чітку релігію - язичницьку) Божий пантеон був у складі Дажбога (бога сонця, світла, вогню), тата Оря і Матері Лель (вважають предком українців), Стрибог (бог вітру), Сварог (бог неба), Перуна (бога грози і грому), Макоші (богині роду) та інших. Навколо них існувало багато міфів, переказів, легенд. Багато обрядів зародилося в цей час. Серед них - свято Різдва, яке було основним святом праукраїнців і присвячене богу Сварогу.

У праукраїнців трипільської культури існували матріархальні взаємини, що мало значний вплив на побудову, зміст і методи виховання. Причому необхідно вказати на те, що матріархат, як форма суспільного життя, поєднаний з моногамією (одноженством) в Україні існував довгий час. Це пояснюється основною формою господарського життя праукраїнців - заняттям хліборобством. Існу­вання довгий час матріархату вплинуло на психології жінки, її образ і, зрозуміло, на виховання. Саме в період матріархату складаються перші уявлення про жінку як матір, хранительку роду, своєрідний оберіг (берегиню). Це спонукало появі перших народно-педагогічних уявлень про роль матері у вихованні дітей, про ставлення до жінки, про дітей та їх виховання.

Наявність високого рівня культури, який був у трипільців, неможливий без високого рівня виховання як передачі існуючого досвіду. Необхідно було готувати дітей до різноманітної діяльності - ведення домашнього господарства, навчання ремеслу і різним промислам (виготовлення прикрас, посуду, художніх виробів), навчання ритуалам, обрядам, писемності. Давні українці трипільської культури з повагою ставилися до роду, власних предків, і це вони передавали дітям.

У трипільців існувало індивідуальне учнівство в сім’ї. На остан­ніх стадіях матріархату з’явились перші, заклади для дітей - будинки молоді. Вони були окремими для хлопчиків і дівчаток, де під керівництвом старших роду діти готувалися до праці.

Вторгнення войовничих племен зі Сходу знищило трипільську цивілізацію, але елементи цієї культури залишились і в сучасній культурі українців.

Читайте також:

1. I. Загальна характеристика політичної та правової думки античної Греції.
2. II. ВИРОБНИЧА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОФЕСІЇ
3. II. Морфофункціональна характеристика відділів головного мозку
4. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
5. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
6. Аварії на хімічно-небезпечних об’єктах та характеристика зон хімічного зараження.
7. Автобіографія. Резюме. Характеристика. Рекомендаційний лист
8. Автокореляційна характеристика системи
9. Активний бюджетний дефіцитхарактеризу­ється спрямуванням коштів на інвестування еко­номіки, що сприяє зростанню ВВП.
10. Активний характер соціальної політики.
11. Акустичні характеристики порід
12. Акцентуації характеру

Переглядів: 3368