Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Розведення понять «Психологічне консультування», «Психотерапія», «Психокорекція».

Зміст лекції

Дидактична мета та завдання

Ключові поняття

Тема лекції: Суть і специфіка психологічного консультування, психокорекції і психотерапії.

Лекція № 3

Конструктивізм

Модерн

Український модерн

«Психологічне консультування», «Психотерапія», «Психокорекція».

З'ясувати особливості та специфіку психологічного консультування, психокорекції і психотерапії, встановити відмінності між цими різновидами психологічної допомоги.

Виховна мета:

Виховувати зацікавленість дисципліною, прагнення отримувати нові знання самостійно.

План лекційного заняття:

1. Поняття і історія розвитку консультативної психології.

2. Розведення понять «Психологічне консультування», «Психотерапія», «Психокорекція».

3. Принципи психологічного консультування.

Література:

1. Елизаров, А. Н. Основы индивидуального и семейного психологического консультировани: учеб. пособие / А. Н. Елизаров. – М. : Ось, 89, 2007.

2. Кочюнас, Р. Основы психологического консультирования и групповой психотерапии: учеб. пособие / Р. Кочунас. – М. : Академический проект, 2003. Электронная библиотека "открытая книга".

3. Сыромятников И. В. Основы психологического консультирования. 2008 -: рабочий учебник - http://lib/library

4. Хухлаева, О. В. Основы психологического консультирования и психологической коррекции: учеб. пособие / О. В. Хухлаева. - М. : Академия, 2008

Поняття і історія розвитку консультативної психології.

1. Слово «консультування» походить від латин. сonsultare – радитися, піклуватися, радитися. Під цим словом в українській мові мається на увазі порада, роз'яснення фахівця з будь-якого питання, бесіда з метою розширення та поглиблення знання. Буквально «консультувати» - означає давати пораду з проблеми, що цікавить. Психологічне консультування – прикладна галузь сучасної психології по наданню допомоги психічно і соматично здоровим людям в проблемних ситуаціях.

Історія становлення консультування почалася в 1898 році, коли Джес Б. Девіс став працювати консультантом з учнями середньої школи в Детройті по проблемах профорієнтації. Також піонером консультативного руху був Френк Парсонс, який в 1908 році заснував бюро керівництва вибором професії в Бостоні.

Слід зазначити, що розвиток консультування, як психологіної допомоги населенню нерозривно повязаний із становлення психотерапії. кінці Х1Х в невідкладних і найбільш хворобливі проблеми практики поклали початок виникненню на Заході особливого напряму в психології – психотерапії. Шляхом напруженої практичної роботи з клієнтами, страждаючими психічними розладами, представниками цього напряму, якому на початкових етапах відмовляли в науковості, впродовж ХХ ст вдалося накопичити величезний емпіричний матеріал, який по праву можна назвати золотим фондом сучасної психології. Накопити такий величезний матеріал дозволив унікальний метод, а саме відношення рефлексії до того, що робиш у момент роботи з клієнтом. Таке відношення рефлексії до діалогу допомогло відкрити і описати багато феноменів, які мають відношення до психологічного консультування. Виникнення гуманістичної психології і екзістенциально-гуманістічеського напряму в психотерапії в середині ХХ ст створило уявлення про особливі умови, які повинні існувати між клієнтом і психологом.

Тому, основи сучасного психологічного консультування зародилися і розвинулися в рамках психотерапії в 50-і роки ХХ ст. на Заході. Ю.В Меновщиков вказує конкретну дату виникнення психологічного консультування – 1951 р., коли в США на одній з конференцій був введений термін «консультативна психологія», щоб відокремити консультування від клінічної психології, яка займається наданням допомоги психічно і соматично хворим людям. Таким чином, термін «консультація» протиставлявся терміну «лікування», що підкреслювало більш демократичне ставлення до людини, яка зверталася за допомогою. Так, «пацієнт» перетворився на «клієнта».

На перших етапах розвитку психологічного консультування природним був інтерес психологів до природи тієї реальності, з якою стикається клієнт у своєму житті, яка породжує проблеми, з якими він приходить на консультацію. Наприклад, психолога, який працює з організацією, насамперед, будуть цікавити психологічні закономірності, що обумовлюють поведінку людей в організаціях. Психолога, що працює з сімейними проблемами, буде цікавити психологія сім'ї і т.д. Пізніше інтерес психологів зміщується до проблеми взаємодії консультант-клієнт. Якщо існують індивідуальні відмінності між людьми, то існують і подібні відмінності в консультативному процесі з різними людьми. До цих відмінностей відносяться: індивідуальні відмінності, як клієнтів, так і консультантів; типологія і форми запитів, з якими звертаються клієнти, види і форми психологічного консультування; вплив соціальної ситуації; різні форми консультативного діалогу.

Метою психологічного консультування є не лікування розладів, а їх профілактика, вирішення актуальних життєвих проблем, робота з деструктивними формами спілкування і поведінки, нераціональними способами організації діяльності - тим, що надалі може призвести до психічних травм і розладів. М.М. Обозов бачить мету психологічного консультування в проясненні клієнту причин і наслідків життєвих ситуацій, у доведенні до клієнта психологічної інформації, що має відношення до його проблеми. Стосовно до цих цілей висуваються такі завдання:

1. Вислуховування клієнта, в результаті чого має розширитися його уявлення про себе і власної ситуації.

2. Полегшення емоційного стану клієнта.

3. Прийняття клієнтом відповідальності за події в його житті (клієнт повинен усвідомити, що він сам почасти сприяє тому, що його стосунки з людьми носять складний і негативний характер).

4. Допомога консультанта у визначенні того, як і що саме можна змінити в даній ситуації.

5. Зміни поведінки клієнта, що дозволить йому жити продуктивно і задоволено в рамках соціальних обмежень.

6. Розширення спектру навичок подолання труднощів.

7. Допомога у прийнятті рішень або здійсненні вибору.

8. Вдосконалення взаємин з оточуючими людьми.

9. Розкриття у клієнта потенційних можливостей, здібностей і нового погляду на ситуацію.

Очікування клієнта мають істотний вплив на результат та ефективність психологічного консультування, тому повинні обговорюватися і зіставлятися з цілями і завданнями. У клієнта і консультанта можуть розходитися мети і завдання консультування. Як правило, для клієнта головною метою є полегшення стану і вирішення проблеми, а для консультанта - профілактика та стимулювання особистісного розвитку, щоб після рішення актуальної проблеми, з якою клієнт звернувся до психолога, він міг самостійно вирішувати свої проблеми в майбутньому.

Специфікою психологічного консультування є акцент на діалозі та інформаційному обміні між клієнтом і консультантом. Соціально-психологічний тренінг також є формою надання допомоги психічно і соматично здоровим людям, але в його форматі основним фактором впливу стає не інформація, яка виходить від психолога, а група, процеси групової динаміки, особливості зворотнього зв'язку, яким допомагає здійснитися психолог - тренер або ведучий . Специфічними методами здійснення впливу в рамках СПТ є не діалог і інформація, що має відношення до проблеми клієнта, а групова дискусія та рольова гра.

Психокорекція - це система заходів, спрямованих на виправлення недоліків психології та поведінки людини за допомогою спеціальних засобів психологічного впливу. При цьому недоліки не є настільки важкими, щоб визнати їх носія психічно хворою людиною, не мають органічної природи і відносяться до тих якостей і властивостей, які здатні змінюватися. Завдання психокорекції тісно пов'язані з поняттям «норма», що визначає основну мету психокорекції як «повернення» чи «підтягування» клієнта до належного рівня виходячи з його вікових та індивідуальних особливостей, а також медичних, соціальних і культурних вимог. Про необхідність психокорекційного впливу можливо говорити, коли існує якесь відхилення від норми. Норма - це явище групової свідомості у вигляді уявлень і суджень членів групи про вимоги до поведінки її членів. Тому поняття норма завжди мало дискусійний і відносний характер.

Етапи психокорекційної роботи:

1. Збір психологічного анамнезу за допомогою бесіди і психодіагностичних методів.

2. Встановлення психологічного діагнозу і психологічного прогнозу (шлях розвитку проблеми).

3. Планування психокорекційних заходів з урахуванням зони найближчого розвитку.

4. Здійснення психокорекційних заходів.

5. Оцінка результативності (досягнення мети).

6. Психопрофилактика рецедивов даної проблеми.

Результативність психокорекційної роботи визначається за трьома сферами:

· Когнітивна (усвідомлення мотивів своєї поведінки, відносин, реакцій, емоційних і поведінкових стереотипів, зв'язки між психогенними факторами і соматичними розладами; усвідомлення причин і своєї відповідальності та ролі у виникненні переживань і проблем);

· Емоційна (усвідомлення, вербалізація і отреагирование почуттів та емоцій, модифікування емоційних реакцій і відносини);

· Поведінкова (корекція неадекватних форм поведінки, оволодіння новими формами поведінки).

Хоча психологічне консультування на останньому етапі позначається як «надання психокорекційного впливу», його не можна зводити до психокорекції, яка зводиться до суб'єкт-об'єктним відносинам і спланованим впливом на клієнта, тоді як психологічне консультування - по суті діалог, відверте обговорення, суб'єкт-суб'єктне спілкування. Психокорекція - це вирішення внутрішніх проблем клієнта, а консультування на меті часто має врегулювання відносин клієнта з навколишнім світом і людьми. Хоча в літературі часто використовують поняття психокорекції та психологічного консультування як синоніми.

Під психотерапією традиційно розуміють форму лікування психічних порушень і розладів. Останнім час психотерапія все більше стає засобом самопізнання, особистісного зростання, досягнення зрілості, зміни поведінки, рішення екзистенціальних проблем.

Відмінності психологічного консультування, психотерапії та психокорекції мають умовний характер, але традиційно ії розділяють:

1.По цілям і завданням:

§ Консультування - надання допомоги у вирішенні ситуативних, актуальних, усвідомлюваних проблем.

§ Психотерапія - зміна базової структури особистості, характеру, реконструювання психіки, подолання давніх психічних травм і внутрішніх конфліктів.

§ Психокорекція - повернення або підтягування клієнта до належного рівня, «нормі», оптимальної моделі.

2. За часом проведення:

§ Консультування - короткострокове, 10-15 сеансів.

§ Психотерапія - довгострокова, в психоаналізі 800-1500 годин. Психокорекція - середньо і короткострокова, 15-20 сеансів.

3. Тип клієнта:

§ Консультування - здорова особистість.

§ Психотерапія - люди, які мають невротичні та психотичні розлади.

§ Психокорекція - здорова особистість, відстала в розвитку або відхилилася від норми.

4. Рівень впливу:

§ Консультування - ситуаційні проблеми, які вирішуються на рівні свідомості.

§ Психотерапія - глибинний аналіз проблем, робота з несвідомим матеріалом, причинами проблем, особистісний розвиток, симптоми.

§ Психокорекція - особистісний розвиток, психічні процеси, поведінка, девіації, внутрішня картина світу, вікові кризи, внутрішньоособистісні конфлікти.

5. Характер скарг:

Консультування - труднощі в міжособистісних відносинах, здійснення будь-якої діяльності чи вибору, у прийнятті рішень або в адаптації, неможливість подолання ситуативних проблем.

Психотерапія - неможливість контролювати свої емоції і поведінку, емоційні розлади, соматичні та психічні захворювання, депресія, суїцидальні наміри, психічні травми, внутрішні конфлікти.

Психокорекція - дезадаптація, девіації, гострий стан горя, стрес, психічна травма.

6.Діагностика:

Консультування - діагностика актуальних станів і подій сьогодення або недалекого минулого.

Психотерапія - діагностика подій і травм минулого, аналіз несвідомого матеріалу.

Психокорекція - діагностика актуального стану, анамнез - історія хвороби, психологічний анамнез - інтерпретація самим клієнтом історії і фактів свого життя.

7.Уровень контакту:

Консультування - довірчий, діалогічний, робітник.

Психотерапія - глибокий, інтимний, трансферний.

Психокорекція - добровільність, довіра, активність клієнта.

8. Процес надання впливу і його результат:

Консультування - зміна установок клієнта на себе, інших людей і форми взаємовідносин з ними, зміна поведінки, адаптація до ситуації, прийняття рішення та відповідальності.

Психотерапія - увага приділяється взаємовідносинам між терапевтом і клієнтом, аналізу перенесення і контрпереноса. Результат - реконструювання травматичного досвіду, вирішення внутрішніх конфліктів, особистісний ріст.

Психокорекція - вплив на когнітивну, емоційну, вольову, поведінкову сфери з метою приведення їх у норму.

Психічне здоров'я - стан душевного і тілесного добробуту, характерне відсутністю хворобливих психічних і фізичних проявів і забезпечує адекватну умовам дійсності регуляцію поведінки й діяльності. Критерії психічного здоров'я:

1) саморегуляція поведінки відповідно до обраних цілями і нормами (вміння керувати своїми емоціями і поведінкою);

2) адекватність поведінкових реакцій силі зовнішнього подразника і ситуації;

3) відповідність психологічного і біологічного віку;

4) соціальна адаптивність;

5) наявність здорової рефлексії;

6) задоволеність життям.Рівні психічного здоров'я:

- Креативний (активне творче ставлення до дійсності, високий рівень усвідомленості та відповідальності, стійкість до середовищні впливів);

- Адаптивний (адаптованість до соціуму, підвищений рівень тривожності, стресостійкість);

- Дезадаптивний (наявність нерозв'язних внутрішніх проблем і конфліктів, порушення балансу між внутрішнім і зовнішнім світом, який намагаються відновити за допомогою асимілятивні стилю поведінки - пристосувань на шкоду своїм інтересам або аккомодатівной - агресивно-наступального на шкоду інтересам інших).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Виховання і освіта в країнах Стародавнього Сходу, Греції, Риму	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.